ГЕОГРАФІЯ ЗОВНІШНЄ НЕЗАЛЕЖНЕ ОЦІНЮВАННЯ 2018

ГЕОГРАФІЯ МАТЕРИКІВ І ОКЕАНІВ

Материки

Австралія

Загальні відомості

• Площа — 7631,5 тис. км2 (шосте місце у світі).

• Довжина берегової лінії — 15,7 тис. км.

• Кількість населення Австралії та Океанії — 34,1 млн осіб, із них більш ніж 22 млн осіб проживають в Австралії.

• Середня висота над рівнем моря — 350 м.

• Крайні точки материка:

• північна — мис Йорк (10°41' пд. ш., 142°32' сх. д.), п-ів Кейп-Йорк;

• південна — мис Південно-Східний (19° 11' пд. ш„ 146°25'сх. д.);

• східна — мис Байрон (28°38' пд. ш., 153°39' сх. д.), на сході Австралії;

• західна — мис Стіп-Пойнт (26°09' нд. ш., 113°05' сх. д.), п-ів Ідел-Пенд.

• Максимальна температура Н53,3 °С, Квінсленд.

• Мінімальна температура — -23°С, перевал Шарлотти.

• Найменша кількість опадів — 104 мм, Малка.

Своєрідність географічного положення материка

Австралія — найменший материк Землі. Вона розташована в Південній півкулі та омивається Індійським і Тихим океанами. Її центральні райони розташовані майже на однаковій відстані від океанів. Найближче до Австралії розташована Південно-Східна Азія.

Берегова лінія слабко розчленована. Більш порізаним є північне узбережжя, де глибоко в материк вдається затока Карпентарія і виступає великий півострів Кейп-Йорк. Біля північно-східних берегів простягнувся Великий Бар’єрний риф. Південні береги омиває Велика Австралійська затока. Найбільший острів — Тасманія.

Історія відкриття і дослідження

Роком відкриття Австралії вважається 1606 р., коли голландський мореплавець В. Янсзон обстежив ділянку західного берега півострова Кейп-Йорк. Дві подорожі до Австралії здійснив голландець А. Тасман. Він першим обігнув материк із півдня й дослідив північний і північно-західний береги Австралії. У 1770 р. англійський мореплавець Дж. Кук обстежив східний берег.

У 1797—1803 рр. англійський дослідник М. Фліндерс обійшов острів Тасманія, увесь материк, позначив на карті південне узбережжя і Великий Бар’єрний риф, відкрив затоки Спенсер, Сент-Вінсент, півострів Йорк. Уперше перетнув Австралію з півдня на північ (від Мельбурна до затоки Карпентарія) у 1860—1861 рр. Р. О’Хара Берн.

Форми рельєфу та корисні копалини Австралії

Австралійська платформа є однією з найбільших на Землі. У межах виступу її давнього фундаменту — Західноавстралійського щита виявлено найдавніші гірські породи (вік більш ніж 3 млрд років). Східну частину материка займає Східноавстралійська складчаста область пізньопротерозойського й палеозойського віків.

Сьогодні в Австралії немає діючих вулканів, землетрусів і гірських льодовиків. Це найнижчий і найбільш плоский материк, де виділяють три основні форми рельєфу: Західно-австралійське плоскогір’я, Центральну низовину (вони відповідають кристалічній платформі) і Великий Вододільний хребет. Західно-австралійське плоскогір’я (400—500 м) простягається на заході континенту. Для нього характерні виходи давніх кристалічних порід у вигляді окремих хребтів і столових гір. На сході й південному сході плоскогір’я переходить у Центральну низовину, вкриту потужною товщею осадових порід: глинами, пісками. Висота її не перевищує 100 м, у центральній частині розташований низинний район із западиною, зайнятою озером Ейр (найнижче місце Австралії з позначкою 16 м нижче від рівня моря). Уздовж східного й південно-східного узбережжя на 4000 км тягнеться гірська система Великого Вододільного хребта (гори невисокі, сильно зруйновані). Найвищі вершини перебувають у вапнякових Блакитних горах і Австралійських Альпах (більш ніж 2000 м).

Австралія багата на різноманітні корисні копалини. Особливо великими є запаси вугілля, бокситів, залізної руди, нікелю, урану, золота, олова. Основні поклади вугілля, природного газу й нафти розташовані в східній частині материка; родовища залізної руди — на північному заході. Боксити зосереджені на півострові Кейп-Йорк і в північно-східній частині північної території. У західній частині Австралії багато родовищ рудних корисних копалин, у тому числі нікелю, поліметалів, міді.

Загальні особливості клімату. Кліматичні пояси та типи клімату Австралії

Південний тропік перетинає материк майже посередині, тому Австралія є найсухішим і одним із найжаркіших материків. Тут панує сухий тропічний клімат. Навіть узимку (липень) середні температури в континентальній частині не нижчі за +10°С. Значний вплив на кліматичні процеси на території Австралії має Великий Вододільний хребет, який забирає вологу, що несуть пасати.

Три чверті поверхні Австралії мають недостатнє зволоження. Кількість опадів зменшується зі сходу на захід від 1500 мм на рік до 250— 300 мм і менше. На сході материка рясні дощі випадають на схилах гір завдяки пасатам, які несуть із Тихого океану вологе повітря.

Більша частина Австралії розташована в субекваторіальних, тропічних і субтропічних широтах. Північна частина материка перебуває в субекваторіальному поясі й характеризується спекотний ( І 30 °С) і дощовим літом та жаркою (+25°С) сухою зимою. На більшій частині його території протягом року випадає від 500 до 1000 мм опадів.

У тропічному поясі формуються два основні типи клімату: тропічний вологий і тропічний сухий. Область вологого тропічного клімату розміщена на східному узбережжі материка, де дмуть південно-східні пасати, які зволожують східні схили Великого Вододільного хребта (1000— 1500 мм). У центрі та на заході тропічного поясу протягом року панує сухе тропічне повітря.

Крайній південь Австралії та північ Тасманії розташовані в межах субтропічного кліматичного поясу. Формуються три типи клімату: субтропічний континентальний (уздовж Великої Австралійської затоки), субтропічний вологий (південний схід), субтропічний середземноморський (південний захід), які відрізняються кількістю опадів і їхнім режимом. В області вологого клімату опади випадають протягом усього року з літнім максимумом, температура січня — близько +22°С, липня — +6°С. Континентальний тип клімату характеризується незначною кількістю опадів протягом року та значними річними і добовими коливаннями температур. Для середземноморського клімату характерно, що опади випадають майже завжди взимку і їхня кількість зменшується із заходу на схід. Улітку область потрапляє під вплив Південноіндійського максимуму — переважає спекотна й суха погода.

У тропічному поясі виділяють два типи клімату: тропічний сухий і тропічний вологий. У помірних широтах лежать середня й південна частини острова Тасманія, де переважають західні вітри, що приносять багато опадів з океану.

Води суходолу

Положення більшої частини материка в поясі тропічного пустельного клімату є причиною слабко розвинутої річкової мережі. Понад 60 % площі материка позбавлено стоку в океан і має лише рідку мережу тимчасових водотоків — криків, які наповнюються водою на дуже короткий час, після дощів. Найбільшою річкою є Муррей, площа його басейну 1057 тис. км2. Річка починається в Австралійських Альпах, після виходу з гір вона протікає посушливою рівниною, де приймає найбільші притоки — Марамбіджи та Дарлінг. Ці річки є найбільш повноводними на початку літа, коли в горах тане сніг. У цей час оживають дерева, чагарники і трави сухих рівнин. В інші пори року вони різко міліють, а деякі з приток розпадаються на окремі водойми. Багато бурхливих, але дуже коротких річок починається на східних і південно-східних схилах Великого Вододільного хребта. У річок Австралії переважає дощове і підземне живлення.

Річки

Назва

Довжина (км)

Площа басейну (тис. км2)

Муррей

2570

1057

Дарлінг (права притока річки Муррей)

2740

650

Марамбіджи (права притока річки Муррей)

2172

165

Більшість озер солоні, найбільшим із них є Ейр. У сухий сезон воно «розпадається* на мілководні водойми, а більша частина інших озер пересихає, і на їхньому місці утворюється кірка солі.

Гострий дефіцит поверхневих вод частково перекривається великими запасами підземних вод. Тут розташований один із найбільших у світі Великий артезіанський басейн (простягнувся від затоки Карпентарія до середньої течії річки Дарлінг). Але підземні води містять багато солей, тому їх використовують для обводнення пасовищ і технічних потреб.

Своєрідність і унікальність органічного світу материка

В Австралії збереглися види рослин і тварин, близькі до тих, що населяли Землю в далекому минулому. Рослинність на більшій частині континенту досить бідна, характерні евкаліпти, акації, деревоподібні папороті, пальми, пляшкові дерева. Так, налічується кілька сотень видів евкаліптів із різними квітками, плодами, листям, різною формою і розмірами стовбурів. Тут ростуть евкаліпти-гіганти, низькорослі евкаліпти й евкаліпти-чагарники. Пляшкові дерева мають пляшко подібний стовбур — товстий в основі й різко звужений догори. У дощовий період вони накопичують у стовбурі великі запаси вологи, яку потім використовують у період тривалих посух.

Завдяки тому, що органічний світ Австралії розвивався ізольовано, тут багато ендеміків. Найхарактернішою рисою місцевої фауни є поширення низькоорганізованих ссавців: однопрохідних і сумчастих. Однопрохідні, ряд клоакових, представлені двома родинами: качконосі та єхиднові (виводять дітей із яєць, як птахи, а годують їх молоком, як ссавці), вони збереглися тільки на материку й деяких островах. В Австралії налічується понад 150 видів сумчастих. Сучасні родини: хижі сумчасті, сумчасті мурахоїди, сумчасті кроти, кускусові, вомбатові, кенгурові й ін. Особливо примітним є сумчастий ведмідь, або коала, якого ще називають сумчастим лінивцем. Для вологих тропічних і субтропічних лісів півночі й сходу Австралії характерне різноманіття плазунів.

Дуже різноманітним є світ лісових птахів: лірохвости, ендемічний представник австралійської фауни — звичайний казуар, райські птахи, різні папуги, медососи — родичі американських колібрі, що схожі на них за зовнішнім виглядом і способом харчування. Тут водяться смітні кури, які не висиджують свої яйця, а закопують їх у сміття.

У водоймах живуть австралійські крокодили й черепахи. Земноводні представлені деревними жабами.

Природні зони

Усю центральну й західну частини Австралії займає зона тропічних пустель і напівпустель. На півночі материка розташована зона саван і рідколісь. Невеликі площі на півночі й сході материка зайняті субекваторіальними й вологими тропічними лісами. На крайньому південному заході розташована зона твердолистих вічнозелених (світлих) лісів і чагарників.

Природні зони

Населення, його склад та розміщення

Австралія — найменш заселений материк (крім Антарктиди). Припускають, що коли наприкінці XVIII ст. почалося заселення материка європейцями, там проживало приблизно мільйон місцевих жителів (аборигенів). Вони населяли переважно південний схід материка, де більш сприятливі природні умови для життя людини. Переселенці відтісняли їх від джерел води й мисливських угідь, особливо на півдні й сході, багато аборигенів загинули від голоду, спраги й завезених європейцями хвороб. Становище аборигенів почало поліпшуватися в другій половині XX ст.

У сучасній Австралії в основному проживають англо-австралійці. Частка аборигенів становить лише 1 % із 20-мільйонного населення материка.

Основна частина австралійців живе на сході й південному сході материка. У цих районах густота населення в десять і більше разів перевищує середню і становить лише 3 особи/км2. Дуже низьким є цей показник у північних і внутрішніх частинах Австралії.

Близько 90 % австралійців проживають у містах, найбільшими з яких є Сідней і Мельбурн. Столиця країни — невеличке місто Канберра.

На території материка розташована тільки одна країна — Австралійський Союз. Особливістю цієї розвинутої держави є провідна роль видобувної промисловості. Австралія є лідером у світі з експорту кам’яного вугілля, залізної руди, свинцю, алмазів, цинку, бокситів, урану, золота.






Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити

Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.

Всі матеріали на сайті доступні за ліцензією Creative Commons Attribution-Sharealike 3.0 Unported CC BY-SA 3.0 та GNU Free Documentation License (GFDL)

Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми приклали багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.