Усі уроки біології 7 клас - 2015 рік

ТЕМА 3. ПОВЕДІНКА ТВАРИН

УРОК 47 ВРОДЖЕНА Й НАБУТА ПОВЕДІНКА

Цілі: розглянути поняття вродженої та набутої поведінки, інстинкту та його особливостей, біологічне значення научання в житті тварин; розвивати вміння характеризувати види вродженої та набутої поведінки.

Очікувані результати:

учні:

■    пояснюють різницю між уродженою та набутою поведінкою;

■    характеризують інстинкт як форму уродженої поведінки;

■    характеризують навчання як форму набутої поведінки;

■    характеризують біологічне значення інстинкту;

■    пояснюють поняття інстинкту;

■    наводять приклади інстинктивної поведінки тварин.

■    характеризують біологічне значення научання;

■    наводять приклади научання у тварин;

■    пояснюють роль минулого досвіду й научання в поведінці.

Основні поняття й терміни: вроджена поведінка, набута поведінка, інстинкт, види інстинктів, біологічне значення інстинкту, научання.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Обладнання: фрагменти відеофільмів, малюнки, фото.

ХІД УРОКУ

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ ЕТАП

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

1. «Асоціативний кущ»

ü  Стратегії поведінки тварин. Які асоціації викликають в учнів? (Складання схеми на дошці за відповідями учнів, обговорення)

2. «Особистий досвід»

ü  Наведіть приклади форм поведінки тварин.

3. «Мозковий штурм»

ü  Чи є достовірним на 100 % вивчення поведінки тварин у зоопарках?

III. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

IV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Інстинкти та їх біологічне значення

Біологічне значення — пристосування до умов життя.

Інстинктом називають спадковий комплекс реакцій на певні дії, певні зміни умов зовнішнього і внутрішнього середовища, однаковий у всіх особин виду. Інстинкти — прояви поведінкових актів, обумовлені закріпленими еволюцією складними зв’язками структур і процесів організму.

Реалізація інстинкту — це задоволення біологічних потреб.

Біологічна потреба — специфічна сила живих організмів, що забезпечує їхній зв’язок із навколишнім середовищем для самозбереження і саморозвитку, джерело активності живих систем. Потребу інакше називають «спонуканням», «мотивацією». Потреба виявляється і посилюється в разі відчуття нестачі чого-небудь, набуває домінантного характеру та спричиняє дію, спрямовану на її задоволення. Задоволення потреби й відновлення біологічних констант називають «підкріплення».

2. Види інстинктів

■   Саморозвиток;

• індивідуальне і групове навчання.

■   Вітальні;

• збереження індивідуального життя.

■   Зоосоціальні;

• збереження виду, ефективне існування груп.

1) Вітальні інстинкти — харчовий, питний, оборонний

(активний і пасивний), регулювання циклу «сон — неспання»,

економія енергії (сил)

Приклади

Аутопрофілактика — попередження хвороб, аутосанація — самолікування як форми поведінки тварин. Аутопрофілактика й аутосанація проявляються в багатобічних поведінкових реакціях тварин із метою підтримання здоров’я. Після сну тварини напружено потягуються, обтрушуються, здригаються, валяються, масажують деякі ділянки тіла, сприяючи відновленню нормального кровопостачання.

Багато тварин, яких утримують у стійлах, підтримують у них чистоту, роблячи дефекацію й сечовипускання в певному місці. Навесні під час линяння для рятування від волосся тварини чешуться об забори, стовпи, загороди.

Тварини відшукують і поїдають лікувальні трави; можуть відрізняти будь-яку отруйну траву від їстівної. Інформація про користь і шкоду різних рослин, накопичена видом протягом еволюційного розвитку, закріпилася в пам’яті тварин і стала їхньою спадковою ознакою.

Пасивна чи активна оборонна поведінка

Пасивна оборонна поведінка проявляється у тварин у специфічний спосіб. Тваринам властивий рефлекс обережності, який проявляється насторогою, лякливістю, хованням, заціпенінням, нерухомістю, затаюванням. Опинившись у небезпечній ситуації, тварини швидко орієнтуються в ситуації та здійснюють доцільну оборонну поведінкову реакцію в різній формі.

Більшість тварин, потрапляючи в ситуацію, за якої необхідна оборона, вибирають тактику нападу на супротивника.

«Натуралісти»

ü  Розгляньте тварин.

ü  Які тварини ведуть індивідуальне життя, які — групове?

ü  Яка харчова поведінка?

ü  Яка захисна поведінка?

Сенсорні системи тварин тонко сприймають і аналізують інформацію із зовнішнього світу. Домашні тварини вловлюють провісники тектонічних катастроф, запахи, похолодання і реагують певною оборонною поведінковою реакцією. Відмовляються їсти корм, пити воду, якщо від годівниці, відер пахне нафтою, креоліном, лізолом. Рятуються втечею, коли відчують запахи або звуки, видавані звірами.

Поведінка в критичних ситуаціях

У критичних ситуаціях у тварин можуть проявлятися високі адаптаційні здатності поведінкової реакції. Керуючись пам’яттю виду, особистим досвідом, вони знаходять способи позитивного виходу з виниклих обставин. Тварини раніше людей відчувають природну катастрофу, що насувається. «Прогнозувати», «передбачати» землетрус, цунамі здатні собаки, коні, велика рогата худоба; кішки проявляють занепокоєння, тікають, заздалегідь залишають свої приміщення. Під час бурану або хуртовини на волі тварини повертаються задом до вітру або переходять у затишшя (з підвітряного боку кущів, ярів, обривів). У степовій зоні тварини, яких підганяє вітер, можуть йти за 40-60 км (коні), 20-30 км (вівці) від своїх пасовищ. Їм властиве почуття дому; у будь-яких критичних ситуаціях (пожежа та ін.) вони біжать у свій двір, приміщення, стійла.

2) Зоосоціальні

Стадна поведінка. Тваринам властивий суспільний інстинкт, що виявляється у прагненні до об’єднання в групи, стада, зграї, пари, сім’ї.

Груповий, стадний спосіб життя дає переваги в захисті від хижаків, негоди (вітру, морозу, хуртовини та ін.), забезпеченні кормом, можливості передачі досвіду дорослих особин молодим через наслідування і навчання. Для стада, групи характерні прихильність особин один до одного та певної території, певні форми взаємин.

У групах, стадах взаємини будуються за домінантно-ієрархічним принципом на чолі з ватажками. На початку об’єднання особини з’ясовують стосунки у вигляді сутичок, гонитви, демонстрацій загрози та інших форм агресії. Переможець у сутичці стає домінантом. Домінуюче становище в групах завжди займає особина із сильним типом вищої нервової діяльності, з більш низьким умістом гормону кортизолу в крові, агресивна, така, що має велику масу, частіше це самці. Стара самиця, яка порівняно із самцями має великий індивідуальний досвід, велику фізичну силу, стає лідером.

Домінант керує поведінкою підлеглих йому особин стада, мітить територію, підтримує ієрархію. Лідер стає активним в екстремальних ситуаціях, впливає на характер поведінки групи, припиняє бійки, піклується про молодняк.

Особи, які вибувають із активної боротьби в процесі об’єднання тварин у групу, стадо, займають нижчі ранги, виявляють підлеглу поведінку щодо взаємного розташування в просторі й певних форм узаємин. Сформована форма взаємовідносин підтримується ритуальними формами поведінки завдяки комунікації тварин.

Научання — процес набуття нових умінь, формування нових форм поведінки тварин протягом життя.

Научання може проявлятися у сприйнятті дій інших тварин виду. Особливо це стосується молодих тварин, які шляхом наслідування навчаються виконувати деякі життєво необхідні дії звичайного поведінкового «репертуару» свого виду. Так, у молоді зграйних риб захисна реакція на появу хижака (втеча) формується в результаті наслідування поведінки інших риб при одному лише вигляді поїдання хижаком членів зграї або шляхом «проб і помилок». Наприклад, молоді лисенята, уколовши носа або лапу об голки їжака, більше його не турбують. Якщо тварина виховується серед тварин іншого виду, вона переймає його звички. Кошеня, вигодуване собакою, навчилося гавкати, а не нявчати.

Біологічне значення научання

Переваги уродженої поведінки в тому, що дії реалізуються дуже швидко й завжди без помилок (відсмикування носа лисенят у разі уколу об голки їжака, колючок). Це суттєво зменшує ймовірність фатальних помилок.

Якщо доросла лисиця покаже малятам, що у воді їжак безпорадний, то лисенята запам’ятають цю особливість.

Якщо лисенятам довго не доведеться зустрітися з колючим їжаком, первісний досвід (біль у разі прямого контакту) буде втрачено й обережна поведінка почне формуватися заново.

В Африці в національному парку табуну козуль показували рухомого тигра зі штучного хутра.

Спочатку козулі швидко бігли, потім перестали реагувати на «тигра», паслися спокійно. Коли поряд опинився живий тигр, козулі стали його здобиччю.

Методом «проб і помилок» молоді птахи і ссавці удосконалюють мисливські навички.

Цей метод навчання відносять до асоціативного навчання. Для нього важливий фактор підкріплення умовного рефлексу умовним подразником (повторення, тренування).

Латентне научання — сита тварина не бере нової їжі. Пригадайте вислів: «Тварину не можна нагодувати насильно».

Вищі форми навчання (від батьків)

Запам'ятовування (імпринтінг) — це процес научання, який відбувається в перший період розвитку.

Наприклад, птахи «розмовляють» із пташенятами в яйці. Звуками птахи передають інформацію про хижих птахів (після вилуплювання). Пташенята курки за її сигналом біжать до матусі.

Пташенята з інкубаторів на сигнали квочки не реагують. Якщо під час інкубації пташенята слухають магнітофонні записи «розмов» квочки, то після вилуплювання вони також реагують на квочку. Якщо співочі пташенята в дитячий період не слухатимуть співу дорослих птахів, то співати в дорослому віці вони не будуть.

V. УЗАГАЛЬНЕННЯ Й СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЗНАНЬ

1. Самостійна робота з підручником, доповнення конспекту в разі необхідності

2. «Мозковий штурм»

1) Чому птахи годують пташенят зозулі?

2) Чому птах зозулі позбувається інших пташенят, виштовхуючи їх із гнізда?

3. «Зоопарк»

ü  Відгадайте загадки й розташуйте цих тварин за зростаючою здібністю до научання.

Руденька, спритненька, з дерева на дерево стрибає, горішки збирає, на зиму припасає. Хто це? (Білка)

Хвіст курдюком, ніс п’ятаком. (Свиня)

Пухнастий клубочок під столом муркотить. (Кіт)

Мохната, вусата, їсть і п’є та пісеньки наспівує. (Кішка)

З хазяїном дружить, будинок стереже. Живе під ґанком, а хвіст кілечком. (Собаки)

Лежала під ялинкою подушечка з голками. Лежала, лежала, аж поки не побігла. (Їжак)

Удень спить, уночі літає й перехожих лякає. (Сова)

Роги — як вила, хвіст — як мітла. (Корова)

Сірий, та не вовк, довговухий, та не заєць. З копитами, та не кінь. (Віслюк)

Хто ввечері на річці співає? (Жаба)

Маленький, сіренький,

По гаях літає, уночі співає.

Як сонце заходить,

Він чарівний спів заводить.

(Соловейко)

Придбала собі кам’яну сорочку, а вона хаткою стала. (Черепаха)

Живе в лісі, зветься кумою. (Лисиця)

Ні коваль, ні столяр, ні маляр, ні тесля, а найкращий на селі робітник. (Кінь)

Не дід, а з бородою, не бик, а з рогами, не корова, а молоко дає. (Коза)

VI. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ, ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Додаткова інформація

Людиноподібні мавпи

Вищі примати, такі як шимпанзе, бонобо, горили, орангутани, гібони й сіаманги, є найбільш схожими на нас тваринами, тому вчені приділяли їм значну увагу під час пошуків культури у тварин. Одне з найбільш поширених підтверджень наявності культури в людиноподібних мавп наведено в дослідженні про взаємне чищення серед танзанійських шимпанзе. У ньому зазначено, що різні групи шимпанзе демонструють різний догляд за поверхнею тіла. На сьогодні ретельно вивчено понад 40 популяцій шимпанзе, і вчені виявили не менше 65 категорій поведінки, які культурно передаються, включаючи різні технології спілкування, гру, збирання їжі, методи харчування, а також суспільну поведінку.

Щури

Саме обговорюване дослідження з питань культури щурів проводив Джозеф Теркель 1991 року на прикладі чорних щурів, яких він спочатку спостерігав у дикій природі в Ізраїлі. Теркель зауважив, що досліджувані щури демонстрували унікальний вид харчової поведінки — вони систематично очищали соснові шишки, улюблену їжу, від лусочок перед їжею. Подальше дослідження виявило, що ця група щурів не демонструвала такої поведінки до тих пір, поки їх не навчили інші пацюки, і це стало доказом того, що поведінка має ознаки культури.

Гуппі

Риби можуть здаватися несподіваним джерелом тваринної культури, але навіть крихітні гуппі демонструють докази культурної передачі. Вони відомі різною шлюбною поведінкою, відповідно до яких самиці схильні імітувати своїх подруг у виборі самця. Якщо одній самиці сподобався певний самець, на нього починають звертати увагу. Іншими словами, у міру імітації шлюбну поведінку гуппі можна вважати культурною через те, що перевага певного самця може передаватися всій популяції.

Папуги

Папуги належать до найбільш розумних тварин планети, деякі їхні види також надзвичайно соціальні й демонструють складну суспільну поведінку. Зокрема, вражає їхня здатність до імітації, що може засвідчити будь-який власник папуги. Оскільки імітація є ключовим способом, із допомогою якого поведінка може культурно передаватися, не дивно, що різні групи папуг можуть демонструвати різну вокалізацію, суспільну поведінку та методи годування.



Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити