НОВІТНЯ ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

Україна в роки Першої світової війни та Української національно-демократичної революції

 

ЗАПАМ'ЯТАЙ

Українські землі посідали важливе місце у планах країн, що воювали.

Улітку 1914 р. почалася Перша світова війна. Австро-Угорщина претендувала на розширення своїх володінь на Західній Україні (Волинь, Поділля), Німеччина — на інші українські землі. Росія хотіла захопити Галичину. Взагалі саме Галичина стала ареною найжорстокіших битв на Східному фронті.

Трагедія українців полягала в тому, що вони, не маючи власної держави, яка б захищала їхні національні інтереси, змушені були воювати за інтереси чужих імперій та ще й убивати один одного. У російській армії налічувалося 3,5 млн українських солдатів, 250 тис. служили в австрійському війську.

У серпні 1914 р. російські війська захопили Східну Галичину і Буковину, де було створено генерал-губернаторство на чолі з чорносотенцем графом Г. Бобринським. Відповідно до його розпорядження закривались українські школи, книгарні, громадські організації, проводилась примусова русифікація, масова депортація. У свою чергу, контро-угорський уряд звинуватив у своїх невдачах українців і почав проти них кампанію терору і репресій.

Війна негативно вплинула на соціально-економічне становище України. На розвиток промисловості руйнівний вплив справила мобілізація в армію 4 млн осіб. З сіл України до армії мобілізували половину працездатних чоловіків 3 1914 по березень 1917 р. в Україні відбулося близько 380 страйків, у яких брали участь близько 300 тис. робітників. Селяни виявляли непокору діям місцевої влади, захоплювали поміщицькі володіння, вступали в сутички з поліцією. За роки війни (1914-1917) в Україні відбулося близько 170 селянських виступів.