Усі уроки української мови 10 клас І семестр Профіль — українська філологія - 2018 рік

ФОНЕТИКА УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ ЯК УЧЕННЯ ПРО ЇЇ ЗВУКОВУ СИСТЕМУ

УРОК 15. ОСНОВНІ ІСТОРИЧНІ ЧЕРГУВАННЯ ПРИГОЛОСНИХ ЗВУКІВ ПРИ СЛОВОЗМІНІ Й СЛОВОТВОРЕННІ

Мета: поглибити знання школярів про артикуляційно-акустичну природу приголосних звуків, ознайомити десятикласників з позиційними та історичними чергуваннями приголосних звуків; розвивати уміння характеризувати зміни звуків у мовному потоці, при словозміні та словотворенні.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Обладнання: ксерокопії текстів, таблиця «Класифікація приголосних звуків української мови».

ПЕРЕБІГ УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

ІІ. ОЗНАЙОМЛЕННЯ З ТЕМОЮ ТА МЕТОЮ УРОКУ

ІІІ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

IV. УСВІДОМЛЕННЯ ТЕОРЕТИЧНОГО МАТЕРІАЛУ В ПРОЦЕСІ ПРАКТИЧНОЇ РОБОТИ

КОМЕНТАР УЧИТЕЛЯ

Голосні й приголосні звуки

Звукова система української мови містить 38 звуків, серед яких 6 голосних і 32 приголосних.

Голосними називають ті звуки людської мови, які творяться за допомогою лише голосу. Голосні звуки розрізняються за такими параметрами: за ступенем піднесення язика, за місцем підняття язика, а також за участю губ (виокремлюють огублені, або лабіалізовані, звуки, до яких належать [<у>] та [<о>], а також нелабіалізовані, тобто неогублені, до яких зараховують усі інші).

Принципи

класифікації

Ряд

Передній

Середній

Задній

Піднесення стінки

язика

Високе

[і]

[и]

[<у>]

Середнє

[е]

[<о>]

Низьке

[а]

Приголосні — це звуки, основу яких становить шум або поєднання шуму та певної частки голосу.

Приголосні класифікують за місцем і способом творення, за участю голосу й шуму, за дзвінкістю й глухістю, за твердістю та м’якістю.

Приголосні тверді і м’які, дзвінкі й глухі.

За ознакою твердості та м’якості приголосні звуки української мови поділяють на тверді та м’які.

М’якими приголосні виступають перед:

1) м’яким знаком: мазь [маз□].

2) перед я, ю, є, ї: любов [л□убов].

3) перед і: схотіти [схот□іти].

4) завжди м’яким є [j].

5) м’якими стають приголосні [д], [т], [з], [с], [ц], [л], [н], [дз] перед іншими м’якими: пісня [п’іс□н□а].

Участь голосу й шуму

Місце творення

Спосіб творення

Губні

Язикові

Глоткові (фарингальні)

Губно-губні

Губно-зубні

Передньо-язикові

Середньоязикові

Задньо-язикові

тв.

тв.

тв.

м.

м.

тв.

тв.

Шумні

Проривні

Дзвінкі

б

д

Д□

ґ

Глухі

п

т

т□

к

Фрикативні

(щілинні)

Дзвінкі

з, ж

з□

г

Глухі

ф

с, ш

с□

х

Африкати

Дзвінкі

дж, дз

дз□

Глухі

ч, ц

ц□

Сонорні

Фрикативні

(щілинні)

в

j (й)

Зімкнуто-прохідні

Носові

м

н

н□

Бокові

л

л□

Вібранти

р

р□

Слід також зважати на таку ознаку приголосних звуків, як напівпом’якшеність.

У позиції перед я, ю, і, є губні ([б],[п],[в],[м],[ф]), задньоязикові ([ґ],[к],[х]), шиплячі ([ж],[ч],[ш],[дж]) та глотковий ([г]) приголосні стають напівпом’якшеними (напівпом’якшеність позначається комою вгорі): сміливий [с□м’іливиj], цвях [ц□в’ах].

Також напівпом’якшеними постають шиплячі приголосні при подовженні в коренях слів: узбіччя [узбіч’:а]. Злегка шиплячі пом’якшуються й перед і: жінка [ж’інка].

В основі поділу приголосних на дзвінкі й глухі покладено принцип участі голосу й шуму при їхньому творенні. Так, традиційно виокремлюють шумні приголосні (дзвінкі та глухі), а також сонорні. Сонорними називають ті звуки, у яких при творенні голос переважає над шумом. В українській мові сонорних приголосних дев’ять: [в], [й], [м], [н], [н□], [л], [л’], [р], [р□] (щоб їх запам’ятати можна вивчити таке речення: «Ми ВиНиЛиРіЙ»).

Шумними називають приголосні, у яких шум переважає над голосом. Шумні приголосні поділяють на дзвінкі й глухі. Зазвичай вони утворюють акустичні пари — дзвінкий звук — глухий: [б] — [п], [д] — [т], [ж] — [ш], [з] — [с], [г] — [х], [дж] — [ч], [дз] — [ц], [ґ] — [к], [д□] — [т□], [з□] — [с□], [дз□] — [ц□]. Глухий звук [ф] не має дзвінкої пари. Для того, щоб запам’ятати глухі приголосні, можна вивчити таке речення: «ХоЧ ФоКуС — Це ШеПіТ»).

1. Розгляньте таблицю «Класифікація приголосних звуків української мови». Дайте характеристику приголосних за такими ознаками:

а) місцем творення;

б) способом творення;

в) за участю голосу і шуму;

г) за твердістю/м’якістю.

2. Назвіть приголосний звук за його характеристикою.

А Губний, шумний, глухий, фрикативний, твердий.

Б Глотковий, шумний, дзвінкий, фрикативний, твердий.

В Передньоязиковий, сонорний, зімкнено-прохідний, вібрант, твердий.

Г Задньоязиковий, шумний, глухий, фрикативний, твердий.

Д Середньоязиковий, сонорний, фрикативний, м’який.

3. Запишіть звуки, за допомогою яких різняться подані слова. Чим з артикуляційного боку ці звуки розрізняються?

Зразок. Дам — там: д//т, розрізняються за участю голосу (дзвінкість//глухість).

Лук — люк, бив — пив, саду — сяду, сом — сон, жар — шар, туша — суша, пил — тил, вас — ваш, кози — коси, мука — муха.

4. Прочитайте слова. Випишіть ті, у яких наявні тільки глухі приголосні.

Кіт, потяг, ковдра, тиша, сонце, мир, шасі, цап, хек, годинник, оса, око.

5. Прочитайте текст. Назвіть основні історичні чергування приголосних звуків української мови.

Чергування приголосних, як і голосних, виникли протягом багатьох періодів мовного розвитку. Спричинені вони різними звуковими законами, які в фонетичній системі сучасної української мови можуть вже зовсім не діяти.

До найпоширеніших чергувань приголосних в українській мові належать:

1. Зміна г, к, х на ж, ч, ш: гонити — жену, плуг — плужок, друг — дружба, друже, нога — ніжка; вік — вічний, наука — учити, рука — ручка; горох — горошина, муха — мушка.

Це чергування дуже давнє, виникло воно на спільнослов’янському ґрунті. Звуки г, к, х були твердими приголосними й у той час зовсім не могли пом’якшуватися. Голосні ж переднього ряду і, е, ь та е носовий вимагали обов’язкового м’якшення тих приголосних, що стояли безпосередньо перед ними. З цієї причини г, к, х перед голосними первинно-переднього ряду не могли зберігатися, в такій позиції на їх місці розвинулися нові приголосні, а саме ж, ч, ш. Зміну г, к, х на ж, ч, ш перед голосними переднього ряду називають першим пом’якшенням (палаталізацією).

2. Зміна г, к, х на з, ц, с. Звичайно це чергування відбувається перед закінченням -і у давальному відмінку однини іменників жіночого та в місцевому відмінку однини іменників жіночого, чоловічого й середнього роду: перемога — перемозі, книга — книзі, річка — річці, макуха — макусі, муха — мусі, берег — на березі, яблуко — в яблуці, кожух — у кожусі.

7. Подані нижче іменники поставте у формі давального й місцевого відмінків й запишіть.

Рука, нога, аптека, бік, тік, поріг, мачуха, рік, річ, луг, берег, кулак, вухо, крига, книга, річка, стежка, віз, око, птах, чумак, бак, круг, напруга.

8. Робота в парах. Розгляньте схему. Доповніть її прикладами. Поясніть причини чергування приголосних.

1. [г] - [ж] - [з];

2. [к] - [ч] - [ц];

3. [х] - [ш] - [с];

4. [г] - [з’];

5. [к] - [ц’].

9. Запишіть. Підкресліть слова, в яких при словозміні чи словотворенні відбувається чергування приголосних звуків.

1. Скажи правду — наживеш ворога. 2. Дай серцю волю — заведе в неволю. 3. В чужу душу не влізеш. 4. Сонечко в дорозі не спіткнеться. 5. Легко казка кажеться, та не легко діло робиться. 6. Хто шукає небезпеки, у ній і загине. 7. Соловейку сизокрилий, скажи правду, де мій милий! 8. Знайшов — не скач, загубив — не плач (З народної творчості).

V. ПІДСУМКИ УРОКУ

· Які чергування приголосних ви знаєте?

· Що таке позиційні чергування? Наведіть приклади.

· Які чергування називаємо історичними? З чим вони пов’язані? Наведіть приклади.

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

► Випишіть з творів художньої літератури 5 речень, де б простежувалося чергування приголосних. Підкресліть приголосні, які чергуються. Дайте пояснення цим змінам. Подайте характеристикузвуків у цих словах.



Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити