ПОВНИЙ НОВІТНІЙ ДОВІДНИК ШКОЛЯРА

ВСЕСВІТНЯ ІСТОРІЯ

НОВІТНЯ ІСТОРІЯ

Проблеми повоєнного мирного врегулювання

 

До суттєвих змін у повоєнному міжнародному становищі слід віднести те, що реакційні сили німецького нацизму і японського мілітаризму зазнали поразки, що дало можливість зберегти загальнолюдські цінності та пріоритети.

Важливою зміною став початок розпаду колоніальної системи, піднесення національно-визвольного руху, утворення нових незалежних держав в Африці та Азії.

Програма післявоєнного мирного врегулювання була розроблена ще на Кримській та Потсдамській конференціях. Проте в процесі конкретної деталізації цієї програми виникли гострі протиріччя між колишніми союзниками, між СРСР, з одного боку, та США, Великобританією, Францією з іншого. Західні держави не визнавали прорадянських урядів Болгарії та Румунії і вимагали проведення вільних демократичних виборів, збереження багатопартійної парламентської системи і ринкових відносин.

Все ж компроміс було знайдено, і 10 лютого 1947 р. мирні договори з Італією, Фінляндією, Болгарією, Угорщиною і Румунією були підписані. Договори визначали деякі територіальні зміни. До СРСР від Фінляндії відходила область Петсамо (Печенга), а Закарпатська Україна від Угорщини. Північна Трансільванія зі складу Угорщини переходила до Румунії. Деякі території Італії відійшли Франції. Італія втрачала всі свої колонії і зобов’язувалась поважати суверенітет і незалежність Албанії та Ефіопії. Греція отримувала Додеканезькі острови.

Вводились обмеження чисельності збройних сил переможених держав. Італія могла мати сухопутні війська в 250 тис. солдатів та офіцерів і не більше 25 тис. на флоті та в авіації. В інших країнах теж встановлювався мінімально необхідний для оборони склад збройних сил. Війська країн-переможниць повинні бути виведені з окупованих територій через 90 днів, але вони залишились в Німеччині, Угорщині, Румунії, Австрії.

Були визначені розміри репарацій. Італія виплачувала СРСР 100 млн дол. протягом 7 років, Югославії — 125 млн, Греції — 105 млн, Фінляндія і Румунія виплачували по 300 млн дол., Угорщина — 200 млн. Компенсації у вигляді іноземних активів та в іншій формі отримували США, Велика Британія, Франція та інші країни. Слід відзначити, що вже через рік СРСР значно скоротив репарації, а згодом відмовився від них.

Однією з найгостріших проблем була німецька. Всупереч рішенням Кримської та Потсдамської конференцій, зберегти єдність Німеччини на той час не вдалося. У грудні 1946 р. Велика Британія та США уклали угоду про об’єднання своїх двох зон окупації (Бізонія), до них згодом приєдналася Франція (Тризонія). Закінчилося це проголошенням 7 вересня 1949 р. ФРН (Федеративної Республіки Німеччини) а через місяць на базі радянської зони окупації — НДР (Німецької Демократичної Республіки).

Ще однією дуже важливою проблемою міжнародних відносин стало врегулювання відносин з Японією. У вересні 1951 р. 48 держав, включаючи Японію, підписали у Сан-Франциско мирний договір. Він оголошував про припинення стану війни з Японією. Японія визнавала незалежність Кореї, передавала свої території в Тихому океані під опіку США, відмовлялася від Курильських островів, Південного Сахаліну, Тайваню. СРСР, Польща та Чехо-Словаччина відмовилися підписати договір, мотивуючи це тим, що він не відповідає розвитку Японії як миролюбної держави, порушує права та інтереси СРСР та інших країн, які постраждали від японської агресії. Одночасно з мирним договором був підписаний японо-американський «договір безпеки», який надавав США право розміщувати свої збройні сили на японській території.

Лише в жовтні 1956 р. була підписана радянсько-японська декларація про припинення стану війни та відновлення дипломатичних і консульських відносин. СРСР відмовився від репарацій і погодився повернути Японії полонених. Проте домовитись з територіальних питань не вдалося. Мирний договір так і не було підписано.

Важливим прецедентом у міжнародному праві став процес у справі головних нацистських воєнних злочинців — вищих державних і військових діячів фашистської Німеччини, який проходив у Нюрнберзі (Німеччина) з 20 листопада 1945 р. по 1 жовтня 1946 р. Спеціально утворений урядами СРСР, США, Великої Британії та Франції Міжнародний військовий трибунал засудив 12 нацистських злочинців (Герінга, Ріббентропа, Кейтеля та ін.) до смертної кари, інших — до тривалих термінів тюремного ув’язнення. Трибунал визнав злочинними керівний склад нацистської партії, гестапо, СД, СС. Агресія була визнана тяжким міжнародним злочином. Міжнародний трибунал над головними японськими воєнними злочинцями відбувався з 3 травня 1946 р. по 12 листопада 1948 р. у Токіо.






Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити

Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.

Всі матеріали на сайті доступні за ліцензією Creative Commons Attribution-Sharealike 3.0 Unported CC BY-SA 3.0 та GNU Free Documentation License (GFDL)

Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми приклали багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.