Усі уроки біології 8 класі - 2016 рік

ТЕМА 9. ВИЩА НЕРВОВА ДІЯЛЬНІСТЬ

УРОК 43 ВИЩА НЕРВОВА ДІЯЛЬНІСТЬ

Цілі уроку:

- освітня: ознайомити учнів з особливостями вищої нервової діяльності людини, розглянути механізми та принципи роботи процесів вищої нервової діяльності;

- розвивальна: розвивати вміння логічно мислити та знаходити причинно-наслідкові зв'язки між подіями на прикладі процесів вищої нервової діяльності;

- виховна: виховувати розуміння значення нормального перебігу процесів вищої нервової діяльності для збереження здоров'я людини.

Обладнання й матеріали: фотографії або малюнки людей у характерних життєвих ситуаціях, які демонструють різні варіанти поведінки.

Базові поняття й терміни: поведінка, фактори, потреби, переконання, світогляд, мотиви, соціальна поведінка.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Хід уроку

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ ЕТАП

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ І МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ

Питання для бесіди

1. Які відділи виділяють у головному мозку людини?

2. Які функції виконує кора головного мозку?

3. Які функції виконує довгастий мозок?

4. З якими іншими відділами мозку безпосередньо пов’язаний середній мозок?

ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Розповідь учителя з елементами бесіди

Стародавній лікар Гіппократ (460-377 рр. до н. е.) вважав, що оптимальне співвідношення чотирьох «соків тіла» (крові, лімфи, жовчі та «чорної жовчі») визначає здоров’я людини, тоді як порушення їх пропорційного розподілу стає причиною різних захворювань.

Виходячи з учення про «соки тіла» Клавдій Гален (129-201 рр. н. е.) розробив першу класифікацію темпераментів, яку виклав у трактаті “De temperamentis” (від лат. temperamentum — узгодженість, устрій).

Чотири первинні рідини Гален сприймав відповідно до загальної космологічної теорії, за якою вогонь, земля, повітря й вода є спільною основою всіх речей. З дев’яти визначених і описаних Галеном темпераментів лише чотири пройшли випробування часом, оскільки кожен з них зумовлений переважанням в організмі одного із «соків».

На думку Галена, якщо в організмі людини переважає «гаряча» кров sanguis, то в її поведінці яскраво виявляються риси сангвіністичного темпераменту — енергія, впевненість, рішучість. Якщо ж цю «гарячу» кров охолоджує «надлишковий слиз» (phlegma), то це призводить до появи флегматичного темпераменту, для якого характерні холоднокровність, спокій, неспішність у діях.

їдка жовч (chole) сприяє утворенню неврівноваженого холеричного темпераменту, а коли в організмі накопичується багато зіпсованої «чорної» жовчі (melan chole), це призводить до формування меланхолічного темпераменту. Аристотель також пов’язував меланхолію з «чорною» жовчю.

Майже до середини XVIII ст. більшість дослідників дотримувалися класифікації Галена, вбачаючи анатомо-фізіологічну основу темпераменту в будові та функціях кровоносної системи. Навіть Е. Кречмер, автор книги «Будова тіла й характер», вважав, що встановлені ним чотири основні властивості темпераменту — чутливість до подразників, настрій, темп психічної діяльності, психомоторика — зумовлені хімічним складом крові. Е. Кречмер також довів, що серед хворих на шизофренію переважав астенічний тип будови тіла, а серед хворих на маніакально-депресивний психоз — пікнічний.

У наш час реальність різниці між м’язовими й церебральними типами конституції людини є встановленою, тобто реальність саме психічних зв’язків не викликає сумніву.

Ідея зв’язку темпераменту з певними анатомо-фізіологічними властивостями нервової системи одержала вагоме експериментальне підтвердження у працях І. П. Павлова, який показав, що темпераменти (або типи нервової системи) зумовлені певним співвідношенням трьох основних типологічних ознак — сили, урівноваженості та рухливості нервових процесів.

На думку І. П. Павлова та його послідовників, сила нервових процесів означає здатність нервових клітин адекватно реагувати на дуже сильні подразники; урівноваженість нервових процесів. І. П. Павлов визначив три сильні та один слабкий тип нервової системи, при цьому сильні типи відрізнялися один від одного врівноваженістю та рухливістю нервових процесів.

Отже, темперамент — індивідуально-типологічна характеристика людини й вищих тварин, що виявляється в силі, напруженості, швидкості та врівноваженості перебігу їхніх психічних процесів.

Типи нервової системи (темпераменту)

Жвавий тип (сангвінік) має сильний, урівноважений, рухливий тип нервової системи. У людей риси жвавого типу виявляються в енергії та впертості відносно досягнення мети (достатня сила нервових процесів), у самовладанні (достатня врівноваженість нервових процесів) і водночас у значній рухливості нервових процесів, що виявляється в умінні швидко перебудовувати свої звички й уподобання, виходячи з конкретних обставин життя.

Спокійний тип (флегматик) має сильну, врівноважену, проте інертну нервову систему. люди, які належать до цього типу, відрізняються, передусім, неквапливістю дій.

Поряд з енергією та великою працездатністю (достатня сила нервових процесів), самовладанням і вмінням тримати себе в руках (добра врівноваженість нервових процесів), у них спостерігається певний консерватизм поведінки, що свідчить про інертність (малу рухливість) нервових процесів.

Нестримний тип (холерик) має сильну, але неврівноважену нервову систему. Для людей нестримного типу характерна захопленість, з якою вони виконують роботу; вони працюють натхненно, але часто будь-яка дрібниця може звести все нанівець, що свідчить про неврівноваженість нервових процесів із переважанням збудження. Саме через це для характеристики такого типу не використовують поняття рухливості нервових процесів.

Слабкий тип (меланхолік) вирізняється загальною слабкістю нервової системи, для характеристики якої такі властивості, як урівноваженість і рухливість нервових процесів, не застосовують. Особливістю цього типу є швидкий розвиток позамежного гальмування під дією навіть помірних за силою подразників.

У людини риси слабкого типу виявляються насамперед у нерішучості й нездатності наполягати на своєму. Меланхолік легко підкоряється чужій волі, за незвичних обставин впадає в паніку, життя видається йому дуже тяжким, сповненим непереборних труднощів (слабкість нервових процесів). Такі люди намагаються ізолювати себе від життя з його хвилюванням, уникають товариства, бояться будь-якої відповідальності.

Тип нервової системи є природженим, і змінити його повністю нікому не під силу. проте ще І. П. Павлов довів можливість корегування окремих типологічних властивостей.

Характер

Характер — це сукупність стійких індивідуальних особливостей особистості, які формуються й виявляються в діяльності та спілкуванні, зумовлюючи типові для індивіда способи поведінки. Діючи на основі загальних інтересів, однакових поглядів, мотивів, люди виявляють у поведінці індивідуальні особливості. Так, вони можуть бути поступливими або твердими, рішучими або нерішучими, впевненими або скутими, зауваження можуть висловлювати в м’якій, доброзичливій або грубій формі тощо.

Індивідуальні особливості, які утворюють характер людини, стосуються в першу чергу її волі, розуму, почуттів. Ці риси, або сторони, характеру не існують ізольовано, а перебувають у закономірних залежностях, що визначає структурність характеру. Наприклад, якщо людина є боягузом, то є підстави вважати, що вона не виявлятиме ініціативи, рішучості та водночас поводитиметься конфорно, обережно і т. п.

Одні риси характеру виступають як основні й забезпечують загальну спрямованість проявів усього комплексу, інші — як другорядні. Останні можуть визначатися основними рисами або не гармоніювати з ними. У результаті людина може мати цілісний або суперечливий характер.

Характер людини виявляється в тому, як вона спілкується з іншими людьми. У комунікативних контактах найбільш виразно виявляються такі риси характеру, як домінантність — недомінантність; мобільність — ригідність; екстраверсія — інтроверсія. Слід відмітити, що люди відрізняються не лише типом характеру, але й інтенсивністю проявів тих чи інших його рис. Коли та чи інша риса досягає граничних величин і перебуває на межі з нормою, то виникає так звана акцентуація характеру.

IV. УЗАГАЛЬНЕННЯ, СИСТЕМАТИЗАЦІЯ Й КОНТРОЛЬ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВ

Питання до учнів

1. Як Гален пояснював виникнення різниці в поведінці людей з різним темпераментом?

2. Які характеристики нервової системи використав І. П. Павлов для виділення типів темпераменту?

3. Які характерні особливості має темперамент сангвініка?

4. Які характерні особливості має темперамент меланхоліка?

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Вивчити відповідний матеріал з підручника.



Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити