УСІ УРОКИ ЕКОНОМІКИ
10 клас

УРОК № 21. ЗВ’ЯЗОК ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ І СОЦІАЛЬНОЇ СПРАВЕДЛИВОСТІ

 

Мета уроку: ознайомити з поняттям «економічна ефективність»; розширити знання учнів про соціальну справедливість; показати зв'язок економічної ефективності та соціальної справедливості.

Основні поняття: економічна ефективність, соціальна справедливість.

Тип уроку: урок формування і вдосконалення вмінь та навичок.

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент

 

II. Мотивація навчальної і пізнавальної діяльності

 

III. Вивчення нового матеріалу

Лекція вчителя

Сутність поняття «економічна ефективність»

Економічна ефективність — це вид ефективності, що характеризує результативність діяльності економічних систем (підприємств, територій, національних економік).

Розрізняють соціальну та економічну ефективність. Економічна ефективність є однією з найважливіших якісних характеристик суспільного виробництва. Соціальна ефективність виражає ступінь задоволення особистих потреб суспільства. Вона показує, наскільки господарська діяльність спрямована на саму людину і відповідає її потребам та інтересам. Якщо постійно підвищується добробут народу і забезпечується високий життєвий рівень, то, звичайно, дане суспільне виробництво є соціально ефективним.

Економічна ефективність виражає результативність суспільного виробництва шляхом зіставлення затрат і одержаного результату, її визначають за такою формулою:

Е = П/3,

де П — вартість продукту, З — матеріально-грошові затрати.

У результаті одержуємо показник, що характеризує величину прибутку на одиницю витрат. Чим дешевше, з меншими затратами обходиться суспільству виготовлення матеріальних і духовних благ і чим більше їх створюється, тим буде вищою економічна ефективність суспільного виробництва.

Економічна ефективність визначається мірою доцільності розподілу виробничих ресурсів та їх продуктивного використання з огляду на отримані результати.

Рівні підприємницької можливості передбачають створення передумов економічної справедливості, коли економічні блага розподіляються не на основі «зрівнялівки», а відповідно до господарської активності людей та їх професіоналізму.

 

Сутність поняття «соціальна справедливість»

Принцип соціальної справедливості розглядається як рівність у доходах, майнова рівність у доходах, майнова рівність і зрівняльний розподіл.

У найширшому розумінні справедливість означає наявність необхідних умов для нормального цивілізованого розвитку економіки, забезпечення її демократичного характеру, реалізації прав і свобод людини.

Класичне визначення справедливості дав К. Попер. Під справедливістю він мав на увазі:

• рівний розподіл тягара громадянства, тобто тих обмежень свободи, які необхідні для суспільного життя;

• рівність громадян перед законом, звісно тоді, коли закони не підтримують і не засуджують окремих громадян, груп чи класів;

• рівне користування перевагами (а не лише обмеженнями), які держава може запропонувати громадянам.

Проблема справедливості, особливо її взаємозв’язок із свободою, історично була в центрі політичної боротьби в суспільстві. Причому вимога свободи переважно вважалась буржуазною ідеєю, а соціальної справедливості — традиційно реалістичною. Проте сам хід суспільного розвитку в сучасних умовах ставить питання про поєднання ідеалів свободи та справедливості. Як свобода, так і справедливість завжди були бажаннями людини. У кінці XX ст. стало зрозумілим, що розвиток демократії можливий тільки на основі становлення більш рівноправного і справедливого суспільства. Поза справедливістю немає і не може бути свободи особи і людської гідності, стабільного суспільства та прогресивного соціально-економічного розвитку. Справедливість служить прямим регулятором діяльності людини в кожній ситуації.

Визнаючи тільки за людиною здатність до чуйного відчуття таких понять, як добро і зло, справедливість і несправедливість, Арістотель показує, що властивість саме цих якостей і складає основу сім’ї і держави.

Економісти і соціологи не мають єдиної думки про те, що розуміти під соціальною справедливістю, як кваліфікувати її. Найчастіше соціальна справедливість розуміється як прояв справедливості у сфері розподілу багатств, благ і доходів між членами суспільства. Як правило, виділяються чотири основні підходи до проблеми соціальної справедливості з точки зору розподілу благ:

• «елітарний» — усі члени суспільства отримують однакові блага, тобто має місце рівний розподіл благ між індивідами;

• «утилітарний» — товари і послуги розподіляються таким чином, щоб максимізувати загальну користь усіх членів суспільства, тобто дається більше благ тому, хто зуміє зазнати більшої насолоди від них; звичайно, якщо всі члени суспільства були б одинакові, то утилітарна й егалітарна позиції співпадали б;

• «роулсіанський» (на основі концепції Роулса) — максимізується корисність найбільш забезпечених осіб, яка досягається за рахунок підвищення продуктивності та ефективності праці високооплачуваних робітників; у результаті створюються умови для більшого перерозподілу коштів на користь найбідніших членів суспільства;

• «ринковий» — справедливість установлюється ринком: результати конкурентних ринкових процесів справедливі тому, що вони винагороджують тих, хто більш здібний і працьовитий; справедливою є така величина доходу, яка відповідає ефекту від вкладення праці і капіталу у виробництво, що визначено на основі ринкових критеріїв.

Соціальна справедливість відображає оцінку реально існуючої системи розподілу і формування доходів, її становлення з оптимальними принципами організації сфери розподілу доходів і заробітку.

Справедливість із точки зору її етичного змісту не піддається більш-менш точному економічному визначенню. У цьому плані представники класичної ліберальної теорії заперечують саме поняття соціальної справедливості, яке передбачає нібито абстрактну досконалу модель розподілу. Уявлення про соціальну справедливість є, на їх думку, напіврелігійним забобоном, а її реалізація приводить до придушення економічної свободи особи. Соціальна справедливість, яка кимось упроваджується і забезпечується, не має нічого спільного з природним ходом економічного розвитку, прямо суперечить логіці об’єктивних процесів і не може в кінцевому підсумку вважатись виправданою із соціальної точки зору.

Постановка проблеми справедливості в економічній сфері виправдана настільки, наскільки вона є природним наслідком розвитку економічних відносин.

 

Зв’язок економічної ефективності і соціальної справедливості

Сподівання домогтися підвищення матеріального добробуту людей і на цій основі забезпечити більшу справедливість у розподілі доходів ґрунтуються на перспективах динамічного росту і загального підвищення ефективності суспільного виробництва.

Суперечність між соціальною справедливістю та економічною ефективністю гостро ставить проблему банкрутства збиткових підприємств. Немає сумніву, що з точки зору економічної ефективності банкрутство є нормальним явищем. Закриття неефективних підприємств є одним із головних шляхів вирішення проблеми структурної перебудови економіки України. Обмежені можливості бюджету не дозволяють державі взяти на себе всі борги підприємств-банкрутів. Сьогодні замість того, щоб стимулювати дійсно ефективно працюючі підприємства, величезні бюджетні кошти витрачаються на дотації явно неефективним виробництвам.

Проте не можна забувати, що на цих виробництвах працюють люди, для кожного з яких закриття рідного підприємства — особиста трагедія, пов’язана з утратою місця роботи і джерела доходів. Розв’язуючи це складноге питання, доводиться робити надзвичайно важливий економічний вибір. Здавалося б, що справедливо й надалі підтримувати застарілі й нерентабельні підприємства. Однак такий вибір породжує багато економічних проблем: сильну інфляцію, неякісні товари, неефективне їх виробництво, значне число зайнятих низькоефективною працею робітників, зменшення їх заробітної плати тощо.

Ще один приклад суперечності між економічною ефективністю і соціальною справедливістю — ситуація на підприємствах. Ринок спонукає виробників до підвищення ефективності виробництва. Коли фірма (підприємство) стикається із труднощами під час збуту своєї продукції, вона вимушена проводити технічне переоснащення і реконструкцію виробництва, щоб покращити позиції на ринку.

Проте такі заходи приводять до вивільнення з виробничого процесу багатьох робітників. Закони ринку жорсткі: не провести модернізацію і реконструкцію виробництва означає стати неконкурентоспроможним і збанкрутувати. А в результаті постраждають як фірма, так і самі робітники.

Суперечність між економічною ефективністю та соціальною справедливістю багатоаспектна. Вона є однією з центральних економічних проблем нашого суспільства.

Поліпшення стану справ в економіці, підвищення ефективності виробництва означає забезпечення більшої рівності, більшої безпеки і вищого рівня життя для всіх членів суспільства.

 

IV. Закріплення нових знань і вмінь учнів

Робота в групах

Учні класу об’єднуються в групи по 4-5 осіб у кожній. Групи отримують завдання. За 3-5 хвилин кожна група повинна представити результати своєї роботи. Розподіляються ролі в групах таким чином: голова, посередник, секретар, доповідачі.

Голова зачитує завдання, організовує порядок виконання, заохочує до роботи, підбиває підсумки роботи, визначає доповідача.

Секретар коротко і розбірливо веде записи результатів роботи своєї групи.

Посередник стежить за часом, заохочує групу до роботи.

Доповідач (доповідачі) чітко висловлює висновок, якого дійшла група.

«Кейс-метод» полягає в тому, що учні опрацьовують певний текст (статистичні дані, аналіз ситуації) і питання до нього. Опрацювавши матеріал, учні повинні відповісти на поставлені запитання та обґрунтувати їх.

Завдання 1

Одним із засобів подолання несправедливості розподілу багатства на планеті є спроби встановити «справедливу ціну» на товари, які випускають країни, що розвиваються. Наведені нижче фрагменти статті описують роль у цьому так званої справедливої торгівлі.

 

«Справедлива торгівля» в Австралії

Продукти «Fair Trade» можна знайти в більшості супермаркетів Європи, і цей рух належить до пріоритетних на всіх державних рівнях. З 28 квітня по 13 травня в Австралії і Новій Зеландії відбудуться заходи, присвячені популяризації «Fair Trade», — дискусії, дегустації, виставки й освітні заходи... Мета організації — турбота про інтереси виробників із бідних країн.

«Це означає справедливу ціну на їхні товари, яка змогла б покрити витрати виробництва і забезпечити достатні кошти для існування; довгострокові контракти, що забезпечують стабільні доходи; і, що вкрай важливо для багатьох, — підтримку в здобутті знань і навичок, необхідних для розвитку бізнесу і підвищення зарплат».

За словами виконавчого директора FTANZ Нейла Баукера, процес вимагає залучення фермерів для об’єднання їх у кооперативи. «Ціни встановлюватимуться шляхом договору між покупцем і продавцем, — говорить він, — але вони також включатимуть надбавку і ціну fair trade».

«Ціна fair trade — це фіксована ціна, що гарантує виживання виробників, тоді як надбавка — додаткова сума, яка в СІЛА на каві становить 10 центів на фунт (11,9 цента) і йде на розвиток громад».

Н. Баукер пояснив, що маркування продуктів «Fair Trade» вперше почалося в Нідерландах у 80-х роках і швидко поширилося по всій Європі, проте в Австралії воно з’явилося лише у 2003 р. Бізнес «Fair Trade» зріс, збільшивши продаж своїх товарів із 1,2 млн дол. у 2004 р. до 6,5 млн. у 2005 р. Нині близько 100 осіб мають патенти на розподіл товарів «Fair Trade» не тільки через спеціалізовані магазини, а й шляхом продажу у великих мережах супермаркетів «Coles» і «Wool-worth's».

Найбільш ходовим товаром «Fair Trade» в Австралії є кава зі Східного Тімору, Нової Гвінеї та Індонезії, серед інших товарів — чай, шоколад і футбольні м’ячі.

Нік Савейдіс з «Etiko», австралійської компанії з виробництва спортивних товарів, говорить, що його фірма продає м’ячі «Fair Trade» для регбі, футболу, а також тенісні м’ячі не тільки для підтримки руху «Fair Trade», а й із моральних міркувань, щоб зупинити використання дитячої праці. Під час виготовлення більшості футбольних м’ячів, вироблених не в Австралії, досі використовується дитяча праця під час їх прошивання. «Коли ви приїжджаєте на заправну станцію і бачите всі ці дешеві м’ячі, поставте собі запитання, чому вони настільки дешеві. Один футбольний м’яч має 650 стібків, і доросла людина може виготовити максимум 6 або 7 м’ячів на день», — розповідає Н. Савейдіс.

Н. Савейдіс говорить, що його компанія уклала договір fair trade в Пакистані, регіоні, у якому раніше була дуже поширена дитяча праця. Нині там створено центр із прошивання м’ячів, у якому працюють місцеві жінки. Вони отримують зарплату на 47% більшу, ніж інші зшивальники, і можуть дозволити собі відправити своїх дітей до шкіл і дитячих садочків. Центр охорони здоров’я входить у комплекс угод.

Денні Лонг із центру Едмунда Райза в Сіднеї говорить, що католицька церква цілком підтримує рух і проведе презентації, присвячені «Fair Trade», у середніх школах протягом двох тижнів. За словами Д. Лонга, усі люди, які входять до руху «Fair Trade», дуже трепетно ставляться до питань соціальної справедливості. «Вони роблять це не через гроші. Усі вони беруть у цьому участь, щоб допомогти світові. Якщо вони отримують якусь вигоду, то повертають її, щоб надати допомогу іншим».

Джерело: Ша Адамс. «Справедлива торгівля» допомагає виробникам отримати справедливі ціни / Ша Адамс // The Epoch Times Україна [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.epochtimes.com.ua/articfes/view/2/6976. HtmZ

1. Дайте свою інтерпретацію концепції справедливості, яка представлена в наведеному вище матеріалі.

2. У чому полягає взаємозв’язок між ефективністю і справедливістю?

3. У чому полягає причина того, що споживачі купують товари fair trade незважаючи на те, що їх ціна є вищою за ринкову? Дайте інтерпретацію рівноваги споживача для цього випадку.

 

Завдання 2

Публікація, наведена нижче, характеризує сприйняття соціально-економічного стану України наприкінці 2008 р. пересічними громадянами.

В Україні — рекордний рівень соціального песимізму

Нині в Україні спостерігається рекордний рівень соціального песимізму в оцінці як політичної, так і економічної ситуації. Як передає «Інтерфакс-Україна», про це свідчать дані дослідження Research&Branding Group, оприлюднені на прес-конференції в Києві. Опитування проводилося з 22 до 30 листопада 2008 р. у 24 регіонах країни. Опитано 2087 респондентів. Похибка вибірки — 2,2 %. Так, 92 % опитаних уважають політичну ситуацію в Україні нестабільною і лише 1 % характеризують її як загалом стабільну. Економічну ситуацію оцінюють як погану 89 % респондентів, як хорошу — 2 % опитаних. Не задоволені своїм життям 67 % респондентів і лише 29 % — загалом задоволені. При цьому 48,2 % респондентів відповіли, що стали заощаджувати в нинішніх умовах, 21 % — не заощаджують. Найбільша кількість опитаних — 33,3 % — уважають, що Україна може розраховувати лише на свої сили, 20,9 — на допомогу Росії, 16 % — на допомогу Європейського Союзу.

Джерело: Ефективні комунікації [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://pr-center.org.ua/news_show.php?zap=2462

1. Про що свідчать дані соціологічного опитування про зміну суспільного добробуту громадян України? Наскільки це можна пов’язати з ефективністю функціонування економіки чи діяльністю уряду?

2. Якими методами можна досягти зміни наявної ситуації? Чи можна за таких умов здійснити покращання?

3. Які рекомендації щодо покращання наявної ситуації впливають на розвиток економіки та добробуту громадян і як їх можна реалізувати?

 

V. Підсумок уроку. Оцінювання відповідей учнів

 

VI. Домашнє завдання

Прочитати матеріал підручника.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити