ГЕОГРАФІЯ ЗОВНІШНЄ НЕЗАЛЕЖНЕ ОЦІНЮВАННЯ 2018

ЗАГАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ

Способи зображення Землі

Зображення земної поверхні на малюнку, плані, карті, глобусі, аерофотознімку та космічному знімку. Легенда карт

Існують різні види зображення земної поверхні на площині: малюнок, аерофотознімок, космічний знімок, план, карта. Малюнок дає уявлення про нерівності земної поверхні цієї місцевості (наприклад, це рівніша або гори); характер рослинності, господарські об’єкти (дороги, житлові будинки, заводи, лінії електропередач та ін.). Але для географів малюнок має певні недоліки. Так, він показує вид місцевості збоку, у результаті чого добре видно тільки предмети, розташовані на першому плані, інші або майже непомітні, або зовсім сховані від нас. За малюнком не визначиш сторони горизонту, точну відстань між об’єктами, висоту місцевості. До того ж далеко не кожний уміє малювати, та й часу це забирає чимало. Із цих причин малюнки не знайшли широкого застосування в географи.

Значно більше інформації про місцевість можна одержати за допомогою аерофотознімків, які зазвичай роблять з висоти 4—5 км. Для цього на літаку або іншому літальному апараті встановлюється спеціальний фотоапарат, що працює автоматично і забезпечує високу точність зображення. На відміну від малюнка, аерофотознімки дають зображення місцевості зверху, їй них добре видно всі предмети і можна визначити їхнє положення стосовно один одного. Однак усю необхідну інформацію з такого знімка одержати не можна, напри клад, неможливо визначити висоту місцевості, призначення господарських об’єктів, назви населених пунктів, річок, озер.

Найбільш повну інформацію щодо характеру земної поверхні та розташованих на ній об’єктів можна одержати з плану місцевості та карти.

План місцевості — це креслення, на якому за допомогою умовних позначень зображена невелика ділянка земної поверхні у зменшеному вигляді (має велику точність та містить характеристики географічних об’єктів). На ньому не враховується куляста форма Землі, тому поверхня умовно вважається плоскою.

За планом місцевості можна дізнатися назви, місця розташування населених пунктів та інших географічних об’єктів; визначити, в якому напрямку тече річка і яка її ширина; наскільки одна ділянка місцевості більша за іншу.

Географічною картою називають зменшене й узагальнене зображенім земної поверхні на площині за допомогою умовних позначень. На відміну від планів місцевості карти складаються з урахуванням кулястості Землі, вони відображають значно більшу територію, тому обирають найбільш значні об’єкти та їхні характеристики.

Як би ми не намагалися зобразити значні за розмірами території на площині, зробити це без спотворень не вдасться. Тому найбільш точно передає зовнішній вигляд нашої планети глобус — об’ємна модель Землі в зменшеному вигляді, але він не відображає дрібних об’єктів та є громіздким.

Залежно від того, що потрібно відобразити на карті, розрізняють різні їхні види. їх створенню сприяє генералізація — процес відбору головного, істотного, без зайвих деталей та його цілеспрямоване узагальнення.

Для зображення різних об’єктів та явищ, їхніх якісних та кількісних характеристик на планах і картах використовуються контурні, значкові, лінійні та пояснювальні умовні позначення (вони являють собою систему символічних графічних знаків). Умовні позначення (знаки), які використовуються на карті, становлять легенду карти.

Контурні знаки показують великі за площею об’єкти, наприклад сільськогосподарські угіддя, ліси, озера. Складаються з контуру (лісу, болота та ін.) і його заповнення (колір, штрихування).

Значкові знаки зображують об’єкти, які не можна показати в масштабі, наприклад, на пла

ні — джерело, колодязь; на картах — місто, родовище корисних копалин. За формою значкові знаки бувають геометричні, буквені й наочні.

Лінійними знаками зображують об’єкти лінійної протяжності, наприклад річки, залізниці, автомобільні шляхи. У масштабі вони передають тільки довжину і форму об’єкта, їхня ширина перебільшена, тому її на карті визначити неможливо.

Пояснювальні знаки передають додаткові якісні та кількісні характеристики географічних об’єктів, їхні особливості (наприклад, швидкість течії річки, характеристики дороги, породи дерев у лісі). Подаються вони у вигляді підписів, цифр, стрілок.

До картографічних систем зокрема належать такі способи зображення: спосіб якісного фону, спосіб ареалів, спосіб ізоліній, спосіб знаків, спосіб лінійних знаків, спосіб знаків руху, картограма, картодіаграма.

Способом якісного фону зображують явища, поширені на всій території, що картографується. Він характеризує якісний стан явища безперервного поширення на земній поверхні в різних місцях території, поділяючи або районуючи її за природними, політико-адміністративними або іншими ознаками (ґрунтовий покрив, рослинність).

Способом ареалів позначають зону поширення якогось явища на земній поверхні. Його особливістю є те, що спосіб ареалів використовують для зображення явищ, які мають переривчасте, роздрібнене або розсіяне поширення. Тому зображуване явище може займати один чи кілька районів (басейни корисних копалин). Ізолініями називають лінії, проведені на карті через точки з однаковими значеннями кількісних показників або з однаковим ступенем вираженості якої-небудь ознаки зображуваного явища. Цим позначенням характеризують величини чи інтенсивність безперервних явищ або таких, що поступово змінюються в просторі (температура повітря, магнітне схилення).

Способом знаків зображують об’єкти, що займають на земній поверхні незначну площу. Як правило, це позначення займає на карті більшу площу, ніж зайняв би відповідний географічний об’єкт, зображений масштабним умовним знаком.

Способом лінійних знаків на карті зображують картографічні об’єкти лінійної протяжності, що не виражаються за своєю шириною в масштабі карти, а також об’єкти у вигляді ліній, зокрема дороги, канали, лінії гірських хребтів, тектонічних розломів, вододілів.

Спосіб знаків руху застосовується для зображення різних просторових переміщень, на приклад природних (морські течії, переважаючі вітри, міграція тварин).

За допомогою картограми в межах певних районів зафарбовують відповідним кольором усю територію. Для картограми необхідна шкала, на якій насиченістю кольору передається інтенсивність явища або площі певних об’єктів (позначення частки заповідних територій у загальній площі областей у відсотках).

Картодіаграма — це спосіб зображення розподілу певного явища за допомогою поза- масштабних умовних знаків у вигляді діаграм, побудованих на картах у природних або адміністративних межах.






Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити

Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.

Всі матеріали на сайті доступні за ліцензією Creative Commons Attribution-Sharealike 3.0 Unported CC BY-SA 3.0 та GNU Free Documentation License (GFDL)

Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми приклали багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.