ПОВНИЙ НОВІТНІЙ ДОВІДНИК ШКОЛЯРА

ВСЕСВІТНЯ ІСТОРІЯ

ІСТОРІЯ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ

Священна Римська імперія

 

Першим незалежним королем Німеччини вважається Людовік II Німецький (843-876 pp.), який після Верденського розподілу 843 р. отримав в управління усі німецькі землі. Проте в 911 р. династія Каролінгів у Німеччині обірвалася. У німецькому суспільстві формуються сили, зацікавлені в сильній королівській владі. Це власники середніх і великих помість, що потребували цієї влади для закріпачення селян-общинників;церква і монастирі, зацікавлені в розширенні церковного землеволодіння. Вони погоджувались підтримати королівську владу в обмін на визнання нею інтересів церкви; фактично все населення було зацікавлене у владі, яка захистила б його від набігів вікінгів та угорців.

Ці об’єктивні передумови посилення королівської влади були використані представниками Саксонської династії (919-1024 pp.), за правління яких фактично й утворилася Німецька ранньофеодальна держава. Нерідко на чолі підрозділів королівського війська стояв єпископ. Проте король зберігав право затвердження на всі вищі церковні посади, а церква лише пропонувала йому кандидатури (така система називалася інвеститурою). Таким чином, королі отримували готовий апарат управління, а церковні ієрархи, зважаючи на обітницю безшлюбності, не могли претендувати на спадковість володінь. Це вигідно відрізняло королівську владу в Німеччині від того, що відбувалося у Франції чи Англії. Разом з тим церква отримувала всі вигоди від владних функцій. Така система мала назву імперської церкви.

Особливо посилилася Німеччина за Оттона І Великого (936-973 pp.). Його церковна політика знайшла логічне завершення у прагненні встановити контроль над папством. Підкорення папства було тісно пов’язане з планами завоювання Італії, відродженням чогось подібного до імперії Карла Великого.

ЗВЕРНИ УВАГУ

Для багатьох феодалів Війна Червоної і Білої троянд була лише приводом для розбою та посилення політичної самостійності. Вони легко переходили з одного табору до іншого.

 

Політично роздроблена Італія, папство, яке знаходилося у стані занепаду, боротьба між різними феодальними угрупованнями — усе це полегшувало Оттону здійснення його планів. У 951 р. він іде в перший похід на Італію, захоплює Ломбардію і приймає титул короля лангобардів. Через 10 років, скориставшись загостренням боротьби між папою та італійськими феодалами, Оттон знову рушає на Італію.

2 лютого 962 р. папа коронує Оттона імператорською короною. Вводиться обов’язкова присяга папи імператору, що означало підлеглість папства імперії.

Так виникла середньовічна Римська імперія на чолі з німецьким королем (з кінця XII ст. вона стала називатися Священною Римською імперією). До неї входили, окрім Німеччини, Північна і частина Середньої Італії, деякі слов’янські землі, частина Південної та Південно-Східної Франції.

Імператорам доводилося постійно вести боротьбу з папами римськими.

Німецькі імператори не залишали задумів щодо підкорення Італії та папства. Одним з головних провідників цієї політики був Фрідріх І Барбаросса (Рудобородий, 1152-1190 рр.) з династії Гогенштауфенів. Декілька разів він здійснював походи в Італію, захопив і зруйнував Мілан, наказав зорати його центральну площу і посипати сіллю на знак того, що на цьому місці буде пустир. Але це не залякало італійців, і вони об’єдналися, створивши Ломбардську лігу, до якої ввійшло 22 міста. Останню спробу утвердитися в Італії зробив внук Барбаросси Фрідріх II (1220-1250 pp.).

Важка руйнівна боротьба з італійськими містами та папою тривала 30 років, спустошивши ресурси Сицилії та Південної Італії, і в кінцевому результаті завершилася крахом династії Гогенштауфенів.

Інша експансія німецьких феодалів була спрямована на Схід — на землі полабських слов’ян та народів Східної Прибалтики (так званий «дранг нах остен» — натиск на схід). Своєрідність цього наступу, який почався у XII ст., була в тому, що керівну роль у ньому стали відігравати не імператори, а князі, що опиралися на союз з католицькою церквою. У 1170 р. німці оволоділи землями полабських слов’ян і створили герцогство Мекленбурзьке, згодом маркграфство Бранденбурзьке (тут у 1237 р. засновано місто Берлін). Було захоплено також слов’янське Помор’є (між Одером і Віслою). Населення завойованих слов’янських земель частково знищувалося, частково заганялося в місця, малопридатні для землеробства, а їх землі переходили до завойовників, які запрошували для їх обробки німецьких селян-колоністів.

На початку XIII ст. німецькі феодали розпочали завоювання Східної Прибалтики. З цією метою у 1202 р. було організовано новий духовно-лицарський Орден мечоносців, який до середини XIII ст. захопив територію сучасної Латвії, а потім південну частину сучасної Естонії. У 1226 р. Тевтонський орден, переведений за розпорядженням папи

3 Палестини до Прибалтики, почав завоювання земель литовського племені прусів між Віслою та Німаном. У 1237 р. обидва ордени злилися в один — Тевтонський. У 1346 p., купивши в данського короля його володіння у Північній Естонії, Тевтонський орден розширив свої володіння до берегів Нарви.

Друга половина XIV ст. стала епохою найвищої могутності Ордену. Але після Кревської унії Литви та Польщі у хрестоносців з’явився могутній суперник. У 1409 р. польський король почав з Орденом так звану велику війну, кульмінацією якої став розгром німецьких лицарів під Грюнвальдом.

У 1346 р. правителем Німеччини обирають представника династії Люксембургів чеського короля Карла IV (1346-1375 pp.). Саме в цей період політична роздробленість Німеччини отримала правове закріплення у виданій у Нюрнберзі «Золотій буллі» (1346 p.), яку називали «основним законом німецького багатовладдя». Булла встановлювала порядок обрання короля, який мав стати імператором. Колегія виборщиків складалася з 7 князів-курфюрстів (з німецької — виборщики) — З церковних (архієпископи) і 4 світських. Обрання повинно було відбуватися у Франкфурті-на-Майні більшістю голосів. Схвалення папи не вимагалося.






Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити

Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.

Всі матеріали на сайті доступні за ліцензією Creative Commons Attribution-Sharealike 3.0 Unported CC BY-SA 3.0 та GNU Free Documentation License (GFDL)

Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми приклали багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.