Уроки біології 7 клас - Буяло Тетяна 2008

Розділ II. Різноманітність рослин
Тема 3. Голонасінні
Різноманітність голонасінних

Мета. Сформувати в учнів уявлення про різноманітність голонасінних рослин.

Основні поняття і терміни: назви представників Голонасінних.

Методи і методичні прийоми: словесні (розповідь, бесіда, розповідь з елементами бесіди); наочні (демонстрація таблиць та моделей); репродуктивні (бесіда) та пошукові (евристична бесіда, створення та розв’язування проблемних ситуацій).

Обладнання: малюнки Саговникових, ефедри двоколоскової, гінкго дволопатевого, сосни звичайної, сосни Сабінова, сосни кедрової, ялини, ялиці, мамонтового дерева, кипарисів з горизонтальними гілками крони і пірамідальними, ялівця звичайного, тиса ягідного, туї; гербарії гілок з двома, трьома та п’ятьма хвоїнами в пучку, гілки модрини, ялини, ялиці; предмети, виготовлені з хвойних рослин (скипидар, ацетон, побутові речі).

Тип уроку: комбінований.


Структура уроку


Етапи уроку

Час, хв.

1.

Організаційний момент.

1

2.

Перевірка виконання учнями домашнього завдання.

15

3.

Повідомлення теми, мети та завдань уроку. Мотивація навчальної діяльності.

2

4.

Сприйняття і первинне осмислення нового матеріалу.

15

5.

Узагальнення і систематизація вивченого.

9

6.

Підсумки уроку, аргументація оцінок.

2

7.

Домашнє завдання.

1


Хід уроку

1. Організаційний момент.

2. Перевірка виконання учнями домашнього завдання.

Самостійна робота учнів за варіантами:

1 варіант

1. Яку будову має спора? (3 бали).

2. Опишіть цикл розвитку сосни звичайної. (4 бали).

3. Назвіть риси пристосування голонасінних, завдяки яким вони досягли розквіту наприкінці кам’яновугільного періоду. (5 балів).


2 варіант

1. Яку будову має насінина? (3 бали).

2. Порівняйте будову чоловічої і жіночої шишок сосни звичайної. Як відбувається процес запліднення у сосни? (4 бали).

3. В чому переваги і недоліки розмноження насінням? (5 балів).


3. Повідомлення теми, мети та завдань уроку. Мотивація навчальної діяльності. Розповідь з елементами бесіди. Вам уже відомо, що сьогодні на Землі існує близько 600 видів сучасних голонасінних рослин. Пригадайте, чому їх об’єднали в один відділ. Що у них спільного? Зрозуміло, що вони дуже різняться між собою за певними ознаками, але у всіх є спільним розмноження за допомогою насінини, яка не має оплодня. Розгляньте малюнки і скажіть, що спільного, а що відмінного у цих рослин. (Демонстрування малюнків гінкго, сосни, саговника, ефедри двоколоскової). Незважаючи на такі відмінності у зовнішньому вигляді, ці рослини належать до Голонасінних. Отже, сьогоднішній урок ми цілком присвятимо з’ясуванню різноманітності рослин відділу Голонасінні, а також розглянемо їхню класифікацію.


План

1. Класифікація і коротка характеристика класів відділу Голонасінні.

2. Характеристика окремих рослин.


4. Сприйняття і первинне осмислення нового матеріалу.

Класифікація і коротка характеристика класів відділу Голонасінні

Характеристика окремих рослин

Розповідь. Ми розглянемо голонасінні як природну групу, яку поділяють на шість класів (за К.М. Ситником). Перерахуємо ці класи і деякі родини, що входять до них.

Відділ Голонасінні, або Пінофіти: клас Насінні папороті, клас Саговникові, клас Бенетитові, клас Гнетові, клас Гінкгові, клас Хвойні.

Клас Насінні папороті

Насінні папороті — викопні рослини, що жили в палеозої, починаючи з верхнього девону до кінця тріасу. Максимуму свого розвитку вони досягай в карбоні. Зовнішнім виглядом великих перистих листків і жилкуванням рослини нагадували справжні папороті.

Клас Саговникові

Представники родини Саговникові відомі як у сучасній флорі, так і у викопному стані. Всього на земній кулі відомо тепер близько 100 видів цієї родини.

Саговникові —деревоподібні рослини з колоноподібним нерозгалуженим або малорозгалуженим стовбуром, зрідка 20 м заввишки. (Демонстрування малюнка рослини). У деяких видів стовбур короткий, бульбо- або редькоподібний, заглиблений частково або повністю в грунт. На верхівці стовбура є крона з великих, здебільшого перистих, шкірястих до 2-4 м завдовжки листків. Цікаво, що молоді листки спочатку равликоподібно скручені, як у папоротей. Саговникові зовні схожі на деревоподібні папороті та пальми, але з папоротями вони близько споріднені, тоді як з пальмами тільки схожі зовні.

Клас Гнетові

Містить близько 70 видів. Рослини цього класу здавна привертали увагу ботаніків з огляду як на філогенез класу, так і на географічне поширення їх у минулі часи та тепер.

Вважали, що цей клас займає проміжне становище між голонасінними та покритонасінними і є сполучною ланкою між цими двома відділами рослинного світу.

Практичне значення гнетоподібних досить незначне.

У флорі України є один з представників цього класу, з виду ефедрових — ефедра двоколоскова. Це низький (до 5-15 см заввишки), дуже галузистий кущ з тонкоребристими зеленувато-жовтими пагонами. Насіння їстівне, має вигляд яскраво-червоної ягоди, яку також охоче поїдають птахи. Молоді пагони містять речовини, що використовуються в медицині. (Демонстрування малюнка ефедри двоколоскової).

Клас Гінкгові — здебільшого викопна група часів мезозою. У наш час ця колись велика група рослин представлена одним родом — гінкго з єдиним видом — г. дволопатевий. (Демонстрування малюнка рослини).

Гінкго — високе дерево (до 30-40 м заввишки) з пірамідальною, а в

старшому віці — розлогою кроною і гладенькою темно-сірою корою. Листки розміщені на видовжених пагонах розсіяно, а на кінцях укорочених пагонів — пучками. Насіння гінкго їстівне, але м’ясистий, багатий на олію та ароматичні речовини шар часто має неприємний запах згірклої олії.

З практичного боку гінкго є цікавою й оригінальною декоративною рослиною, яку розводять у садах і парках.

Клас Хвойні

Підклас Хвойні — найчисленніша, найбільш поширена і найважливіша група серед сучасних голонасінних. Вона налічує, за новітніми даними, близько 600 видів, що входять до складу 55 родів і 7 родин.

Хвойні відіграють значну роль в утворенні ландшафтів Землі; майже 95% лісів земної кулі складаються або лише з хвойних, або є мішаними.

Усі сучасні хвойні — це дерева, рідше кущі (деякі ялівці); трав’янистих рослин серед них немає. Деякі хвойні (секвойя вічнозелена, мамонтове дерево) — величезні дерева. Вони бувають 100-120 м заввишки і до 10-16 м завтовшки, можуть жити 2000-3000 років і більше.

Практичне значення сучасних хвойних дуже велике. Вони дають цінну деревину, що має широке і різноманітне застосування. Деревину хвойних використовують у хімічній промисловості. З неї добувають скипидар, метиловий та етиловий спирти, оцтову кислоту, дубильні речовини, камфору, ацетон і багато інших продуктів, що йдуть на виготовлення різних предметів господарського, культурного і побутового призначення. (Демонстрування предметів побуту, виготовлених з хвойних рослин). Більшість хвойних є також високо-декоративними рослинами, що використовуються в парковому будівництві, для озеленення населених пунктів.

Крона в молодих дерев має здебільшого правильну пірамідальну форму, лише з віком в деяких родів вона стає більш широкою і розлогою. Гілки розташовані часто ніби кільцями (стиснуті спіралі), причому щороку утворюється, як правило, одне кільце; це дає змогу легко визначити вік дерева.

Сосна має близько 100 видів, у флорі України є шість видів. У культурі в Україні вирощується близько 35 видів. Шишки (жіночі) достигають протягом двох-трьох років і не розсипаються. Майже всі види сосни досить світлолюбні, швидкорослі, невибагливі до ґрунту. Вони утворюють великі площі лісів, чисті (бори), в яких ростуть лише сосни, або в суміші з дубом (субори) та іншими породами. Деревина багатьох видів сосни високо цінується, її широко застосовують на різні потреби.

Листки (хвоя) в сосни розміщені пучками (по два-три-п’ять) на вкорочених пагонах. По дві хвої в пучку має, наприклад, сосна звичайна.

Сосна звичайна — дерево до 30-40 м заввишки. Поширена в Європі та Північній Азії, де утворює ліси на величезних просторах. В Україні росте повсюди на Поліссі, в північній частині Лісостепу. (Демонстрування малюнка сосни звичайної та гербарію її гілки).

Сосни з хвоєю по три в пучку в Україні у дикому стані не трапляються. У культурі в Криму і на Кавказі подекуди ростуть три хвойні сосни, з яких насамперед слід назвати сосну Культера і сосну Сабінову. Обидві вони родом з Каліфорнії (CШ A). У них величезні (до 30-35 см завдовжки) красиві шишки і дуже довга хвоя, особливо в сосни Сабінової (до 30 см). (Демонстрування малюнка рослини і гербарію гілки).

П’ягихвойні сосни представлені кількома видами. З них найважливішою є с. сибірська, або сибірський кедр, яка поширена в Сибіру. Це могутнє дерево, що утворює великі ліси — кедрівники. Насіння цієї сосни містить до 50% олії і відоме під назвою “кедрові горішки”. У Карпатах подекуди збереглась сосна кедрова, або європейська, також високе (до 30-35 м) дерево. Це рідкісний реліктовий вид, занесений до Червоної книги України (1996). У садах і парках України вирощують сосну веймутову, або білу, що походить з Північної Америки. Вона росте швидко, досягає висоти 35-40 м й утворює красиву розлогу крону. (Демонстрування малюнка рослини і гербарію гілки).

Модрина налічує близько 20 видів, з них у флорі України є один вид. Листки (хвоя) в модрин зібрані по 20-40 (60) у пучках, м’які, опадаючі. Шишки дрібні, достигають за один рік, тримаються на дереві кілька років, не розсипаючись. Модрини досить світлолюбні, вибагливі до ґрунту, чутливі до сухості повітря, швидкорослі, мають цінну деревину з високими технічними показниками. (Демонстрування малюнка рослини і гербарію гілки).

Ялина, або смерека, об’єднує 40-45 видів, що поширені в зонах з холодним та помірним кліматом Північної півкулі. В Україні є два види цього роду.

У лісовій зоні поширена ялина звичайна. Це дерево, до 40-45 м заввишки, з красивою пірамідальною кроною. Шишки ялини циліндричні, повислі, достигають за один рік, стиглі — не розсипаються. Утворює темнохвойні ліси на великих площах. (Демонстрування малюнка рослини і гербарію гілки).

Всього в Україні культивують близько 20 видів ялин і декілька їхніх садових форм.

Ялиця. Налічує близько 45 видів. У флорі України є один вид. В Україні як декоративні дерева вирощують близько 20 видів. Ялиці — красиві, стрункі дерева. Листки плоскі, знизу зазвичай з двома білими смужечками. Шишки більш-менш довгі, циліндричні, спрямовані вгору (не повислі), достигають за один рік, стиглі розсипаються На окремі луски. (Демонстрування малюнка рослини і гербарію гілки). Ялиці, як і ялини, тіневитривалі, вологолюбні. Деревина в них м’яка і легка, з неї виробляють папір та віскозу. З кори і молодих гілок деяких видів добувають бальзам, з листя — ефірну олію, а з насіння — жирну олію.

Порядок Кипарисові, родина Таксодієві містить 10 родів і 14 видів, поширених переважно в Північній півкулі. Сучасні вцілілі види таксодієвих — релікти, “живі викопні” рослини. Це здебільшого великі, часом гігантські дерева (секвойя, секвоядендрон та інші). Однією з найважливіших рослин в культурі цієї родини є мамонтове дерево.

Секвоядендрон велетенський, або мамонтове дерево. Гігантське дерево, що дико росте в горах Каліфорнії (США), досягає 80-100 м заввишки: живе до 3000 років і більше. У Каліфорнії місцеве населення називає його мамонтовим, бо загнуті догори кінці гілок у старших дерев нагадують ікла мамонтів. (Демонстрування малюнка рослини).

Родина Кипарисові об’єднує 20 родів і близько 150 видів, поширених як у Північній, так і Південній півкулях. У флорі України є сім видів.

Кипарис об’єднує близько 15 видів, що поширені в країнах з теплим і помірним кліматом. В культурі в Криму і на Кавказі найбільшого поширення набув середземноморський вид — кипарис вічнозелений, зокрема дві його форми: з горизонтальними гілками крони і пірамідальними. (Демонстрування малюнка рослин).

Яловець налічує близько 70 видів, поширених у Північній півкулі. В Україні є сім видів. Усі яловці світлолюбні, здебільшого посухостійкі, невибагливі до ґрунту. Холодостійкість різна. В природі яловці поширені переважно в гірських областях із сухим кліматом або піднімаються високо в гори і ростуть на верхній межі поширення деревної рослинності. В Україні найчастіше трапляються такі види: яловець звичайний та яловець сибірський. (Демонстрування малюнка рослин).

Туя має чотири-п’ять видів у Північній Америці та Східній Азії. Найбільш відомою в культурі є туя західна — дерево до 20 м заввишки, що походить з Північної Америки. Це одне з перших дерев, яке потрапило до Європи з Америки на початку XVI ст. Широко культивується як декоративна рослина майже в усіх країнах світу. Добре росте в Україні (крім степової зони).

Родина Тисові містить 5 родів і 20 видів, поширених у Північній півкулі. Молоді пагони і листки тиса отруйні для деяких тварин, бо містять речовину таксин. Тис — дерево (до 10-15 (20) м заввишки) або великий, дуже розгалужений куш.. Росте дуже повільно, доживає до 1000 років і більше. Вирощують його в садах і парках як декоративну рослину.

Тис ягідний подекуди зберігся в лісах Прикарпаття (заповідний тисовий гай в урочищі Княжедвір Івано-Франківської області), в Карпатах і Гірському Криму. Через цінну деревину, яка має красиву текстуру і добре полірується, тис майже всюди було винищено ще в XVII- XVI ІІст. Вид занесений до Червоної книги України (третинний релікт). (Демонстрування малюнка рослин).


5. Узагальнення і систематизація вивченого,

Накресліть схему, яка відображає класифікацію рослин відділу Голонасінні. До кожної виділеної вами групи напишіть по кілька представників.

6. Підсумки уроку, аргументація оцінок,

7. Домашнє завдання. Вивчити відповідний матеріал за підручником, дати відповіді на запитання в кінці тексту.

Підібрати цікавий матеріал про рослини відділу Голонасінні, загадки, прислів’я, приказки.


*Матеріал можна подавати вибірково залежно від рівня пізнавальних можливостей школярів, матеріальної бази кабінету.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити