ГЕОГРАФІЯ ЗОВНІШНЄ НЕЗАЛЕЖНЕ ОЦІНЮВАННЯ 2018

ГЕОГРАФІЯ МАТЕРИКІВ І ОКЕАНІВ

Предмет вивчення географії материків та океанів.

ОКЕАНИ: Тихий, Атлантичний, Індійський, Північний Льодовитий

Атлантичний океан

Особливості фізико-географічного положення

Атлантичний океан витягнутий із півночі на південь і дещо нагадує своєю формою цифру «8». Його площа вдвічі менша за площу Тихого океану, з яким він з’єднаний най- ширшою протокою на Землі — протокою Дрейка.

Атлантичний океан омиває береги п’ятьох материків: Євразії і Африки на сході, Північної та Південної Америки на заході й Антарктиди на півдні. Довжину Атлантичного океану з півночі на південь можна порівняти з довжиною Тихого океану. Ширина його значно менша — так, в екваторіальній частині Атлантика простягнулася із заходу на схід приблизно на 2800 км.

Берегова лінія більше порізана в Північній півкулі. Тут розташовані найбільші затоки океану — Мексиканська (друге місце у світі за площею), Гудзонова, Біскайська, Гвінейська і більшість морів, у тому числі Балтійське, Північне,

Карибське, Середземне, Мармурове (найменше море світу). В Атлантиці розміщена й найбільша ділянка спокійної води у Світовому океані — Сар- гасове море (найбільше з морів океану). Майже вся його поверхня вкрита водоростями саргассум.

Основні групи островів материкового походження розташовані поблизу берегів Європи й Америки, серед них: Великобританія, Ірландія, Ньюфаундленд. Деякі острови мають вулканічне (острови Зеленого Мису, розташовані біля узбережжя Західної Африки) і коралове походження (Бермудські острови, розташовані біля Північної Америки).

Історичні відомості про освоєння та дослідження

Ще до нашої ери, під час плавань фінікійців, греків і римлян, були отримані відомості про прибережні води океану, прилеглі до берегів Європи й Північної Африки. У IX—X ст. нормани плавали в Північній Атлантиці до берегів Ісландії, Гренландії, Північної Америки.

У XV ст. іспанські й португальські моряки поклали початок далеким плаванням у пошуках шляху в Індію. Найбільш видатні подорожі в цей період були здійснені Б. Діашем, X. Ко- лумбом, В. да Гамою. У ХМ і ХМІ ст. європейськими мореплавцями вивчалися береги Північної Америки, найбільший внесок здійснили Дж.

Дейвіс, Г. Гудзон, В. Баффін. Вивчення основної частини водного простору Атлантичного океану було завершено до початку ХМІІ ст. Його комплексні дослідження почалися наприкінці XIX ст. на спеціально обладнаних експедиційних кораблях. У минулому столітті велике значення мали океанографічні дослідження Міжнародного геофізичного року, що проводилися в період 1957—1958 рр., у результаті був зібраний великий матеріал про природу океану. У 1963—1964 рр. була проведена експедиція «Екваланг», метою якої було вивчення екваторіальної і тропічної зон Атлантичного океану.

Геологічна будова та рельєф дна

Геологічний вік океану порівняно невеликий. Його формування вчені пояснюють розходженням літосферних плит. У районах, де відбувався цей процес, утворився Серединноатлантичний хребет. Місцями він виходить на поверхню, утворюючи острови (наприклад, відомий своїми вулканами й гейзерами «вогнянокрижаний» острів Ісландія). Серединноатлантичний хребет ділить океан на майже рівні частини: східну й західну. За протяжністю хребет можна порівняти з гірською системою північноамериканських Кордильєр, що переходять в Анди Південної Америки (довжина 18000 км). Відносна висота Середин-

ноатлантичного хребта порівняно невелика — 2 км. На схід і захід від Серединноатлантичного хребта тягнуться невеликі підняття. Основна частина ложа океану зайнята океанічними рівнинами з переважними глибинами 5—6 км. Максимальні глибини пов’язані із глибоководними жолобами, що оточують гірські системи острівних дуг. Найглибший жолоб — Пуерто-Ріко — розташований на північ від о. Пуерто-Ріко, його глибина сягає 8742 м, а довжина — 1070 км. Шельф займає близько 9 % дна океану, найбільшою мірою він виражений біля берегів Європи й Північної Америки.

Характерні риси клімату

Велика протяжність Атлантичного океану з півночі на південь визначає розмаїтість кліматичних умов на його поверхні. Океан перебуває майже в усіх кліматичних поясах: від екваторіального до субарктичного на півночі й антарктичного на півдні. У помірних широтах дмуть західні вітри, тут спостерігаються часті шторми, особливо в південній частині океану. Для північних тропічних широт у період від червня до жовтня-листопада характерні тропічні урагани.

Властивості водних мас та океанічні течії

Поверхневі води океану мають показник середньої температури +16,9°С , тоді як у Тихому він становить +19,1°С, а в Індійському — +17°С. Нижчі температури в основному пояснюються сильнішим впливом на Атлантику Північного Льодовитого океану й Антарктики. Відрізняється й середня температура води в Північній і Південній півкулях. Завдяки течії Гольфстрім середня температура води в Північній Атлантиці є вищою. У цілому ж температура поверхневих вод знижується від екватора до полюсів. При цьому річна амплітуда температур біля екватора не перевищує 3°С, а в помірних широтах досягає 8°С.

Атлантичний океан є найсолонішим (до 37,3 ‰). Солоність його вод перевищує і середні показники Світового океану. Це пов’язано зі співвідношенням випаровуваності, кількості опадів і стоку прісної води з материків. Через вузькість океану значна частина води, що випарувалася, випадає у вигляді опадів над суходолом. Найбільші показники випаровуваності характерні для тропічних і субтропічних широт, а максимальна кількість опадів випадає над екватором. Тому найбільша солоність відзначається у тропічних і субтропічних широтах, на екваторі вона зменшується до 35 ‰. У помірних широтах цей показник ще нижчий — 34 ‰. Цікаво, що в Атлантичний океан впадають три із чотирьох найбільш багатоводних річок земної кулі — Амазонка, Конго, Оріноко, але їхні води опріснюють тільки прибережні райони.

Характерною рисою Атлантики є найпотужніша тепла течія світу — Гольфстрім. Ця стійка поверхнева течія зароджується в Мексиканській затоці і є частиною кола океанічної циркуляції (Північна Пасатна течія — Гольфстрім — Північноатлантична течія — Канарська течія — Північна Пасатна течія).

Своєрідність органічного світу

За видовою розмаїтістю рослинного й тваринного світу Атлантичний океан поступається Тихому. Це пояснюється меншим віком, меншими розмірами й наслідками останнього зледеніння. Проте кількість видів риб і морських тварин в океані є значною. У помірних і високих широтах найбільше риб водиться у верхніх водних шарах. У теплих водах їхня кількість зменшується, а видове розмаїття зростає. При цьому більше риби скупчується на глибині близько 100—250 м.

У північній частині Атлантичного океану живуть найважливіші промислові риби — тріска, пікша, оселедці, морські окуні, палтуси. Води океану і його морів багаті не тільки на рибу, але й водорості.

Природні ресурси та їх використання. Проблема забруднення океанічних вод

Шельф Атлантичного океану багатий на нафту, природний газ й інші корисні копалини. Існують морські родовища залізних і марганцевих руд (США, Канада, Фінляндія), алмазів (Південно-Західна Африка), сірки (Мексиканська затока). У Північному морі здійснюють видобуток нафти Велика Британія і Норвегія.

Атлантичний океан займає провідне місце у світовому судноплавстві. По обидва боки океану розташовані економічно розвинені країни, між якими ведеться жвава торгівля різними товарами. Через Атлантику проходять найважливіші морські шляхи, а на його берегах розташовані найбільші порти світу. Світовим чемпіоном є порт Роттердам, він був створений для обслуговування найбільших океанічних суден, включаючи гігантські танкери. Тут щорічно розвантажується приблизно 200 млн т вантажів. Порт обслуговує близько третини всіх морських перевезень країн ЄС і протягом 40 років є найбільшим у світі.

Найважливішою проблемою Атлантичного океану, у першу чергу його північної частини, є зростаючий вплив господарської діяльності людини. Особливо небезпечними є різні види забруднень, у тому числі нафтове, побутове (сміття, каналізаційні стоки), забруднення отрутохімікатами. Щорічно в Атлантичний океан і його моря потрапляють тисячі тон нафти й нафтопродуктів, величезна кількість різних кислот і солей, мільйони тон твердих речовин (пластмаса, поліетилен, скло, папір). На дні океану в спеціальних контейнерах здійснюється поховання радіоактивних відходів.






Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити

Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.

Всі матеріали на сайті доступні за ліцензією Creative Commons Attribution-Sharealike 3.0 Unported CC BY-SA 3.0 та GNU Free Documentation License (GFDL)

Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми приклали багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.