Усі уроки біології 7 клас - 2015 рік

ТЕМА 1. РІЗНОМАНІТНІСТЬ ТВАРИН

УРОК 17 ПАРАЗИТИЧНІ БЕЗХРЕБЕТНІ

Цілі: розглянути особливості паразитичних членистоногих; розвивати вміння визначати їхній вплив на організм людини.

Очікувані результати:

учні:

■  аналізують вплив паразитичних членистоногих на здоров'я людини;

■  пояснюють шляхи зараження та засоби профілактики;

■  характеризують біологічні особливості паразитичних членистоногих.

Основні поняття й терміни: ендопаразити, педикульоз, малярія, короста.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Обладнання: таблиці, малюнки, фото, фрагменти відеофільмів, папір А4, фломастери.

ХІД УРОКУ

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ ЕТАП

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

1. «Асоціативний кущ»

ü  Паразитичні черві. Які асоціації викликають в учнів?

(Складання схеми на дошці, обговорення.)

2. «Мозковий штурм»

Шляхи зараження паразитичними черв’яками.

III. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

IV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Педикульоз

Його спричиняють воші — представники комах.

Воші — ендопаразити людини.

Воші — паразитичні комахи невеликого розміру. Вони здатні жити у волоссі людини, харчуються тим, що висмоктують кров. Для цього воші прокушують шкіру голови. Ці комахи дуже рухливі, пересуваються з великою швидкістю, хоча не літають і не стрибають. Саме це й ускладнює їх виявлення у волоссі. Воші можуть з’явитися у людей абсолютно різного віку й на будь-якому континенті, однак на Африканському континенті й у людей із подібною структурою волосся вони трапляються набагато рідше, що зумовлено структурою стрижня волоса.

Яйця, які воші відкладають під час «проживання» у волоссі, називають гнидами. За зовнішнім виглядом вони нагадують лупу жовтувато-білого або коричневого кольору. Гниди кріпляться до волосся, цьому сприяє спеціальний водостійкий «клей», вироблюваний вошами. Воші відкладають яйця максимально близько до голови, практично на коренях волосся. Гниди не змиваються водою. В основному місцем їх скупчення є потилиця, ділянки голови за вухами. Їх необхідно витягувати з волосся одну за одною, намагаючись не пропускати.

Симптоматика педикульозу (воші)

У місцях укусу вошей можуть з’являтися сірувато-блакитні плями невеликого діаметра (до 1 см), що супроводжуються неприємним свербінням. Починають з’являтися гниди, виникає потреба постійного розчісування місць, що сильно сверблять. Якщо під час укусу під шкіру або в кров потрапила інфекція, це може призвести до виникнення гнійничкових захворювань.

З метою профілактики педикульозу вживають таких гігієнічних заходів: стрижку волосся, регулярне миття тіла, зміну натільної та постільної білизни, чищення одягу, ретельне прибирання приміщень. Ще в Давньому Єгипті жерці голили голови, щоб уникнути вошивості. Нині треба бути уважним після поїздок у метро, бо значна частина «бомжів» намагаються ночувати у вагонах, і воші можуть переповзти з них на сидіння. Боротьбу з вошами здійснюють із допомогою інсектицидів.

2. Коростяний свербун

Морфологія. Тіло кліща широкоовальне, самиця завдовжки 0,3 мм, самець — 0,2 мм. Спинний бік в середній частині вкривають численні трикутні лусочки й кілька пар гостроподібних щетинок. Ніжки короткі, закінчуються присосками або волосками. Очі відсутні. Ротовий апарат гризучого типу. Дихання здійснюється всією поверхнею тіла. Життєвий цикл. Зараження відбувається в разі контакту з хворим, через постільну білизну, предмети побуту.

Короста в останні роки трапляється досить часто, причому заразитися нею можна навіть у транспорті. Спричиняє її коростяний кліщ (свербун). У разі цього захворювання, якщо уважно придивитися, на шкірі можна помітити крихітні чорні цяточки, розташовані на білуватих або сіруватих смужках. Це ходи коростяних кліщів із частинками їхніх екскрементів і бруду. Краще їх видно там, де шкіра тонша: на бічних поверхнях пальців рук, згинальних поверхнях суглобів. Сверблячка в ділянці пальців ніг і стоп трапляється в разі епідермофітії — грибкового ураження стоп. Свербіж шкіри голови може бути наслідком себореї. Є й інші шкірні захворювання, що супроводжуються сверблячкою. У цих випадках спеціалісту-дерматологу діагноз поставити неважко.

Ймовірність зараження коростою багато в чому залежить від побутових умов, у яких живе людина, її способу життя, що включає або виключає можливість прямого контакту з хворими, використання заражених кліщами предметів особистої гігієни й побуту (непрямий шлях інвазії).

Також захворювання може передаватися під час сексуальних контактів.

Коростяний кліщ дуже малий, і розгледіти його досить складно, хоча й можливо. Форма тулуба паразита округла, нагадує зменшену до мікроскопічних розмірів черепаху. Будучи заплідненою, самиця проникає в поверхневий шар епідермісу й починає прокладати коростяний хід, що йде паралельно до поверхні; ходи зазвичай мають довжину 0,1-0,5 см, іноді більше. Одна самка може відкласти до півсотні яєць, з яких вилуплюються личинки, які згодом розвиваються в дорослих статевозрілих особин Sarcoptes scabiei. Живуть кліщі від 2 до 25 місяців.

Крім людської шкіри, сприятливим ґрунтом для проживання коростяних кліщів є натуральні тканини (шерсть, шовк, бавовна), дерев’яні предмети, домашній пил, що скупчився; тому лікування корости супроводжується інсектицидною обробкою зручних місць проживання кліща.

Якщо самицю свербуна витягти зі зробленого нею ходу, вона залишається життєздатною протягом 5-15 діб.

Фактори, що сприяють зараженню коростяним кліщем:

■   перебування в неналежних санітарно-гігієнічних умовах;

■   забруднені шкірні покриви.

Відомі деякі загальні принципи лікування хворих на коросту, яких слід дотримувати незалежно від того, який саме препарат використовують для лікування корости.

По-перше, лікування всіх хворих на коросту в одному осередку зараження слід проводити одночасно для того, щоб уникнути повторного зараження коростою.

По-друге, протикоростяний препарат слід втирати в усю шкіру, за винятком шиї, обличчя і волосистої частини голови. При цьому будь-який препарат, за винятком аерозолю спрегаль, втирають у шкіру тільки руками. Це пов’язано з високою чисельністю кліщів, розташованих на кистях рук, які є одним з улюблених місць «проживання» коростяного зудня. У дітей ліки втирають повністю в шкірний покрив, включаючи обличчя й волосисту частину голови, але необхідно уникати потрапляння препаратів у очі й рот дитини. Для цього рекомендовано після втирання ліків у шкіру рук надягати дитині рукавички, а в разі використання аерозолів покривати очі й рот дитини чистою серветкою.

По-третє, лікування будь-яким препаратом рекомендовано проводити ввечері. Це пов’язано з тим, що, як ми бачили, саме у вечірній і нічний час активність коростяного кліща зростає.

Методику застосування препарату слід детально пояснити хворому. Іще раз нагадаємо про те, що призначати ліки від корости може тільки фахівець. Вибір протикоростяних препаратів великий, і завжди можна вибрати той, який найкраще підходить для конкретного пацієнта.

Курс лікування корости хворий повинен пройти повністю, а після його закінчення зробити контрольне обстеження на

наявність коростяного кліща. Паралельно з лікуванням хворого необхідно пройти профілактичне лікування корости всім здоровим особам у сімейних осередках та інвазійно-контактних організованих колективах, а також людям, з якими хворий вступав у статеві контакти поза осередком зараження. Так само паралельно з лікуванням корости в разі необхідності лікують ускладнення.

Під час проходження курсу лікування корости необхідно, щоби хворий дотримував певних правил гігієни. Хворому рекомендовано митися перед початком і після закінчення курсу лікування, препарат за необхідності можна змивати щоранку, але при цьому він повинен перебувати на шкірі не менше 12 годин, зокрема всю ніч.

Перед початком лікування хворому рекомендовано прийняти гарячий душ із мочалкою й милом, що необхідно для того, аби видалити з поверхні шкіри кліщів і секрет їхніх сальних залоз. Крім того, така процедура допомагає розпушити поверхневий шар епідермісу, що, у свою чергу, полегшує проникнення протикоростяних препаратів усередину шкіри хворого.

Після закінчення курсу лікування повністю змінюють постільну й натільну білизну. Речі й житло хворого підлягають дезінфекції. У приміщенні проводять вологе прибирання.

Натільна й постільна білизна кип’ятять і пропрасовують з обох сторін або провітрюють на повітрі протягом 5 днів, а на морозі — протягом 1 дня, або обробляють дезінфікуючим препаратом.

3. Блохи

Блохи — переносники чуми.

Основним резервуаром інфекції у природі стають різні види гризунів (пацюки, ховрахи, мишоподібні гризуни, таргани та ін.) і зайцеподібних різних видів. Хижаки, що знищують гризунів, також можуть поширювати чуму (кішки, лисиці, собаки). Епідемії чуми між людьми часто були зумовлені міграцією пацюків, що заражаються в природних осередках. Зараження людини відбувається під час укусу блощицею, коли блоха зригує вміст шлунка з великою кількістю чумних паличок. З іншого боку, можливе зараження під час обробки мисливцями шкур убитих заражених тварин (зайців, лисиць, сайгаків та ін.) і вживання для харчування зараженого м’яса верблюда, хворого на чуму.

4. Малярійні комахи. Анофелеси

Це великі комахи з довгими задніми кінцівками.

У разі укусу хворої на малярію людини кров разом із малярійним плазмодієм (збудником малярії) залишається в хоботку комахи й потім передається укусом у кров здорової людини.

Малярія щорічно спричиняє близько 350-500 мільйонів інфекцій і приблизно 1,3-3 мільйони смертей у людей — як мінімум 1 смерть кожні 30 секунд. Африка на південь під Сахари відповідає за 85-90 % цих випадків, переважно в дітей віком до 5 років. Смертність, як очікують, збільшиться вдвічі протягом наступних 20 років.

Історія малярії

Стародавня історія

Існує думка, що людина та малярія розвивалися разом. Уважають, що батьківщиною малярії є Західна Африка (Р. falciharum) та Центральна Африка (Р. vivax). Предки паразитів малярії існували як мінімум півмільярда років тому. Молекулярно-генетичні дані свідчать, що передпаразитичний предок плазмодія був вільноживучим найпростішим, здатним до фотосинтезу, який пристосувався жити в кишечнику водних безхребетних.

Також він міг жити в личинках перших кровосисних комах ряду Dihtera, які з’явилися 150-200 мільйонів років тому, незабаром набувши здатності мати двох хазяїв. З появою людини розвинулися малярійні паразити, здатні до чергування між людиною та комарами роду Anopheles. Найстаріші знайдені скам’янілості комарів із залишками малярійних паразитів мають 30 мільйонів років.

З розвитком сільського господарства в Африці приблизно 8 тисяч років тому з’явилися дуже сприятливі умови для поширення малярії. Велика щільність населення та наявність штучних або природних водойм поряд із житлом людини дали малярійним комарам стабільне джерело їжі, завдяки чому їх число значно збільшилося, вони пристосувалися до людини, а згодом і плазмодій значно підвищив свою ефективність інфікування людини. В інших частинах світу раннє одомашнення тварин запобігло цьому процесу, де індекс антропофілії, тобто відсоток укусів людей порівняно із загальним числом укусів, становить 10-20 %. У Центральній Африці це число становить 80-100 %, що пояснює інтенсивність сучасних епідемій у цьому регіоні.

Свідчення про малярію можна знайти в літературі: починаючи з першого згадування 27 року до н. е. у Ней-Чінг, китайській роботі з медицини; у Сусруті, медичній роботі, написаній на санскриті; роботах Геродота та багатьох інших.

Першим відомим засобом лікування стала рослина Кінгао (Artemisia annua L), яка містить артемізинін. Перша згадка про цю рослину належить роботі Ге Конга 340 року до н. е.

З відкриттям Нового Світу з’явився новий засіб, кора хінного дерева, яку століттями використовували індіанці як жарознижувальний засіб. Його назва пішла від першої відомої європейки, яку ним вилікували, — графині Хінон, жінки віце-короля Перу.

Ознаки малярії: лихоманка, тремтіння, артралгія (біль у суглобах), блювота, анемія, спричинена гемолізом, гемоглобінурія (виділення гемоглобіну в сечу) і конвульсії. Можливе також відчуття поколювання в шкірі, особливо у випадку малярії, спричиненої Р. falciparum. Наслідки малярійної інфекції, якщо їх не лікувати, можуть призвести до коми та смерті. Особливо уразливими є діти й вагітні жінки. Також можуть виникнути спленомегалія (збільшена селезінка), нестерпний головний біль, ішемія головного мозку, гемоглобінурія, спричинена пошкодженням нирок.

Діагноз ставлять на основі виявлення паразитів у мазках крові.

5. Кліщі

Кліщі переносять низку найнебезпечніших захворювань людини і тварин. Від зібраних у природі іксодових кліщів виділено понад 100 різних вірусів, близько тридцяти видів рикетсій, понад десять видів бактерій і спірохет, навіть близько 200 видів паразитичних найпростіших (трипаносом і піроплазмід) і три види гельмінтів (філярій). Ще більше видів збудників, переданих кліщами їхнім власникам — диким тваринам, залишаються поки не відомими науці. За розмаїтістю переданих збудників іксодових кліщів значно переважають усі групи кровосисних комах, включаючи комах.

V. УЗАГАЛЬНЕННЯ Й СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЗНАНЬ

1. «Небезпека й безпека»

(Робота в малих групах)

Опорні питання

1. Шляхи зараження.

2. Профілактика заражень.

2. Кросворд «Паразитичні безхребетні»

1. Шкідник шкіри... (свербун коростяний).

2. Кого можна знайти і у собаки, й у людини. (Блохи)

3. Хвороба волосся. (Педикульоз)

4. Переносять малярію. (Комахи-анофелеси)

5. Переносять блохи. (Чума)

6. Хвороба шкіри від зудня. (Короста)

7. Збудники педикульозу. (Воші)

8. Хвороба, яку переносять комахи. (Малярія)

3. Тести

1. Комаха-анофелес переносить:

а) малярію;

б) педикульоз;

в) чуму;

г) коросту.

2. Коростяний свербун уражає:

а) легені;

б) волосся;

в) шкіру;

г) кістки.

3. Шляхи зараження педикульозом:

а) повітряно-крапельний;

б) через воду;

в) через кров;

г) контактний.

4. Для зараження малярією потрібні:

а) звичайні комахи;

б) хвора людина;

в) комахи-анофелеси;

г) блохи.

5. Воші живляться:

а) епідермісом;

б) жиром;

в) кров’ю;

г) водою.

6. Небезпечні безхребетні:

а) кліщі;

б) воші;

в) жуки;

г) блохи.

Ключ: 1 — а, 2 — в, 3 — г, 4 — б, в, 5 — в, 6 — а, б, г.

4.«Порадники»

Складання листівок про попередження:

1) малярії;

2) корости;

3) педикульозу.

(Парно-індивідуальна робота, листівки для учнів початкової школи.)



Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити