ГЕОГРАФІЯ ЗОВНІШНЄ НЕЗАЛЕЖНЕ ОЦІНЮВАННЯ 2018

ЗАГАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ

Географія як наука, розвиток географічних досліджень

Розвиток уявлень про форму, розміри та рухи Землі. Найвизначніші географічні відкриття, видатні мандрівники

Уявлення давніх людей про Землю формувалися на основі знань про навколишні території та власного досвіду. Тривалий час люди не здогадувалися про форму і розміри Землі. Найчастіше давні люди уявляли нашу планету ділянкою суходолу у вигляді площини або півсфери, з усіх боків оточеної водою. За однією з версій, першим висловив ідею щодо кулястої форми нашої планети Піфагор у VI ст. до н. е., за другою — давньогрецький філософ Парменід (540—480 рр. до н. е.). Згодом це довів давньогрецький учений Арістотель (384— 322 рр. до н. е.), який звернув увагу на тінь, що падає від Землі на поверхню Місяця під час затемнень. Ератосфен (275—194 рр. до н. е.) — фундатор наукової географії, він увів поняття «географія», склав карту світу, використавши географічну сітку, досить точно обчислив довжину екватора. Страбон (64/63—21 рр. до н. е.) — автор «Географії» у 17 книгах, де наведено детальний опис усіх земель, відомих на той час. Уявлення давніх греків і римлян про Землю відобразив Птолемей у II ст. н. е. Він склав зведену карту світу, а також карти різних районів Землі, які увійшли в його знамениту працю «Підручник із географії». Птолемей визнавав кулястість Землі, однак помилково вважав її розміри значно меншими, ніж насправді. У цей час була створена так звана Птолемеєва система світу, в центрі якої перебуває Земля. Така система називалася геоцентричною.

Із падінням Римської імперії у V ст. н. е. частина праць античних учених була загублена чи знищена. Однак деякі з них збереглися завдяки арабським ученим, які вивчали їх і перекладали арабською мовою.

У Європі великої популярності набула подорож Марка Поло (1254—1324 рр.), який у 1271 р. вирушив до Китаю. У цій країні Поло прожив понад 17 років. Після повернення до Європи він написав «Книгу про розмаїтість світу...». Часто її називають «Книгою Марка Поло».

Іншим видатним мандрівником Середньовіччя був уродженець Танжера (Марокко) Ібн Баттута (1304—1377 рр.). Він подорожував територією Азії, Африки і Європи: від Китаю та Індії до Марокко й Гранади. У 1352—1353 рр. Ібн Баттута перетнув Сахару і дістався верхів’їв річки Нігер. Коли мандрівник повернувся до Марокко, він склав опис побачених країн.

У VIII—IX ст. великих успіхів у мореплаванні досягли вікінги (нормани). Ці давньо- скандинавські морські розбійники й торговці не боялися виходити в море під час шторму й піднімалися руслами річок у глиб суходолу, нерідко захоплюючи великі області. Зразки усної народної творчості — саги (героїчні народні сказання) — свідчать: ці відважні й войовничі мореплавці відкрили найбільший острів Землі — Гренландію і побували в Північній Америці за 500 років до X. Колумба. Проте у християнській Європі майже нічого не знали про мандрівки вікінгів та їхні відкриття.

Наприкінці XV ст. європейцям була відома лише частина земної кулі (Європа, Азія, Північна Африка). Тому на першій відомій нам моделі Землі — глобусі, що був створений у 1492 р. німецьким географом Мартіном Бехаймом,— ще немає Америки, Австралії, Антарктиди. Величезний внесок у підготовку перших подорожей епохи Великих географічних відкриттів, під час якої було відкрито багато нових земель, здійснив принц Генріх Мореплавець. Із 1421 р. він почав відправляти португальські кораблі в плавання вздовж західного узбережжя Африки. У 1487 р. капітан Б. Діаш першим із європейців обігнув Африку з півдня і відкрив мис Доброї Надії. У 1497 р. португальці спорядили експедицію, яку очолив Баско да Гама. Йому вдалося обігнути Африку і досягти західного узбережжя Індії.

Проект досягнення цієї країни західним шляхом склав X. Колумб. З серпня 1492 р. три кораблі під його керівництвом вирушили в плавання, й у жовтні того самого року мореплавці висадилися на перший відкритий острів. Надалі X. Колумб здійснив ще три плавання в Америку, але вважав, що знайшов шлях до Індії.

Першу навколосвітню подорож здійснила експедиція під керівництвом Ф. Магеллана в 1519—1522 рр. Її метою було відкриття шляху до багатих на прянощі Молуккських островів. У квітні 1521 р. Ф. Магеллан загинув. Решта мандрівників дісталися берегів Іспанії на кораблі «Вікторія». Наукові результати цієї навколосвітньої подорожі були грандіозними: було доведено, що Земля має кулясту форму, а Світовий океан являє собою єдине ціле.

Другу навколосвітню подорож здійснив пірат Ф.Дрейк у 1577—1580 рр. Під час подорожі він дослідив західне узбережжя Північної Америки.

До берегів Австралії першим підійшов голландський мореплавець В. Янсзон у 1606 р. Найбільшу роль у їх подальшому дослідженні відправ інший голландський мореплавець — А. Тасман.

Переворот у розумінні світобудови здійснив видатний учений М. Коперник (1473—1543 рр.). Він відкинув геоцентричну теорію Птолемея і створив нову, геліоцентричну систему світу. Він «поставив Землю на її законне місце» (третя від Сонця планета) і стверджував, що Земля й інші планети обертаються навколо своєї осі та навколо Сонця.

Розквіт західної географічної традиції відзначається значними досягненнями в картографії, які прийнято пов’язувати з ім’ям Герхар- да Меркатора (1512—1594 рр.). Він використав кілька картографічних проекцій і першим запропонував термін «атлас» для позначення набору карт. Перша частина «Атласу» Г. Меркатора з 51 картою Франції, Німеччини та Бельгії побачила світ у 1585 р., друга із 23 картами Італії та Греції — у 1590 р.

Відкриттю величезних земель Північної і Північно-Східної Азії сприяли походи землепрохідців від кінця XVI до середини XVII ст. Так, С.Дежньов пройшов зі своїми супутниками Північним Льодовитим океаном уздовж північної окраїни Азії, відкрив протоку між Азією та Америкою; І. Москвітін вийшов до Охотського моря й обстежив його узбережжя; К. Іванов дістався озера Байкал; В. Поярков і Є. Хабаров здійснили походи на річку Амур; В. Атласов досліджував півострів Камчатку і моря, які його омивають.

Подорожі Нового часу проходили під знаком зростаючого значення наукових досліджень. Одним із перших узяв у експедицію учених-натуралістів видатний англійський мореплавець Дж. Кук. Він тричі обігнув Землю, відкрив східне узбережжя Австралії, багато островів Океанії, досліджував Нову Зеландію.

До берегів Антарктиди вперше підійшла російська експедиція під керівництвом Ф. Беллінсгаузена і М. Лазарева в січні 1820 р. У подорожах другої половини XIX і всього XX ст. велику роль почали відправа™ географічні товариства. Перше з них було створено у Франції у 1821 р., потім у Німеччині, Англії, Мексиці, Росії, США.

Александр фон Гумбольдт (1769—1859 рр.) — німецький природознавець, географ та мандрівник — досліджував природу країн Європи, Центральної та Південної Америки, Уралу, Сибіру. Свої спостереження в Америці він відобразив у 30-томному звіті «Подорож до рівноденних областей Нового Світу». А. Гумбольдт започаткував географію рослин, заклав основи загального землезнавства, кліматології, вперше сформулював закон висотної поясності.

На початку XX ст. почалося освоєння полярних широт. Району Північного полюса вперше досягли експедиції доктора Фредеріка Кука (квітень 1908 р.) і полярного мандрівника Роберта Едвіна Пірі (квітень 1909 р.). Згодом було встановлено, що Р. Е. Пірі не дійшов до полюса, за різними оцінками, 60— 195 км, під сумнівом і досягнення Ф. Кука. Першим на Південному полюсі побував норвезький полярний мандрівник Р. Амундсен (14 грудня 1911 р.). Капітан англійського морського флоту Роберт Фол кон Скотт досяг полюса через місяць. На зворотному шляху через надмірну втому, низькі температури і нестачу продуктів Р. Скотт і члени його команди загинули.






Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити

Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.

Всі матеріали на сайті доступні за ліцензією Creative Commons Attribution-Sharealike 3.0 Unported CC BY-SA 3.0 та GNU Free Documentation License (GFDL)

Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми приклали багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.