ПОВНИЙ НОВІТНІЙ ДОВІДНИК ШКОЛЯРА

ВСЕСВІТНЯ ІСТОРІЯ

ІСТОРІЯ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ

Християнізація Європи. Середньовічне місто. Право і суд у середньовічній Європі

 

ЗАПАМ'ЯТАЙ

Одним із найважливіших факторів історичних процесів у добу Середньовіччя стала християнська релігія і церква. Поступово християнство стало основним елементом світогляду народів середньовічної Європи, Передньої Азії та Північної Африки. Основними осередками поширення і зміцнення християнства в добу раннього і зрілого Середньовіччя стали монастирі.

 

Християнська церква в IV—XIV ст.

 

Уже в перші віки християнства багато віруючих вели життя самітників на невеликих островах чи в пустелях, присвячуючи весь час молитві. У 269 р. єгиптянин Антоній Фівський, зібравши самітників (їх називали анахоретами), заснував громаду — перший монастир. Монастирі жили за статутом. Найвідомішим був статут святого Бенедикта, який заснував у 529 р. монастир в Італії. Монахи мали працювати і молитися. Перші монастирі були схожими на селища з церквою посередині. Тут знаходилися розгалужені господарські комплекси з садом, бібліотекою, скрипторієм (місцем для переписуванням документів та книжок), лікарнею, школою. Завдяки добрій організації монастирі мали значний вплив на життя населення й отримували десятину — гроші, землі чи продукти на підтримку.

На початку X ст. з’явилися такі церковні організації, як ордени. Монахи Клюнійського ордену у Франції суворо дотримувалися обітниці бідності та безшлюбності. Франциск Ассизький у 1209 р. заснував орден францисканців, а Папа римський, прагнучи набути ще більшої

влади, — у 1216 р. — орден домініканців. Крім того, у 754 р. Папа Стефан II, заручившись підтримкою франкського короля Пипіна Короткого, проголосив створення так званого Патримонія Святого Петра (Папської області), чим зробив себе монархом і феодалом. Поступово в руках церкви зосередилося близько третини всієї земельної власності, тим самим вона отримала значну економічну силу.

Для боротьби з непокірними церква застосовувала кілька заходів, у тому числі інтердикт (заборона проводити на певній території богослужіння) та відлучення (анафема) — виключення людей з релігійної общини, що завдавало багато неприємностей (не було відпущення гріхів, не можна було одружуватись, ховати за християнським обрядом тощо). Найрадикальнішим засобом було аутодафе — спалювання єретиків- інакодумців. Перші багаття з єретиками запалали в 1022 р. у Франції.

Церква збагачувалася за рахунок продажу індульгенцій (документів на відпущення гріхів) та церковних посад (симонія). У 1054 р. закінчується розривом багаторічна дискусія римської та константинопольської церков, кожна з яких наполягала на своїй першості та ортодоксальності. З цього часу існує поділ на православну та католицьку церкви. У 1215 р. було організовано інквізицію для боротьби з єресями. Уперше інквізиція почала функціонувати на півдні Франції у 1229 р. Боротьба проти єресей поступово вилилася в переслідування всіх неугодних, у тому числі багатьох вчених, чиї думки розходилися із загальноприйнятими стереотипами.






Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити

Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.

Всі матеріали на сайті доступні за ліцензією Creative Commons Attribution-Sharealike 3.0 Unported CC BY-SA 3.0 та GNU Free Documentation License (GFDL)

Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми приклали багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.