Усі уроки біології 8 класі - 2016 рік

ТЕМА 9. ВИЩА НЕРВОВА ДІЯЛЬНІСТЬ

УРОК 49 СОН. БІОРИТМИ

Цілі уроку:

- освітня: ознайомити учнів з процесами сну людини та різноманіттям біоритмів у організмі людини, розглянути механізми сну;

- розвивальна: розвивати вміння логічно мислити та знаходити причинно-наслідкові зв'язки між подіями на прикладі процесів сну та біоритмів у організмі людини;

- виховна: виховувати розуміння значення сну та біоритмів для нормальної життєдіяльності людини.

Обладнання й матеріали: таблиці із зображенням електричної активності кори великих півкуль і фаз сну, фотографії або малюнки людей у стані звичайного й летаргічного сну.

Базові поняття й терміни: сон, безсоння, фази сну, сновидіння, летаргія, сторожові пункти, сон з повільними рухами очей, сон зі швидкими рухами очей, електроенцефалограма (ЕЕГ), біологічні ритми, «біологічний годинник», сонячна активність, добові ритми, сезонні ритми, «жайворонки», «сови», «голуби».

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Хід уроку

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ ЕТАП

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ І МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ

Питання для бесіди

1. Що таке характер?

2. Що таке свідомість?

3. Що таке несвідоме?

III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Сон — це фізіологічний стан, що періодично настає у людини і тварин; характеризується майже повною відсутністю реакцій на зовнішні подразнення, зменшенням активності ряду фізіологічних процесів. Розрізняють нормальний (фізіологічний) сон і декілька видів патологічного сну (наркотичний, летаргічний та інші).

Засновником «науки про сон» є М. М. Манасеїна, учениця фізіолога І. Р. Тарханова, яка в 1870-х рр. на цуценятах вивчала значення сну для організму. Аналізуючи свої результати, вона дійшла висновку, що сон для організму важливіший за їжу.

Методами електроенцефалограми (ЕЕГ) і полісомнографії доведене існування п’яти стадій сну, які здійснюються двома альтернативними фізіологічними механізмами.

Перша стадія (неспання) — якщо людина спокійна, розслаблена, ЕЕГ реєструє альфа-ритм (9-11 Гц) і низьковольтну активність. Можуть спостерігатися артефакти внаслідок мигання очей. Під час засинання повіки закриваються, м’язи розслабляються, і настає перша стадія, яку називають також фазою засинання. ЕЕГ реєструє зниження амплітуди, альфа-ритм зникає, спостерігають так звану плоску ЕЕГ, яка пов’язана з повільними обертальними рухами очей. Під час другої стадії, або фази поверхневого сну, ЕЕГ фіксує спалахи хвиль із частотою 13-16 Гц — так зване сонне веретено, й окремі комплекси високої амплітуди. Третя й четверта стадії відповідають фазам глибокого сну. Під час третьої стадії реєструють повільні хвилі (тета-активність) з окремими сонними веретенами, а в четвертій переважає повільна активність тета-хвиль. Ці чотири стадії називають також стадіями синхронного, або спокійного, сну (ПРО-сон — сон з повільними рухами очей).

П’ята стадія відповідає швидкій стадії сну, яку називають також фазою десинхронізованого сну, або ШРО-сном (сон зі швидкими рухами очей). У цій фазі сну скелетні м’язи розслаблені, а м’язи, що забезпечують рух очного яблука, активуються, і відбуваються швидкі рухи очей за стулені повіки. Одночасно хвилі ЕЕГ десинхронізуються — спостерігаються низьковольтні високочастотні хвилі з рідкісними спалахами альфа-хвиль. На цій стадії зазвичай з’являються сновидіння.

Стадії сну також є циклічними. У нормі молоді й середнього віку люди послідовно проходять крізь перші чотири стадії сну (ПРО-сон), через 70-100 хвилин настає п’ята стадія (ШРО-сон), перед якою зазвичай спостерігаються якісь рухи тіла — людина перевертається уві сні, ворушиться. ці послідовні стадії ПРО- і ШРО-сну повторюються протягом ночі чотири-сім разів залежно від тривалості сну. Приблизно 20-25% від загальної тривалості сну займають стадії швидкого сну (ШРО-сон), 3-5% — перша стадія, 50-60% — друга стадія, 10-20% — третя і четверта. З віком третя й четверта стадії коротшають, після 70 років четверта стадія практично відсутня, а третя — мінімальна.

під час стадії ШРО-сну людину розбудити легко, а під час третьої та четвертої — важко: пробудження повністю настає протягом 5 хвилин і довше, людина може бути розгубленою, дезорієнтованою.

Під час циклів сну відбуваються численні зміни фізіологічних процесів. Рухова активність значно знижена, проте на всіх стадіях сну приблизно через кожні 15 хвилин відбуваються спонтанні скорочення м’язів, але максимально — під час переходу від ПРО-до ШРО-сну. Це, головним чином, тонічні скорочення. Під час п’ятої стадії (ШРО-сон) сну за стуленими повіками відбуваються швидкі узгоджені рухи очних яблук на всіх напрямках. У період між фазами мускулатура стає млявою, або атонічною, головним чином м’язи дихальних шляхів, черевного пресу, міжреберні, що може призвести до посилення дихання на стадії швидкого сну. Під час сну температура тіла трохи знижується, головним чином, на стадії повільного сну. Ритм серцевої діяльності й дихання у фазі ШРО-сну прискорюється і стає нерегулярним, а у фазі глибокого сну — сповільнюється і знову стає регулярним. Мозкове кровопостачання і споживання кисню під час ПРО-сну зменшується, а під час ШРО-сну зростає. Під час різних фаз сну міняється також активність периферичної нервової системи, метаболізм глюкози, рівень гормонів (кортизолу, тиреоїдостимулюючого гормону), виділення сечі.

Ритм сну і його стадії регулюють нервові механізми, що реалізовуються через системи нейромедіаторів мозку: ацетилхолін і два біогенні нейростимулятори — серотонін і норадреналін. Під час неспання активність амінергічних (що інгібують) нейронів висока, а холінергічних — низька. У період ПРО-сну (синхронного) амінергічна активність поступово знижується, а холінергічна поступово підвищується, а під час ШРО-сну ці фази повністю завершуються.

Сновидіння — особливий період, стан сну, коли людина сприймає певну, спроектовану мозком реальність, що може включати в себе всі типи відчуттів. Людина, котра спить, як правило, не розуміє, що перебуває уві сні, і тому не має змоги контролювати хід подій сновидіння. Наука, що вивчає сни й сновидіння, називається онейрологією.

Порушення сну

Порушення сну різноманітні. Відповідно до Міжнародної класифікації захворювань, порушення сну класифікують таким чином:

- Порушення засинання і тривалості сну (інсомнії).

- Надмірна тривалість сну (гіперсомнія).

- Порушення циклу сон — неспання.

- Сонні апное.

- Нарколепсія й катаплексія.

- Інші порушення сну.

Безсоння — поняття, яке об’єднує різні стани. Воно означає нездатність спати, незважаючи на те що обставини це дозволяють. По-перше, безсоння — це порушення відчуття тривалості сну, глибини сну, порушення відчуття відпочинку — людина відчуває себе такою, що не виспалася, не відпочила.

Сон поверхневий, нетривкий, з частими пробудженнями, що повторюються протягом ночі. Можуть бути також труднощі із засинанням, сон може взагалі не настати. Нарешті, у разі безсоння можуть бути і протилежні порушення — дуже раннє пробудження, неможливість заснути знову. Нерідко спостерігається комбінація цих симптомів. Безсоння значною мірою знижує якість життя людини і впливає на її працездатність, що визначає медичне й соціальне значення цієї проблеми. Людина, яка страждає від безсоння, сонлива протягом дня, їй важко концентруватися на щоденній роботі, знижується продуктивність її праці. З часом розвивається психологічний дистрес — утома, нервозність.

Летаргія — хворобливий стан, схожий на сон. Характеризується повною відсутністю зовнішньої реакції, майже нечутним диханням, слабким пульсом і кров’яним тиском. Напади летаргії тривають, як правило, від декількох годин до кількох тижнів, а в деяких випадках — місяців і років. У минулому хворих у летаргічному стані, без ознак життєдіяльності та серцебиття помилково визнавали мертвими. перебування в летаргічному сні може тривати роками.

Біоритми

Біоритмами називають ритми фізіологічних процесів, властиві всім живим організмам. їхній характер завжди індивідуальний. Залежно від характеру біоритмів людей можна розділити на кілька біоритмічних типів, чи хронотипів. Це «сови», які пізно лягають спати, найбільш активні в другій половині дня чи ввечері та вночі; «жайворонки» — рано встають, найбільш активні вранці; слабко виражений ранковий тип; «голуби» — однаково активні в різний час доби; слабко виражений вечірній тип. Розрізняють добові, сезонні, місячні, річні, багаторічні біоритми.

Без біоритмів неможлива нормальна взаємодія систем організму. Тому за ними можна судити про загальний стан організму. Якщо біоритм порушується, починається патологія.

Велике значення мають сезонні біоритми. Вони визначають залежність захворюваності від пори року. Наприклад, щороку восени й особливо навесні більш частими стають загострення виразки шлунка, алергії та ревматизму.

Режим праці й відпочинку має відповідати хронотипу. «жайворонкам» не рекомендується працювати у вечірню зміну чи вночі, тому що може порушитися синхронність дії біоритмів організму. Результат — різке погіршення стану здоров’я. Збій біоритмів може відбутися й коли людина різко змінює режим праці й відпочинку. Наприклад, під час переходу на роботу позмінну чи повну цілодобову.

У випадку порушення синхронності біоритмів різко погіршується самопочуття і слабшає імунітет. Дуже часто в людей, які належать до ранкових типів, але працюють уночі чи протягом доби, порушується діяльність серцево-судинної системи й терморегуляція. Вони постійно відчувають утому, слабкість, легкозбуджувані, їхній організм не відновлюється під час відпочинку. Крім того, вони частіше, ніж інші, стають «жертвами» загострень хронічних хвороб і застудних захворювань — ГРВЗ, грипу, бронхіту.

Під час акліматизації до нових, незвичних екстремальних чи кліматичних умов відбуваються зміни в діяльності серцево- судинної, дихальної, травної систем, терморегуляції. Деякі люди неадекватно сприймають зовнішні явища. Такі ж порушення виникають на початку переходу на вечірню, нічну, добову і тризмінну роботу.

IV. УЗАГАЛЬНЕННЯ, СИСТЕМАТИЗАЦІЯ Й КОНТРОЛЬ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВ

Питання до учнів

1. Що таке сон?

2. Навіщо людині потрібен сон?

3. Які існують порушення сну?

4. Що таке біоритми?

5. Які біоритмічні типи можна виділити в людини?

6. Яке значення в житті людини мають біоритми?

Самостійна робота учнів

- Запропонувати й обґрунтувати гіпотезу, яка пояснює можливі причини появи біоритмів.

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Вивчити відповідний матеріал з підручника.



Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити