ГЕОГРАФІЯ МАТЕРИКІВ І ОКЕАНІВ

Предмет вивчення географії материків та океанів.

ОКЕАНИ: Тихий, Атлантичний, Індійський, Північний Льодовитий

Північний Льодовитий океан

Особливості фізико-географічного положення

Північний Льодовитий океан є найменшим океаном на Землі. Віл омиває береги Північної

Америки і Євразії. Океан повністю розташований у північній півкулі, займає північну полярну область. На його окраїнах розташовані моря: Карське, Лаптєвих, Східносибірське, Чукотське, Бофорта, Баффіна та ін. На них припадає майже половина всієї акваторії океану. Серед найбільших островів (архіпелагів) — Баффінова Земля, Елсмір, Вікторія, Нова Земля, Шпіцберген.

Історичні відомості про освоєння та дослідження

Перші відомості про природу приполярних областей океану були зібрані наприкінці XIX ст. під час дрейфу норвезького мандрівника й ученого Ф. Нансена на кораблі «Фрам». У 1899 р. за проектом адмірала С. Макарова в Росії був побудований перший у світі криголам «Єрмак», на якому було здійснено три подорожі в полярних водах.

Можливість проходу через океан за одну навігацію була доведена в 1932 р. експедицією криголама «Сибіряков». Її учасники здійснювали заміри глибини, вимірювали товщину льоду, спостерігали за погодою. У 1937 р. була організована перша полярна станція «Північний полюс-1» (ПП-1), що здійснила дрейф на крижині від Північного полюса до Гренландського моря.

Геологічна будова та рельєф дна

Для дна океану характерним є великий шельф, ширина якого сягає 1300—1500 км. Ложе океану розчленовано трьома трансокеанічними хребтами: Менделєєва, Ломоносова й Гаккеля. Навколо цих хребтів розташовані глибоководні улоговини, найбільшими з яких є Канадська, Макарова, Амундсена й Нансена.

Характерні риси клімату. Властивості водних мас та океанічні течії

Океан розташований у межах арктичного й субарктичного поясів. Узимку температура поверхневих вод наближається до точки замерзання (за винятком Норвезького моря й окремих районів Гренландського і Баренцевого морів). Улітку температура підвищується до +5°С і більше.

Велика частина акваторії протягом року вкрита льодами, що дрейфують. їхній рух спричиняється дією вітрів, течій та припливів. Улітку прибережні райони звільняються від льоду.

Основною складовою загальної циркуляції поверхневих вод є тепла Північноатлантична течія. Назустріч їй, уздовж берегів Євразії рухаються більш холодні й менш солоні води Північного Льодовитого океану. Через увесь океан — від Берингової протоки до Гренландії — відбувається рух океанічних вод зі сходу на захід.

Своєрідність органічного світу. Проблема забруднення океанічних вод

Холодні води океану є малопродуктивними, а рослинний і тваринний світ представлений арктичними та атлантичними формами. Основну масу становлять водорості. Для приатлантичних районів та шельфу характерними є великі скупчення північноатлантичної риби (оселедці, тріска, пікша, навага, палтус, морські окуні). Забруднення вод нафтою, сміттям, отрутохімікатами не досягло таких масштабів, як у решті океанів. Проте для Північного Льодовитого океану характерні такі проблеми, як зникнення деяких видів морських тварин і танення льодовиків.