Усі уроки біології 10 клас - Р. С. Євсеєв 2018

Вступ
Рівні організації біологічних систем та їхній взаємозв'язок. Стратегія сталого розвитку природи і суспільства

Цілі уроку:

• освітня: проаналізувати процеси та явища в живій природі на різних ієрархічних рівнях; визначити вплив досягнень науки та технологій на довкілля та збереження здоров'я людини;

• розвивальна: розвивати вміння аналізувати факти на прикладі процесів та явищ у живій природі; виявляти причинно-наслідкові зв'язки;

• виховна: виховувати дбайливе ставлення до навколишнього середовища та здоров'я власного організму.

Обладнання і матеріали: таблиці або слайди презентації з прикладами різноманітних екосистем.

Базові поняття і терміни: система, біосистема, навколишнє середовище, гомеостаз, сталий розвиток природи і суспільства.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Ключові компетентності: спілкування державною мовою, знання та розуміння фундаментальних принципів біології та екології.

Хід уроку

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ ЕТАП

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ І МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ

Питання для бесіди

1. Що можна назвати системою? біологічною системою?

2. Чи є системами: акваріум, смартфон, організм людини, автомобіль, біосфера?

3. За яких умов можливе стале співіснування природи та суспільства?

ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Розповідь учителя з елементами бесіди

1. Поняття про біологічну систему та екосистему

Біологічні системи — це різновид складних систем, що мають специфічні особливості, притаманні життю (див. урок 1): здатність рости і розмножуватися, реагувати на зовнішні стимули та змінюватися.

Біологічні системи є відкритими (тобто в них відбувається обмін речовиною і енергією з навколишнім середовищем). Вони отримують речовини та енергію ззовні та створюють із них складні структури.

Біологічні системи класифікують на п’ять рівнів складності: 1) одноклітинні організми; 2) багатоклітинні організми; 3) популяції; 4) біогеоценоз; 5) біосфера.

Екологічна система (екосистема) — це сукупність потоків енергії, трофічних зв’язків між живими та неживими об’єктами, що зв’язують комплекси організмів і компонентів неживої природи в єдине ціле. Екосистема чітко відмежована в просторі й часі, охоплює живі організми, фізичні умови і клімат. У ній здійснюється кругообіг речовин і енергії.

Екосистеми поділяють на:

• системи суші (болота, ліси, пустелі) і водні (океан, море, річка);

• природні (ліс, пустеля) та антропогенні (сад, поле, город, теплиця).

Екосистеми характеризуються видовим складом та кількістю організмів у них (тобто особливостями популяції).

2. Основні ієрархічні рівні організації життя на Землі

Головними рівнями організації життя є (в ієрархічному порядку — від малих до великих): молекула → клітина → тканина → орган → популяція → біоценоз → екосистема → біосфера. Розглянемо ці рівні більш докладно:

1) Молекулярний рівень: основними структурними елементами є молекули неорганічних і макромолекули біологічно важливих органічних сполук, а також їхні комплекси. Основні процеси — перетворення молекул, обмін речовин, кодування та передача спадкової інформації. Найнижчий рівень організації живого.

2) Клітинний рівень: основні структурні елементи — клітини (найпростіші біологічні системи). Основні процеси — обмін речовин та енергії, самовідтворення, саморегуляція, самооновлення.

3) Тканинний рівень: основні компоненти — тканини, які об’єднують клітини певної будови, розмірів, розташування та функцій. Основні процеси: спеціалізація клітин, обмін речовин.

4) Органний рівень: основні компоненти — органи та системи органів організмів. Основні процеси: формування органів та систем органів, фізіологічні процеси (дихання, живлення, травлення тощо).

5) Організмовий рівень: основні компоненти — одноклітинні та багатоклітинні організми рослин, тварин, грибів і бактерій. Основні процеси: обмін речовин, подразливість, розмноження, онтогенез, регуляція процесів життядіяльності, гомеостаз.

6) Популяційно-видовий рівень: основні компоненти — популяції (сукупність особин одного виду, що живуть на спільній території) та вид (сукупність особин, які вільно схрещуються і дають плодюче потомство). Основні процеси: взаємодія між особинами і популяціями, розмноження, первинні еволюційні перетворення і збільшення біорізноманіття.

7) Біогеоценотичний рівень: основні компоненти — популяції різних видів, фактори середовища, харчові ланцюги, потоки речовини та енергії, біогеоценози (сталі угруповання популяцій бактерій, рослин, грибів, тварин, які пов’язані між собою ланцюгами живлення, а також середовищем існування). Основні процеси: біохімічний кругообіг речовин і потік енергії, які підтримують життя, рухлива рівновага між живими організмами та абіотичним середовищем (гомеостаз), забезпечення живих організмів умовами існування та ресурсами (їжею та захищеним місцем).

8) Біосферний рівень: основні компоненти — біосфера в цілому. Основні процеси: активна взаємодія біотичного та абіотичного компонентів планети, кругообіг речовин і енергії в біосфері, який забезпечує цілісність життя на Землі. Найвищий рівень біологічної організації.

3. Стратегія сталого розвитку природи і суспільства

Сталий розвиток — це загальна концепція стосовно необхідності встановлення балансу між задоволенням сучасних потреб людства і захистом інтересів майбутніх поколінь, включаючи їхню потребу в безпечному і здоровому довкіллі.

Концепція стійкого розвитку була прийнята в червні 1992 р. у Ріо-де-Жанейро на Конференції ООН з навколишнього середовища і розвитку.

Основою сталого розвитку є паритетність відносин у тріаді людина — господарство — природа.

Ключові принципи сталого розвитку:

• принцип обережності: збереження сучасного стану навколишнього середовища як перешкоди безповоротним чи небезпечним змінам;

• принцип «передбачати і запобігати»: більш дешевий, менш ризикований підхід, ніж ліквідація збитків навколишньому середовищу;

• принцип балансу між ресурсами і забрудненням: використання ресурсів у рамках масштабів регенеративної здатності екосистем; контроль над обсягом надходжень забруднень і відходів урамках асиміляційного потенціалу екосистем;

• принцип збереження природного багатства на нинішньому рівні: недопущення чи зменшення втрат природно-ресурсного потенціалу;

• принцип «забруднювач платить»: повна вартість екологічного збитку повинна бути компенсована користувачем (споживачем).

Стимулом її розробки стало усвідомлення катастрофічності сформованого типу економічного розвитку, вичерпність природних ресурсів і взаємозалежність усіх еколого-економічних процесів на нашій планеті.

IV. УЗАГАЛЬНЕННЯ, СИСТЕМАТИЗАЦІЯ Й КОНТРОЛЬ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВ

1. Порівняйте поняття «біологічна система» та «екосистема».

2. Заповніть порівняльну таблицю «Рівні організації життя».

3. У чому полягає стратегія сталого розвитку природи і суспільства? За яких умов він можливий?

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Опрацювати відповідний параграф підручника.

Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити