Усі уроки української мови 10 клас І семестр Профіль — українська філологія - 2018 рік

УКРАЇНСЬКА ГРАФІКА. УКРАЇНСЬКА ОРФОГРАФІЯ ЯК УЧЕННЯ ПРО СИСТЕМУ ЗАГАЛЬНОПРИЙНЯТИХ ПРАВИЛ НАПИСАННЯ СЛІВ

УРОК 26. З ІСТОРІЇ СТАНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ГРАФІКИ Й ОРФОГРАФІЇ. ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ОРФОГРАФІЇ: ФОНЕТИЧНИЙ, МОРФОЛОГІЧНИЙ, ТРАДИЦІЙНИЙ, ДИФЕРЕНЦІЮВАЛЬНИЙ

Мета: подати відомості про історію становлення українського правопису, а також про правила української орфографії, що ґрунтуються на фонетичному, морфологічному, традиційному й диференціювальному принципах; формувати вміння визначати ці принципи в мові; виховувати пізнавальний інтерес до вивчення української мови.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Обладнання: ксерокопії текстів, таблиця «норми літературної мови», таблиця «Принципи української орфографії», таблиця «Український та англійський алфавіти».

ПЕРЕБІГ УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

ІІ. ОЗНАЙОМЛЕННЯ З ТЕМОЮ ТА МЕТОЮ УРОКУ

ІІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

1. Розгляньте таблицю «Норми літературної мови», доповніть її, наведіть кілька прикладів та поясніть свої міркування.

Назва норми

Характеристика норми

Орфоепічні

Орфографічні

Регулюють правильне написання звукосполук і слів

Лексичні

Регулюють вживання слів у властивих їм значеннях

Граматичні

Регулюють правильне творення слів, уживання форм слів, побудову слів і речень

Стилістичні

Пунктуаційні

IV. ЗАСВОЄННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Прочитайте тексти. Визначте, що таке графіка. Що вивчає орфографія? Розкажіть про історію становлення української графіки та орфографії.

Графіку (від гр. graphikos — «писати», «малювати») визначають як сукупність усіх рукописних та друкованих знаків певної писемності (графеми, розділові знаки, шрифтові різновиди). Українська графіка (як і білоруська, болгарська, російська, сербська) бере свій початок від старослов’янського письма. У нинішньому українському алфавіті є лише дві літери, що не були в кирило-мефодіївській абетці, це ґ (відома з кінця XVI ст.) та ї. Власне, українська графіка бере свій початок від кінця минулого тисячоліття. Через те, що немає прямої відповідності між звуками і їх передачею на письмі, графіку ще визначають і як співвідношення між звуками й літерами. Досконалість графічної системи залежить від того, наскільки точно літери письма відтворюють звуки (фонеми) мови.

Українська графіка — одна з найдосконаліших, оскільки в більшості випадків літери української мови однозначні, тобто передають один основний звук. Однак окремі літери передають два звуки (Щ, Ї; у певних позиціях — Я, Ю, Є). І навпаки, деякі звуки позначаються двома літерами (дж, дз). Бука Ь (м’який знак) служить лише для позначення м’якості приголосних. До графіки належить також апостроф — надрядковий знак для позначення роздільної вимови губних приголосних, р, к перед наступними я, ю, є, ї. В окремих випадках використовується знак наголосу (для розрізнення омонімів) чи знак довготи, м’якшення (у фонетичному письмі). Літери бувають великі й малі, писані й друковані.

Письменники, що писали живою мовою, мусили шукати засобів передачі справжнього звучання. А тому від часу «Енеїди» (1798 р.) до 1905 нараховується близько 50 різних правописних систем. Найпомітніші з них системи О. Павловського, «Русалки Дністрової», П. Куліша. У 1907-1909 рр. виходить знаменитий Словарь української мови Б. Грінченка, в якому практично був застосований фонетичний принцип правопису. Він і став законом для всіх українських видань (З посібника).

У 1918 році було видано проект офіційного українського правописного кодексу, запропонований проф. І. Огієнком. Згодом у його доопрацюванні взяли участь акад. А. Кримський і проф. Є. Тимченко, і він був виданий у 1919 році під назвою «Головніші правила українського правопису». Всі подальші зміни й доповнення до нашого правописного кодексу були внесені саме в цей офіційно затверджений текст, що став законом.

Графіка відтоді не переглядалася, якщо не брати до уваги, що з 1933 року з неї було вилучено літеру ґ.

Орфографія ж постійно вдосконалювалась, охоплюючи написання тих слів, які раніше не регулювалися силою закону. Особливо це стосувалося слів іншомовного походження, насамперед новітніх запозичень з європейських мов, а також грецизмів і латинізмів. У травні 1928 року в Харкові відбулася правописна конференція, яка схвалила новий, розширений український правописний кодекс. Зберігаючи традиційну українську графіку, вчені докладно опрацювали орфографію та вперше унормували правила української пунктуації. Орфографія «Українського правопису», схваленого 1928 року, була побудована на компромісі: українські з походження слова писалися згідно зі східноукраїнськими правописними традиціями, а запозичені — згідно із західноукраїнськими. Такий симбіоз не припав до душі тодішньому партійно-державному керівництву, і воно швидко його ліквідувало: наступне видання правопису (1933 р.) було вже зорієнтоване тільки на східноукраїнські правописні традиції. І все ж «Український правопис» 1933 року видання потребував ґрунтовного доопрацювання. Цю роботу під керівництвом акад. Л. Булаховського було завершено в 1945 році, а в 1946 році стабільний «Український правопис» було видано.

Правопис 1946 року з невеликими змінами й доповненнями було перевидано в 1960 році мільйонним тиражем. Проте сьогодні це вже бібліографічна рідкість. Та й мова не стояла на місці: з’явилися нові слова, тривав процес запозичення, поповнювалась наукова термінологія, свої вимоги до орфографії висувала перекладацька практика. Постало закономірне питання про чергове видання «Українського правопису». З цією метою Президія Академії наук України утворила представницьку Орфографічну комісію.

Вироблений робочою групою проект було розглянуто групою вчених. Орфографічна комісія після докладного розгляду кожного параграфа оновленого «Українського правопису» ухвалила його опублікувати. Разом із тим комісія одностайно підтримала постанову І Міжнародного конгресу україністів про потребу вироблення єдиного правопису для всіх українців, що проживають як в Україні, так і за її межами. Єдиний правопис має базуватися на всьому історичному досвіді його творення (З «Українського правопису»).

► Заповніть таблицю «Український та англійський алфавіти», дібравши українські відповідники до латинських букв. Порівняйте алфавіти. Чим можна пояснити їх подібність?

Буква

A

B

C

D

E

F

G

H

I

J

K

L

M

N

O

P

Q

R

S

T

U

V

W

X

Y

Z

2. Прочитайте текст. На основі прочитаного заповніть таблицю «Принципи української орфографії». Наведіть по п'ять прикладів на кожен принцип орфографії.

Кожна орфографія базується на певних принципах, які залежать від граматичної і фонетичної структури мови та відбивають історичні умови розвитку і формування її правописної системи. В основу орфографії сучасної української мови, як і орфографії споріднених російської та білоруської мов, покладено три принципи: фонетичний, морфологічний та історичний, або традиційний.

Фонетичний принцип полягає в тому, що слова передаються на письмі так, як вони вимовляються в літературній мові, тобто букви в словах, написаних за цим принципом, мають таке ж звукове значення, яке закріплене за ними в алфавіті, напр.: рот, лист, долина.

За морфологічним принципом зберігається однакове написання значущих частин слова, незалежно від їх позиції в слові і від реального звучання. Наприклад, у корені жи- (жити, жила, живе) голосний в різних позиціях звучить по-різному, як и, ие і еи(житие, жиела, жеиве), але на письмі, додержуючись морфологічного принципу, його передаємо завжди однією буквою и. У слові купається в частці ся звук с зовсім не чується, разом з попереднім м’яким приголосним т він вимовляється як довгий ц (купаjец’а), однак за морфологічним принципом він на письмі передається, як і тоді, коли зберігається у вимові (купатися, купалася).

Історичний, або традиційний, принцип полягає в тому, що слова передаються на письмі за традицією, як вони писалися раніше, хоч у сучасній мові таке написання не пояснюється ні вимовою, ні граматичною структурою. За історичною традицією в українській графіці двома буквами передають африкати дж і дз, хоч означають вони по одному звуку; вживається буква щ, якою завжди передається сполучення двох звуків — шч, хоч для позначення кожного з них в алфавіті існують свої окремі букви; вживаються букви я, ю, є, ї для позначення двох звуків, хоч для них в алфавіті також є інші букви.

Традиційним є написання букви и на місці ненаголошеного голосного в словах типу кишеня, комин, либонь, лиман та букви е в словах леміш, левада тощо.

До диференціюючих, або смислових, написань належать насамперед вживання великої і малої букви в слові в залежності від його значення або місця у фразі: Орел (місто) — орел (птах), Кавун(прізвище) — кавун (рослина).

Смислова диференціація обумовлює написання разом і окремо таких, наприклад, слів: відсталі (прикметник) — від сталі (іменник з прийменником), простяг (дієслово) — про стяг (іменник з прийменником) (За М. Жовтобрюхом).

Назва принципу

Характеристика

Приклад

Фонетичний

Морфологічний

Історичний (традиційний)

Диференціювальний

V. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

1. Прочитайте групи слів та з'ясуйте принципи написання. Обґрунтуйте свою думку.

1. Їхати, Єва, рябий, люди, кисет, левада, бджола. 2. Земля, Малина, на пам’ять, роман, вгорі. 3. Весло, життя, робиться, вертиться. 4. Подія, щука, дають, зграї, пращур. 5. Сказати, козацький, будяк, калач, списати.

2. З наведених речень випишіть по кілька слів на кожен з принципів правопису.

1. Летять хмарки над гомоном заводу, що димарями небо підпира (В. Сосюра). 2. Уляна тривожно позирала у вікно (Г. Тютюнник). 3. Темного моря білявая хвилечка до побережного каменю горнеться (Леся Українка). 4. Сивіла дощем далечінь, вода вже блищала на шляху (О. Гончар). 5. Почалося нове життя запорозького козацтва (А. Кащенко). 6. Щасливому щастя (Народна творчість).

3. Вибірковий диктант. Запишіть слова у чотири колонки за принципами української орфографії.

Дзеркало, свято, Роман, зозуля, щастя, кожух, весна, козацький, молотьба, багач, земля, піч, сфотографувати, тижневий, Квітка.

VI. ПІДСУМКИ УРОКУ

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

► З творів художньої літератури випишіть 5 речень, у яких були б наявні слова на кожен з принципів орфографії.



Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити