Географія - Зовнішнє незалежне оцінювання
ЗАГАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ
Літосфера та рельєф
Основні форми земної поверхні: гори і рівнини
Рельєф — це сукупність нерівностей поверхні літосфери. До планетарних форм рельєфу належать материки й океанічні западини. На материках розрізняють дві великі форми рельєфу: гори і рівнини.
Класифікація форм рельєфу земної поверхні
|
Планетарні |
Основні |
Дрібні |
||
|
Материки |
Океанічні западини |
Материкові рівнини та гори |
Океанічні рівнини, серединно-океанічні хребти, глибоководні жолоби |
Річкові долини, яри, каньйони, дюни, бархани тощо |
Гори — це великі ділянки земної поверхні, високо підняті над прилеглою рівнинною територією, із великими перепадами висот і розчленованим рельєфом. За висотою розрізняють низькі, середні й високі гори.
Відмінність гір за висотою
|
Низькі |
Середні |
Високі |
|
До 1000 м (більшість хребтів Кримських гір) |
Від 1000 до 2000 м (Карпати, Уральські гори) |
Понад 2000 м (Тянь- шань, Гімалаї) |
Більшість високих гірських масивів розташована в районах сейсмічних поясів. Найбільш протяжною гірською системою є північноамериканські Кордильєри, які переходять в Анди Південної Америки. Інший велетенський гірський пояс простягнувся від північноафриканської гірської країни Атлас через європейські Альпи і Карпати до гігантів Азії — Тянь-Шаню і Гімалаїв.
За походженням розрізняють складчасті та брилові гори. Складчасті гори виникають унаслідок зминання товщ гірських порід у складки.
Піднімаються вони несиметрично: у результаті один їхній схил крутий, другий пологий. Так, північні схили Кримських гір, Кавказу й Гімалаїв пологі, південні — круті. Підняття складчастої гірської країни супроводжується утворенням передгірної западини, що заповнює підняття сусідньої ділянки. Ще одна особливість складчастих гір — витягнутість у вигляді ланцюгів гірських хребтів на сотні, а іноді й тисячі кілометрів (Альпи, Карпати, Кавказ, Гімалаї, Кордильєри).
Брилові гори («відроджені гори») виникають на місці старих гір, які поступово руйнувалися й перетворилися на горбкуваті рівнини. Відбувається це в результаті підняття земної поверхні величезними блоками по розламах у вертикальному напрямку. Зазвичай брилові гори обмежені розламами, воші масивні з крутими схилами (Тянь-Шань, Алтай).
Рівнини — це великі ділянки поверхні земної кори з коливаннями висот не більш ніж 200 м і незначними ухилами. У тектонічній будові земної кори їм відповідають платформи.
За абсолютною висотою виділяють три типи рівнин: низовини висотою до 200 м (Прикаспійська, Примексиканська, Причорноморська), височини з позначками від 200 до 500 м над рівнем моря (Середньоруська, Придніпровська), плоскогір’я — вище за 500 м (Середньосибірське, Декан, Аравійське).
Гори та рівнини змінюються під впливом внутрішніх та зовнішніх процесів. Молоді гори продовжують «рости» в результаті внутрішніх процесів, старі гори поступово руйнуються під дією зовнішніх процесів. Продуктами руйнування заповнюються рівнинні райони Землі. Під впливом зовнішніх процесів на рівнинах утворюються яри й балки.
Рівнини
|
За походженням |
За зовнішнім виглядом |
|||||
|
Первинні |
Вторинні |
|||||
|
Морські (колишні ділянки морського дна, що стали суходолом у результаті підняття, тобто дії ендогенних сил) |
Алювіальні — складені річковими шаруватими нанесеннями (алювієм) |
Льодовикові (моренні) — складені несортованими суглинками з валунами і щебенем |
Водно-льодовикові — складені пісками, що залишилися на місці водно-льодовикових потоків |
Денудаційні — складені твердими породами, зім’ятими в складки |
Плоскі |
Горбисті |