Усі уроки хімії 8 клас - 2016 рік

ТЕМА 1. ПЕРІОДИЧНИЙ ЗАКОН І ПЕРІОДИЧНА СИСТЕМА ХІМІЧНИХ ЕЛЕМЕНТІВ Д. І. МЕНДЕЛЄЄВА. БУДОВА АТОМА

УРОК 9 БУДОВА АТОМА. СКЛАД АТОМНИХ ЯДЕР

Цілі:

- Формування ключових компетентностей:

- інформаційної — вміння робити короткий раціональний запис, робити висновки й узагальнення;

- соціально-трудової— вміння оперувати знаннями, розвивати гнучкість отриманих знань, здійснювати взаємоперевірку;

- здоров'язбережувальної— вчити відповідально ставитися до свого здоров'я.

- Формування предметних компетентностей: повторити будову атома, будову атомних ядер, поняття «протон», «нейтрон», «протонне число», «нуклонне число»; закріпити вміння розраховувати число протонів та нейтронів у ядрах атомів, знаходити у ПС протонне й нуклонне числа для кожного елемента, знати їхні значення; знати сучасне визначення періодичного закону на основі будови атомів хімічних елементів, суть поняття «ізотопи»; розрізняти стабільні та радіоактивні ізотопи; поглибити знання учнів про будову атома, про згубний вплив радіоактивного випромінювання на живі організми; виховувати у школярів відповідальне ставлення до виконання завдань, уміння бути уважними, не відволікатися від основної роботи; виховувати інтерес до вивчення хімії.

Обладнання: технічні засоби навчання, Періодична система, роздавальний матеріал.

Тип уроку: З (Т-М).

Форми проведення: хімічний диктант, прийоми «Міні-тести», «Взаємоперевірка», фронтальне розв'язання задач. * II.

ХІД УРОКУ

I. ОРГАНІЗАЦІЯ КЛАСУ

II. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ

III. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

1. Хімічний диктант

1) Ряд елементів, розташованих за порядком збільшення протонних чисел, який починається лужним металом та закінчується інертним газом, називається... (період).

2) Елемент із зарядом ядра +25... (Манган)

3) Стовпчик подібних за властивостями елементів називається... (група).

4) Елемент, розташований у 4-му періоді, 6-й групі головної підгрупи. (Селен)

5) Елемент має 15 електронів. (Фосфор)

6) Елементи, що розташовані після Вісмуту, називаються... (радіоактивними).

7) Елемент має протонне число 35. (Бром)

8) Елементи з однаковим зарядом ядра, але різною атомною масою. (Ізотопи)

9) Кількість нейтронів у ядрі атома Барію. (81)

10) Лужний метал 4-го періоду. (Рубідій)

Проводимо взаємоперевірку. Відповіді проектуємо на екран.

2. Робота в групах зі взаємоперевіркою

Міні-тести

Роздавальна картка

1. У якому періоді розташований Калій?

а) 2;

б) 3;

в) 5;

г) 4.

2. Який елемент утворює летку сполуку з Гідрогеном?

а) Zn;

б) K;

в) C;

г) Ba.

3. Вкажіть число протонів у ядрі атома Натрію:

а) 20;

б) 11;

в) 39.

4. Вкажіть елемент, що містить 26 протонів:

а) Br;

б) Fe;

в) Al;

г) P.

5. Вкажіть елемент, що належить до головної підгрупи:

а) Ag;

б) Cd;

в) Br;

г) Mn.

6. Вкажіть заряд ядра атома Кадмію:

а) 45;

б) 80;

в) 48;

г) 40.

7. Вкажіть елемент, який утворює вищий оксид типу R2O5 :

а) Na;

б) Ba;

в) P;

г) S.

8. Вкажіть число протонів у ядрі Феруму:

а) 26;

б) 56;

в) 28;

г) 30.

9. Вкажіть елемент, який містить 12 електронів:

а) Mg;

б) Al;

в) B;

г) Cl.

10. В якому періоді розташований Бром?

а) 2;

б) 6;

в) 4;

г) 5.

На зворотній стороні дошки записуємо правильні відповіді для взаємоперевірки результатів тестування.

Кожну відповідь учні оцінюють в 1 бал. У результаті отримуємо певну кількість балів. Учень, який перевіряв, ставить під оцінкою своє прізвище. Це для того, щоб уникнути підтасовки кількості балів. Учителю залишається перевірити й виставити оцінки.

3. Самостійна робота

Розрахункові задачі

1. Вищий оксид елемента І групи має молекулярну масу 30. Який це елемент? Скільки в нього протонів?

2. Вищий оксид елемента V групи має молекулярну масу 142. Який це елемент? Скільки в нього електронів?

3. Сполука елемента V групи з Гідрогеном має молекулярну масу 78. Який це елемент? Скільки в нього нейтронів?

IV. РЕЗУЛЬТАТИ РОЗВ'ЯЗАННЯ ЗАДАЧ

Проводимо фронтальну перевірку розв’язання задач. Вчитель допомагає та корегує помилки в розв’язках.

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

МАТЕРІАЛИ ДО УРОКУ

Біологічна дія іонізуючого випромінювання

Під впливом іонізаційного випромінювання атоми й молекули живих клітин іонізуються, в результаті чого відбуваються складні фізико-хімічні процеси, які впливають на характер подальшої життєдіяльності людини.

Згідно з одними поглядами, іонізація атомів і молекул, що виникає під дією випромінювання, призводить до розірвання зв’язків у білкових молекулах, а отже, до загибелі клітин і ураження всього організму.

Згідно з іншими уявленнями, у формуванні біологічних наслідків іонізуючих випромінювань відіграють роль продукти радіолізу води, що, як відомо, становить до 70 % маси організму людини. Під час іонізації води утворюються вільні радикали H+ та OH-, а в присутності кисню — пероксидні сполуки, що є сильними окисниками. Останні вступають у хімічну взаємодію з молекулами білків та ферментів, руйнуючи їх, у результаті чого утворюються сполуки, не властиві живому організму. Це призводить до порушення обмінних процесів, пригнічення ферментних і окремих функціональних систем, тобто порушення життєдіяльності всього організму.

Негативний вплив радіоактивного випромінювання на організм людини можна уявити в дуже спрощеному вигляді таким чином.

Припустімо, що в організмі людини відбувається нормальний процес травлення, їжа, що надходить, розкладається на більш прості сполуки, які потім надходять через мембрану всередину кожної клітини й будуть використані як будівельний матеріал для відтворення подібних до себе, для відшкодування енергетичних витрат на транспортування речовин і їх переробку.

Під час потрапляння випромінювання на мембрану відразу ж порушуються молекулярні зв’язки, атоми перетворюються на йони. Крізь зруйновану мембрану в клітину починають надходити сторонні (токсичні) речовини, її робота порушується. Якщо доза випромінювання невелика, відбувається рекомбінація електронів, тобто повернення їх на свої місця.

Молекулярні зв’язки відновлюються, і клітина продовжує виконувати свої функції. Якщо ж доза опромінення висока або дуже багато разів повторюється, то електрони не встигають рекомбінувати; молекулярні зв’язки не відновлюються; виходить з ладу велика кількість клітин; робота органів розладнується; нормальна життєдіяльність організму стає неможливою.

Специфічність дії іонізуючого випромінювання полягає в тому, що інтенсивність хімічних реакцій, індукованих вільними радикалами, підвищується, й у них втягуються багато сотень і тисяч молекул, не зруйнованих опроміненням.

Таким чином, ефект дії іонізуючого випромінювання зумовлений не кількістю поглинутої енергії об’єктом, що опромінюється, а формою, в якій ця енергія передається. Жодний інший вид енергії (теплова, електрична та ін.), що поглинається біологічним об’єктом у тій самій кількості, не призводить до таких змін, які спричиняє іонізуюче випромінювання.

Також необхідно відзначити деякі особливості дії іонізуючого випромінювання на організм людини:

✓   органи чуття не реагують на випромінювання;

✓  малі дози випромінювання можуть накопичуватися в організмі (кумулятивний ефект);

✓  випромінювання діє не тільки на певний живий організм, але й на його спадкоємців (генетичний ефект);

✓  різні організми мають різну чутливість до випромінювання.

Найсильнішого впливу зазнають клітини червоного кісткового мозку, щитовидна залоза, легені, внутрішні органи, тобто органи, клітини яких мають високий рівень поділу.

За однієї й тієї самої дози випромінювання у дітей уражається більше клітин, ніж у дорослих, тому що в дітей усі клітини перебувають у стадії поділу.

Небезпека різних радіоактивних елементів для людини визначається спроможністю організму їх поглинати й накопичувати.

Радіоактивні ізотопи надходять усередину організму з пилом, повітрям, їжею або водою і поводять себе по-різному:

✓   деякі ізотопи розподіляються рівномірно в організмі людини (Тритій, Карбон, Ферум, Полоній),

✓   деякі накопичуються в кістках (Радій, Фосфор, Стронцій),

✓   інші залишаються в м’язах (Калій, Рубідій, Цезій),

✓   накопичуються в щитовидній залозі (Йод), у печінці, нирках, селезінці (Рутеній, Полоній, Ніобій) тощо.

Ефекти, спричинені дією іонізуючих випромінювань (радіації), систематизуються за видами ушкоджень і часом прояву. За видами ушкоджень їх поділяють на три групи: соматичні, соматико-стохатичні (випадкові, ймовірні), генетичні. За часом прояву виділяють дві групи — ранні (або гострі) і пізні. Ранні ураження бувають тільки соматичні. Це призводить до смерті або променевої хвороби. Постачальником таких часток є в основному ізотопи, що мають коротку тривалість життя..

Гостра форма виникає в результаті опромінення великими дозами за короткий час. У разі доз порядку тисяч рад ураження організму може бути миттєвим.

Хронічна форма розвивається в результаті тривалого опромінення дозами, що перевищують ліміти дози (ЛД). Більш віддаленими наслідками променевого ураження можуть бути променеві катаракти, злоякісні пухлини та інше.

Для вирішення питань радіаційної безпеки населення передусім викликають інтерес ефекти, що спостерігають за малих доз опромінення — порядку декілька сантизивертів на годину, що реально трапляються під час практичного використання атомної енергії.

Існують різноманітні норми радіоактивного зараження: разові, сумарні, гранично припустимі та інше. Всі вони описані в спеціальних довідниках.

ЛД загального опромінення людини вважають дозу, яка у світлі сучасних знань не повинна викликати значних ушкоджень організму протягом життя.

Форми променевої хвороби: гостра і хронічна. ГПД для людей, які постійно працюють з радіоактивними речовинами, становить 2 бер на рік. За такої дози не спостерігається соматичних уражень, проте достовірно поки невідомо, яким чином реалізуються канцерогенний і генетичний ефекти дії. Цю дозу слід розглядати як верхню межу, до якої не варто наближатися.

(http://osvita.ua/vnz/reports/ecology/18849/)



Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити