ГЕОГРАФІЯ ЗОВНІШНЄ НЕЗАЛЕЖНЕ ОЦІНЮВАННЯ 2018

ЕКОНОМІЧНА ТА СОЦІАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ СВІТУ

Регіони та країни світу

Загальна характеристика країн Азії. Японія. Китай. Індія

Індія

Економіко-географічне положення та його господарська оцінка, природні умови і ресурси

Індія — сьома за площею країна світу. Її територія нагадує ромб і могла б уважатися дуже компактною, але в складі держави є так званий Північний Схід — сім адміністративно- територіальних одиниць, які сполучені з рештою території країни вузьким коридором.

Індія віддалена від найважливіших світових центрів економіки. Її автомобільні дороги та залізниці не мають транзитного характеру.

Незважаючи на значні розміри, країна має на суходолі лише сімох (а фактично — шістьох) сусідів, причому майже з усіма ними, а також зі Шрі-Ланкою, в Індії непрості відносини. Особливо складні вони з Пакистаном.

Індія перетинається Північним тропіком. Тут переважає тропічний і субекваторіальний клімат. Це зумовлює високі температури, особливо в літній період, і нерівномірне випадання опадів. Більшість із них випадає в період мусонних дощів.

Майже 80 % території країни займають рівнини й плоскогір’я. Найбільшою формою рельєфу є плоскогір’я Декан. Далі на північ розташована колиска давньоіндійської цивілізації — родюча Індо-Гангська низовина. Вона впритул «підходить» до гірських систем Гімалаїв і Каракоруму. Саме тут беруть початок найбільші річки Південної Азії — Ганг, Інд і Брахмапутра. Для Індії, її господарства й населення найбільше значення має Ганг. Це річка забезпечує водою промислові підприємства й численне населення, використовується для судноплавства й зрошення.

Країна має значні земельні ресурси. Найбільшим масивом родючих алювіальних ґрунтів у світі є Індо-Гангська низовина. Ще більш родючими є чорні ґрунти Декану, які сформувалися на вулканічних породах. При правильному обробітку ці ґрунти здатні «годувати» сотні мільйонів індійців. Країна має великий гідроенергетичний потенціал, основа якого річки Гімалаїв і Західних Гат.

Близько 20 % території займають ліси. Найбільшу цінність становлять деякі породи тропічних дерев.

Серед мінеральних ресурсів найбільше значення мають рудні корисні копалини. У країні зосереджені великі запаси високоякісної залізної руди, титану, марганцевої та хромової руд, бокситів, цинку. Є родовища золота, алмазів та інших коштовних каменів, але вони виснажені.

Із паливних корисних копалин країна найкраще забезпечена кам’яним і бурим вугіллям. Є родовища природного газу й нафти, але їхні запаси є недостатніми.

Населення і трудові ресурси

Індія — друга за кількістю населення країна світу, що характеризується високим природним приростом. В умовах браку робочих місць і нестачі продуктів харчування це створює додаткові труднощі для економіки країни, що розвивається. Тому індійський уряд ще в 1951 р. почав проводити демографічну політику, спрямовану на зниження народжуваності. За 50 років удалося знизити рівень народжуваності майже вдвічі (у 2008 р. цей показник склав 21,2 ‰). Однак за абсолютним приростом населення Індія є світовим лідером: щороку кількість індійців збільшується більш ніж на 16 млн осіб.

Індія — найбільш багатонаціональна країна світу. Тут проживає понад 300 народів і народностей. Найбільші з них — хіндустанці, біхарці, бенгальці, маратхи, телугу. Частка найбільш

численного народу країни — хіндустанців — становить менше ніж 25 %.

Релігійний склад досить однорідний — близько 81 % населення — індуси, ще 14 % — мусульмани. З інших релігій найбільше прихильників у християнства, сикхізму, джайнізму й буддизму.

За високої середньої густоти населення, що становить понад 330 осіб/км2, в окремих районах цей показник удвічі-утричі вищий. Найбільш густо населена східна частина Індо-Гангської низовини, дельта Гангу й узбережжя Індійського океану.

Більшість індійців — понад 700 млн осіб — живуть у селах. У той самий час швидко зростає населення великих міст. У країні налічується 36 міст-мільйонерів, найбільші з них: Мумбаї (Бомбей), Колката, Нью-Делі, Ченнаї (Мадрас), Бангалор.

Характеристика основних галузей сільського господарства

Чверть ВВП країни забезпечує сільське господарство. У галузі працюють понад 350 млн осіб. Для більшості з них основними знаряддями залишаються дерев’яний плуг і серп. Головною галуззю сільського господарства є рослинництво, на яке припадає понад 80 % вартості сільськогосподарської продукції. Природні умови дозволяють збирати два-три врожаї на рік.

Основна частина оброблюваних земель зайнята під зерновими культурами, головною з яких є рис. Він вибачливий до вологи, тепла, родючих ґрунтів. Найбільше рису вирощують у найвологіших і густозаселених районах північного сходу країни, біля узбережжя Індійського океану і в дельтах річок. На другому місці за значенням перебуває пшениця. Її посіви зосереджені на північному заході країни. З інших зернових культур велике значення мають просо, кукурудза, ячмінь, сорго.

У районах найбільшої концентрації населення вирощують боби, картоплю, різноманітні овочі й фрукти.

Серед технічних культур найбільше значення мають чай, цукрова тростина, бавовник і джут. Особливе місце серед них посідає чай. Ця культура найбільш поширена на північному сході й півдні.

Країна займає перше місце у світі за вирощуванням цукрової тростини. Батьківщиною цієї культури вважають долину Гангу. Найбільші посіви бавовнику розташовані в західній частині Індії, а вимогливий до вологи й тепла джут поширений у дельті Гангу й Брахмапутри. Це батьківщина джуту. Тут також розташований найбільший центр його переробки — Колката.

У великих кількостях культивуються в Індії й інші культури. Серед них банани, кавове дерево, прянощі, кокосова пальма, каучуконоси.

Країна посідає перше місце у світі за поголів’ям великої рогатої худоби. Тут налічується 300 мли буйволів і корів. Однак тваринництво відіграє другорядну роль у сільському господарстві Індії. Населення споживає дуже мало м’яса, масла, недостатньо молока й іншої продукції тваринного походження. Це пояснюється повсюдним використанням худоби як тяглової сили й транспортного засобу. Додаткові складнощі створюють релігійні заборони. Індуїзм уважає корову священною твариною, тому забороняється вбивати цю тварину й уживати в їжу яловичину, а мусульманам, як відомо, не можна їсти свинину.

У передгір’ях і посушливих областях вирощують дрібну рогату худобу (найбільше значення мають кози й вівці).

На півдні, у прибережних районах, розвивається рибальство. Індійці добувають 4,5 млн т морепродуктів на рік. Експортне значення має вилов креветок біля південно-східного узбережжя країни.

Особливості галузевої та регіональної структури господарства, промисловість та її структура

На промисловість теж припадає 1/4 ВВП країни. Але якщо частка сільського господарства скорочується, то внесок промисловості у ВВП зростає. Головну роль в енергетиці країни відіграє вугілля (його добувають 300 млн т). Зростають обсяги видобутку нафти й природного газу, однак цих видів палива в Індії недостатньо. Понад 70 % електроенергії виробляють ТЕС, більшість із яких працюють на кам’яному вугіллі, 1/4 дають ГЕС, що поки не відповідає наявному потенціалу. Розвивається атомна енергетика. Перша АЕС працює поблизу міста Мумбаї, ще ряд атомних електростанцій будуються та проектуються.

Індія виробляє понад 70 млн т сталі на рік. Найбільші металургійні підприємства розташовані в північно-східній частині країни. Тут вдало поєднуються родовища залізної руди плато Чхота-Нагпур і вугільні розрізи, розташовані в долині річки Дамодар. У цій частині Індії добуваються й інші корисні копалини, наприклад хроміти, марганцева руда, боксити, уран. Саме тут сформувався найбільший промисловий комплекс країни. Сьогодні провідні позиції в ньому посідає продукція машинобудівного комплексу — виробляються верстати й екскаватори, локомотиви й автомобілі, текстильне й гірничошахтне обладнання.

Приблизно 1/7 промислової продукції припадає на хімічну промисловість. Найбільше значення має виробництво мінеральних добрив і нафтохімія.

До традиційних галузей індійської економіки належать легка, харчова та ювелірна промисловість. Хоча навіть зараз майже половину виробленої тут продукції дають дрібні підприємства.

У легкій промисловості особливе місце посідає текстильна галузь. Виробництвом бавовняних, вовняних, шовкових та інших тканин займаються близько 15 млн індійців. Географія галузі формується під впливом двох основних чинників — наявності сировини й трудових ресурсів.

Найбільшим центром легкої промисловості є Мумбаї, разом із містами Пуна й Ахмадабад він є ядром промислового поясу, що формується на західному узбережжі Індійського океану.

Підприємства харчової промисловості розміщені повсюдно. Найбільше значення має рисоочисна промисловість, виробництво борошна, чаю, цукру й спецій. Тільки вирощуванням і переробкою чайного листа займаються понад 20 млн осіб. Протягом багатьох років Індія утримує першість у виробництві таких спецій, як перець, кмин, коріандр, імбир, кардамон.

Транспорт, основні його види та географія, зовнішньоекономічні зв'язки, регіональні відмінності

Індія має відносно розвинену транспортну систему. Головну роль у внутрішніх перевезеннях відіграють залізниці, за довжиною яких країна входить до п’ятірки світових лідерів. Головні залізничні магістралі з’єднують Нью-Делі з Мумбасм і Колкатою, перетинають півострів Індостан, ідуть уздовж морських узбереж і річки Ганг. Але залізниці є технічно відсталими.

Друге місце у внутрішньодержавних перевезеннях посідає автомобільний транспорт. Зберігає своє значення гужовий і в’ючний транспорт. Ніде у світі немає такого різноманіття перевізників — тисячі тон вантажів, мільйони пасажирів перевозять слони й верблюди, коні й мули, носильники й рикші.

Розвивається авіаційний і трубопровідний транспорт. У зовнішній торгівлі найбільше значення мас морський транспорт. В Індії 11 міжнародних портів, але понад 70 % вантажів проходять через Мумбаї і Колкату.

Найбільші зовнішньоторговельні партнери Індії — США, Японія, Німеччина, Тайвань. Май же третина індійського експорту — це продукція легкої промисловості, п’ята частина — коштовні камені та ювелірні вироби. У значних кількостях Індія продає сільськогосподарську й промислову сировину, продукцію машинобудування. Найбільше індійська економіка потребує машин та обладнання, нафти й нафтопродуктів, добрив і сировини для промисловості.

В Індії виділяють п’ять економічних районів: Північно-Східний, Західний, Центральний, Північний і Південний. Найбільш високим рівнем розвитку відрізняються два перших. Північно-Східний район має розвинену чорну металургію, з якою пов’язані підприємства основної хімії й важкого машинобудування. У Західній Індії сформувалася розвинена легка промисловість, а також центр торговельно-фінансового й культурного життя країни. Після відкриття на шельфі Аравійського моря значних запасів нафти тут формується нафтовидобувний і нафтопереробний комплекс. Інші райони протягом тривалого часу спеціалізувалися на сільському господарстві й харчовій промисловості, тут вирощуються головні зернові культури країни — рис, просо й пшениця, а також цукровий очерет, бавовник, арахіс, кава, кокосова пальма. Останніми роками тут були побудовані металургійні підприємства, набула розвитку низка галузей машинобудування.

Економічними центрами Південного району стали міста Ченнаї (Мадрас) і Хайдарабад. У місті Бангалор, яке називають «Індійською Силіконовою долиною*, були створені високо- технологічні підприємства, у тому числі з виробництва програмного забезпечення.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити