ГЕОГРАФІЯ ЗОВНІШНЄ НЕЗАЛЕЖНЕ ОЦІНЮВАННЯ 2018

ГЕОГРАФІЯ МАТЕРИКІВ І ОКЕАНІВ

Предмет вивчення географії материків та океанів.

Основні географічні закономірності розвитку природи Землі: закономірності формування рельєфу, клімату

Рельєф земної поверхні формується під впливом внутрішніх і зовнішніх процесів, що нерівномірно діють у часі та просторі. Внутрішні процеси виявляються у вигляді руху літосферних плит, горотвірних процесів (зминання шарів у складки, утворення розломів, рух розділених розломами блоків земної кори), повільних коливань земної кори, землетрусів, вулканізму тощо. Рушійна сила внутрішніх процесів — теплова, хімічна, радіоактивна енергія надр Землі. Зовнішні процеси виявляються у вигляді вивітрювання гірських порід, роботи льодовиків, води, вітру. Вони відбуваються майже лише за рахунок сонячної енергії, що надходить на Землю.

Ділянки земної кори (тектонічні структури) і відповідні їм форми рельєфу

ДІЛЯНКИ земної кори

Форми рельефу

Назви

Давні платформи

Сибірська

Плоскогір’я

Середньосибірське

Східноєвропейська

Рівнина

Східноєвропейська

Молоді платформи

Західносибірська

Рівнина

Західносибірська

Туранська

Низовина

Туранська

Область складчастості

Область давньої складчастості

Гори

Аппалачі

Область давньої складчастості

Гори

Скандинавські, Урал

Область молодої складчастості

Гори

Атлас, Піренеї, Стара-Планина, Альпи, Карпати, Кримські гори, Кавказ, Памір, Гімала

У розміщенні великих форм рельєфу спостерігається закономірність, пов’язана з розміщенням великих тектонічних структур, у першу чергу платформ (рівнини) і сейсмічних поясів (гори); поширення середніх і малих форм рельєфу, утворених внутрішніми процесами, значною мірою підпорядковане закону зональності.

Головний чинник формування клімату — це кут падіння сонячних променів, який залежить від географічної широти. Географічна широта визначає зональність у розподілі елементів клімату. Сонячна радіація надходить на верхню межу атмосфери залежно від географічної широти, яка визначає полуденну висоту Сонця і протяжність денної (світлої) частини доби. Вплив географічної широти на розподіл метеорологічних елементів стає помітнішим із висотою, коли слабшає вплив інших чинників клімату, пов’язаних із земною поверхнею.

На клімат впливає також характер підстилаючої поверхні. Наприклад, висока відбивна здатність (альбедо) снігу і льоду є однією з причин низьких температур у холодних теплових поясах. Густий трав’яний покрив зменшує добову амплітуду температури ґрунту і знижує її середню температуру. Отже, він зменшує добову амплітуду температури повітря. Більш складний валив на клімат має ліс, який може збільшувати кількість опадів.

Істотний вплив на клімат має рельєф. Із висотою сонячна радіація і ефективне випромінювання зростають, температура і вологість знижуються (водяна пара надходить в атмосферу переважно від земної поверхні і, поступово підіймаючись вгору, конденсується внаслідок зниження температури). Вітер досить складно змінюється за швидкістю й напрямком. Кількість опадів, як правило, зростає (до висоти 2—3 км). Затримуючи перенесення мас холодного або теплого повітря, гори створюють різкі відмінності в розподілі температури на великих територіях.

На багаторічний режим погоди суттєво впливають океани. Положення території відносно узбережжя істотно впливає на температуру, вологість, хмарність, режим опадів, визначаючи ступінь континентальності клімату. Континентальність клімату — це сукупність характерних особливостей клімату, визначених впливами материка на процеси його утворення. Якщо над морем і в прибережних районах (морський клімат) спостерігаються малі річні амплітуди температури повітря і здебільшого значна кількість опадів, то для континентального клімату, який формується над суходолом, віддаленим від океанів, характерні велика річна амплітуда температур (спекотне літо, холодна зима) і поступове (у міру віддалення від океану) зменшення кількості опадів. У Південній півкулі, де океанічна поверхня переважає, а розподіл суходолу більш симетричний щодо полюса, ніж у Північній, зональність у розподілі температури, тиску, вітру виражена краще.

Важливими кліматотвірними чинниками є морські течії. Із теплими течіями пов’язані підвищення температури повітря в прибережних районах (особливо яскраво це проявляється в зимовий час у помірному і субарктичному кліматичних поясах) і підвищення кількості опадів. Холодні течії знижують температуру повітря і перешкоджають випаданню опадів. Водночас над холодними течіями збільшується повторюваність туманів, зокрема у Ньюфаундленді, де повітря може переходити з території теплих вод Гольфстріму на територію холодних вод Лабрадорської течії.






Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити

Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.

Всі матеріали на сайті доступні за ліцензією Creative Commons Attribution-Sharealike 3.0 Unported CC BY-SA 3.0 та GNU Free Documentation License (GFDL)

Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми приклали багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.