ПОВНИЙ НОВІТНІЙ ДОВІДНИК ШКОЛЯРА

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

НОВА ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

Українські землі у складі Російської та Австрійської імперій

Західноукраїнські землі під владою Австрійської імперії (кінець XVIII - XIX ст.)

 

У 70-80-ті pp. XVIII ст. австрійськими імператорами Марією Терезою і Йосипом II була проведена низка реформ, у тому числі обмеження й ліквідація панщини, надання селянам елементарних суспільних прав (одружуватися без дозволу пана, переселятися тощо). Але згодом ці реформи були згорнені.

Промисловість у першій чверті XIX ст. перебувала у стані застою. У 1841 р. у Східній Галичині нараховувалось 183 мануфактури, що становило 3,6 загальної їх кількості в Австрії. Лише з 1843 р. в Галичині з’явилися перші дві парові машини, тоді як у всій країні їх діяло вже 231. Більшість міст була промислово нерозвиненими. У 1849 р. Львів мав 68 тис. населення, Чернівці — 18 тис., Тернопіль — 16 тис., Ужгород — 7 тис.

У 1830-х рр. на Західній Україні достатньо рельєфно почав викристалізовуватися національний рух. На його піднесення і активність мали сильний вплив два чинники: 1) польське повстання 1831 р. і заперечення поляками взагалі українського питання в Галичині; 2) вплив українського національного відродження на Лівобережній Україні. Почалася пропаганда української мови, робота над українським словником і вивченням історії свого краю.

У червні 1848 р. у Празі був скликаний з’їзд представників слов’янських народів Австрійської імперії — Перший слов’янський конгрес. Українське питання обговорювалося на Галицько-руській секції, де більшість мали поляки. Незважаючи на це, польська делегація змушена була погодитися на рівноправність української мови в школах і установах, на окремі гімназії для поляків і українців; викладання в ліцеях і університетах повинно було вестися на двох мовах, а в сеймі й діловодстві українська мова повинна була бути зрівняна з польською, і обидва народи повинні були мати свою гвардію. Це була перша польсько-українська справедлива угода, але у зв’язку з наступом на Прагу австрійських військ Конгрес був розпущений, і угода залишилася нереалізованою.

ЗАПАМ'ЯТАЙ

У 60-70-х p. XIX ст. відбулася певна лібералізація суспільства, що сприяло прогресу країни, відкрило перспективи її розвитку на шляху перетворення з феодальної на буржуазну монархію.

ЗВЕРНИ УВАГУ

Основною галуззю економіки залишалося сільське господарство, головним чином землеробство, яке через кріпацтво і низьку агрокультуру перебувало на низькому рівні.

ЗВЕРНИ УВАГУ

У травні 1848 р. представники української ліберальної буржуазії, інтелігенції та уніатського духовенства створили у Львові українську політичну організацію «Головну руську раду» на чолі з єпископом Г. Яхимовичем. Вона почала видавати першу газету українською мовою — «Зорю Галицьку», символом українського народу проголосила галицький герб — золотого лева на блакитному тлі і жовто-блакитний прапор.

ЗВЕРНИ УВАГУ

Значну роль у розвитку самосвідомості українського народу відіграло культурно-освітнє товариство «Просвіта», засноване у 1868 р. народовцями у Львові. Воно видавало твори українських письменників, шкільні підручники, газети, організовувало читальні. До 1912 р. «Просвіта» видала 445 назв книг загальним накладом 3 млн 115 тис. і нараховувала 77 філій та 2364 бібліотеки. До неї входили 197 тис. осіб. «Просвіта» виділяла стипендії для студентів, вела антиалкогольну й антинікотинову пропаганду.

У листопаді 1848 р. вибухнуло збройне повстання у Львові, де висувались вимоги введення автономії у Східній Галичині. Повстання очолив депутат австрійського рейхстагу Лук’ян Кобилиця. Воно зазнало поразки. У Північній Буковині у 1848 р. селяни відмовлялися виконувати феодальні повинності, захоплювали поміщицькі володіння.

Незважаючи на поразку буржуазно-демократичної революції 18481849 рр. в Австрії, криза феодалізму в цій імперії ще більш загострилася, йшов процес розвитку капіталістичних відносин. У 1867 р. прийнято конституцію, за якою Австрійська імперія стала двоїстою, перетворившись на Австро-Угорську. А відповідно до перепису населення в 1900 р. у Галичині проживало 7 млн 185 тис. осіб, з них 42,3 % становили українці. Українці складали також більшість населення західноукраїнських земель (з 6,4 млн — 4,6 були українці).

У повітах, де українців було більше 90 % населення, офіційною мовою була лише польська. Першу українську гімназію вдалося відкрити у Львові в 1867 р. і за 40 наступних років їх було відкрито тільки 5, тоді як поляки мали 4 вищі навчальні заклади, 96 гуманітарних і 14 реальних гімназій.

У суспільно-політичному русі на західноукраїнських землях домінували дві течії: москвофільська і народовська.

Важливе значення для консолідації наукових сил України мало створення у 1892 р. наукового товариства ім. Т. Г. Шевченка (НТШ), яке фактично стало Українською Академією наук. Товариство мало три секції: філологічну, історико-філософську, математично-природничо- лікарську, при яких діяли друкарня, книгарня та бібліотечна комісія. НТШ мало й свій музей. Деякий час очолював НТШ видатний історик М. С. Грушевський. До 1914 р. Товариство видало 300 томів наукових праць українською мовою з різних галузей, а найбільше — з українознавства.

У середині 70-х років у Галичині розгортається радикальний революційно-демократичний рух на чолі з І. Франком та М. Павли ком. У 1890 р. засновується Русько-Українська радикальна партія (РУРП) — перша легальна українська політична партія європейського типу і водночас перша в Європі селянська партія соціальної орієнтації). У 1899 р. була створена Українська національно-демократична партія — УНДП і Українська соціал-демократична партія (УСДП), а у 1896 р. — Католицький русько-народний союз. УНДП і УСДП стояли на тих же позиціях, що й РУРП щодо своєї кінцевої мети. Політична самостійність України стає головним гаслом національного руху в Галичині та на Буковині.

Малоземелля та безробіття, низький рівень життя, аграрне перенаселення спричинили масову еміграцію західноукраїнського населення переважно до Америки. Першими українськими переселенцями до США у 70-х роках XIX ст. були закарпатці. На кінець XIX ст. українська громада в США налічувала більше 200 тис. осіб. Переселялись також у Канаду, Бразилію, Аргентину. На початку XX ст. у Південній Америці проживало близько 20 тис. українців. Вони засновували тут поселення, ферми, відкривали крамниці, зробивши свій внесок у розвиток цих країн.




Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити