ГЕОГРАФІЯ ЗОВНІШНЄ НЕЗАЛЕЖНЕ ОЦІНЮВАННЯ 2018

ЕКОНОМІЧНА ТА СОЦІАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ СВІТУ

Регіони та країни світу

Країни Америки. США, Канада. Загальна характеристика країн Латинської Америки. Загальна характеристика країн Африки. Загальна характеристика Австралії та країн Океани

Загальна характеристика Австралії та країн Океанії Австралія

Економіко-географічне положення та його господарська оцінка, природні умови і ресурси

Австралія (офіційна назва — Австралійський Союз) — єдина держава світу, яка повністю займає цілий материк. Незважаючи на великі розміри (7,7 млн км2), її територія є досить компактною. Відокремленою частиною Австралії є лише найменший за площею штат — Тасманія, який займає однойменний острів.

І в минулому, і зараз ЕГП Австралії визначається великою віддаленістю від двох важливих економічних центрів світу — Західної Європи й США, що колись робило практично неможливим розвиток кооперування з цими регіонами. Але в умовах НТР, а також у зв’язку з бурхливим розвитком у другій половині XX — на початку XXI ст. Східної Азії ЕГП Австралії помітно покращилося.

Друга характерна його риса — відсутність у країни сухопутних кордонів і значна протяжність берегової лінії. Австралія омивається водами двох океанів: на сході й півночі — Тихого, на заході й півдні — Індійського. Наявність широкого виходу до океанів для Австралії є особливо важливою: абсолютна більшість населення країни проживає в приморських районах.

Хоча через Австралію практично не проходять важливі транзитні транспортні коридори, проте наявність тут численних багатих родовищ корисних копалин обумовила появу важливого морського торговельного шляху, яким сировина з країни експортується до країн Східної та Південно-Східної Азії.

Рельєф Австралії переважно рівнинний. Тут немає жодного діючого вулкана, а найвищі гори ледве перевищують 2000 м. Проте через сухість клімату умови життя на значній частині країни є досить складними. Унаслідок невеликої кількості опадів і високих середньорічних температур на території Австралії мало великих річок та озер, причому вода в деяких із них є солоною. Річкова мережа досить густа лише в горах і прибережних рівнинах на сході країни. Найбільшу роль у забезпеченні водою населення Австралії відіграє система річок Муррей—Дарлінг.

Нестача поверхневих вод частково компенсується значними запасами підземних. Але в багатьох випадках вони містять надлишок солей, а тому використовуються лише для обводнення пасовищ і задоволення технічних потреб.

Через бідність поверхневих вод гідроенергоресурси Австралії є незначними. Вони зосереджені переважно в річках Великого Вододільного хребта та горах Тасманії.

Лісові ресурси Австралії є незначними. Укриті лісами території займають лише 6 % країни, в основному на півночі, сході та південному заході. Через сухість клімату й підвищені температури австралійські ліси майже щороку страждають від пожеж.

Через великі розміри й порівняно невелику кількість населення Австралія належить до країн із високим рівнем забезпеченості земельними ресурсами (понад 30 га на одного жителя). Хоча більша частина території має малородючі пустельні та напівпустельні ґрунти, однак в Австралії є й родючі землі (на південному сході й на південному заході).

Австралія дуже багата на корисні копалини. Особливо значними є запаси вугілля, залізних, нікелевих, мідних, свинцево-цинкових, уранових руд, бокситів, золота. Основні родовища вугілля розташовані дуже зручно — у східній (найрозвиненішій) частині материка безпосередньо біля узбережжя, що дає можливість швидкого вивезення за кордон. Неподалік розташовані найбільші родовища нафти й природного газу. Існують вони й біля північно-західних берегів країни, але запаси нафти все-таки недостатні для задоволення потреб Австралії.

Є важливі корисні копалини й на півночі країни. На островах у затоці Карпентарія розташовані великі запаси марганцевих руд, а на півостровах Кейп-Йорк й Арнемленд — бокситів.

Середня частина Австралії розташована в межах Тихоокеанського міднорудного поясу, а на південному сході країни залягають значні запаси свинцево-цинкових руд.

Австралія має багаті рекреаційні ресурси. Особливе місце займають сотні кілометрів пляжів на берегах теплих морів, особливо на сході країни.

Населення і трудові ресурси

Як і в Канаді, головні чинники, що визначають основні риси населення Австралії, — імміграція та природні умови. Більшість жителів країни — нащадки переселенців із британських островів, що утворили англо-австралійську націю; решта — іммігранти з інших країн та аборигени (вони належать до австралоїдної раси). Аборигенами вважають себе близько 300 тис. осіб. Вони не утворюють єдиного народу. Зараз частина з них проживає у великих містах, частина — у віддалених місцевостях Північної території та Західної Австралії (тут вони іноді становлять більшість населення).

Австралія належить до країн із першим типом відтворення населення, але має більш сприятливу демографічну ситуацію, ніж країни Європи. Так, природний приріст становить 5 ‰ на рік. Зростає населення також за рахунок міграції. Щорічно на постійне місце проживання до країни прибувають 80—100 тис. осіб.

Серед віруючих переважають християни, більшість із яких є протестантами, широко представлені католики.

Густота населення є однією з найнижчих у світі — 3 особи/км2. Основна причина — складні природні умови й пов’язані з цим труднощі освоєння материка. У середині XIX ст. населення Австралії концентрувалося навколо портів, розташованих уздовж південно-східного узбережжя. Потім жителі країни змогли заселити східні, південно-східні й південно-західні окраїни континенту, але й зараз понад 3/4 населення зосереджені на східному узбережжі. Найменш людними є великі пустельні області Північної території та Західної Австралії. У деяких районах постійного населення немає.

Австралійці в основному живуть у містах. Рівень урбанізації становить 92 %. Більшість проживає у 12 містах країни, серед яких Сідней (4,1 млн осіб), Мельбурн (3,5 млн), Брісбен (1,7 млн), Перт (1,4 млн). Усі великі міста розташовані на узбережжі або неподалік від нього.

Столиця Австралії — Канберра. Це порівняно невелике місто з населенням 331 тис. осіб. Тут перебуває резиденція парламенту й уряду. Розвинені харчова, легка, поліграфічна промисловість.

Особливості галузевої та регіональної структури господарства, промисловість та її структура

Провідна галузь матеріального виробництва Австралії — промисловість. Особливість країни — велике значення видобувної галузі. Інтерес транснаціональних компаній до надр Австралії пояснюється можливістю видобутку корисних копалин відкритим способом і подальшим вивезенням через морські порти.

Видобувна промисловість визначає роль Австралії в міжнародному географічному поділі праці й забезпечує основну частку національного доходу.

Найбільшими галузями є вугільна й залізорудна. Щорічно з надр країни видобувається близько 200 млн т кам’яного вугілля (Квінсленд і Новий Південний Уельс) і понад 130 млн т залізної руди (Західна Австралія). 70 % вугілля та 90 % залізної руди експортується. За вивезенням вугілля країна посідає перше місце у світі, залізної руди — друге.

Обсяги видобутку нафти й природного газу є не дуже великими. Найважливіші родовища «чорного золота» розташовані у Західній і Південній Австралії, на Північній території. Газу добувається близько 30 млрд м3. Найбільше значення має район Гіпсленд і морський шельф біля північно-західного узбережжя країни.

За видобутком бокситів Австралія посідає перше місце у світі. Одна частина сировини йде на виробництво глинозему (у тому числі для експорту), інша переробляється на алюміній (у тому числі для власних потреб).

Австралія — великий виробник та експортер цинку й свинцю. Найважливіший район видобутку цих металів — Квінсленд. Так, найбільше родовище цинку розташоване на північний захід від міста Маунт-Айза, а завод із виробництва чистого металу — на острові Тасманія (місто Гобарт).

За видобутком золота Австралія посідає друге місце у світі (понад 250 т щорічно). Цей благородний метал є другою за доходом статтею австралійського експорту.

На Північній території та в Південній Австралії ведеться видобуток уранових руд. На країну припадає близько третини світових запасів цієї важливої сировини.

Після відкриття родовищ алмазів на північному сході Західної Австралії країна стала одним із найбільших виробників цього коштовного мінералу. Основна частина добутих алмазів використовується в промисловості.

Австралія посідає одне з перших місць у світі за виробництвом електроенергії на одну особу.

Основу галузі становлять ТЕС. Більшість працює па вугіллі й природному газі. Ресурси гідроенергетики обмежені. Вони використовуються на острові Тасманія та в Австралійських Альпах. Атомних електростанцій у країні немає, і їх створення поки не планується.

Чорна металургія працює на забезпечення власних потреб. Основні заводи розміщені в Ньюкаслі й Порт-Кембла. У кольоровій металургії виділяється виробництво алюмінію та міді.

В обробній промисловості перше місце посідає машинобудування. Галузь переважно орієнтована на внутрішній ринок і не покриває всіх потреб. На відміну від інших розвинених країн, зберігає велике значення загальне машинобудування — виготовлення обладнання для гірничовидобувної та харчової промисловості, промислових роботів і верстатів.

У транспортному машинобудуванні виділяються підприємства з виробництва автомобілів, розташовані поблизу Мельбурна (завод компанії «Форд»), в Аделаїді, Перті. Залізничне обладнання виготовляють у Ньюкаслі, Сіднеї, Мельбурні, Брісбені. Найбільші суднобудівні верфі розміщені біля Сіднея, Мельбурна, у Ньюкаслі й Брісбені. Великі підприємства сільськогосподарського машинобудування розташовані в містах півдня та південного сходу, а дрібні — у сільськогосподарських районах Австралії.

Хімічна промисловість охоплює виробництво фосфатних та азотних добрив, пластичних мас, синтетичних смол і каучуку. Основними центрами галузі є міста південного сходу.

Найбільші підприємства легкої та харчової промисловості розміщені в Мельбурні, Сіднеї, Брісбені, Перті, Гобарті.

Характеристика основних галузей сільського господарства

Країна є одним із найбільших виробників та експортерів сільськогосподарської продукції. Галузь дає близько 3 % валового національного продукту та 1/5 надходжень від експорту. Для потреб сільського господарства використовується тільки 1/10 території країни, 2/3 з них — пасовища, в основному для вівчарства. Поголів’я овець — 130 млн, більшість із них шерстяного напрямку (мериноси). Молочне скотарство поширене в південно-східній частині країни й навколо великих міст. Приблизно половина австралійської молочної продукції експортується у вигляді сухого молока, сиру, масла (переважно в країни Південно-Західної та Східної Азії). На внутрішній ринок орієнтовані свинарство й птахівництво.

У рослинництві найбільше значення мають зернові культури. їхні посіви зосереджені у східних і південно-східних частинах Австралії, меншою мірою на південному заході Західної Австралії та на острові Тасманія. Більше ніж половину ріллі зайнято під пшеницею. Розширюються посіви рису у Квінсленді. У ряді прибережних районів Нового Південного Уельсу обробляють цукрову тростину. У вологих тропіках вирощують цитрусові, ананаси, манго, банани, на зрошуваних землях — бавовник, кукурудзу.

У країні розвинене рибальство. Найважливіші види промислової риби: тунець, лосось, кефаль та акула. Вилов креветок здійснюється в затоці Карпентарія, а омарів — біля південного узбережжя Австралії. Галуззю, що швидко розвивається, є аквакультура.

Транспорт, основні його види та географія, зовнішньоекономічні зв'язки, регіональні відмінності

Основну роль у перевезеннях вантажів і пасажирів відіграє автомобільний транспорт. Найгустіша транспортна мережа у східному, південно-східному й південно-західному районах країни. На решті території автошляхів недостатньо, частина з них не має твердого покриття.

Основні обсяги перевезень корисних копалин і сільськогосподарської продукції здійснюють залізниці. Особливо великим є транспортування вугілля у Квінсленді й Новому Південному Уельсі. Зараз здійснюється переведення залізничного транспорту на єдину колію. Щодо цього велике значення мала перебудова залізничної магістралі Аделаїда—Мельбурн.

Зовнішньоторговельні операції здійснюються на морському транспорті. В основному використовуються океанські судна під іноземним флотом. Найбільші порти загального призначення: Мельбурн, Сідней, Брісбен і Фрімантл (аванпорт Перта).

Авіаційний транспорт — головний засіб зв’язку жителів Австралії з іншими материками. Великою є його роль і в перевезеннях пасажирів між віддаленими районами самої Австралії.

Добре розвинений трубопровідний транспорт. Нафто- й газопроводи з’єднують райони видобутку та найбільші промислові центри й порти. Для господарства й населення країни особливе значення мають водопроводи великої протяжності.

В експорті Австралії основну роль відіграють вугілля, золото, м’ясо, вовна, глинозем, залізна руда, пшениця. В імпорті переважають машини й обладнання, засоби зв’язку, автомобілі, комп’ютери, продукція хімічної промисловості. Найбільші торговельні партери Австралії: Японія, США, Китай, Південна Корея, Сінгапур, Велика Британія, Німеччина.

На материковій частині країни виділяють чотири економічних райони: Південно-Східний (штати Новий Південний Уельс, Вікторія, південний схід Південної Австралії й територія Федеральної столиці) — найбільш населений та економічно розвинутий; Північно-Східний район (штат Квінсленд), який займає 1/5 площі й включає 1 /6 населення, дає 1 /4 продукції гірничодобувної промисловості й сільського господарства (особливо виділяється м’ясне скотарство); Західно-Центральний район (північ Південної Австралії, Західна Австралія) — найбільший за площею, але найбільш посушливий і слабко заселений; Північний район включає найменш освоєні території із тропічним кліматом. В останні десятиліття приплив населення й зростання економічної активності викликали відкриття багатих родовищ корисних копалин (бокситів, поліметалів, марганцю, урану, фосфоритів).

Океанія

Океанія — це сукупність островів, що займають акваторію Тихого океану. Вона розташована переважно на північ і схід від Австралії.

Океанія поділяється на Меланезію, Мікронезію та Полінезію. За походженням острови Океани в основному вулканічні Й коралові. Але найбільший острів — Нова Гвінея — має материкове походження. Клімат тут переважно субекваторіальний та екваторіальний, на півдні — субтропічний і помірний морський. Розташування більшої частини островів між тропіками визначає високі температури та їх невеликі добові й сезонні коливання, а також постійно високу вологість повітря.

Найбільш різноманітною є природа Нової Зеландії. У рельєфі країни вражає поєднання рівнинних і гірських територій, наявність діючих і згаслих вулканів. Велика кількість опадів визначає густу мережу повноводних, але коротких річок.

Країна має значні запаси окремих видів корисних копалин, серед них: вугілля, природний газ, титан, магній, свинець, будівельна сировина (пісок, гравій, глина, вапняк, доломіт).

Багато країн Океанії мають значні рекреаційні ресурси. Так, у Федеративних Штатах Мікронезії поряд із чудовими пляжами природою створені ідеальні умови для підводного плавання.

Меланезію населяють меланезійці й папуаси, яких відрізняють темна шкіра й кучеряве волосся. У Мікронезії живуть мікронезійці. У їхньому зовнішньому вигляді представлені риси австралоїдної та монголоїдної рас — відносно темний колір шкіри, а волосся може бути хвилястим, прямим або кучерявим. Полінезію населяють полінезійці, які мають ясно-коричневий колір шкіри та хвилясте волосся.

Основа економіки більшості країн Океанії — сільське господарство й рибальство. Тут культивують кокосову пальму, банани, батат, цукрову тростину, овочі. Тваринництво відіграє другорядну роль. Розводять овець, кіз, буйволів. До традиційних занять населення також належить збір молюсків і ракоподібних.

У промисловості найбільше значення має переробка риби й сільськогосподарської сировини (копра, кокосова олія, борошно), а також виробництво будівельних матеріалів. Зберігає своє значення кустарне виготовлення сувенірів із морських мушель і дерева.

Найбільш розвинена країна регіону — Нова Зеландія. Тривалий час її економіка ґрунтувалася на високорозвиненому сільському господарстві. Однак протягом останніх десятиліть країна досягла значних успіхів і в розвитку промисловості. Сьогодні ця галузь дає близько чверті національного доходу.

У країні добувають вугілля (в основному на острові Південний), природний газ (велике родовище відкрите на шельфі, біля міста Нью- Плімут, острів Північний), розробляються родовища нафти, добувають рудні корисні копалини, із яких виробляють чорні й кольорові метали.

Найважливішими галузями промисловості залишаються харчова (насамперед м’ясна й молочна), деревообробна, целюлозно-паперова, легка (килими, переробка вовни, шкіри, виробництво текстилю).

Районами концентрації промислового виробництва є північна частина острова Північний і східні райони острова Південний. Найбільші промислові центри: Окленд, Веллінгтон, Крайстчерч, Гамільтон.

Нова Зеландія — один із лідерів у використанні альтернативних джерел енергії для виробництва електроенергії. Так, на острові Північний працює одна з найбільших геотермальних електростанцій світу. Але головну частку електроенергії країни зараз виробляють ГЕС.

Провідне місце в сільському господарстві належить тваринництву. У країні налічується понад 60 млн овець (по 15 на кожного жителя) і близько 10 млн голів великої рогатої худоби (в основному корів). Головні райони молочного тваринництва зосереджені на острові Північний, тут також вирощують цитрусові, ківі, яблука, груші, різні овочі.

Найважливіший сільськогосподарський район острова Південний — Кентерберійська рівнина. Тут займаються відгодівлею ягнят, вирощують пшеницю, овес, ячмінь, кукурудзу, горох, фрукти й овочі. В окремих районах обох островів розвинене виноградарство.






Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити

Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.

Всі матеріали на сайті доступні за ліцензією Creative Commons Attribution-Sharealike 3.0 Unported CC BY-SA 3.0 та GNU Free Documentation License (GFDL)

Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми приклали багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.