ПОВНИЙ НОВІТНІЙ ДОВІДНИК ШКОЛЯРА

ВСЕСВІТНЯ ІСТОРІЯ

НОВІТНЯ ІСТОРІЯ

IV і V республіки у Франції

 

Повоєнний Тимчасовий уряд очолив один з керівників Руху Опору генерал Шарль де Ґолль. Цей уряд відновив демократичні свободи, підвищив заробітну плату і пенсії, провів націоналізацію вугільних шахт, авіаційних кампаній, автомобільного заводу «Рено». Колабораціоністи (особи, що співробітничали з фашистами), звільнялись з державного апарату та віддавались під суд.

Найважливішим питанням внутрішнього політичного життя було прийняття Нової Конституції. 13 жовтня 1946 р. на референдумі була схвалена Нова Конституція IV Республіки. Вона була однією з найдемократичніших в історії Франції, оскільки розширяла демократичні та соціальні права трудящих.

1948 р. промисловість досягла довоєнного рівня, а у 1958 р. в 2,5 рази перевищила його. Франція приєдналася до плану Маршалла, взяла активну участь у створенні НАТО і Спільного ринку.

У 1946-1954 рр. Франція вела колоніальну війну проти В’єтнаму, але зазнала поразки. З 1954 р. до 1962 р. подібна війна велася Францією і в Алжирі, але також невдало. У 1956 р. разом з Великою Британією та Ізраїлем вона воює проти Єгипту. Таким чином, у 50-ті рр. Франція проводила агресивну політику, беручи участь у ряді локальних воєн. Її поразки у цих війнах свідчили про занепад її як колоніальної імперії.

За 12 років (1946-1958 рр.) існування IV Республіки змінилося 25 урядових кабінетів, що свідчило про політичну нестабільність у країні. Ця нестабільність посилювалася невдачами у війні в Алжирі. У жовтні 1958 р. була прийнята нова Конституція Франції, що означало початок V Республіки.

Згідно з новою Конституцією повноваження парламенту були значно звужені, а президента — розширені. Він фактично одержав можливість одноосібно визначати внутрішню та зовнішню політику країни, призначати Прем’єр-міністра і міністрів без затвердження їх парламентом, право розпускати Національні збори, перелік основних прав громадян в Конституції був відсутнім.

1968 р. у Франції виникла гостра політична криза. Конфлікт був пов’язаний з тим, що за останні роки посилився авторитарний характер влади, обмежувались можливості легальної опозиції, зростало безробіття.

З 1995 р. тричі президентом Франції обирався лідер голлістської партії Об’єднання на підтримку республіки (ОПР) Жак Ширак, який до цього 18 років був мером Парижа. Спочатку Ширак проводив жорстку ліберальну політику в економіці, відмовившись від втручання держави в цю сферу, підвищив податки, що спричинило хвилю страйків.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити