Усі уроки української мови 10 клас І семестр Профіль — українська філологія - 2018 рік

УКРАЇНСЬКА ОРФОЕПІЯ ЯК УЧЕННЯ ПРО СИСТЕМУ ЗАГАЛЬНОПРИЙНЯТИХ ПРАВИЛ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ ВИМОВИ

УРОК 21. ОСНОВНІ НОРМИ ЛІТЕРАТУРНОЇ ВИМОВИ. ОСОБЛИВОСТІ ВИМОВИ ГОЛОСНИХ ТА ПРИГОЛОСНИХ ЗВУКІВ

Мета: ознайомити учнів з основними орфоепічними нормами української мови, з особливостями вимови голосних та приголосних звуків (гортанного і проривного звуків [г] і [ґ], сонорних, африкат [дж] та [дз], шиплячих [ж], [ч], [ш]), а також з вимовою слів з апострофом; формувати навички правильної вимови; виховувати любов до рідної мови.

Тип уроку: урок формування практичних умінь і навичок.

Обладнання: ксерокопії текстів, пам'ятка «вимова голосних звуків української мови», пам'ятка «вимова приголосних звуків української мови», орфоепічний словник української мови, словник іншомовних слів.

ПЕРЕБІГ УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

ІІ. ОЗНАЙОМЛЕННЯ З ТЕМОЮ ТА МЕТОЮ УРОКУ

Коментар учителя. Культура усного мовлення виявляється не лише в умінні артикулювати кожен звук відповідно до вимовних норм. Вона передбачає також знання того, як поводять себе звуки в певних позиціях: голосні — в наголошеному чи ненаголошеному складі, приголосні — в кінці слова чи складу, у сусідстві один з одним. У галузі фонетики вироблено низку правил, які формують основні вимоги до культури мови.

ІІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

1. Бесіда з учнями

· Що таке орфоепія?

Довідка. Розділ мовознавства, який вивчає правила єдиної літературної мови, називається орфоепією (від грецьких слів orthos — правильний, рівний і epos — мова, слово). Орфоепічні нормирегулюють правила вимови звуків і звукосполучень, правила наголошування слів, словозміни тощо (Г. Волкотруб).

· Пригадайте орфоепічні правила вимови голосних звуків. Скористайтеся пам’яткою «Вимова голосних звуків української мови».

ПАМ'ЯТКА

«Вимова голосних звуків української мови»

1. Голосні в українській мові у наголошеній позиції вимовляються чітко і виразно.

2. Голосні [і], [а], [у] вимовляються чітко і виразно і в ненаголошених складах.

3. Ненаголошений [е] вимовляється з наближенням до [и].

4. Ненаголошений [и] вимовляється з наближенням до [е].

5. Ненаголошений звук [о], як і наголошений, теж вимовляється голосно, ніколи не перетворюючись на [а], як у російській мові.

IV. ЗАСВОЄННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ В ПРОЦЕСІ ВИКОНАННЯ ПРАКТИЧНИХ ЗАВДАНЬ

1. Прочитайте правила вимови шиплячих приголосних звуків української мови. Доповніть власними прикладами.

У сучасній українській літературній мові є такі шиплячі звуки: тверді — [ж], [ш], [дж], [ч] і м’які [ж’], [ш’], [дж’], [ч’].

Тверді вимовляються: 1) в кінці слова: [н’іж], [питайеш], [н’іч]; 2) перед приголосними на початку і всередині слова: [жбан], [школа], [чвари]; 3) перед голосними [а], [о], [у], [е], [и]: [жал’], [журба], [широко], [шести], [чоло].

Лише в окремих словах перед голосним [у] в орудному відмінку іменників третьої відміни вимовляється м’який шиплячий [ч’], наприклад: [жоуч’у]; орфографічно — жовчю.

Як правило ж, м’які шиплячі стоять перед [і], як-от: [ж’інка], [нож’і]; [наш’і] (С. Дорошенко).

2. Розгляньте пам'ятку «Вимова приголосних звуків української мови». Складіть зв'язний текст та розкажіть про особливості вимови приголосних звуків, наводячи власні приклади.

ПАМ'ЯТКА

«Вимова приголосних звуків української мови»

1. Дзвінкі приголосні перед глухими та в кінці слів вимовляються дзвінко: хліб [хл'іб], мороз [мороз], могти [могти].

2. В окремих випадках перед глухими приголосними дзвінкий [г] вимовляється як [х]: нігтик [н'іхтиек], кігті [к’іхт'і].

3. Глухі приголосні перед дзвінкими в середині слів вимовляються дзвінко: вокзал [воґзал], молотьба [молод'ба].

4. Губні приголосні [б], [п], [в], [м], [ф], а також звук [р] вимовляються твердо майже в усіх випадках, зокрема в кінці слова або складу. Пом’якшені вони перед [і], в іншомовних словах та у словах на зразок свято, цвях, тьмяний. Кров [кров], верф[верф], серйозний [сеирйозний], але біржа [б’іржа], пінта [п’інта], ефіриф’ір] та бюро [б’уро], Мюнхен [м’унхеин].

5. Задньоязикові приголосні [г], [ґ], [к], [х], як правило, тверді. Пом’якшуються вони тільки перед [і] та в деяких іншомовних словах: гиря [гир’я], геолог [геиолог], але кіоск [к’іоск], кювет[к’увет].

6. Приголосний [ц] у кінці слів вимовляється м’яко: кінець [к’інец'].

7. Розрізняються приголосні — проривний [ґ] і щілинний [г]: ґудзик, ґрунт; генеральний, голова.

8. В іншомовних словах звук [і] після іншого голосного обов’язково йотується: інтуїція [інтуйіц'ійа], мозаїка [мозайіка].

9. В іншомовних словах буквосполучення іє завжди відповідає звукосполученню [ійе]: гігієна [г’іг’ійена], клієнт [кл'ійент].

10. Сонорний [в] ніколи не оглушується, однак може переходити в нескладовий [у] на початку слова перед приголосним або в кінці складу чи слова. Сонорний [й] виступає тільки у сполученні [йо], в усіх інших випадках — як нескладовий головний [і].

11. Графічний знак «’» (апостроф) використовується для позначення на письмі твердої вимови приголосних звуків перед сполученням [j] з голосними [а], [у], [е], [і] (графічно — я, ю, є, ї).

12. Буквосполучення дж, дз передають один звук у межах морфеми: [джеирело], [дзеркало]; або два звуки на межі морфем: [від-жеини], [над-звуковий].

3. Прочитайте текст, дотримуючись чіткої артикуляції кожного шиплячого звука.

Текст 1

ЛЕБЕДИНА КАЗКА

Мріють крилами з туману лебеді рожеві,

сиплють ночі у лимани зорі сургучеві.

Заглядає в шибку казка сивими очима,

материнська добра ласка в неї за плечима.

Ой біжи, біжи, досадо, не вертай до хати,

Не пущу тебе колиску синові гойдати,

припливайте до колиски, лебеді, як мрії,

опустіться, тихі зорі, синові під вії.

Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу,

виростуть з тобою приспані тривоги,

за тобою завше будуть мандрувати

очі материнські і білява хата.

І якщо впадеш ти на чужому полі,

прийдуть з України верби і тополі.

Стануть над тобою, листям затріпочуть,

Тугою прощання душу залоскочуть.

Можна все на світі вибирати, сину,

вибирати не можна тільки Батьківщину.

Можна вибрать друга і по духу брата

Та не можна рідну матір вибирати.

В. Симоненко

Текст 2

Я родом з пісні — син села,

а в кожному селі — весілля,

а в кожній пісні — два крила,

бажаю кожному двокрилля.

Одне крило — моя любов,

на другому — моя зненависть.

Щоб дух двокрилля не схолов,

в мені живуть — і гнів, і радість.

М. Сингаївський

► Прокоментуйте вимову приголосних перед голосним [і].

4. Вибірковий диктант. Запишіть слова у два стовпчики:

а) де сполучення літер дж і дз позначають африкати;

б) де ці сполучення позначають два самостійні звуки.

Догоджати, кукурудза, підземний, узгодження, джунглі, дзвоник, віджилий, саджанець, дзеркало, омолоджений, піджак, піджарити, народжений, дзюркотіти, джемпер, дзьобатий, підзахисний.

5. Прочитайте текст, правильно вимовляючи [г] і [ґ].

Проривному звукові [ґ] не щастило. З 30-х років, відтоді, як відповідну йому літеру незаконно вилучили з української абетки, він став чутися в мові дедалі рідше. Його ще подекуди берегли слова ґрати (залізні), ґуля, ґвалт та ін., і то лише в мовленні деяких ревних блюстителів мовної культури або старих людей.

Це давній звук нашої мови, років 200-300 тому його на письмі передавали двома літерами — кг. І ось тепер, нарешті, його реабілітовано... Звук цей живе в ласкавому слові аґу — першому слові, яким звертаються до немовлят. І навіть це дає йому повне право на існування в мові (А. Матвієнко).

► Пригадайте інші слова зі звуком [ґ] та запишіть їх.

► Яку роль виконують звуки [г] і [ґ] у словах: грати і ґрати, гніт і ґніт?

6. Прочитайте вголос. Зверніть увагу на вимову африкат [дж] та [дз].

Бджола, джунглі, ходжу, коледж, дзьоб, ґудзик, кукурудза, дзеркало, дзюрчати, відродження, воджу, родзинка, дзвін, випередження, засудження, зраджений, нагромаджений.

7. Словниковий диктант. Запишіть під диктовку слова у дві колонки: а) з літерою г; б) з літерою ґ.

Гаманець, ґудзик, газета, гадюка, ґедзь, ґрунт, ґвалт, ґелґотіти, гирло, галас, ґанок, ґрати, Ганна, галактика, ґава, гайворон, гніт, газель, ґречний.

► Перевірте себе за допомогою орфоепічного словника.

8. Прочитайте. З'ясуйте вимову звуків, позначених літерою в.

Любов, давно, був, вовк, вітер, вчора, вечір, вийшов, вовна, робив, вуз.

9. Запишіть слова. Скільки звуків позначають у словах букви я, ю, є, ї? Порівняйте вимову слів з апострофом зі словами, в яких апостроф не вживається. Зробіть висновки.

В’юн, здоров’я, багрянець, прислів’я, мавпячий, цвях, ялина, комп’ютер, ілюзія, зв’язок, тьмяний, бюрократ, любов’ю.

10. За словником іншомовних слів з'ясуйте, з якої мови запозичені подані слова. Поясніть особливості їх вимови.

Джаз, джентльмен, бюджет; ера, епос, феномен; гравюра, капюшон; цирк, цитата, акваріум; ландшафт, бухгалтер, шайба.

11. Прочитайте скоромовки, відпрацьовуючи вимову різних звуків.

1. Дзижчить над житом жвавий жук, бо жовтий він вдягнув кожух. 2. Чом чорним чорнилом чорніє рядок? 3. На річці Лука спіймав рака в рукави. 4. Летіла лелека, заклекотіла до лелеченят. 5. Прийшов Прокіп — кипів окріп, пішов Прокіп — кипить окріп, як при Прокопі кипів окріп. 6. Босий хлопець сіно косить, роса росить ноги босі.

V. ПІДСУМКИ УРОКУ

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

► Підготувати до виразного читання улюблені поетичні твори. Виписати з цих поезій приклади вживання шиплячих приголосних. Вивчити кілька скоромовок.



Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити