ПОВНИЙ НОВІТНІЙ ДОВІДНИК ШКОЛЯРА

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

НОВІТНЯ ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

Держава Україна на сучасному етапі

 

Державотворення і політичний розвиток України

 

Після проголошення незалежності почалася розбудова незалежної держави — України.

Головними завданнями цього процесу були:

— творення власної суверенної держави; демонтаж тоталітарних структур; становлення багатопартійності;

— перетворення централізованої державної економіки в багатоукладну ринкову економіку;

— національне відродження;

— утвердження України як повноправного суб’єкта міжнародного права.

У країні склалася реальна багатопартійність, яка традиційно поділяється на три спектри: ліві партії, центристські та праві. Ліві партії проголошують своєю метою соціалізм чи суспільство, де буде забезпечена соціальна рівність громадян, домінуватиме державна власність на засоби виробництва. Сюди належать Комуністична партія України, Соціалістична партія України, Прогресивна соціалістична партія України. Центристські партії притримуються поміркованих політичних позицій, виступають за розвиток ринкових відносин, розвиток приватної власності у поєднанні з необхідністю соціального захисту населення. До них належать Соціал-демократична партія України (об’єднана), Партія Зелених, Народно-демократична партія України. Праві партії виступають за ринкові реформи, пріоритет приватної власності, захищають ліберальні цінності. До них належать Народний рух України, Українська Республіканська партія, Конгрес Українських Націоналістів.

У 1992-1994 рр. політична ситуація в країні була напруженою. Погіршувалось соціально-економічне становище, калейдоскопічно змінювались прем’єр-міністри, ішла боротьба за владу між президентом Л. М. Кравчуком та Верховною Радою, яка заперечувала проти передачі виконавчої влади від рад до президентської структури. За 1992-1994 рр. Верховна Рада прийняла близько 450 законів, але більшість з них не працювала. Суперники обвинувачували один одного в погіршенні соціально-економічного становища. У цій ситуації президент і Верховна Рада вирішили достроково припинити повноваження і провести нові вибори. У березні 1994 р. були проведені вибори до Верховної Ради, у результаті яких значну частину місць отримали комуністи і соціалісти. На це вплинуло тяжке соціально-економічне становище республіки, погіршення рівня життя людей, віра частини населення в те, що можна повернути дешевизну товарів і доперебудовний рівень життя за допомогою комуністів. У червні-липні відбулися президентські вибори. Основна боротьба розгорнулася між Л. Д. Кучмою та Л. М. Кравчуком. У другому турі переміг Л. Д. Кучма (52 % голосів), який і став Президентом України. Його програма передбачала поглиблення реформ шляхом прискорення приватизації, зміцнення власної валюти, покращення відносин з Росією та країнами СНД.

 

ЗВЕРНИ УВАГУ

19-21 серпня 1991 р. найближче оточення президента М. С. Горбачова спробувало здійснити державний переворот.

В Україні голова Верховної Ради Л. Кравчук, не маючи змоги контролювати збройні сили, зайняв позицію очікування. Президія Верховної Ради України прийняла рішення про невизнання постанов путчистів на територм'України.

ЗАПАМ'ЯТАЙ

Усі громадяни СРСР, які постійно проживали на території України, стали її громадянами. Була введена нова державна символіка й атрибутика.У січні 1992 р. затверджено новий гімн «Ще не вмерла Україна» (автор музики — М. Вербицький). Державний прапор — синьо-жовтий; у лютому 1992 року — малий герб у вигляді тризуба, який є головним елементом великого Державного герба.

ЗВЕРНИ УВАГУ

Успіх комуністів можна пояснити скрутним соціально- економічним становищем, від якого страждала більшість населення республіки, падінням довіри до уряду, ностальгією старшого покоління за минулим, яке їм здається стабільним і кращим, роз'єднаністю зусиль національно-демократичних партій.

 

Вибори не призвели до послаблення напруги між Президентом і Верховною Радою. Лінія розходжень торкалась усе тієї ж структури влади (президентська вертикаль чи система рад), ставлення до приватизації землі (ліві сили проти приватизації землі, вважаючи її найбільшим багатством України, яким не можна торгувати), політики щодо Росії і СНД (ліві сили виступали за посилення інтеграції з Росією і навіть відновлення СРСР).

Загострення політичної ситуації стримувало хід реформ і ускладнювало функціонування виконавчої влади, тому з метою послаблення протиборства 8 червня 1995 р. було підписано Конституційний договір між Верховною Радою України і Президентом України про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України в 1996 р.

У жовтні 1997 р. Верховна Рада приймає новий Закон України «Про вибори народних депутатів». Вибори мають проходити за мажоритарно- пропорційною (змішаною) системою. Вибори до Верховної Ради України відбулися 29 березня 1998 р. 30 партій та виборчих блоків, 6449 кандидатів у депутати змагалися за місця у парламенті. У виборах узяли участь 70% виборців. 4-відсоткову межу вдалося подолати 8 партіям і блокам. Серед партій найбільшого успіху досягли комуністи (24,68 % голосів по багатомандатному загальнодержавному округу), Рух — 9,42% , Блок соціалістичної і Селянської партій — 8,54% , Партія Зелених — 5,45 % , Народно-демократична партія України — 4,99 % , Громада — 4,68%, Прогресивно-соціалістична партія України — 4,03%, Соціал-демократична партія України (об’єднана) — 4,02%. 114 депутатів, обраних в одномандатних округах — безпартійні.

Разом з тим у багатьох одномандатних округах перемогли великі бізнесмени, прибічники ринкового курсу. Така строкатість складу Верховної Ради призвела до загострення політичної боротьби на шкоду конструктивній роботі державотворення, підйому економіки і рівня життя.

31 жовтня 1999 р. відбулися вибори Президента України, в результаті яких у другому турі перемогу здобув Л. Кучма, який набрав 56,2 % .

У січні 2000 р. у Верховній Раді сформувалася правоцентристська більшість, яка відсторонила від керівництва парламентом представників лівих — Олександра Ткаченка та Адама Мартинюка. Новим Головою Верховної Ради України було обрано Івана Плюща, який уже очолював парламент у 1991-1994 роках.

З метою загострення політичної ситуації та протидії Президенту опозиція намагалася використати так званий касетний скандал (магнітофонні записи, нібито зроблені у кабінеті Президента), спроби організувати демонстрації і маніфестації (події 9 березня 2001 року, які вилилися в масові безпорядки) та інше.

31 березня 2002 р. відбулися вибори до Верховної Ради України, у яких взяли участь 33 політичні партії та блоки. Однак до парламенту вдалося пройти тільки 6 з них. Більше за все голосів отримав блок «Наша Україна» (лідер В. Ющенко) — 23,53 % , далі Комуністична партія України (лідер П. Симоненко) — 20,01 % , блок «За єдину Україну!» (лідер В. Литвин) — 11,83 % , «Блок Юлії Тимошенко» — 7,24 % , Соціалістична партія України (лідер О. Мороз) — 6,89 % , Соціал-демократична партія України (об’єднана) (лідер В. Медведчук) — 6,27% . Головою Верховної Ради України обрано В. Литвина, історика за фахом, колишнього Главу Адміністрації Президента. У листопаді 2002 р. Прем’єр-міністром України — десятим за часів незалежності України — призначено Віктора Януковича — колишнього главу держадміністрації Донецької обл. Така калейдоскопічність зміни прем’єрів свідчить про складність управління соціально-економічними процесами в республіці, нестабільність у верхніх ешелонах керівництва, постійну боротьбу за владу, недоліки у проведенні кадрової політики.

31 жовтня 2004 р. відбувся перший тур виборів Президента України. На найвищий пост у державі претендувала безпрецедентна кількість кандидатів — 24, у тому числі чинний Прем’єр-міністр В. Янукович, екс-прем’єр-міністри — В. Ющенко та А. Кінах, лідер соціалістів О. Мороз, лідер комуністів П. Симоненко та інші. У 2-й тур, який, відбувся 21 листопада, вийшли два кандидати В. Ющенко та В. Янукович. Центральна Виборча Комісія оголосила переможцем В. Януковича, який за її даними, отримав на 800 тис. голосів більше. Проте представники В. Ющенка опротестували це рішення у Верховному Суді України, який скасував рішення ЦВК і призначив переголосування 2-го туру на 26 грудня 2004 р. У Києві відбулися грандіозні для України мітинги на підтримку В. Ющенка, які тривали більше двох тижнів. Такі мітинги відбулися і в деяких інших містах України. Оскільки їхні учасники носили як розпізнавальні знаки одяг, шарфи, косинки, стрічки жовтогарячого кольору, то ці події отримали назву помаранчевої революції. Головним для стабілізації становища на той час стали рішення Верховної Ради України від 8 грудня 2004 р. Одночасно пакетним голосуванням були прийняті зміни до Конституції України, до Закону «Про вибори Президента України», оновлено склад ЦВК. Згідно зі змінами в Конституції України здійснено перерозподіл повноважень між Президентом України, Верховною Радою України та Прем’єр-міністром. Повноваження Президента дещо зменшуються, а Верховної Ради — збільшуються. Україна повинна перетворитися з президентсько-парламентської на парламентсько-президентську республіку. 26 грудня 2004 р. в Україні за високої явки виборців (77% від тих громадян, що мають право голосу) відбулося переголосування 2-го туру виборів Президента республіки, що є безпрецедентною подією в історії. В. Ющенко отримав трохи менше 52 % голосів, а його суперник — В. Янукович — понад 44 %. 4 лютого 2005 р. Верховна Рада України дала згоду на призначення Прем’єр-міністром України Юлії Тимошенко, яка стала першою жінкою, що обійняла цю посаду. Але згодом через суперечності між оточенням Президента і Прем’єр-міністром Ю. Тимошенко була відправлена у відставку (8 вересня 2005 p.).

ЗВЕРНИ УВАГУ

Верховна Рада третього скликання ввійшла в історію як парламент кодексів. За часи її діяльності були прийняті Кримінальний, Цивільний, Бюджетний, Митний, Земельний кодекси, що має велике значення для розвитку правової держави в Україні.

Словник

Державні символи — це закріплені в законодавстві країни офіційні знаки (зображення, предмети) чи звукові вираження, що в короткій формі виражають одну чи кілька ідей політичного, національного, історичного характеру і символізують суверенітет держави.

ЗАПАМ'ЯТАЙ

Згідно з Конституцією України Великий Державний Герб України встановлюється з урахуванням Малого Державного Герба — тризуба та герба Війська Запорізького. Головним елементом Великого Державного Герба України є знак княжої Держави Володимира Великого.

 

26 березня 2006 р. відбулися чергові вибори до Верховної Ради України, які проходили за пропорційною системою. Більше 3 % — прохідний бал до українського парламенту — голосів виборців набрали лише 5 блоків та партій: «Партія регіонів» (лідер В. Янукович) набрала 32,14% голосів), «Блок Юлії Тимошенко» (22,29%), «Наша Україна» (лідер Ю. Єхануров, 13,95%), «Соціалістична партія України» (лідер О. Мороз, 5,69%), «Комуністична партія України» (лідер П. Симоненко, 3,66 %). 6 червня Головою Верховної Ради України вдруге було обрано соціаліста О. Мороза (він обіймав цей пост також і у 1994-1998 pp.). Прем’єр-міністром України знову було призначено В. Януковича. У Верховній Раді було створено коаліцію, до якої увійшли Партія регіонів, Комуністична партія, Соціалістична партія.

Навесні 2007 р. загострилося протистояння між Президентом України В. Ющенком та урядовою коаліцією. У результаті двомісячної боротьби (квітень-травень 2007 р.) Верховну Раду України V скликання було розпущено, і на 30 вересня 2007 р. призначено дострокові вибори. До Верховної Ради України VI скликання пройшли такі партії і блоки: «Партія регіонів» (34,37% голосів виборців), «Блок Юлії Тимошенко» (30,71 %), «Наша Україна — Народна Самооборона» (14,15 %), «Комуністична партія України» (5,39%) та «Блок Литвина» (3,96%). «Блок Юлії Тимошенко» та «Наша Україна — Народна Самооборона» утворили так звану Демократичну коаліцію, яка мала незначні переваги у голосах перед опозицією. Головою Верховної Ради України обрано Арсенія Яценюка, а Прем’єр-міністром України вдруге призначено Юлію Тимошенко.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити