Усі уроки української мови 10 клас І семестр Профіль — українська філологія - 2018 рік

МОВА ЯК СУСПІЛЬНЕ ЯВИЩЕ. УКРАЇНСЬКА МОВА В УКРАЇНІ

УРОК 2. МОВНА СИТУАЦІЯ В ДЕРЖАВІ.УКРАЇНСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО ПРО МОВУ. МОВНІ ОБОВ’ЯЗКИ ГРОМАДЯН

Мета: розширити знання учнів про мовну ситуацію в державі, узагальнити відомості про українське законодавство щодо мови та політику «русифікації»; розвивати логічне мислення; виховувати любов до державної мови України та усвідомлювати свої обов'язки як громадян.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Обладнання: довідники, картки з індивідуальним завданням.

ПЕРЕБІГ УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

ІІ. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ ТА МЕТИ УРОКУ

ІІІ. СПРИЙНЯТТЯ ТА ЗАСВОЄННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

► Як ви розумієте поняття мовна ситуація? Порівняйте свої міркування з матеріалом довідників.

Мовна ситуація — сукупність форм існування однієї мови або сукупність мов у їх територіально-соціальному взаємовідношенні і функціональній взаємодії в межах певних географічних регіонів або адміністративно-політичних утворень. Мовну ситуацію описують за кількісними, якісними та оцінними параметрами. До кількісних ознак належать кількість мов, кількість мовців, кількість комунікативних сфер, які обслуговує мова. Якісними критеріями є такі: характер мовних норм (одномовність чи багатомовність), функціональна рівнозначність/нерівнозначність, характер панівної мови (іноземна чи місцева). Під оцінними параметрами розуміють внутрішню і зовнішню оцінку мови. Внутрішня оцінка — це оцінка мови її споконвічними носіями, а зовнішня оцінка — така ж характеристика носіями інших мов.

1. Прослухайте текст про мовну ситуацію в Україні. У якому стилі оформлене висловлювання. Доведіть свою думку.

Мовна ситуація — притаманний суспільству спосіб задоволення комунікативних потреб за допомогою однієї або кількох мов. Мовна ситуація — один з найважливіших об’єктів соціолінгвістики, який звичайно характеризується за якісними, кількісними й оцінними параметрами. Для сучасної мовної ситуації в Україні у зв’язку зі зміною мовної політики властиві процеси протиборства старих стереотипів і нових тенденцій мовного планування. Найпомітніші новації спостерігаються у сфері оцінних ознак мов. Українська мова серед україномовного і неукраїномовного населення країни з часом стає престижнішою, у суспільній свідомості поступово підвищується показник її комунікативних якостей і естетичних цінностей, спинився процес падіння «лояльності» щодо української мови,— посилюється мовно-національна свідомість українців, а також представників інших етносів. Останнє іноді спонукає до певних корективів у мовній політиці. На сході і на півдні України серед частини населення інспірується рух щодо надання статусу офіційної і російській мові, на Закарпатті мусується думка про так звану етно-мовну окремість русинів. Загалом кількісні і якісні ознаки сучасної мовної ситуації в Україні в основному стабільні. З 88 мов, зафіксованих переписом 1989 в Україні, за числом носіїв абсолютно переважає українська, яку визнали рідною 32 773,8 тис. українців (87,7 %), відповідно російську мову визнали рідною 11 147,5 тис. росіян (98,3 %). До 1989 під впливом тодішньої мовної політики в офіційному спілкуванні й особливо в містах — функціонально домінуючою була російська мова. Це загрожувало українському народові втратою своєї мови через етап українсько-російської двомовності з переходом на спілкування виключно російською мовою.

Прийняття Закону «Про мови в Українській РСР» і державної програми його впровадження певною мірою зупинило цей негативний процес, започаткувало зміни мовної ситуації у напрямі підвищення функціональної ролі української мови як державної. За роки державної незалежності України найпомітніші зміни у сферах функціонування української мови відбулися в мережах дошкільного виховання (кількість дітей, що виховувалися українською мовою, зросла з 50,8 % у 1991 до 69 % у 1996), шкільної освіти, у мові публічних заходів державного керівництва, діловодства, реклами та деяких інших (З енциклопедії).

► Коротко перекажіть прослуханий текст. Охарактеризуйте мовну ситуацію в сучасній Україні.

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

1. Як можна пояснити слова Ліни Костенко про те, що народ вмирав не від інфарктів, а від втрати рідної мови?

Нікого вочевидь не треба переконувати в тому, що осереддям будь-якої нації є її мова. Якщо вона зникає, то й народ розпорошується поміж іншими дужчими етносами, котрі шанують свою рідну мову, плекають і оберігають її. Народи-поневолювачі, загарбуючи території та людей, які їх населяють, намагалися передусім відібрати в них мови, посіяти релігійний розбрат. Якщо це вдавалося, ворог легко оволодівав своєю здобиччю, знекровлював її спочатку духовно, а вже потім фізично, причому на довгі роки, бо втрата етнозахисних механізмів вартує незмірно дорого. Відомо ж бо, що найкращим лікарем від усіх хвороб, і від ренегатства, яничарства, манкуртства, відступництва, зради зосібна, є час. Для відновлення національної самобутності, повернення до своєї праматеризни потрібні не роки, навіть не десятиліття, а віки. Така вже діалектика людського буття, така вже страшна плата за втрату зв’язку із родом своїм... Усе це відоме українському народові — і з тієї ж таки причини, що він умирав, як сказала найталановитіша поетка сучасності Ліна Костенко, не від інфарктів, а від того, що в нього відбирали рідну, мелодійну й багату мову, заганяли його вже кволого й безпомічного в польські, німецькі, російські та інші лінгвосоціуми. Проте не сталося так, як гадалося. Мова українська, зазнаючи нестерпної щоденної наруги від «воріженьків» і «добрих людей», не втрачала своїх самобутніх ознак, не піддавалася силоміць насаджуваним асиміляційним впливам, не сходила з вуст великих достойників-українців, котрі понад усе любили рідну землю, прагнули, щоб по кістках їхніх пращурів не топтався ворог лукавий, недруг лютий, брат збайдужілий (М. Степаненко).

► З’ясуйте, у якому реченні що є сполучним словом.

2. Прочитайте мовні обов'язки громадянина. Доповніть наведений перелік власними думками.

Розмовляй українською скрізь. Не поступайся мовою задля привілеїв, вигоди,— це зрада свого народу. Стався до мови так, як до матері чи батька — люби і шануй її понад усе. Допомагай кожному, хто вивчає або бажає вивчати українську мову. Підтримуй усі починання держави, громадськості та окремих осіб, спрямовані на утвердження і поширення української мови. Не будь байдужим до найменших проявів обмежень чи зневаги української мови. Стався до інших мов так, як би Ти хотів, щоб ставилися до Твоєї державної мови (З кн. «Мова і нація»).

3. Прочитайте висловлювання, коротко прокоментуйте кожне з них. Поставте і поясніть розділові знаки в реченнях.

1. Народ що не усвідомлює значення рідної мови для свого вищого духовного життя і сам її покидає й відрікається виконує над собою самогубство (П. Шафарик). 2. Хто не любить своєї рідної мови солодких святих звуків свого дитинства не заслуговує на ім’я людини (Й.-Г. Гердер). 3. Спочатку треба бути поганим громадянином щоб потім стати хорошим рабом (Ш. Монтеск’є). 4. Найбільше і найдорожче добро в кожного народу це його мова, ота жива схованка людського духу його багата скарбниця в яку народ складає і своє давнє життя і свої сподівання розум досвід почування (Панас Мирний). 5. Недавно я поза Уралом Блукав і Господа благав Щоб наша правда не пропала Щоб наше слово не вмирало (Т. Шевченко).

V. ПІДСУМКИ УРОКУ

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

► Написати твір на тему: «Мій обов’язок перед мовою».





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити