ПОВНИЙ НОВІТНІЙ ДОВІДНИК ШКОЛЯРА

ВСЕСВІТНЯ ІСТОРІЯ

ІСТОРІЯ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ

Туреччина, Індія й Китай у добу Середньовіччя

 

Предки турків — огузи жили ще у IV ст. в степових районах середньої та нижньої течії ріки Сирдар’ї у Середній Азії. У 1071 р. турки розгромили візантійську армію і взяли в полон імператора.

Найбільшої могутності імперія Сельджуків досягла за султана Малік-шаха (1072-1092 pp.). За роки його правління було захоплено Дамаск, Бухару, Самарканд та Фергану. Під його владою опинились усі країни від Китаю до Константинополя. Але після його смерті імперія розпалася на багато дрібних держав.

Новий етап турецької історії пов’язаний з приходом в Малу Азію огузького племені кайи, яке відкочувало з Середньої Азії, рятуючись від монголів. Вождь цього племені Осман І (1299-1326 pp.) отримав у Рум- ського султана титул бея і зробився правителем невеличкої території, яка стала плацдармом майбутньої Османської імперії. Його нащадки розширили первісну територію, отриману Османом, а його внук Мурад І став уже султаном. За його правління турки переправляються до Європи і захоплюють Едірне (Андріанопіль), який роблять своєю столицею. Син Мурада І — Баязид Блискавичний (1389-1403 pp.) успішно продовжив завоювання, підкоривши Болгарію, Малу Азію, розгромив хрестоносців на чолі з Сигізмундом у 1396 p., по-звірячому знищивши 10 тис. полонених християн. Проте війська Баязида були розгромлені військами Тимура-Тамерлана (1403 p.), а сам він загинув. Тимур (1336-1405 pp.) був одним з найвидатніших полководців Середньовіччя. Тимур дещо призупинив турецьку експансію. Вона продовжилася за правління Мехмеда II Фатіха (1451-1481 pp.).

З 320 р. Індією правили магараджі (великі царі) з династії Гупта. Найбільшої могутності ця держава досягла за Чандрагупті II (380415 pp.). 200 років існувала ця імперія, але у 510 р. Індія зазнала поразки під час чергової навали гунів і розпалася на дрібні князівства. Фактично Індія була роздробленою 650 років.

Делійський султанат виник на початку XIII ст. Військова влада в султанаті належала середньоазіатським тюркам, а чиновницька та духовна — таджикам і персам. Державною релігією був іслам сунітського толку, а мовою діловодства — фарсі.

Вершини своєї могутності Делійський султанат досяг у часи правління Алааддіна Мухаммед-шаха (1296-1316 pp.). Була дана відсіч монголам, проведена податкова реформа. Володіння султана охопили весь Індостан. Але після його смерті держава розпалася, а у 1399 р. сюди вторглась армія Тимура.

Протягом усього періоду від падіння династії Хань (220 р.) до піднесення династії Суй Китай був поділений на три царства: Вей — на півночі, Шу — на заході і У — на півдні. Війни не припинялися, як і набіги кочівників з Монголії та Тибету. Міста знаходились у руїнах, чисельність населення впала. Розорення півночі призвело до переселення людей на південь і зростання політичного впливу цієї частини Китаю.

У 581 р. полководець царства Вей Ян Цзянь заснував династію Суй і у 589 р. об’єднав Китай.

У 618-907 рр. правила династія Тан. Період відносної стабільності тривав майже 300 років. Держава розширила свою територію. Була завершена система відбору на посади шляхом іспитів. Освічене дворянство отримало можливість брати участь у державному управлінні.

У 960-1279 рр. у Китаї правила династія Сун. Ця династія знаменита тим, що за неї утворилася третя за рахунком Китайська імперія. Китай було об’єднано військовими та дипломатичними засобами. У XIII ст. населення Китаю досягло 100 млн осіб. У 1126 р. кочівники чжурчжені захопили північ Китаю, столицю імперії перенесли на південь.

У цей час було винайдено порохову ракету, годинник, друк з набір ним шрифтом, гребні колеса, магнітний компас, механізми, які діяли за допомогою сили води. Близько 900 р. китайці навчилися робити посуд з каоліну — білої глини. їх розписували і покривали спеціальною глазур’ю. Почали будувати фабрики для виробництва порцеляни спершу лише для імператорів, згодом і для інших споживачів.

У 1211 р. в Північний Китай вторглися монголи і згодом захопили більшу його частину. Захоплення Китаю травало і після смерті Чингісхана. У 1271 p., підкоривши більшу частину Південного Китаю, внук Чингісхана Хубілай оголосив про заснування нової китайської династії Юань (1271-1403 pp.). З 1295 р. по 1333 р. змінилося 8 імператорів, які вже не відігравали головної ролі в управлінні. У 1368 р. було покладено початок династії Мін, яка стала витісняти монголів з Китаю. У 1662 р. династія Мін припинила своє існування.






Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити

Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.

Всі матеріали на сайті доступні за ліцензією Creative Commons Attribution-Sharealike 3.0 Unported CC BY-SA 3.0 та GNU Free Documentation License (GFDL)

Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми приклали багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.