Всесвітня історія - повний новітній довідник школяра

НОВІТНЯ ІСТОРІЯ

СНД і Росія у 90-ті роки


Після розпаду СРСР у грудні 1991 р. було підписано угоду про утворення Співдружності Незалежних Держав. У 1991 р. до складу СНД увійшло 11 колишніх республік СРСР (без Грузії та держав Прибалтики).

Взаємовідносини всередині СНД мають три аспекти: політичний, економічний та військовий.

У 1992 р. в Ташкенті було укладено Договір про колективну безпеку за участю Росії, Вірменії, Казахстану, Узбекистану (з лютого 1999 р. припинив своє членство), Киргизстану. Незабаром до нього приєдналася Білорусь (1993 p .). Проте об’єднаних збройних сил СНД так і не було створено, а їх Головне командування припинило існування у 1993 р. 1995 р. в Алма-Аті була підписана угода про створення об’єднаної системи протиповітряної оборони СНД.

З кінця 1991 р. російське керівництво перейшло до радикальних економічних реформ. В їхню основу було покладено методи «шокотерапії», які передбачали запровадження з січня 1992 р. вільних цін, механізму конкуренції, лібералізацію торгівлі, приватизацію житла і державних підприємств.

1993 р. виник гострий політичний конфлікт між Верховною Радою Росії та президентом Росії Б. Єльциним. У результаті 3-4 жовтня 1993 р. у Москві почалися криваві зіткнення із застосуванням зброї. Урядові війська з танків серед білого дня у центрі Москви розстріляли будинок Верховної Ради Росії. Керівники Верховної Ради були заарештовані, але згодом амністовані. Верховну Раду розпустили.

У 1993 р. в Росії була прийнята Нова Конституція, яка надала великі повноваження президенту. Парламент став двопалатним: Рада Федерації (верхня палата) і Державна дума (нижня палата).

У 1994-1996 рр. російська армія вела війну проти чеченського народу, Чечня продовжує залишатися джерелом нестабільності та тероризму в регіоні. Для політичного життя Росії кінця 90-х років була характерна часта зміна голів уряду (за 1998-1999 роки — В. Чорномирдін, Є. Кирієнко, Є. Примаков, В. Степашин, а з серпня 1999 р. — В. Путін), а також часті хвороби президента Б. Єльцина — все це ускладнювало політичну ситуацію в країні.

31 грудня 1999 року Президент Росії Б. Єльцин подав у відставку.

14 березня 2004 р. у Росії відбулись вибори Президента Федерації, перемогу здобув В.В. Путін. На початку XXI ст. політична та економічна ситуація в Росії стабілізувалася, але для створення дійсно демократичного ладу і передової економіки потрібні ще роки.

У грудні 2007 року в Росії відбулися парламентські вибори. Перемогу здобула партія «Единая Россия» на чолі з В. Путіним, яка набрала більше 64 % голосів. На другому місці — КПРФ на чолі з Г. Зюгановим (більше 11 %).

2 березня 2008 року в Росії відбулися вибори Президента Федерації, перемогу отримав висуванець В. В. Путіна та партії «Единая Россия» Д. А. Медведєв, який набрав більше 70% голосів.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити