ГЕОГРАФІЯ ЗОВНІШНЄ НЕЗАЛЕЖНЕ ОЦІНЮВАННЯ 2018

ЗАГАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ

Біосфера

Зональні та азональні природні комплекси

Характерною рисою географічної оболонки й основним географічним законом є зональність. Під зональністю розуміють закономірну зміну природних комплексів і природних компонентів за широтою (від екватора до полюсів). Так, нерівномірний розподіл сонячної радіації по поверхні Землі спричинив утворення кліматичних зон, для кожної з яких характерні певні природні процеси. На їх основі виділяють географічні пояси, що розташовані симетрично щодо екватора. У кожному з них переважають певні повітряні маси. Для екваторіального, тропічного, помірного, арктичного поясів характерні свої повітряні маси, а в перехідних поясах почергово панують повітряні маси сусідніх поясів.

У межах одного географічного поясу розрізняють природні зони. Це великі частини географічних поясів зі схожими кліматичними умовами, однорідними ґрунтами, рослинним і тваринним світом. їх розрізняють за співвідношенням тепла й вологи, оскільки однакова кількість опадів, наприклад менш ніж 150—200 мм на рік, у тундрах може спричинити утворення боліт, а в тропіках — формування пустель. Наприклад, у помірному географічному поясі існують природні зони лісів, лісостепів, степів, пустель. Вони поділяються на підзони, або провінції.

Проте природні зони не завжди простягаються в широтному напрямку. Деякі з них поширені тільки на окраїнах материків — поблизу океанів, які пом’якшують клімат; наприклад, зона степів або пустель помірного поясу.

Найпростішими з природних комплексів є фації (елементарні морфологічні одиниці географічного ландшафта, структурні частини урочища).

Групи фацій об’єднуються в урочища (суміжні системи фацій з досить однорідними зволоженням і ґрунтово-рослинним покривом), прикладами яких можуть бути річкова тераса, яр, балка. Поєднання урочищ утворюють місцевість (велика морфологічна частина географічного ландшафту, комплекс урочищ), а поєднання місцевостей — ландшафт. Ландшафтом називають однорідну за походженням територію з єдиним геологічним фундаментом, однотипним рельєфом, схожим кліматом, а також певним поєднанням морфологічних частин (фацій, урочищ, місцевостей). У широкому розумінні поняття «ландшафт» є синонімом природного територіального комплексу будь-якого рангу. Усі ці природні комплекси належать до зональних. Але на Землі існують й азональні комплекси. До найбільших належать материки і океани. Вони у свою чергу поділяються на великі рівнинні та гірські природні комплекси — природні країни. Так, у горах природні комплекси змінюються з висотою. Вони дістали назву висотних поясів. Набір висотних поясів у горах залежить від географічного положення самих гірських масивів, яке визначає характер природи нижнього поясу, і висоти гір, яка визначає характер верхнього висотного поясу. Чим вище гори і чим ближче вони до екватора, тим більше у них висотних поясів.

На розташування висотних поясів впливає також напрямок хребтів щодо сторін горизонту і переважаючих вітрів. Так, південні та північні схили гір можуть відрізнятися за кількістю висотних поясів. На схилах, відкритих для впливу вологих вітрів, характер рослинності буде відрізнятися від рослинності протилежного схилу.

Послідовність зміни висотних поясів у горах практично збігається з послідовністю зміни природних зон на рівнинах. Але в горах пояси змінюються швидше. Існують природні комплекси, характерні тільки для гір, наприклад субальпійські та альпійські луки.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити