ПОВНИЙ НОВІТНІЙ ДОВІДНИК ШКОЛЯРА

ВСЕСВІТНЯ ІСТОРІЯ

ІСТОРІЯ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ

Країни Середземномор'я (італійські міста-держави, Папська область, Південна Італія та Сицилія, Іспанія) в XI - XV ст.

 

У середні віки Італія не була єдиною державою. Тут нараховувалась значна кількість міст — політичних центрів та багато феодальних володінь — герцогств, графств, маркізатів та єпископств. Починаючи з IX ст. міста вступають у боротьбу з сеньйорами, відбираючи в них політичні права.

З кінця XI ст. утворюються самоврядні міські комуни. Вони керувалися виборними радами, які відали питаннями війни та миру, оподаткуванням, торгівлею, ремеслами. Перехід економічних та політичних важелів у руки міста-держави призводить до його посилення.

Багато міст Північної та Середньої Італії — Венеція, Генуя, Сієна, Флоренція Лукка, Равенна, Болонья в ХІ-ХІІ ст. стали містами-державами. Наприклад, Мілан спочатку належав графу, потім архієпископу. Протягом усього XI ст. жителі цього міста вели боротьбу з сеньйорами. Наприкінці XI ст. місто набуло статусу комуни. На чолі його стала рада консулів з привілейованих громадян — представників купецько-феодальних верств.

У містах Північної та Середньої Італії склалися у XIII-XIV ст. три основні форми політичного управління:

1) республіканська (наприклад, Флоренція), якою управляла сеньйорія з 9 осіб на чолі з гонфалоньєром (прапороносцем справедливості). Головну роль в управлінні містом відігравали представники «жирного народу» (заможні). «Худий народ» був відсторонений від управління;

2) патриціанська (Венеція, Генуя) — тут заправляли олігархи — найбагатші купці. На чолі стояв дож, влада якого обмежувалася Радою запрошених;

3) монархічна (Мілан). Тут утвердилася як правляча фамілія Вісконті, яка отримала у 1395 р. герцогський титул.

ЗВЕРНИ УВАГУ

Розміри середньовічних міст були незначними. Як правило, в них проживало 1-5 тис. жителів. Навіть у XIV-XV ст. великими вважалися міста з 20-30 тис. жителів. Лише 7 міст мали населення від 80 до 100 тис. З них три знаходилися в Італії (Мілан, Венеція, Флоренція).

 

Проте у XV ст. ситуація змінюється. У багатьох містах республіканська форма переходить у монархічну, політичний лад дістав назву синьйорії або тиранії. До середини XV ст. сеньйорія утверджується у Флоренції, Мілані, Болоньї та інших містах. У Флоренції, наприклад, до влади приходить сім’я Медичі. Час правління Лоренцо Блискучого Медичі (1469-1492 рр.) став «золотим віком» Флоренції.

Рим був столицею Папської області. На чолі області стояли папи, що мали світську та духовну владу і своїх васалів. В економічному аспекті Папська область відставала від Північної Італії. Сам Рим був гніздом феодалів — тут нараховувалось 200 феодальних замків.

У XII ст. римська церква запровадила справжню теократичну монархію з могутньою загальноєвропейською фінансовою базою, судовою системою, розгалуженою бюрократією та витонченою дипломатією.

Зеніту своєї могутності папство досягло за Інокентія III (11981216 pp.), за правління якого три государі — німецький, французький та англійський були відлучені від церкви, а на їх країни накладено інтердикт. Це значно ускладнило становище всередині цих держав. Іно- кентій III домігся від монархів Західної Європи визнання верховенства папської влади, зміцнив Папську державу.

Папою у 1492 р. став Олександр VI Борджіа, який разом зі своїм сином Цезарем Борджіа — таким же безпринципним і нечесним, як і його батько, за допомогою зброї та отрути збільшили свій вплив у Середній Італії.

У цей час папство фактично відмовилося від теократичних претензій у загальноєвропейському масштабі. Папська держава стала одним з феодальних італійських князівств типу тиранії, глава якого найбільше зайнятий зміцненням своєї держави та власним збагаченням. Існування Папської області було однією з перешкод на шляху до об’єднання Італії.

В епоху раннього Середньовіччя Південна Італія та Сицилія були ареною впертої боротьби різних країн та народів.

У 1268 р. Сицилійське королівство було захоплене графом Провансу Карлом Анжуйським, братом французького короля Людовіка IX. Він посилив податковий гніт і соціальне гноблення, а тому проти нього у 1282 р. під час пасхальної неділі вибухнуло повстання, відоме як «Сицилійська вечірня». Ця назва пов’язана з тим, що повстання почалося за умовним сигналом — дзвоном у церквах до вечірні. Усе французьке населення було перебито. У результаті Сицилійське королівство розпалося. Сицилія відійшла до іспанського Арагонського королівства, а Південна Італія під назвою Неаполітанське королівство залишилася під владою Анжуйської династії, яка правила до 1435 р.

У 1442 р. арагонський король Альфонс V оволодів усією Південною Італією, знов об’єднав її з Сицилією і залишив їх під іспанською владою на багато століть.

Після захоплення Піренейського півострова арабами почалася боротьба християнських держав за повернення цих земель. Цей процес дістав назву Реконкіста (з іспанської — зворотне завоювання). Період з середини XI до середини XIII ст. був часом вирішальних успіхів Реконкісти. У 1085 р. кастильці зайняли Толедо — найбільше місто Центральної Іспанії, колишню столицю вестготів. У 1147 р. було захоплено Лісабон. Наприкінці XII ст. християни контролювали вже більшу частину півострова. Проте процес йшов повільно. Це пояснювалося роз’єднаністю іспанських держав та втручанням берберських держав Північної Африки.

Маври перед цим завдали поразки кастильцям і папа Інокентій III звернувся до всіх лицарських орденів та лицарів Південної Франції стати під прапори короля Альфонса VIII. Тривалий час було незрозуміло, хто переможе, але християнам удалося здолати ворогів, у маврів на Піренейському півострові залишилася лише Гранада з прилеглою територією, яка вже не являла собою загрози для християнських держав.






Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити

Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.

Всі матеріали на сайті доступні за ліцензією Creative Commons Attribution-Sharealike 3.0 Unported CC BY-SA 3.0 та GNU Free Documentation License (GFDL)

Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми приклали багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.