ЕКОНОМІЧНА ТА СОЦІАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ СВІТУ

Регіони та країни світу

Економіко-географічна характеристика регіонів та країн світу. Загальна характеристика країн Європи

Італійська Республіка

Економіко-географічне положення та його господарська оцінка, природні умови і ресурси

Італійська Республіка займає територію, розташовану на південь від Альп, у тому числі витягнутий із північного заходу на південний схід Апеннінський півострів і ряд островів (найбільші — Сардинія й Сицилія).

Італія межує із розвиненими державами — Швейцарією й Австрією на півночі, Францією на північному заході. На північному сході її сусідкою є Словенія.

Країна характеризується надзвичайно вигідним приморським положенням: протяжну берегову лінію й омивається теплими Середземним, Лігурійським, Тірренським, Іонічним й Адріатичним морями. За винятком деяких районів Альп, в Італії немає місцевостей, віддалених від моря більш ніж на 120 км.

Італія розташована на перетині багатьох міжнародних шляхів сполучення, у тому числі між різними районами Європи, Європою й Південно-Західною Азією, Європою й Північною Африкою. Вигідніше транспортне положення має Північна Італія. Вона має сухопутні й морські межі, тому може здійснювати економічні зв’язки сухопутними і морськими трасами. Це сприяє розвитку транспортної мережі в цій частині країни.

Італія — переважно гірська країна: у її північній частині у вигляді величезної дуги розташовані Альпи, на півострові — Апенніни. Горотвірні процеси тут тривають, тому є вулкани, трапляються землетруси. На півночі розташована найбільша рівнина — Паданська.

Італія погано забезпечена основними видами корисних копалин — вугіллям, нафтою, залізною рудою. Значнішими є запаси природного газу, поліметалевих руд, ртуті, калійної солі, сірки, деяких будівельних матеріалів.

Морське узбережжя Італії, гірські райони, численні історичні пам’ятники й культурні центри мають важливе значення для розвитку туризму.

Населення і трудові ресурси

Італія характеризується великою часткою населення старшої вікової групи — 25 % й однією з найнижчих у світі часток молодшої вікової групи — лише 13,8 %.

У національному складі явно переважають італійці (98 %). У релігійному складі населення переважають католики.

Міське населення Італії становить 67 %, це дещо нижче за середні показники по Західній Європі. Основна частина міського населення зосереджена в Північній Італії. Тут розташована найбільша міська агломерація — Мілан (4,1 млн жит.), а також Турин і Генуя.

Особливості галузевої та регіональної структури господарства, промисловість та її структура

Головні особливості італійської промисловості: порівняно велике значення легкої й харчової промисловості; невеликі обсяги видобутку корисних копалин й як наслідок — велика залежність від імпортної сировини; недостатня спеціалізація на виробництві наукомісткої продукції.

Забезпеченість Італії власними енергоносіями становить шосту частину від потреб. Головним паливним ресурсом є природний газ. Його видобуток здійснюється в долині річки По й на Півдні. На Сицилії та біля Мілана є родовища нафти.

Більшість електроенергії виробляється на ТЕС. Відносно велика частка гідроелектростанцій — 16 % і геотермальних станцій — понад 2 %. Атомні електростанції були повністю виведені з експлуатації після масових протестів населення.

Італійські металурги виплавляють 27 млн т сталі на рік. Галузь працює на імпортній сировині й паливі, тому найбільші комбінати розташовані на узбережжі (Генуя, Неаполь, Таранто).

Особливість машинобудування країни — спеціалізація на виробництві товарів середнього рівня складності. У транспортному машинобудуванні панівне становище належить «ФІЛТ». Цей багатогалузевий концерн випускає легкові автомобілі «ФІЛТ», вантажні автомобілі й автобуси «Івеко», рухомий склад для залізниць, міський електротранспорт.

У світі добре відома й інша продукція італійського машинобудування: офісне обладнання,

сільськогосподарські й шляхово-транспортні машини, телекомунікаційні апаратури, побутова електротехніка (холодильники, пральні машини).

Спеціалізація хімічної промисловості — нафтохімія й хімія органічного синтезу. Найважливішими районами зосередження галузі є портові міста й Мілан.

Італія — великий виробник споживчих товарів: бавовняних тканин, взуття, одягу, меблів.

Харчова промисловість посідає третє місце серед галузей обробної промисловості. Найбільше виробляється молочної продукції (у тому числі різні сири), кондитерських і м’ясних виробів, овочевих і фруктових консервів, виноградних вин, маслинової олії.

Характеристика основних галузей сільського господарства

Лідером галузі є рослинництво. Головні продовольчі культури становить пшениця (середня врожайність пшениці м’яких сортів — 53 ц/га, твердих — 32 ц/га), кукурудза і рис. На гірських схилах і в долинах вирощують жито й овес. Основна технічна культура — цукровий буряк, також вирощується соя, бавовник, льон.

В Італії щорічно збирають понад 12 млн т різних овочів. Більш ніж половина припадає на томати, також вирощують капусту, цибулю, салат, артишок, спаржу. З інших культур найбільше значення мають виноград і маслини.

Італія — третій у Західній Європі виробник м’яса, однак власні потреби задовольняються тільки на дві третини, решта імпортується.

Транспорт, основні його види та географія, зовнішньоекономічні зв'язки, регіональні відмінності

У внутрішніх перевезеннях основну роль відіграє автомобільний транспорт.

Найбільші промислові міста Італії пов’язує залізничне сполучення. Так, між Римом і Міланом, Генуєю, Венецією, Неаполем курсують швидкісні поїзди.

Важливим засобом пересування є повітряний транспорт. Найбільші аеропорти країни розташовані в Римі — Леонардо да Вінчі, Мілані й Неаполі.

У зовнішніх перевезеннях переважає морський транспорт. Цивільний флот Італії перевищує 450 кораблів, найбільше припадає на танкери й інші вантажні судна. Між материком й островами Сицилія й Сардинія налагоджені поромні переправи. Найбільші порти країни — Генуя, Трієст, Неаполь.

Зовнішні економічні зв’язки Італії постійно розширюються, зростає їхнє значення для господарства. Обличчя країни на світовому ринку визначає вивезення автомобілів, оргтехніки, побутової електротехніки, труб, тканин, одягу, взуття, а також хімічних товарів і продуктів харчування. Найбільше італійських товарів купують країни — члени ЄС і СІНЛ. В імпорті велика частка енергоносіїв (головним чином нафти й природного газу), важливіша, ніж в експорті, роль інших видів мінеральної сировини. У межах Італії виділяють більший розвиток промислової Півночі й незначне відставання Півдня.