ГЕОГРАФІЯ ЗОВНІШНЄ НЕЗАЛЕЖНЕ ОЦІНЮВАННЯ 2018

ЕКОНОМІЧНА ТА СОЦІАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ СВІТУ

Регіони та країни світу

Країни Америки. США, Канада. Загальна характеристика країн Латинської Америки. Загальна характеристика країн Африки. Загальна характеристика Австралії та країн Океани

Загальна характеристика країн Латинської Америки

Латинська Америка розташована в Західній півкулі, між південним кордоном США на півночі й протокою Дрейка на півдні. Вона включає південну частину Північної Америки (Мексика), Центральну Америку (з островами Вест-Індії) і материк Південна Америка.

Територія регіону простягається в меридіональному напрямку більш ніж на 9 тис. км. Із двох боків регіон омивається двома найбільшими океанами — Тихим та Атлантичним. Вони з’єднані Панамським каналом.

Головні особливості економіко-географічного положення Латинської Америки: віддаленість від усіх регіонів світу, крім Англо-Америки; наближеність до США (економіка багатьох держав регіону залежить від найбільш потужної країни світу); наявність виходу до Світового океану в усіх країн, крім Болівії та Парагваю.

У рельєфі регіону поєднуються високогір’я, які простягнися вздовж Тихоокеанського узбережжя (Анди), і рівнинні території, що переважають у центральній і східній частині. Клімат Латинської Америки, особливо екваторіального поясу, характеризується високими температурами й великою кількістю опадів. Це визначає високий рівень забезпеченості агрокліматичними й водними ресурсами.

Низка країн мають значні земельні й лісові ресурси. Найбільші площі вологих екваторіальних лісів у басейні річки Амазонка (Бразилія, Колумбія, Перу).

Із корисних копалин є великі запаси нафти (Мексика, Венесуела), залізної руди (Бразилія, Венесуела), марганцевої руди (Бразилія), мідної руди (Чилі, Перу, Мексика), вольфраму (Болівія, Перу), бокситів (Ямайка, Суринам, Бразилія), олова (Болівія, Бразилія), срібла (Мексика, Перу). Сполучені Штати одержують із регіону більше ніж половину необхідної промислової сировини.

Наявність недостатньо досліджених територій дозволяє розраховувати на відкриття нових родовищ різних мінеральних ресурсів.

Сучасні держави регіону — це колишні колонії, що досягли незалежності від своїх метрополій. Особливість країн — виняткове переважання республік і поширення президентської

форми правління. Ця форма правління встановлена в Бразилії, Мексиці, Аргентині, Венесуелі, Колумбії, Перу й низці інших країн. Для більшості держав властиве своєрідне розуміння ролі президента й надання особливого значення очолюваній ним виконавчій владі. Фактично вона мало контролюється іншими двома гілками влади — законодавчою та судовою.

Країни регіону дуже відрізняються за площею. Великі держави переважають у Південній Америці, середні й невеликі — у Центральній Америці, а малі — на островах Вест-Індії. Серед них найбільша — Бразилія (п’яте місце у світі); великі — Мексика, Аргентина, Перу, Колумбія; середні — Чилі, Парагвай, невеликі — Гайана, Нікарагуа, Гондурас і малі — Сент-Кітс і Невіс, Антигуа й Барбуда, Барбадос, Гренада.

Найбільша держава регіону — Бразилія, що входить до першої десятки країн світу за обсягом національного багатства. Найбільший ВВП на одного жителя в Тринідаді й Тобаго, далі йдуть — Барбадос, Аргентина, Чилі.

Для країн Латинської Америки характерний другий тип відтворення населення. Але порівняно з країнами Африки природний приріст є не дуже високим. У статевому складі дещо переважають жінки. Найнижчою є частка чоловіків у низці країн Вест-Індії.

Густота населення в Латинській Америці є невисокою — 28 осіб/км2. При цьому великими є відмінності в людності окремих країн і районів. Найбільша густота характерна для Центральної Америки (Вест-Індія). Так, у Барбадосі, Пуерто-Рико, Сальвадорі, Гаїті вона перевищує 300 осіб/км2. Для Південної Америки найбільш типовими є показники в 15—30 осіб/км2. Найменша густота в північно-східній і східній частинах континенту.

Етнічний і расовий склад населення Латинської Америки є різноманітним, що пов’язано з особливостями її історії. Тут живуть представники трьох великих рас (монголоїдної, європеоїдної, негроїдної) і трьох мішаних (метиси, мулати, самбо). Різке переважання серед жителів тих, хто розмовляє іспанською, португальською та французькою мовами (в їх основі лежить мова давніх римлян — латина), і стало підставою для появи терміна «Латинськії Америка».

У другій половині XX ст. Латинська Америка стала ареною «вибуху» міського населення. Середньорічні темпи його приросту становили 3—5 %. У результаті загальна кількість городян у Латинській Америці збільшилася з 67 млн осіб у 1950 р. до 392 млн у 2013 р. Тепер у містах проживає 4/5 жителів регіону. Найбільш високий рівень урбанізації мають країни Південної Америки. Якщо не брати до уваги Гайану, Парагвай та Еквадор, рівень урбанізації всіх країн перевищує 70 %.

До найбільших міських агломерацій світу належать Мехіко (Мексика) і Сан-Паулу (Бразилія), у кожній із яких проживає приблизно 20 млн осіб. До 25 найбільших міст також входять Буенос-Айрес (Аргентина) і Ріо-де-Жанейро (Бразилія). Відзначимо, що в Буенос-Айресі живе третина населення Аргентини.

Більшість країн Латинської Америки належать до тих, що розвиваються, але за економічним і соціальним розвитком вони випереджають країни Африки й частину держав Азії.

Індустріальний розвиток регіону відбувається нерівномірно. Найвищий потенціал мають найбільші країни, що належать до «Великої трійки», — Бразилія, Мексика, Аргентина. Виділяються своїми досягненнями ще п’ять країн — Венесуела, Чилі, Перу, Колумбія та Уругвай.

Центральна Америка й Вест-Індія відомі як райони розвиненого плантаційного сільського господарства, у якому найбільше значення мають банани, цукрова тростина, кава, ананаси. У промисловості тут переважають традиційні галузі, насамперед харчова й легка.

Одна з основних галузей промисловості регіону — видобувна. Більше ніж половину вартості її продукції дають нафта й природний газ. Провідні позиції тут займають Мексика й Венесуела. У Мексиці великий нафтогазовий промисловий комплекс сформувався на узбережжі Мексиканської затоки. У Венесуелі основні райони видобутку перебувають у басейні річки Оріноко та на озері Маракайбо.

Перше місце за виробництвом залізної та марганцевої руди посідає Бразилія. Лідери у видобутку мідних руд — Чилі й Перу, причому для Чилі мідь є найважливішою статтею експорту й поповнення державного бюджету. За видобутком олов’яних руд виділяються Перу, Бразилія та Болівія, бокситів — Ямайка, Сурінам і Бразилія (тут також розташовані найбільші заводи з виробництва глинозему).

Бразилія, Мексика, Аргентина мають досить розвинену електроенергетику. Особливість регіону — значна частка ГЕС. Так, у Бразилії вони дають 92 % усього виробництва. Тут побудована найпотужніша ГЕС у світі — «Ітайпу» на річці Парана. Її потужність становить 12,6 млн кВт. У провідній трійці побудовані й атомні електростанції, перша з яких була введена в експлуатацію в Аргентині.

Чорна металургія найбільш розвинена в Бразилії. Країна посідає десяте місце у світі за виробництвом сталі. Значно менші її обсяги виробляються в Мексиці, Аргентині й Венесуелі.

У регіоні динамічно розвивається машинобудування. Більше ніж половина продукції галузі припадає на три провідні країни регіону. Бразилія виділяється виробництвом автомобілів, літаків, рухомого складу для залізниць, різного обладнання. Випереджальними темпами розвивається суднобудівна індустрія — у країні налічується близько 20 верфей, найбільші з яких розташовані в бухті Гуанабара. У цілому більшість підприємств галузі зосереджені в трикутнику Сан-Паулу—Ріо-де-Жанейро—Белу-Орізонті.

Мексика досягла успіхів у транспортному машинобудуванні, електротехніці й електроніці. Найбільшими центрами галузі є Мехіко, Монтер- рей і Гвадалахара. Останніми роками дедалі більше підприємств концентрується поблизу кордону зі США. Так, програма розвитку прикордонних районів привела до створення високотехнологічних виробництв електронних компонентів у містах Тіхуана й Сьюдад-Хуарес.

В Аргентині виробляють сільськогосподарську техніку, автомобілі, транспортні засоби, верстати та інше промислове обладнання. Основні виробничі потужності зосереджені в столиці й Кордові.

Хімічна промисловість також найбільш розвинена в Мексиці, Бразилії та Аргентині. Головне місце посідає основна хімія, в останні десятиліття розвивається хімія органічного синтезу (пластмаси, штучні волокна, синтетичні смоли й каучук). Є власне виробництво лаків і фарб, продукції побутової хімії.

Легка промисловість, як правило, має місцеве значення. Вона орієнтована на власний ринок і значною мірою на власну сировину, зокрема бавовну, вовну та шкіру. Розвинена текстильна промисловість, що спеціалізується на бавовняних і меншою мірою вовняних та штучних тканинах, а також створенні виробів із них. У Бразилії більшість підприємств зосереджена в містах Сан-Паулу й Ріо-де-Жанейро. У Мексиці великі виробництва розташовані в Пуеблі й Гвадалахарі, нові — у Сьюдад-Хуарес і Торреоні. У Бразилії та Аргентині розвинена взуттєва промисловість.

З інших галузей велике значення має харчова промисловість. Так, в Аргентині склався один із найбільших у світі агропромислових комплексів. Він спеціалізується на виробництві й переробці сільськогосподарської продукції. На експорт працюють борошномельно-круп’яна, олійна, виноробна й м’ясна (виробництво яловичини) галузі. Вони дають більше ніж половину вартості аргентинського експорту.

У цілому для промисловості більшості країн Латинської Америки характерний високий рівень концентрації в одному центрі. Як правило, це столиця, яка в низці країн є також найбільшим портом країни (Буенос-Айрес, Монтевідео, Ліма, Гавана, Панама).

У ряді країн (насамперед Центральної Америки) основною галуззю матеріального виробництва залишається сільське господарство. Останніми роками ця галузь порівняно швидко розвивається в Мексиці, Бразилії, Аргентині, Уругваї, Колумбії. Використовуючи досягнення «зеленої революції», великі спеціалізовані господарства цих країнах забезпечують стабільне зростання продукції рослинництва й тваринництва.

Провідна галузь сільського господарства рослинництво. Основні культури: кукурудза, рис, пшениця, цукрова тростина, бавовна, кава, какао, банани, картопля, квасоля. Для багатьох країн характерна спеціалізація на одній культурі. Цукрова тростина — основна сільськогосподарська культура Куби, Гайани, Домініканської Республіки. Еквадор і Гондурас спеціалізуються на вирощуванні бананів. У сільському господарстві Колумбії, Гватемали, Сальвадору, Коста-Рики й Гаїті головна культура й важлива стаття експорту — кава. Кава — основна експортна культура й Бразилії, але тут велике значення мають ще чотири сільськогосподарські рослини: цукрова тростина, какао, бавовна й соя. Разом ці п’ять культур дають більше ніж третину вартості продукції рослинництва. Відзначимо, що Бразилія є світовим лідером у зборі бананів, апельсинів, бобів, а також найбільшим у Західній півкулі виробником рису.

В Аргентині важливе місце в структурі посівів посідає соняшник, на півночі вирощують чай, у центральних районах — цукрові буряки. У приміських зонах великих міст регіону створені спеціалізовані господарства з вирощування овочів, фруктів, ягід.

Третина сільськогосподарської продукції регіону припадає на тваринництво. В основному воно має м’ясний напрямок і розвивається екстенсивним шляхом. За виробництвом тваринницької продукції виділяються Аргентина й Уругвай (у тому числі район Пампи). У цих країнах розвинене м’ясне, молочне й м’ясо- шерстне тваринництво. Якщо за продуктивністю великої рогатої худоби лідерами є Аргентина, Чилі й Уругвай, то за поголів’ям — Бразилія. Тут її налічується понад 165 млн голів (друге місце у світі після Індії). Бразилія та Мексика мають найбільше поголів’я свиней.

Майже повсюдно розвинені рибальство й промисел інших морепродуктів (анчоус, сардина, оселедець, тунець, скумбрія, акула, креветки, лангусти, устриці, мідії). Провідні позиції в галузі займають Перу, Чилі й Бразилія. Перу входить до трійки світових лідерів із вилову риби. Чилі має потужну й сучасну рибну промисловість. Більша частина виловленої риби переробляється на рибне борошно, що йде на експорт як добриво або корм.

Економічний розвиток регіону та зв’язки між латиноамериканськими державами стримуються через недостатній розвиток транспорту, насамперед сухопутного. Особливо мало сучасних доріг на півдні регіону у внутрішніх і високогірних районах.

Головний вид сухопутного транспорту автомобільний. Великим є значення Панамериканського шосе, що являє собою найбільшу систему автомагістралей Латинської Америки. Вона починається на кордоні США й Мексики, а потім проходить через столиці й великі міста держав Центральної та Південної Америки.

Головні магістралі Мексики йдуть із Мехіко в Тіхуану (кордон зі США), Акапулько (узбережжя Тихого океану), Веракрус (узбережжя Мексиканської затоки) і Мериду (Юкатан). У Бразилії та Аргентині вони здебільшого зосереджені на узбережжі Атлантичного океану.

Трубопровідний транспорт має найбільше значення в Мексиці, Аргентині й Венесуелі. Так, у Мексиці створена система трубопроводів для транспортування нафти й природного газу всередині країни і в США. Її загальна довжина перевищує 50 тис. км (четверте місце у світі).

Річковий транспорт розвинений недостатньо, хоча деякі країни посідають помітне місце за довжиною внутрішніх водних шляхів. Велику роль у внутрішньому вантажообігу відіграє морський транспорт, а в зовнішній торгівлі він виконує основні перевезення більшості країн Латинської Америки. Цьому сприяють десятки портів, 15 із них мають вантажообіг понад 10 млн т. Особливо виділяються порти Ріо-де- Жанейро й Буенос-Айреса.






Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити

Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.

Всі матеріали на сайті доступні за ліцензією Creative Commons Attribution-Sharealike 3.0 Unported CC BY-SA 3.0 та GNU Free Documentation License (GFDL)

Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми приклали багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.