ГЕОГРАФІЯ ЗОВНІШНЄ НЕЗАЛЕЖНЕ ОЦІНЮВАННЯ 2018

ЗАГАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ

Біосфера

Ґрунти, їхні властивості та відмінності

Живі організми біосфери взаємодіють з іншими оболонками Землі. Одним із наслідків цієї взаємодії є утворення ґрунтів. Ґрунт — це поверхневий родючий шар земної кори. Утворення ґрунтів є одним із наслідків взаємодії організмів із земними оболонками. У результаті вивітрювання пухкі породи накопичуються у тріщинах скель, зниженнях рельєфу. Сюди легко потрапляють повітря і вода, що розчиняє необхідні рослинам речовини. Відмерлі рештки рослин стають основою для формування ґрунту. Поступово його шар збільшується, в першу чергу завдяки рослинам. Корінням рослини подрібнюють породу, а відмерлі частки розкладаються і перетворюються на гумус (перегній). Гумус міститься у верхніх горизонтах ґрунту, він забезпечує його родючість. Чим вищий вміст гумусу, тим вища родючість, здатність ґрунту забезпечувати рослини необхідними поживними речовинами. У формуванні ґрунтів поряд із рослинами беруть участь й інші організми, наприклад черв’яки. Вони розпушують ґрунт, перемішуючи його з рештками рослин, забезпечують проникнення в нього повітря і води.

У процесі утворення ґрунту відбувається його розчленування, що обумовлює формування ґрунтових горизонтів. Кожний ґрунтовий горизонт приблизно однорідний за механічним, мінералогічним і хімічним складом, структурою, забарвленням, густиною. Сукупність ґрунтових горизонтів утворює ґрунтовий профіль — вертикальний розріз ґрунту від поверхні до материнської породи.

Залежно від складу, вмісту гумусу й особливостей структури існують різні типи ґрунтів. Залежно від вмісту в ґрунті дрібних (глинистих) і більших (піщаних) часток ґрунти поділяються на легкі (піщані, супіщані, легко- й середньосуглинисті) й важкі (важкосуглинисті та глинисті).

Здатність розпадатися на грудки різної форми і величини визначає структуру ґрунтів, вона може бути горіхуватою, грудкуватою, зернистою. Утворенню грудок сприяє гумус, який має склеюючу здатність. Від структури значною мірою залежить родючість ґрунтів.

Першу у світі їх наукову класифікацію, що ґрунтувалася на їхньому походженні, створив видатний учений В. Докучаєв. В Україні найпоширенішим типом ґрунтів є чорноземи. Вони найбільш багаті на гумус, а отже, і найродючіші. Чорноземи мають грудкувато-зернисту структуру, вони формувалися в степах, де достатньо тепла і світла для трав’янистої рослинності та не дуже багато атмосферних опадів, тобто вода не встигає вимивати органічні речовини в нижні шари ґрунту.

Кожна природна зона характеризується не одним типом ґрунту, а певним набором часто генетично не пов’язаних між собою ґрунтів.

Арктичні пустелі. Найбільш поширений тип ґрунтів — арктично-тундрові. Потужність їхнього ґрунтового профілю зумовлена глибиною сезонного відтавання ґрунтової товщі, що рідко перевищує 30 см. Такі ґрунти мають слабку кислу або нейтральну реакцію (рН від 5,5 до 6,6) і містять 2,5—3 % гумусу.

Тундра. Над поверхнею багаторічно мерзлих товщ поширені тундрово-глеєві ґрунти, які формуються в умовах ускладненого дренажу ґрунтових вод і нестачі кисню. Вміст гумусу становить близько 1—3 %, реакція наближена до нейтральної.

Тайга (хвойні ліси). За відсутності багаторічної мерзлоти на добре водопроникних піщаних та супіщаних ґрунтоутворюючих породах формуються різні види підзолистих ґрунтів.

Мішані ліси. Найбільш поширеним типом є дерново-підзолисті ґрунти — південний різновид підзолистих ґрунтів. Формуються вони лише на суглинистих ґрунтоутворюючих породах. Потужність гумусового горизонту — від 5 до 20 см, вміст гумусу — 2—4 %. У верхній частині профілю ці ґрунти характеризуються

кислою реакцією (рН = 4), із глибиною реакція стає менш кислою.

Широколисті ліси. Серед ґрунтів, сформованих у цих ландшафтах, виділяють сірі лісові. Вони поділяються на світло-сірі, сірі й темно-сірі, назви яких пов’язані з інтенсивністю забарвлення гумусового горизонту.

Степи й лісостепи. Основні типи ґрунтів отримали назву чорноземів (опідзолені, типові, звичайні, південні). Ґрунтоутворюючі породи представлені переважно лесоподібними відкладеннями (лес являє собою тонкозернисту осадову породу світло-жовтого кольору). Вміст гумусу в чорноземах від 3—4 до 14—16 %, а іноді й більше. Характерною рисою чорноземів є вміст гумусу в усьому ґрунтовому профілі, причому донизу він зменшується поступово.

Для лісостепу характерні опідзолені й вилугувані чорноземи та сірі лісові ґрунти. Степу відповідають типові звичайні та південні чорноземи, сухому степу — каштанові, засолені та лужні ґрунти.

Сухі степи й напівпустелі помірного поясу. У посушливих районах формуються відповідно каштанові та бурі пустельно-степові ґрунти. Вміст гумусу від 2 до 5 % у каштанових ґрунтах і близько 2 % — у бурих.

Субтропічний пояс. Тут виділяють такі основні групи ґрунтів: червоноземи й жовтоземи ландшафтів вологих субтропічних лісів, коричневі ґрунти ландшафтів сухих субтропічних лісів і чагарників, сіроземи сухих субтропіків.

Тропічні пустелі. Зональними ґрунтами є сіро-бурі пустельні. Характерна їхня особливість — накопичення карбонатів у верхній частині ґрунтового профілю, яке має вигляд поверхневої пористої кірки. Мало виражений гумусовий горизонт має сіро-бурий колір, у верхній частині він слабко скріплений корінням, донизу пухкий.

Екваторіальний і субекваторіальний пояси. Під постійно вологими лісами формуються червоні й жовті фералітні ґрунти. Клімат цих районів жаркий і вологий. Річна кількість опадів — 1800—2000 мм, хоча в деяких місцях вона сягає 5000- 8000 мм. Більшість елементів, що вивільнилися в результаті розкладання опалого листя й трави, одразу поглинається кореневою системою дощового лісу і знову залучається в біологічний кругообіг. Унаслідок цих процесів у червоних і жовтих фералітних ґрунтах майже немає гумусового накопичення. Гумусовий горизонт дуже мато потужний (5—7 с-м) і містить лише кілька відсотків гумусу.

У межах субекваторіального поясу найбільшу площу займають різноманітні ландшафти, атмосферне зволоження на яких протягом року є нерівномірним. У цих умовах формуються сезонно вологі світлі ліси й високотравні савани. Ґрунти, що формуються під цими ландшафтами, називають червоними або фералітними ґрунтами сезонно вологих лісів і високотравних саван. Загальний вміст гумусу в цьому ґрунті — від 1 до 4 %, іноді вище. Реакція слабокисла, часто майже нейтральна.

За тривалості сухого періоду від 7 до 10 місяців на рік і щорічної суми опадів 400 - 600 мм розвиваються червоно-бурі ґрунти сухих саван. Уміст гумусу в цих ґрунтах зазвичай незначний. Реакція слаболужна (рН = 7,0—7,5).

Зона гірських областей. Для гірських територій характерна вертикальна зональність (або поясність) ґрунтового покриву. Нижній пояс гірських ґрунтів належить тій природній зоні, на території якої перебувають гори. Наприклад, якщо гірська система розташована в пустельній зоні, то на її нижньому поясі формуватимуться сіро-бурі пустельні ґрунти, але з підняттям угору по схилу вони будуть почергово змінюватися гірсько-каштановими, гірсько-чорноземними, гірсько-лісовими і гірсько-луговими ґрунтами.

Зараз на Землі найбільші площі займають чотири типологічні групи ґрунтів:

1) ґрунти вологих тропіків і субтропіків, переважно червоноземи і жовтоземи, для яких характерні багатство мінерального складу і велика рухливість органіки (більш ніж 32 млн км!);

2) родючі ґрунти саван і степів — чорноземи, каштанові та коричневі ґрунти з потужним гумусовим шаром (більш ніж 32 млн км2);

3) неродючі та вкрай нестійкі ґрунти пустель і напівпустель, що належать до різних кліматичних зон (більш ніж 30 млн км2);

4) відносно бідні фунти лісів помірного поясу — підзолисті, бурі та сірі лісові (більш ніж 20 млн км2).






Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити

Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.

Всі матеріали на сайті доступні за ліцензією Creative Commons Attribution-Sharealike 3.0 Unported CC BY-SA 3.0 та GNU Free Documentation License (GFDL)

Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми приклали багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.