Календарне планування на 8-й клас на 2016-2017рр.

(Усього 70 годин, 2 год на тиждень, із них 10 год — резервних)

К-ть г-н

Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів

2

Повторення найважливіших питань  курсу хімії 7 класу

Найважливіші хімічні поняття.

 Учень:

називає хімічні елементи;  

наводить приклади (формули і назви) простих і складних речовин, оксидів, основ, кислот, рівнянь реакцій;

15

Тема 1. Періодичний закон і періодична система хімічних елементів. Будова атома

Короткі історичні відомості про спроби класифікації хімічних елементів. Поняття про лужні, інертні елементи, галогени.

Періодичний закон Д.І. Менделєєва. Періодична система хімічних елементів.

Будова атома. Склад атомних ядер (протони і нейтрони). Протонне число. Нуклонне число. Нуклід. Ізотопи. Сучасне формулювання періодичного закону.

Будова електронних оболонок атомів хімічних елементів 1-3 періодів. Стан електронів у атомі. Електронні орбіталі. Енергетичні рівні та підрівні; їх заповнення електронами в атомах елементів 1-3 періодів. Електронні та графічні електронні формули атомів. Основний і збуджений стани атома. Поняття про радіус атома.

Періодична система хімічних елементів з позиції теорії будови атома.

Характеристика хімічних елементів малих періодів за їх місцем у періодичній системі та будовою атома.

Значення періодичного закону.

Учень:

формулює сучасне означення періодичного закону;

описує структуру періодичної системи;

наводить приклади стабільних та радіоактивних ізотопів, лужних, інертних елементів, галогенів;

розрізняє атомне ядро, електрони, протони, нейтрони; періоди, групи, головні та побічні підгрупи періодичної системи; металічні та неметалічні елементи;

характеризує сутність прийому класифікації та його роль у науці; стан електронів у атомах; склад ядер (кількість протонів і нейтронів у нукліді), розподіл електронів (за енергетичними рівнями та підрівнями) в атомах елементів малих періодів; хімічний елемент за його положенням у періодичній системі та будовою атома, зміни радіусів атомів у періодах і підгрупах;

пояснює періодичність зміни властивостей хімічних елементів; залежність властивостей елементів та їхніх сполук від електронної будови атомів;

аналізує інформацію, закладену в періодичній системі, та використовує її для характеристики хімічного елемента;

обґрунтовує фізичну сутність періодичного закону;

записує електронні та графічні електронні формули атомів елементів малих періодів, атомів неметалічних елементів 2-го і 3-го періодів у збудженому стані;

використовує інформацію, закладену в періодичній системі, для класифікації  елементів (металічний або неметалічний),   та визначення їхньої  валентності, класифікації простих речовин (метал або неметал), визначення хімічного характеру оксидів, гідратів оксидів;

оцінює наукове значення періодичного закону;

усвідомлює значення та небезпеку радіонуклідів.

Демонстрації:

  1. Періодична система хімічних елементів Д. І. Менделєєва (довга і коротка форми).
  2. Моделі атомів.
  3. Форми електронних орбіталей.

9

Тема 2. Хімічний зв’язок і будова речовини

Природа хімічного зв’язку. Електронегативність елементів. Ковалентний зв’язок, його утворення. Полярний і неполярний ковалентний зв’язок. Електронні формули молекул.

Йони. Йонний зв’язок,  його утворення.

Ступінь окиснення. Визначення ступеня окисненняелемента за хімічною формулою сполуки. Складання формули сполуки за відомими ступенями окиснення елементів.

Кристалічні ґратки. Атомні, молекулярні та йонні кристали. Залежність фізичних властивостей речовин від типів кристалічних ґраток.

Учень:

називає  види хімічного зв’язку, типи кристалічних ґраток;

наводить приклади сполук із ковалентним (полярним і неполярним) та йонним хімічним зв’язком, атомними, молекулярними та йонними кристалічними ґратками;

розрізняє валентність і ступінь окиснення елемента;

пояснює утворення йонного, ковалентного (полярного і неполярного) зв’язків;

характеризує особливості ковалентного та йонного зв’язків, кристалічної будови речовин   з різними видами хімічного зв’язку;  

обґрунтовує природу хімічних зв’язків; фізичні властивості речовин залежно від їхньої  будови;

прогнозує властивості речовин залежно від виду хімічного зв’язку і типу кристалічних ґраток;

визначає ступені окиснення елементів у сполуках за їх формулами, вид хімічного зв’язку в типових випадках, полярність ковалентного зв’язку;

складає електронні формули молекул, хімічні формули бінарних сполук за ступенями окиснення елементів;

використовує поняття електронегативності для  характеристики хімічних зв’язків.

Демонстрації:

4. Моделі кристалічних ґраток різних типів.

5. Речовини з різними типами кристалічних ґраток.

6. Фізичні властивості речовин із різними типами кристалічних ґраток.

Лабораторні досліди:

1. Ознайомлення з властивостями речовин з різними типами кристалічних ґраток.

9

Тема 3. Кількість речовини. Розрахунки за хімічними формулами

Кількість речовини. Моль — одиниця кількості речовини. Число Авогадро.

Молярна маса.

Закон Авогадро. Молярний об’єм газів.

Відносна густина газів.

Учень:

називає одиницю вимірювання кількості речовини, молярний об’єм газів за нормальних умов, число Авогадро;

пояснює сутність фізичної величини кількість речовини;

встановлює взаємозв’язок між фізичними величинами (масою, молярною масою, об’ємом, молярним об’ємом, кількістю речовини);

обчислює число частинок (атомів, молекул, йонів) у певній кількості речовини; молярну масу, масу і кількість речовини; об’єм даної маси або кількості речовини газу за нормальних умов; відносну густину газу за іншим газом.

Розрахункові задачі:

1. Обчислення числа частинок (атомів, молекул, йонів)  у певній кількості речовини.

2. Обчислення за хімічною формулою  маси даної кількості речовини  і кількості речовини за відомою масою.

3. Обчислення об’єму газу за нормальних умов.

4. Обчислення з використанням  відносної густини газів.

25

Тема 4. Основні класи неорганічних сполук

Класифікація неорганічних сполук, їхні склад і номенклатура.

Фізичні властивості оксидів. Хімічні властивості оснóвних та кислотних оксидів: взаємодія з водою, кислотами, лугами, іншими оксидами.

Фізичні властивості кислот. Хімічні властивості кислот: дія на індикатори, взаємодія з металами, основними оксидами, основами, солями. Ряд активності металів. Реакції заміщення й обміну. Заходи безпеки під час роботи з кислотами.

Фізичні властивості основ. Хімічні властивості лугів: дія на індикатори, взаємодія з кислотами, кислотними оксидами, солями. Реакція нейтралізації. Хімічні властивості нерозчинних основ: взаємодія з кислотами і розкладання внаслідок нагрівання. Заходи безпеки під час роботи з лугами.

Поняття про амфотерні гідроксиди.

Фізичні властивості середніх солей. Хімічні властивості середніх солей: взаємодія з металами, кислотами, лугами, іншими солями.

Загальні способи добування оксидів, кислот, основ ісередніх солей.

Генетичні зв’язки між основними класами неорганічних сполук.

Поширеність у природі та використання оксидів, кислот, основ і середніх солей. Вплив на довкілля.

Учень:

називає оксиди, основи, кислоти, середні солі за сучасною науковою українською номенклатурою, індикатори (лакмус, метиловий оранжевий, фенолфталеїн, універсальний індикатор);

описує поширеність представників основних класів неорганічних сполук у природі;

наводить приклади оснóвних і кислотних оксидів, оксигеновмісних і безоксигенових, одно-, дво-, триосновних кислот, розчинних і нерозчинних основ, амфотерних гідроксидів, середніх солей;

класифікує неорганічні сполуки;

розрізняє несолетворні (CO, N2O, NO) й солетворні оксиди (кислотні, основні), розчинні й нерозчинні основи, кислоти за складом (оксигеновмісні, безоксигенові) та основністю, амфотерні гідроксиди, середні солі; реакції заміщення, обміну, нейтралізації;

характеризує фізичні та хімічні властивості оксидів, основ, кислот, солей;

порівнює за хімічними властивостями основні та кислотні оксиди, луги і нерозчинні основи;

встановлює генетичні зв’язки між простими і складними речовинами, основними класами неорганічних сполук;

обґрунтовує залежність між складом, властивостями та застосуванням речовин;

прогнозує перебіг хімічних реакцій солей і кислот з металами, використовуючи ряд активності;

складає хімічні формули оксидів, основ, кислот, середніх солей; рівняння реакцій, які характеризують хімічні властивості оснóвних та кислотних оксидів (взаємодія з водою, кислотами, лугами, іншими оксидами), лугів (взаємодія з кислотними оксидами, кислотами та солями в розчині), нерозчинних основ (взаємодія з кислотами, розкладання під час нагрівання), кислот (взаємодія з металами, основними оксидами, основами та солями), амфотерних гідроксидів (взаємодія з лугами і сильними кислотами), середніх солей (взаємодія з металами, кислотами — хлоридною, сульфатною, нітратною, лугами, солями); способи добування оксидів (взаємодія простих і складних речовин із киснем, розкладання нерозчинних основ, деяких кислот і солей під час нагрівання), лугів (взаємодія лужних і лужноземельних (крім магнію) металів із водою, оксидів лужних і лужноземельних елементів із водою) й нерозчинних основ (взаємодія солей із лугами), кислот (взаємодія кислотних оксидів із водою, неметалів із воднем, солей із кислотами), середніх солей (взаємодія кислот із металами, основних оксидів із кислотами, кислотних оксидів з лугами, лугів із кислотами, солей із кислотами, солей із лугами, кислотних оксидів з основними оксидами, солей із солями, солей із металами (реакції здійснюють у розчинах), металів із неметалами;

     використовує сучасну українську номенклатуру основних класів неорганічних сполук; таблицю розчинності кислот, основ та солей для складання рівнянь хімічних реакцій; індикатори для виявлення кислот і лугів;  

обчислює за рівняннями хімічних реакцій масу, кількість речовини та об’єм газу (н.у.) за відомою масою, кількістю речовини одного з реагентів чи продуктів реакції;

планує експеримент, проводить його, описує спостереження, робить висновки;

розв’язує експериментальні задачі;

висловлює судження про значення хімічного експерименту як джерела знань; про вплив речовин на навколишнє середовище і здоров’я людини;

оцінює значення найважливіших представників основних класів неорганічних сполук;

дотримується запобіжних заходів під час роботи з кислотами і лугами.

Розрахункові задачі:

5. Розрахунки за хімічними рівняннями маси, об’єму, кількості речовини реагентів та продуктів реакцій.

Демонстрації:

7. Зразки оксидів.

8. Взаємодія кислотних і основних оксидів із водою.
9. Зразки кислот.

10. Хімічні властивості кислот.

11. Зразки основ.

12. Хімічні властивості основ.

13 Добування хлоридної кислоти і досліди з нею.

14. Доведення амфотерності цинк гідроксиду.

15. Таблиця розчинності кислот, основ та солей.

16. Зразки солей.

17. Хімічні властивості солей.

18. Взаємодія кальцій оксиду з водою, дослідження добутого розчину індикатором, пропускання вуглекислого газу крізь розчин.

19. Спалювання фосфору, розчинення добутого фосфор(V) оксиду у воді, дослідження розчину індикатором і нейтралізація лугом.

Лабораторні досліди:

2. Дія водних розчинів лугів на індикатори.

3. Взаємодія лугів із кислотами в розчині.

4. Взаємодія нерозчинних основ із кислотами.

5. Термічне розкладання нерозчинних основ.

6. Дія водних розчинів кислот на індикатори.

7. Взаємодія хлоридної кислоти з металами.

8. Взаємодія металів із солями у водному розчині.

9. Взаємодія солей з лугами у водному розчині.

10. Реакція обміну між солями в розчині.

11. Розв’язування експериментальних задач.

Практичні роботи:

1. Дослідження властивостей основних класів неорганічних сполук.

2. Розв’язування експериментальних задач.

Домашній експеримент:

1. Взаємодія яєчної шкаралупи з оцтом.

2. Дія на сік буряка оцту, лимонного соку, розчину харчової соди, мильного розчину.

Орієнтовні об’єкти екскурсій. Краєзнавчий і мінералогічний музеї.

Календарне планування на 8-й клас на 2016-2017рр.

8-й клас

(Усього 70 годин, 2 год на тиждень, із них 10 год — резервних)

№ уроки

Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів

1

   2

Повторення найважливіших питань  курсу хімії 7 класу

Найважливіші хімічні поняття.

 Учень:

називає хімічні елементи;  

наводить приклади (формули і назви) простих і складних речовин, оксидів, основ, кислот, рівнянь реакцій;

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

Тема 1. Періодичний закон і періодична система хімічних елементів. Будова атома (15г)

Короткі історичні відомості про спроби класифікації хімічних елементів. Поняття про лужні, інертні елементи, галогени.

Періодичний закон Д.І. Менделєєва. Періодична система хімічних елементів.

Будова атома. Склад атомних ядер (протони і нейтрони). Протонне число. Нуклонне число. Нуклід.

Ізотопи. Радіонукліди.

Сучасне формулювання періодичного закону.

Будова електронних оболонок атомів хімічних елементів 1-3 періодів. Стан електронів у атомі. Електронні орбіталі. Енергетичні рівні та підрівні; їх заповнення електронами в атомах елементів 1-3 періодів.

Електронні та графічні електронні формули атомів. Основний і збуджений стани атома.

Поняття про радіус атома.

Періодична система хімічних елементів з позиції теорії будови атома.

Характеристика хімічних елементів малих періодів за їх місцем у періодичній системі та будовою атома.

Значення періодичного закону.

Узагальнення знань за темою.

Контроль рівня знань учнів навчальних досягнень за темою: «Періодичний закон та Періодична система Д.І. Менделєєва.

Учень:

формулює сучасне означення періодичного закону;

описує структуру періодичної системи;

наводить приклади стабільних та радіоактивних ізотопів, лужних, інертних елементів, галогенів;

розрізняє атомне ядро, електрони, протони, нейтрони; періоди, групи, головні та побічні підгрупи періодичної системи; металічні та неметалічні елементи;

характеризує сутність прийому класифікації та його роль у науці; стан електронів у атомах; склад ядер (кількість протонів і нейтронів у нукліді), розподіл електронів (за енергетичними рівнями та підрівнями) в атомах елементів малих періодів; хімічний елемент за його положенням у періодичній системі та будовою атома, зміни радіусів атомів у періодах і підгрупах;

пояснює періодичність зміни властивостей хімічних елементів; залежність властивостей елементів та їхніх сполук від електронної будови атомів;

аналізує інформацію, закладену в періодичній системі, та використовує її для характеристики хімічного елемента;

обґрунтовує фізичну сутність періодичного закону;

записує електронні та графічні електронні формули атомів елементів малих періодів, атомів неметалічних елементів 2-го і 3-го періодів у збудженому стані;

використовує інформацію, закладену в періодичній системі, для класифікації  елементів (металічний або неметалічний),   та визначення їхньої  валентності, класифікації простих речовин (метал або неметал), визначення хімічного характеру оксидів, гідратів оксидів;

оцінює наукове значення періодичного закону;

усвідомлює значення та небезпеку радіонуклідів.

Демонстрації:

  1. Періодична система хімічних елементів Д. І. Менделєєва (довга і коротка форми).
  2. Моделі атомів.
  3. Форми електронних орбіталей.

1

2

3

4

6

7

8

9

Тема 2. Хімічний зв’язок і будова речовини (9г)

Природа хімічного зв’язку. Електронегативність елементів. Ковалентний зв’язок, його утворення. Полярний і неполярний ковалентний зв’язок. Електронні формули молекул.

Йони. Йонний зв’язок,  його утворення.

Ступінь окиснення. Визначення ступеня окисненняелемента за хімічною формулою сполуки. Складання формули сполуки за відомими ступенями окиснення елементів.

Кристалічні ґратки. Атомні, молекулярні та йонні кристали. Залежність фізичних властивостей речовин від типів кристалічних ґраток.

Узагальнення знань за темою «Хімічний зв язок та будова речовини».

Контроль рівня знань учнів навчальних досягнень за темою: «Хімічний зв язок та будова речовини».

Учень:

називає  види хімічного зв’язку, типи кристалічних ґраток;

наводить приклади сполук із ковалентним (полярним і неполярним) та йонним хімічним зв’язком, атомними, молекулярними та йонними кристалічними ґратками;

розрізняє валентність і ступінь окиснення елемента;

пояснює утворення йонного, ковалентного (полярного і неполярного) зв’язків;

характеризує особливості ковалентного та йонного зв’язків, кристалічної будови речовин   з різними видами хімічного зв’язку;  

обґрунтовує природу хімічних зв’язків; фізичні властивості речовин залежно від їхньої  будови;

прогнозує властивості речовин залежно від виду хімічного зв’язку і типу кристалічних ґраток;

визначає ступені окиснення елементів у сполуках за їх формулами, вид хімічного зв’язку в типових випадках, полярність ковалентного зв’язку;

складає електронні формули молекул, хімічні формули бінарних сполук за ступенями окиснення елементів;

використовує поняття електронегативності для  характеристики хімічних зв’язків.

Демонстрації:

4. Моделі кристалічних ґраток різних типів.

5. Речовини з різними типами кристалічних ґраток.

6. Фізичні властивості речовин із різними типами кристалічних ґраток.

Лабораторні досліди:

1. Ознайомлення з властивостями речовин з різними типами кристалічних ґраток.

1

2

3

4

5

6

7

8

9

Тема 3. Кількість речовини. Розрахунки за хімічними формулами (9 г)

Кількість речовини. Моль — одиниця кількості речовини. Число Авогадро.

Розв я зання задач на визначення кількості речовини.

Молярна маса.

Розв язання задач на визначення молярної маси.

Закон Авогадро. Молярний об’єм газів.

Розв язання задач на визначення молярного об єму газів.

Відносна густина газів.

Розв язання задач на визначення густині газів та на вивід формул за масовими частками.

Контроль рівня знань учнів навчальних досягнень за темою: «Кількість речовини. Розрахунки за хімічними формулами».

Учень:

називає одиницю вимірювання кількості речовини, молярний об’єм газів за нормальних умов, число Авогадро;

пояснює сутність фізичної величини кількість речовини;

встановлює взаємозв’язок між фізичними величинами (масою, молярною масою, об’ємом, молярним об’ємом, кількістю речовини);

обчислює число частинок (атомів, молекул, йонів) у певній кількості речовини; молярну масу, масу і кількість речовини; об’єм даної маси або кількості речовини газу за нормальних умов; відносну густину газу за іншим газом.

Розрахункові задачі:

1. Обчислення числа частинок (атомів, молекул, йонів)  у певній кількості речовини.

2. Обчислення за хімічною формулою  маси даної кількості речовини  і кількості речовини за відомою масою.

3. Обчислення об’єму газу за нормальних умов.

4. Обчислення з використанням  відносної густини газів.

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

16

17

18

19

20

21

22

Тема 4. Основні класи неорганічних сполук (25 г)

Класифікація неорганічних сполук, їхні склад і номенклатура.

Фізичні властивості оксидів. Хімічні властивості оснóвних та кислотних оксидів: взаємодія з водою, кислотами, лугами, іншими оксидами.

Написання реакцій та розв язання задач, враховуваючі хімічні властивості та класифікацію оксидів.

Фізичні властивості кислот. Хімічні властивості кислот: дія на індикатори, взаємодія з металами, основними оксидами, основами, солями. Ряд активності металів. Реакції заміщення й обміну. Заходи безпеки під час роботи з кислотами.

Фізичні властивості основ. Хімічні властивості лугів: дія на індикатори, взаємодія з кислотами, кислотними оксидами, солями. Реакція нейтралізації. Хімічні властивості нерозчинних основ: взаємодія з кислотами і розкладання внаслідок нагрівання. Заходи безпеки під час роботи з лугами.

Узагальнення знань хімічних властивостей оксидів, та кислот та основ.

Контроль рівня знань учнів навчальних досягнень

Поняття про амфотерні гідроксиди.

Фізичні властивості середніх солей. Хімічні властивості середніх солей: взаємодія з металами, кислотами, лугами, іншими солями.

Розв язання задач.

Практична робота №1. Дослідження властивостей основних класів неорганічних сполук.

Загальні способи добування оксидів, кислот, основ ісередніх солей.

Розв язання задач.

Генетичні зв’язки між основними класами неорганічних сполук.

Поширеність у природі та використання оксидів, кислот, основ і середніх солей. Вплив на довкілля.

Узагальнення знань за темою «Основні класи неорганічних сполук».

Контроль рівня знань учнів навчальних досягнень за темою: «Основні класи неорганічних сполук».

Учень:

називає оксиди, основи, кислоти, середні солі за сучасною науковою українською номенклатурою, індикатори (лакмус, метиловий оранжевий, фенолфталеїн, універсальний індикатор);

описує поширеність представників основних класів неорганічних сполук у природі;

наводить приклади оснóвних і кислотних оксидів, оксигеновмісних і безоксигенових, одно-, дво-, триосновних кислот, розчинних і нерозчинних основ, амфотерних гідроксидів, середніх солей;

класифікує неорганічні сполуки;

розрізняє несолетворні (CO, N2O, NO) й солетворні оксиди (кислотні, основні), розчинні й нерозчинні основи, кислоти за складом (оксигеновмісні, безоксигенові) та основністю, амфотерні гідроксиди, середні солі; реакції заміщення, обміну, нейтралізації;

характеризує фізичні та хімічні властивості оксидів, основ, кислот, солей;

порівнює за хімічними властивостями основні та кислотні оксиди, луги і нерозчинні основи;

встановлює генетичні зв’язки між простими і складними речовинами, основними класами неорганічних сполук;

обґрунтовує залежність між складом, властивостями та застосуванням речовин;

прогнозує перебіг хімічних реакцій солей і кислот з металами, використовуючи ряд активності;

складає хімічні формули оксидів, основ, кислот, середніх солей; рівняння реакцій, які характеризують хімічні властивості оснóвних та кислотних оксидів (взаємодія з водою, кислотами, лугами, іншими оксидами), лугів (взаємодія з кислотними оксидами, кислотами та солями в розчині), нерозчинних основ (взаємодія з кислотами, розкладання під час нагрівання), кислот (взаємодія з металами, основними оксидами, основами та солями), амфотерних гідроксидів (взаємодія з лугами і сильними кислотами), середніх солей (взаємодія з металами, кислотами — хлоридною, сульфатною, нітратною, лугами, солями); способи добування оксидів (взаємодія простих і складних речовин із киснем, розкладання нерозчинних основ, деяких кислот і солей під час нагрівання), лугів (взаємодія лужних і лужноземельних (крім магнію) металів із водою, оксидів лужних і лужноземельних елементів із водою) й нерозчинних основ (взаємодія солей із лугами), кислот (взаємодія кислотних оксидів із водою, неметалів із воднем, солей із кислотами), середніх солей (взаємодія кислот із металами, основних оксидів із кислотами, кислотних оксидів з лугами, лугів із кислотами, солей із кислотами, солей із лугами, кислотних оксидів з основними оксидами, солей із солями, солей із металами (реакції здійснюють у розчинах), металів із неметалами;

     використовує сучасну українську номенклатуру основних класів неорганічних сполук; таблицю розчинності кислот, основ та солей для складання рівнянь хімічних реакцій; індикатори для виявлення кислот і лугів;  

обчислює за рівняннями хімічних реакцій масу, кількість речовини та об’єм газу (н.у.) за відомою масою, кількістю речовини одного з реагентів чи продуктів реакції;

планує експеримент, проводить його, описує спостереження, робить висновки;

розв’язує експериментальні задачі;

висловлює судження про значення хімічного експерименту як джерела знань; про вплив речовин на навколишнє середовище і здоров’я людини;

оцінює значення найважливіших представників основних класів неорганічних сполук;

дотримується запобіжних заходів під час роботи з кислотами і лугами.

Розрахункові задачі:

5. Розрахунки за хімічними рівняннями маси, об’єму, кількості речовини реагентів та продуктів реакцій.

Демонстрації:

7. Зразки оксидів.

8. Взаємодія кислотних і основних оксидів із водою.
9. Зразки кислот.

10. Хімічні властивості кислот.

11. Зразки основ.

12. Хімічні властивості основ.

13 Добування хлоридної кислоти і досліди з нею.

14. Доведення амфотерності цинк гідроксиду.

15. Таблиця розчинності кислот, основ та солей.

16. Зразки солей.

17. Хімічні властивості солей.

18. Взаємодія кальцій оксиду з водою, дослідження добутого розчину індикатором, пропускання вуглекислого газу крізь розчин.

19. Спалювання фосфору, розчинення добутого фосфор(V) оксиду у воді, дослідження розчину індикатором і нейтралізація лугом.

Лабораторні досліди:

2. Дія водних розчинів лугів на індикатори.

3. Взаємодія лугів із кислотами в розчині.

4. Взаємодія нерозчинних основ із кислотами.

5. Термічне розкладання нерозчинних основ.

6. Дія водних розчинів кислот на індикатори.

7. Взаємодія хлоридної кислоти з металами.

8. Взаємодія металів із солями у водному розчині.

9. Взаємодія солей з лугами у водному розчині.

10. Реакція обміну між солями в розчині.

11. Розв’язування експериментальних задач.

Практичні роботи:

1. Дослідження властивостей основних класів неорганічних сполук.

2. Розв’язування експериментальних задач.

Домашній експеримент:

1. Взаємодія яєчної шкаралупи з оцтом.

2. Дія на сік буряка оцту, лимонного соку, розчину харчової соди, мильного розчину.

Орієнтовні об’єкти екскурсій. Краєзнавчий і мінералогічний музеї.

Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити