РОЗРОБКИ УРОКІВ ХІМІЇ ЗА ІНТЕГРАЛЬНОЮ ТЕХНОЛОГІЄЮ
11 КЛАС

УРОК 25

Тема. Шкідливий вплив алкоголю, наркотичних речовин, тютюнопаління на організм людини


Цілі: дати поняття про основні складові частини тютюнового диму, види наркотичних речовин, шкідливий вплив алкоголю, наркотичних речовин, тютюнопаління на організм людини.

Обладнання: роздавальний матеріал, мультимедійний проектор, комп’ютер.

Тип уроку: ВНМ(Д).

Форми роботи: робота в групах, демонстрація відео, демонстраційний дослід.

ХІД УРОКУ

I. Організація класу


II. Мотивація навчальної діяльності

Перегляд відеороликів про наслідки тютюнопаління й алкоголізму.


III. Доповіді учнів (презентації)

Група 1 — вплив тютюнопаління на організм людини.

Демонстраційний дослід. Адсорбція нікотину силікагелем.

Група 2 — вплив алкоголю на організм людини.

Група 3 — вплив наркотичних речовин на організм людини.

(Після кожної доповіді вчитель доповнює матеріал.)


IV. Обговорення доповідей


V. Підсумок уроку


VІ. Домашнє завдання

 

Матеріали до уроку

 

Наркотик (від грец. narkoticos — той, що призводить до заціпеніння, одурманюючий) — чужорідні по відношенню до обміну речовин субстанції природних чи штучних речовин, здатні викликати фізичну залежність унаслідок заміщення однієї з речовин- учасників природного метаболізму. Впливаючи на нервові центри головного мозку, наркотик може викликати штучне підняття настрою чи надмірну сонливість, хворобливу, незвичайну веселість — ейфорію, а іноді й порушення свідомості. У патологічних випадках цей стан може бути цілком нереалістичним, викликати манію величі та невразливості.

Тютюн — рід однорічних і багаторічних рослин родини Пасльонові, що містить понад 70 видів. З тютюну виготовляють вироби для паління (цигарки, сигарети, сигари, тютюн для паління, люльковий), нюхальний тютюн і тютюн для жування; з відходів одержують цитринову кислоту, препарати для боротьби зі шкідниками сільського господарства тощо.

Тютюн потрапив з Америки до Європи в другій половині XVI ст., в Україну — в кінці XVI ст., а з початку XVII ст. тютюн (переважно прості сорти) почали вирощувати в господарствах. 1717 р. за наказом Петра І в Охтирці (Харківщина) збудовано першу в Україні (і в Російській Імперії) тютюнову фабрику, що мала плантації кращих сортів тютюну (50 га).

Проте шкідлива не сама рослина, а продукти її переробки. Одним з них є всім відома сигарета. Тож давайте для початку з’ясуємо, що ж таке сигарета. А сигарета — це не що інше, як паперовий циліндр, усередині якого міститься подрібнений тютюн для паління. Більшість сигарет мають розмір 7-8 мм у діаметрі й 84 мм у довжину, а також спеціальний фільтр, що частково знижує концентрацію отруйних речовин під час вдихання. Сам фільтр просочений 20-30 % кальцій карбонату. Для прискорення горіння тютюну часто додають допоміжні речовини, адже сам по собі він горить доволі погано, особливо за відсутності тяги («затяжок» палія).

Вперше сигарети придумали індійці. Саме вони стали загортати тютюн у трубку (солому, листя кукурудзи). 1492 р. Колумб на острові Тобаго зустрів індійця, який палив. Саме ця «фатальна» для людства звичка стала початком тютюнопаління по всьому світі.


Склад тютюнового диму

 

Речовина

Кількість, мг

Двоокис Карбону

45-65

Оксид Карбону

10-23

Оксид Нітрогену

0,1-0,6

Бутадієн

0,025-0,05

Бензен

0,02-0,1

Формальдегід

0,4-1,4

Ацетальдегід

0,08-0,18

Метанол

1,3

Синильна кислота

0,8-3

Нікотин

0,0001-0,00025

ПАВ

0,00025

Ароматичні аміни

0,00034-0,00027

N-нітрозоаміни

0,00034-0,0027


Однією з найнебезпечніших речовин у тютюновому димі є нікотин.



Нікотин (піридин-3-N-метилпіролідин) належить до групи алкалоїдів. Це прозора масляна рідина, що швидко темніє на повітрі й змішується з водою, утворюючи азеотропну суміш. Він є сильною основою, яка котра легко вступає в реакцію з кислотами, утворюючи при цьому отруйні солі. Метаболізм нікотину відбувається шляхом окиснення, внаслідок чого розривається піролідинове кільце і його N-метилування.

Коли нікотин потрапляє до організму, він швидко переноситься кровоносною системою й може подолати мозково-кров’яний бар’єр. У середньому потрібно близько семи секунд після вдихання, щоб речовина досягла мозку. Період напіврозкладу нікотину в тілі становить приблизно дві години. З тютюновим димом вдихається тільки незначна частка того нікотину, який містить тютюновий лист. Поглинута під час паління доза залежить від багатьох факторів, серед яких тип тютюну й спосіб вдихання диму (через фільтр або без нього). Під час жування або нюхання тютюну (коли тютюн тримають у роті або втягують у ніс) зазвичай засвоєна доза набагато більша, ніж під час паління.

Медіанна летальна доза нікотину становить 50 мг/кг для щурів і 3 мг/кг для мишей. 40-69 мг (0,5-1,0 мг/кг) може бути смертельною дозою для дорослої людини. Це дозволяє віднести нікотин до надзвичайно смертельних отрут. Він набагато токсичніший, ніж інші алкалоїди на зразок кокаїну, медіанна летальна доза якого для мишей становить 95,1 мг/кг. Проливши концентрований нікотин на шкіру, можна отруїтися, навіть смертельно, оскільки він проникає крізь шкіру й потрапляє в кровоносну систему.

Бензен (C6H6) — токсична органічна речовина, безбарвна, з приємним солодкуватим запахом. Належить до ряду ненасичених вуглеводнів і легко вступає в реакції заміщення. Є канцерогеном, який за тривалого незначного потрапляння до організму легко вступає в реакцію, тим самим призводячи до отруєння (у деяких випадках — раку крові).

Метанол (CH3OH) — це отрута, яка сильно діє на нервову систему й судини. Токсична дія обумовлена так званим «летальним синтезом» — метаболічним окисненням в організмі людини, що призводить до утворення надзвичайно отруйного формальдегіду.

Формальдегід (або метаналь, мурашиний альдегід) (CH2 = O) — у разі потрапляння до організму частково перетворюється на мурашину кислоту й частково впливає на білок.

Ацетальдегід (або оцтовий альдегід) (CH3 - CH = O) — між ним і нікотином утворюється міцний зв’язок, що призводить до залежності.

Синильна кислота (ціаніста кислота, HCN ) — неорганічна речовина. Змішується з водою в будь-якому відношенні. Викликає кисневе голодування тканинного типу.

ПАВ (поліароматичні вуглеводи) — органічні структури, для яких характерна наявність у хімічній структурі трьох і більше конденсованих бензольних кілець. В основному, це надзвичайно сильні канцерогени, які мають мутагенні й тератогенні властивості (бензпірен, овален).

Як тільки людина запалює сигарету, нікотин через легені потрапляє в кров і вже через 8 секунд починає впливати на головний мозок.

Нікотин спочатку збуджує, а потім гальмує процеси в нервовій системі. Він підсилює серцебиття, звужує кровоносні судини й підвищує артеріальний тиск. Для довідки: добова кількість серцевих скорочень у палія на 15-20 тисяч більше, ніж у людини, яка не палить. До того ж, серце палія перекачує за день на 1500 літрів крові більше, ніж у людини, яка не палить. Таким чином, серце перевтомлюється, що спричиняє виникнення хвороб серця, які можуть призвести до смерті.

Разом з нікотином у легені потрапляє смола, що осідає на їх стінках. Можна сказати, що палій «їсть смолу ложками». Якщо людина випалює пачку сигарет за день, то за рік вона «з’їдає» 700 г смоли.

Разом з нікотином через легені в кров проникає й чадний газ. Він зменшує потрапляння кисню в усі органи людини. Через дефіцит кисню м’язи тіла виснажуються, і виникає стан загальної втоми. Вміст чадного газу в крові тих, хто палить, у 15 разів більший, ніж у тих, хто не палить.

Під час першої спроби запалити можуть виникнути непритомність, нудота і блювота. Це нормальна реакція організму на отруту, проте більшість не зважає на ці сигнали. З кожним днем (не роком) кількість паліїв в Україні невтомно збільшується.

 

Відсоткове співвідношення випалених сигарет за добу серед паліїв України

 

image30

 

Етанол (інші назви: етиловий спирт, винний спирт, алкоголь; формула — C2H5OH) — наркотик, протоплазматична отрута; головна діюча складова алкогольних напоїв, які зазвичай виготовляються збродженням здатних до ферментації вуглеводів.

Етиловий спирт — безбарвна рідина зі слабким «алкогольним» запахом. Його густина — 0,789 г/см3, температура кипіння — 78,3 °С. З водою змішується в будь-яких пропорціях. Етиловий спирт є добрим розчинником для багатьох органічних, а також неорганічних речовин.

Молекулярна формула етилового спирту C2H6O, або C2H5 - OH.

Структурна формула:

В організмі людини немає жодного органа, який би не руйнувався алкоголем.

Механізм руйнування дуже простий. 1961 р. троє американських учених — фізики Найслі, Маскауї та Пенінгтон розглядали у винайдений ними мікроскоп око людини. Вперше в історії вчені побачили стінки судин, лейкоцити й еритроцити. Перевіряючи іншого пацієнта, вчені ахнули: у пацієнта по судинах «гуляли» тромби. Виявилося, що пацієнт за декілька днів до цього вживав алкоголь. Фізики вирішили, що вони зробили велике відкриття — довели, що алкоголь зсідає кров.

Що ж відбувається після потрапляння алкоголю через шлунок і кишечник у кров? У звичайному стані зовнішня поверхня еритроцитів вкрита тоненьким шаром змазки, яка під час тертя о стінки судин електризується. Кожен з еритроцитів несе на собі однополярний негативний заряд, а тому вони мають початкову властивість відштовхуватися один від одного. Спиртовмісна рідина видаляє цей захисний шар і знімає електричну напругу. У результаті еритроцити замість того, щоб відштовхуватися, починають злипатися, утворюючи тромби. Діаметр капілярів в окремих частинах тіла (мозок, сітківка ока) іноді настільки малий, що еритроцити буквально пролазять по них поодинці, нерідко розсовуючи при цьому стінки капілярів. Найменший діаметр капіляра дорівнює 8 мікронів (0,008 мм), найменший діаметр еритроцита — 7 мікронів (0,007 мм). Тому зрозуміло, що згусток, який містить декілька еритроцитів, не здатен рухатися по капілярах. Рухаючись по розгалужених артеріях, а потім по артеріолах усе меншого калібру, він досягає, зрештою, артеріоли, що має діаметр, менший від діаметра згустку, і перекриває її, повністю припиняючи кровоток у ній. Таким чином, кровопостачання окремих груп нейронів головного мозку припиняється. Згустки мають неправильну форму й містять у середньому 200-500 еритроцитів, середній розмір яких дорівнює 60 мікронів. Трапляються окремі згустки, що містять тисячі еритроцитів. Зрозуміло, тромби таких розмірів перекривають артеріоли не найбільш дрібного калібру.

Унаслідок того, що кисень припиняє надходити до клітин головного мозку, починається гіпоксія, тобто кисневе голодування (киснева недостатність). Саме гіпоксія сприймається людиною як нібито нешкідливий стан сп’яніння, що призводить до «оніміння», а потім і відмирання ділянок головного мозку. Усе це суб’єктивно сприймається випившим алкоголь як «свобода» від зовнішнього світу, схожа з ейфорією. Насправді просто частина головного мозку штучно відключається від сприйняття часто «неприємної» зовнішньої інформації.

Саме гіпоксія є імітатором свободи, відчуття якої виникає у психіці людей, що п’ють під впливом алкоголю. Саме за цим відчуттям свободи й тягнуться всі, хто випиває. Після кожної так званої «помірної» випивки в людини в голові з’являється нове кладовище загиблих нервових клітин нейронів. І коли лікарі-патологоанатоми розкривають череп будь-якої людини, яка помірно пила, то в усіх бачать однакову картину — зморщений мозок, менший в об’ємі, уся поверхня кори якого в мікрорубцях, мікровиразках. Це всі ділянки мозку, зруйновані алкоголем.

Якщо концентрацію алкоголю в крові прийняти за одиницю, то в печінці вона дорівнюватиме 1,45, у спинномозковій рідині — 1,50, у головному мозку — 1,75. Саме там ця отрута має властивість накопичуватися. Після прийому кухля пива, стакана вина, 100 г горілки спирт, що міститься в них, усмоктується в кров, з кровотоком іде в мозок, і в людини починається процес інтенсивного руйнування його кори.

Не слід забувати, що алкоголь має наркотичні властивості: до нього дуже швидко звикають, і виникає потреба в повторних самоотруєннях тим більше, чим частіше й у великих дозах приймаються спиртні «напої». У міру подальшого споживання для отримання того самого наркотичного ефекту з кожним разом потрібна все більша доза.

Алкоголь — найгірше, з чим стикається печінка. Щоби переробити одну порцію етилового спирту, вона має витратити близько 3 годин. Під час цього утворюється речовина ацетальдегід, що сама по собі руйнує клітини печінки. За даними вітчизняних лікарів-гепатологів, 24 % всіх хронічних хвороб печінки — алкогольної природи: це гепатити (гострий і хронічний), жировий гепатоз, що розвивається в 90 % людей, які п’ють понад п’ять років, і, врешті-решт, цироз. 80 г чистого спирту в день (для жінок — 20 г) протягом п’яти років — це вже ризик, що розвинеться одна з цих хвороб.

Більшість сучасних наркотиків виготовляється хімічним способом. Кокаїн, героїн, ЛСД, амфетаміни мають рослинне походження, традиції, застосування й уживання яких на Сході сягають тисячі років. Європейська цивілізація стала по-новому відкривати для себе ці речовини лише в ХІХ ст. (при цьому лікарі сподівалися, що синтез нових ліків допоможе здійснити прорив у терапії). Так, 1845 р. психіатр Жак Жозеф Моро заснував у Парижі клуб аматорів гашишу. До речі, членами цього клубу були Олександр Дюма, Теофіл Готьє, Ежен Делакруа. 1860 р. німець Альберт Німан виділив із листя коки хлоргідрат кокаїну, а через 20 років Зиґмунд Фрейд уже пропонував його своїм пацієнтам. Німець Генріх Дрезер 1898 р. синтезував героїн, що діє в сто разів сильніше, ніж опіум-сирець. Морфій був отриманий німцем Фрідріхом Сертюрмером ще 1803 р. з опіуму.

Групу наркотиків у вузькому розумінні становлять так звані опіати — речовини, які одержують з маку: морфін, кодеїн, героїн, метадон. У разі їх уживання виникає ейфорія, тіло стає начебто невагомим, зникають часові та просторові межі. Проте, ціна гострих відчуттів є дуже високою: людина швидко опиняється у фізичній та психологічній залежності від опіатів і набуває толерантності, що змушує її постійно підвищувати дозу. Передозування нерідко призводить до пригнічення діяльності дихального центру та смерті.

До наркотичних препаратів належать:

•     найбільш небезпечні: героїн, морфій, опіум та інші наркотики; амфетаміни типу метедрину й метамфетаміну, що вводяться як ін’єкція;

•     менш небезпечні наркотики: кодеїн; стимулятори амфетамінового типу (бензедрин і барбітурати);

•     найменш небезпечні: канабіс; препарати амфетамінового типу зниженої активності.

 

Формули деяких наркотичних речовин

 

 

Як засвідчили дослідження вчених, в організмі людини є рецептори, призначені для наркотичних речовин типу морфію — так звані опіатні рецептори. Вони знаходяться на поверхні нервових клітин. Молекула морфію входить у них, як ключ у замок, і змінює роботу мозку. Пізніше в організмі людини були виділені речовини, що відповідають цим рецепторам,— морфоподібні пептиди, які називаються енкефалінами, та подібні до них речовини — ендорфіни.

Головний мозок сам виробляє речовини, які зв’язуються з призначеними для них рецепторами й діють на «центри задоволення» мозку, що викликає в людини почуття радості, душевного спокою, задоволення життям, щастя.

Під час уживання наркотиків відбувається таке: наркотичні речовини сприймаються рецепторами як ендорфіни й енкефаліни, і наркотик імітує дію створюваних самим організмом речовин, на які розраховані опіатні рецептори. Тобто ендорфіни й енкефаліни входять у рецептори, як людина у свій дім, відкриваючи двері своїм ключем: наркотики ж відчиняють двері відмичкою і, як злодії, входять до чужої оселі.

Структура наркотизації неповнолітніх в Україні представлена наркотичними речовинами різних видів і груп. Наркотики, які виготовляють з певних видів коноплі, мають особливо велике поширення. Вони відомі під такими назвами: анаша, гашиш, марихуана, план тощо. Особливо поширене вживання цих наркотиків (серед підлітків відома їхня узагальнена назва — «дур») у колективній формі. Сигарета з наркотиком, як правило, передається по колу, нібито символізуючи єднання. Така сигарета, яка є сумішшю коноплі й тютюну, згоряє нерівномірно з різних боків, тому на жаргоні вона має назву «косяк». Анаша, марихуана, гашиш бувають різних кольорів: зеленого, сірого, коричневого, чорного, червоного.

Марихуана. Це найпоширеніший наркотик серед підлітків, які починають експериментувати з наркотичними речовинами. Фахівці відзначають: незважаючи на те що марихуана відома людству понад 5 тисяч років, це найменш досліджений з усіх наявних у природі наркотиків. Вона впливає на настрій і процес мислення, може призводити до виникнення незначних галюцинацій. Паління марихуани підвищує ризик таких захворювань, як бронхіт, емфізема й рак легенів, у чотири рази швидше призводить до раку легенів, ніж паління тютюну (один «косяк» марихуани прирівнюється до 25 сигарет). Крім того, погіршується розумова діяльність, зростає неуважність, знижується імунітет організму, ушкоджуються статеві органи. Продукти розпаду марихуани відкладаються в печінці, легенях, мозку, селезінці, лімфатичних тканинах і статевих органах. Цей наркотик містить речовину, що гальмує мозкову діяльність і залишається в мозку протягом місяця після паління лише однієї сигарети з марихуаною. Після вживання марихуани підлітки, як правило, переходять до більш «важких» наркотиків.

Гашиш. У разі вживання гашишу абстинентний синдром дуже слабкий або навіть повністю відсутній, що поширило думку про нього як про слабкий, а тому нібито безпечний наркотик. Однак тривале вживання цього наркотику призводить до формування таких психічних захворювань, як шизофренія, органічне ураження або параліч мозку. Крім того, паління гашишу дуже часто стає передумовою вживання більш «важких» наркотиків, оскільки, відчувши незвичайні відчуття одного разу, людина бажає відчути їх знову, а потім — підсилювати.

Стероїди. Поширеним є міф про те, що вживання стероїдів підвищує продуктивність фізичної діяльності, тому їх потрібно вживати для досягнення значних спортивних результатів. Справді, стероїди збільшують вагу й масу м’язів, проте водночас спричиняють тяжкі наслідки для організму людини. Вони можуть призвести до погіршення настрою від «качання м’язів», агресивної поведінки, запалень і прищів на шкірі, ушкодження кісток, зниження потенції.

Кокаїн. Кокаїн — здавна відомий наркотик. Здебільшого він має вигляд порошку яскраво-білого або темнувато-сірого кольору. Внаслідок формування залежності від цього наркотику людина не може контролювати потребу в збільшенні дози. На перших етапах уживання кокаїн нібито активізує діяльність людини, але дієздатність швидко знижується, і людина, хвора на кокаїнову наркоманію, не усвідомлює своєї хвороби або не вірить у неї, оскільки кокаїн одурманює розум: хворому здається, що все чудово. Насправді ж ситуація дедалі погіршується після кожного чергового вживання наркотику.

Під дією психостимуляторів (кокаїн, фанамін, ефедрин, фенциклідин) людина часто вчиняє безглузді акти насильства, проявляє нічим не вмотивовану озлобленість, бажання завдати болю іншому, познущатись.

Транквілізатори. Належать до групи ліків, які застосовуються для розслаблення або заспокоєння центральної нервової системи. Вживання препаратів цієї групи може викликати ціаноз — нестачу кисню в крові.

Одночасне вживання транквілізаторів і алкоголю є однією з        найпоширеніших причин передозування. Ці наркотики підсилюють дію один одного, тому значно зростає динаміка гальмування роботи мозку, серця, дихальної системи. Одним з найпоширеніших наслідків передозування за одночасного вживання алкоголю й депресантів є незворотне ушкодження мозку. Хворі перебувають у коматозному стані протягом днів, місяців, років і навіть можуть узагалі ніколи не опритомніти.

Вживання транквілізаторів і холінолітичних речовин з немедичною метою в дозах, які в кілька разів перевищують терапевтичну, дає ефект ейфорії, що призводить до виникнення галюцинацій. Зловживаючи як транквілізаторами, так і снодійними препаратами, людина в першу чергу викликає порушення власної інтелектуальної діяльності. Це виявляється у виснаженні, розладах уваги, неможливості зосередитися, порушеннях пам’яті (послаблюються оперативна та короткочасна пам’ять, а потім пам’ять на давні події). Окрім того, спостерігаються розлади мови, у ряді випадків виникають затяжні депресивні стани, а постійним фоном настрою людини стає смуток.

Барбітурати. Лікарські препарати, які використовуються медициною як снодійні засоби, є не менш шкідливими наркотиками, ніж опій. У багатьох країнах їхнє призначення перебуває під таким самим суровим контролем, як призначення препаратів опійної групи. У разі вживання цих речовин короткочасний стан розслаблення тривалістю 1-2 хв. змінюється станом збудження, який характеризується суттєвим зниженням самоконтролю, гальмуванням рухів, різкими змінами настрою; з’являється страх переслідування. Через таку дію барбітуратів наркомани іноді називають їх «скаженими таблетками». Зловживання барбітуратами супроводжується найтяжчими порівняно з дією інших лікувальних препаратів емоційними порушеннями — нападами злоби, агресії, тривалими депресіями із суїцидальними тенденціями. Швидкодіючі барбітурати можуть паралізувати частину мозку, яка контролює процес дихання, і тим самим спричинити смерть. Ознаками передозування є ціаноз, серцева недостатність, утруднення й затримка дихання.

Інгаляційні наркотичні речовини й засоби побутової хімії. Йдеться про ряд органічних речовин, таких як розчинники, клеї, бензин, ефір, леткі речовини, що потрапляють до організму внаслідок їхнього вдихання. Це призводить до виникнення відчуттів, близьких до алкогольної інтоксикації. Вживання таких речовин може призвести до серйозного незворотного ураження нервової системи, мозку, шлунка, легенів, кісткового мозку, печінки, і навіть до смерті. Інгалянти проникають в організм через ніс, що може спричинити нежить і кровотечу з носа. Можуть постраждати також очі й дихальна система. Інгалянти потрапляють із легенів до системи кровообігу та починають циркулювати в організмі, змінюючи перебіг хімічних реакцій у мозку й характер передачі інформації нейронами. Вони можуть викликати блювоту й головний біль. Уживання інгалянтів іноді настільки вповільнює діяльність дихальної системи, що людина перестає дихати. Смерть може настати від зупинки серця.

В Україні більш поширені наркотичні речовини опіатної групи. Їх отримують з олійного та опійного маку. З допомогою різноманітних технологій (від кустарних до наукових) виготовляють як примітивні суміші (кухнар), так і морфій, героїн тощо. Речовини опіатної групи вживають внутрішньо: вколюють під шкіру, у м’язи чи вени, палять або нюхають. Морфін, кофеїн та інші подібні речовини використовуються в медицині, тому їх виробляють і розфасовують на фармацевтичних фабриках і продають в аптеках.

Останнім часом у різних країнах у молодіжному середовищі набули значного поширення синтетичні наркотики. Підлітків приваблює їх порівняно невисока ціна та значний ейфорійний ефект. Ці речовини синтезуються на основі лікарських препаратів.




Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити