Усі уроки біології 8 клас - Задорожний К.М. 2016

Зв'язок організму людини із зовнішнім середовищем. Сенсорні системи
СЕНСОРНІ СИСТЕМИ СМАКУ Й НЮХУ

Цілі уроку:

- освітня: ознайомити учнів з особливостями будови та роботи систем смаку та нюху в організмі людини;

- розвивальна: розвивати вміння логічно мислити та знаходити зв'язки між особливостями будови й функціями біологічних структур на прикладі систем смаку та нюху;

- виховна: виховувати розуміння значення нормального функціонування систем смаку та нюху для збереження здоров'я людини.

Обладнання й матеріали: таблиці зі схемами структури сенсорних систем, схема розміщення нервових центрів у корі головного мозку людини, таблиці зі схемою будови смакового й нюхового аналізаторів.

Базові поняття й терміни: смакова сенсорна система, нюхова сенсорна система, нюх, смак, порогова концентрація, пахучі речовини, смаковий поріг.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Хід уроку

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ ЕТАП

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ І МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ

Питання для бесіди

1. Де розташований орган рівноваги людини?

2. З яких частин складається орган рівноваги?

3. Що може викликати «морську хворобу» та інші форми хвороби руху?

III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Розповідь учителя з елементами бесіди Нюхова сенсорна система

Рецепторний апарат нюхового аналізатора розташований усередині носа. У ділянці верхнього носового ходу й задньої верхньої частини носової перегородки слизова оболонка відрізняється своєю товщиною й жовто-коричневим забарвленням.

Рецепторний апарат нюхового аналізатора складається із трьох типів клітин: нюхових, опірних та базальних, які утворюють нюховий епітелій. Нюхові клітини мають форму веретена. Вільний кінець клітини досягає поверхні нюхового епітелію й закінчується невеликим здуванням — нюховим міхуром — з віями. На кожні 160 нюхових клітин припадає близько 100 опірних. Опірні клітини, які мають циліндричну форму, проходять через усю товщину епітелію та своєю основою прилягають до базальних клітин. Епітелій просочений вивідними протоками серозних залоз.

У нюховому епітелії верхнього носового ходу в людини виявлено нюхові клітини двох видів: паличко- і колбочкоподібні; у зовнішніх відростках цих клітин є міоїдні елементи, які дають можливість нюховим міхурам як підніматися над поверхнею нюхового епітелію, так і заглиблюватися в епітелій, перериваючи цей контакт. Внутрішній кінець кожної нюхової клітини продовжується у вигляді нервового волокна. Ці волокна, об’єднуючись у тонкі нитки, проходять через отвір решітчастої кістки всередину черепа і зв’язуються з нервовими клітинами нюхових цибулин. Нервові волокна, які відходять від двох нюхових цибулин, з’єднуються у товстий пучок — нюховий тракт, який утворює на своєму подальшому шляху трикутне розширення.

Кірковий відділ нюхового аналізатора розміщений у ділянці складок морського коня. Нюхові центри пов’язані з багатьма нервовими центрами проміжного й середнього мозку.

Гострота нюху характеризується порогом відчуття, тобто мінімальною кількістю пахучих речовин, які здатні викликати відчуття запаху. гострота нюху щодо однієї й тієї самої пахучої речовини широко варіює в різних людей. Вона змінюється також у однієї й тієї самої людини в широких межах залежно від багатьох умов. Значний вплив на зміни нюхових порогів мають зовнішні фактори — волога, температура, атмосферний тиск та інші. Ще більше значення мають внутрішні зміни, які відбуваються в організмі. Так, набухання слизової оболонки середини носа в разі нежиті знижує нюхову чутливість.

Особливо різко виражені зміни гостроти нюху, пов’язані з адаптацією. Добре відомо, що люди, які працюють з різними неприємними запахами речовин, настільки швидко звикають до них, що перестають їх відчувати. У разі тривалого вдихання пахучої речовини однією половиною носа адаптація настає не тільки на цій стороні, але й на другій. На основі цього можна зробити висновок, що процес має місце й у центральних відділах нюхового аналізатора. У разі повної адаптації до одного запаху, тобто повного зникнення здатності відчувати його, гострота нюху інших запахів може залишатися без змін.

Смакова сенсорна система

периферичний, або рецепторний, апарат смакового аналізатора розташований у порожнині рота. З допомогою смакового аналізатора здійснюється випробування їжі після її безпосереднього дотику зі слизовою оболонкою порожнини рота. Крім того, з рецепторного поля порожнини рота за участі смакового аналізатора рефлекторно пускається в хід складний механізм апарату травлення.

У слизовій оболонці ротової порожнини є особливі утворення — смакові цибулини, що є специфічними кінцевими апаратами, які сприймають смакові подразники. У дорослої людини смакові цибулини розміщуються на кінчику язика, на боковій його поверхні, а також на передній і задній поверхнях надгортанника, на задній стінці глотки, на передньому та м’якому піднебінні. У старості їх кількість зменшується. Смакові цибулини трапляються як окремі включення в епітелії слизової оболонки, але на язику вони перебувають у складі сосочків. У людини є жолобоподібні, листоподібні, грибоподібні сосочки, які містять смакові цибулини. Смакові цибулини розміщені таким способом, що проникають через усю товщину епідермісу, досягаючи його вільної поверхні. Вони мають вигляд пляшки, яка відкривається назовні невеликим отвором — смаковою порою. Кожна смакова цибулина складається із двох родів клітин: зовнішніх — підтримуючих і внутрішніх — смакових. Нервові волокна із субепітеліального сплетіння входять усередину смакової цибулини й там вільно закінчуються; друга частина волокон розміщена між окремими смаковими цибулинами.

Іннервація смакової ділянки дуже складна. У хребетних тварин немає окремих смакових нервів, як для рецепторів нюху. Смакові цибулини різних ділянок слизової оболонки порожнини рота одержують нервові волокна від чотирьох різних нервів.

Усі смакові волокна входять до складу одиночного пучка довгастого мозку й закінчуються в ділянці його ядра.

Подразнювачами смакових рецепторів є найрізноманітніші речовини у водних розчинах. Речовини, нерозчинні у воді, не мають смаку; не має смаку також дистильована вода. Існують три групи смакових речовин, які викликають чотири види перших відчуттів смаку: кислого, солоного, гіркого й солодкого.

Різні смаки нашої їжі є результатом ряду відчуттів, які виникають завдяки тому, що крім специфічних смакових цибулин на поверхні язика є чутливі закінчення другого роду, який сприймає температурні, тактильні й больові подразнення. Таким чином, одночасно зі смаковими виникає ряд інших відчуттів, до яких додається також відчуття запаху. У результаті складного комплексу подразнень виникають різні відтінки смакових відчуттів. До них можуть бути віднесені металевий смак колоїдних розчинів важких металів і лужний смак.

Відчуття кислого виникає в разі подразнення смакових закінчень кислотами або кислими солями. За одним смаком неможливо відрізнити хлоридну кислоту від сульфатної або нітратної. Якщо водна концентрація йонів однакова, відчуття кислого смаку є також однаковим.

Типовим представником групи речовин, які викликають відчуття солоного, є кухонна сіль. подібне смакове відчуття викликають хлориди Калію, літію, амоніаку, Магнію. Відчуття солоного пов’язане з наявністю в розчині аніонів. Крім аніонів Хлору, солоний смак викликає наявність аніонів Іоду і Брому.

Відчуття гіркого викликають майже всі алкалоїди, а також цілий ряд інших речовин, як то глюкозиди й пікринова кислота. Типовими представниками групи гірких речовин є алкалоїди — хінін, морорін, кокаїн, пілокарпін, нікотин і стрихнін, які мають найбільш різко виражену здатність викликати відчуття гіркого.

До групи речовин, які викликають відчуття солодкого, належать двохатомні спирти, багатоатомні спирти, моносахариди, дисахариди й полісахариди. Таким чином, солодкий смак мають різні види цукру, але солодким є сахарин, а також деякі солі плюмбуму.

Крім наведених вище адекватних подразників, відчуття смаку можна викликати подразненням язика електричним струмом. якщо анод прикласти до язика, а катод — до якої-небудь іншої частини тіла, то пропускання електричного струму викликає відчуття кислого, а в разі іншого положення електродів виникає відчуття лужного смаку.

поверхня язика неоднаково чутлива до різних видів смакових подразників: солодке краще відчувається на верхівці язика і слабше — біля основи, для гіркого — максимальне відчуття в основі, а мінімальне — у верхівці язика.

IV. УЗАГАЛЬНЕННЯ, СИСТЕМАТИЗАЦІЯ Й КОНТРОЛЬ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВ

Питання до учнів

1. Яку будову має нюховий аналізатор?

2. Яку будову має смаковий аналізатор?

3. До яких смаків є чутливими різні зони язика людини?

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Вивчити відповідний матеріал з підручника.




Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити