ТЕМА 9. ВИЩА НЕРВОВА ДІЯЛЬНІСТЬ

УРОК 47. НАВЧАННЯ ТА ПАМ'ЯТЬ

Цілі уроку:

- освітня: ознайомити учнів із процесами навчання та пам'яті людини, розглянути механізми та принципи навчання й пам'яті;

- розвивальна: розвивати вміння логічно мислити та знаходити причинно-наслідкові зв'язки між подіями на прикладі процесів навчання й пам'яті;

- виховна: виховувати розуміння значення навчання та пам'яті для нормальної життєдіяльності людини.

Обладнання й матеріали: таблиця «Будова головного мозку» , фотографії або малюнки людей у різних життєвих ситуаціях, пов'язаних із процесами навчання.

Базові поняття й терміни: навчання, види навчання, догматичне навчання, пояснювальне навчання, пам'ять, види пам'яті, рухова, емоційна, образна, словесно-логічна пам'ять, миттєва (сенсорна), короткочасна та довгострокова пам'ять, мимовільна та довільна пам'ять.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

ХІД УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ ЕТАП

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ І МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ

Питання для бесіди

1. Що таке умовні рефлекси?

2. Навіщо потрібно навчатися?

3. Чи є пам’ять у комах?

4. Чи є пам’ять у ссавців, які не належать до ряду Примати?

5. Навіщо людині потрібна пам’ять?

III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Розповідь учителя з елементами бесіди

Види навчання

У різні епохи формувалися свої погляди на завдання й характер навчання, що визначали навчальний процес, специфічний для кожного суспільства, конкретних умов його життя, тенденції в теорії та практиці навчання. Так, у середньовіччя склався догматичний вид навчання. Така система не сприяла розумовому розвиткові учнів, не пробуджувала інтересу до знань.

Пояснювально-ілюстративне навчання забезпечує сприймання учнями навчальної інформації з одночасним її узагальненням, засвоєнням понять, законів, теорій. Мета практичних вправ — поглиблення знань, формування, закріплення знань, умінь і навичок, застосування їх у нових ситуаціях. Вони передбачають самоконтроль ефективності засвоєння знань, умінь і навичок, повторення вивченого матеріалу. Цей вид навчання орієнтує на репродуктивне засвоєння знань, умінь і навичок.

Проблемне навчання передбачає послідовні й цілеспрямовані пізнавальні завдання, які учні розв’язують під керівництвом учителя й активно засвоюють нові знання. Використання теоретичних та експериментальних завдань само по собі ще не робить навчання проблемним. Усе залежить від того, наскільки вчителеві вдається надати цим завданням проблемного характеру й поєднувати проблемний підхід з іншими методичними підходами. Завдання стає пізнавальною проблемою, якщо воно потребує роздумів над проблемою, викликає в учнів пізнавальний інтерес, спирається на попередній досвід і знання за принципом аперцепції.

Пам'ять — це психічний феномен, який полягає в закріпленні, збереженні та наступному відтворенні минулого досвіду, що дає можливість його повторного застосування в життєдіяльності людини.

Види пам'яті

За змістом матеріалу, який запам’ятовують (тобто за модальністю), розрізняють рухову, емоційну, образну і словесно-логічну пам’ять.

Рухова пам'ять — це пам’ять на позу, рух тіла. Вона виявляється в людини ще в ранньому дитинстві та є основою для формування рухових навичок: ходіння, танцю, гри на музичному інструменті, спортивних, професійних та великої кількості інших навичок.

Емоційна пам'ять — це пам’ять емоцій, почуттів. Вона надає можливість зберігати емоції та почуття, що раніше виникали, і відновлювати певний емоційний стан у разі повторної дії в ситуації. Слідами в емоційній пам’яті є не самі по собі емоції та почуття, а події, що їх викликали. Особливості цієї пам’яті полягають у швидкості, винятковій стійкості, тривалості зберігання слідів та мимовільності відтворення.

Образна пам'ять — це пам’ять на зорові, слухові, нюхові, смакові, дотикові образи. У ній зберігаються картини навколишнього світу, звуки, запахи, що колись сприймалися людиною.

Словесно-логічна пам'ять — це суто людська пам’ять на думки, судження, закономірності та зв’язки між предметами і явищами дійсності. Цей вид пам’яті тісно пов’язаний з мовленням і мисленням, формується разом із ними й досягає свого розвитку пізніше за рухову, емоційну, образну.

За часом зберігання інформації розрізняють миттєву (сенсорну), короткочасну та довгострокову пам’ять.

У миттєвій (сенсорній) пам'яті інформація зберігається дуже короткий час (від 0,3 до 2,0 секунди) і стосується того, як відображається дійсність на рівні рецепторів. З допомогою цього виду пам’яті людина на дуже короткий час утримує картину зовнішнього світу. Її обсяг набагато перевищує обсяг короткочасної пам’яті, але інформація, яка міститься в ній, дуже швидко руйнується. Миттєва пам’ять забезпечує збереження сприйнятого образу під час мигання та рухів очима й під впливом інших факторів.

Короткочасна пам'ять утримує інформацію, яка надходить до неї з миттєвої та довгострокової пам’яті. Час зберігання інформації в ній — від 15 до 30 секунд. Ця пам’ять не має різновидів за модальністю і зберігає те, на що спрямована увага людини. Обсяг короткочасної пам’яті обмежений.

Довгострокова пам'ять практично не обмежена за об’ємом і тривалістю зберігання інформації.

IV. УЗАГАЛЬНЕННЯ, СИСТЕМАТИЗАЦІЯ Й КОНТРОЛЬ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВ

Питання до учнів

1. В який період історії широко використовували догматичне навчання?

2. Які переваги має пояснювально-ілюстративне навчання?

3. Чи завжди можна використовувати проблемне навчання?

4. Що таке пам’ять?

5. Як людина запам’ятовує інформацію?

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ