ГЕОГРАФІЯ ЗОВНІШНЄ НЕЗАЛЕЖНЕ ОЦІНЮВАННЯ 2018

ЗАГАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ

Атмосфера та клімат

Сонячна радіація та її розподіл в атмосфері й на земній поверхні

Сонячною радіацією називають випромінювання Сонцем світла і тепла. Перш ніж досягти земної поверхні, вона проходить атмосферою, де значною мірою поглинається і розсіюється повітряною оболонкою. Радіація, яка безпосередньо досягає земної поверхні у вигляді прямих променів, називається прямою радіацією. Частина радіації, яка розсіюється в атмосфері, також потрапляє на поверхню Землі у вигляді розсіяної радіації.

Сукупність прямої та розсіяної радіації, що надходить на горизонтальну поверхню, називається сумарною сонячною радіацією.

При безхмарному небі вона має добовий хід із максимумом близько полудня і річний хід із максимумом улітку. Часткова хмарність, що не закриває сонячний диск, збільшує сумарну радіацію порівняно з безхмарним небом; суцільна хмарність, навпаки, її зменшує. Атмосфера поглинає п’яту частину сонячної радіації, що надходить на її верхню межу. Ще третина відбивається від поверхні Землі й атмосфери (відбита радіація). Решта радіації поглинається у верхньому тонкому шарі ґрунту або в більш потужному шарі води і переходить у тепло. Таку радіацію називають поглинутою.

Відношення кількості відбитої радіації до загальної кількості радіації, що потрапляє на певну поверхню, називається альбедо поверхні. Це співвідношення виражається у відсотках. Величина альбедо на різних широтах має значні відмінності, пов’язані з характером поверхні (наприклад, льодовик, вода, ґрунт), рослинністю, хмарністю тощо. Альбедо поверхні ґрунту змінюється в межах 10—30 %; у вологого чорнозему воно знижується до 8 %, а в сухого світлого піску може підвищуватися до 40 %. Із підвищенням вологості ґрунту альбедо знижується. Альбедо рослинного покриву — лісу, луки, поля — становить 10— 25 %, поверхні снігу, який щойно випав,— 80— 90 %, снігу, що давно лежить,— близько 50 % і нижче. Найнижче альбедо має вода — 5 %.

Відношення відбитої і розсіяної сонячної радіації, що йде в космос, до загальної кількості сонячної радіації, що надходить в атмосферу, називається планетарним альбедо Землі. Загалом воно оцінюється в 31 %. Основну частину планетарного альбедо Землі становить відбивання сонячної радіації хмарами.

Кількість отримуваної окремими ділянками Землі сонячної енергії залежить насамперед від кута падіння сонячних променів. Чим прямовисніше вони падають (тобто більша висота Сонця над горизонтом), тим більша кількість сонячної енергії потрапляє на одиницю площі.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити