Усі уроки української мови 10 клас І семестр Профіль — українська філологія - 2018 рік

ЛЕКСИКОЛОГІЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ЯК УЧЕННЯ ПРО ЛЕКСИЧНИЙ СКЛАД

УРОК 46. ВЛАСНЕ УКРАЇНСЬКА ЛЕКСИКА ТА СЛОВА, УСПАДКОВАНІ З ІНДОЄВРОПЕЙСЬКИХ І СХІДНОСЛОВ'ЯНСЬКИХ МОВНИХ СПІЛЬНОСТЕЙ. ПОНЯТТЯ ПРО СТАРОСЛОВ'ЯНСЬКУ МОВУ ТА ЇЇ РОЛЬ У РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ. СТИДЛІСТИЧНА РОЛЬ СТАРОСЛОВ'ЯНІЗМІВ У МОВЛЕННІ

Мета: поглибити відомості десятикласників про ознаки споконвічної української лексики, про старослов'янську мову та роль старослов'янізмів у сучасній українській мові; формувати уміння розрізняти власне українську лексику, а також слова, успадковані з індоєвропейських, слов'янських та східнослов'янських мовних спільностей; виховувати любов до рідної мови.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Обладнання: копії текстів, таблиця «Споконвічна українська лексика».

ПЕРЕБІГ УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

ІІ. ОЗНАЙОМЛЕННЯ З ТЕМОЮ ТА МЕТОЮ УРОКУ

ІІІ. ЗАСВОЄННЯ НОВИХ ЗНАНЬ

Коментар учителя. За походженням слова поділяються на споконвічні, інакше їх називають питомі, «свої», і запозичені, тобто взяті з інших мов, «чужі». Терміном «споконвічні слова» позначають такі лексичні одиниці, що успадковані з давніх часів від усіх періодів історичного розвитку мови (За С. Дорошенком).

1. Розгляньте таблицю. На які групи можна поділити українську споконвічну лексику?

Споконвічна українська лексика

Успадкована з індоєвропейської мови

Спільнослов’янська

Східнослов’янська

Власне українська лексика

Це слова, відомі (з деякими відмінностями у фонетичному складі) усім або окремим індоєвропейським мовам, що не належать до слов’янської групи

Це слова, знані в добу загальнослов’янської єдності. Ці слова є в слов’янських мовах (білоруській, болгарській, польській, чеській, російській та ін.), але їх немає в неслов’янських мовах (англійській, німецькій, іспанській, французькій)

Ці слова побутували в східнослов’янську добу до існування Київської Русі, коли ще не було української, російської, білоруської мов. Ці слова спільні для всіх трьох східнослов’янських мов, проте їх немає в інших слов’янських мовах (західнослов’янських, південнослов’янських)

Це слова, яких немає у споріднених російській і білоруській мовах. їх поява припадає на час формування української мови. Багато нових слів утворилися від спільних коренів роб-: робити, виробляти; ден-: щоденний, щоденник; вис-: височина, високість; друг-: дружній, дружина, одружуватися; власне українські суфікси: -щина-, -чина-, -аль-, -ів- ник-, -ець-, -цтв-, -зтв-, -енн-, -тт-, -інн-: газівник, батьківщина, злочинець, козацтво

Укр. мати, рос. мать, лат. matter, лит. mote, нім. mutter, англ. mother, тадж. модар

Голова, день, жити, дуб, земля, коса, рука, сорочка, чорний, чотири, я

Білка, дядько, коромисло, снігур, хороший, рілля, криниця, гай, вирій

Багаття, взагалі, гарний, мріяти, очолити, січень, водій, біля, серед, наче, нехай, захоплення, коваль

► Завершіть речення:

1. Споконвічна українська лексика — це... 2. Спільнослов’янська лексика — це... 3. Спільносхіднослов’янська лексика — це... 4. До власне української лексики зараховують...

ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

1. Зважаючи на фонетичні і граматичні ознаки, доведіть, що подані слова належать до власне української лексики.

Робітничий, подружжя, височінь, чоловік, освітянин, виріб, жіноцтво, розуміння, чуття, козацтво.

2. Випишіть із тексту слова, що належать до споконвічної української лексики.

► Диференціюйте цю лексику на: 1) успадковану зі спільноіндоєвропейської прамови; 2) утворену від спільнослов’янської основи; 3) спільносхіднослов’янську; 4) власне українську.

Слалась у далечінь прадавня річка, несучи в своїх берегах розплавлену небесну голубизну, несучи розілляте сонце, переблиски його живі, срібні. Слалась у далечінь вічною незбагненною мелодією, звучання якої — радісне, урочисте — можна було, здається, почути, тільки слід було тонше наструнювати свій слух. Вода мерехтіла, вода світилась різними барвами, вода міняла настрій, де всміхалась по-дитячому щиро, а де стриманіше, вода наче пісню співала весь час (Є. Гуцало).

► Назвіть специфічні особливості кожного з різновидів лексики з погляду походження.

3. Вибірковий диктант. Випишіть у чотири колонки слова: власне українські, спільнослов'янські, спільносхіднослов'янські, індоєвропейські.

Сім’я, вода, білий, сто, шия, злочинець, гай, жовтень, мрія, від, зуб, нога, мати, сонце, захоплення, дядько.

4. Прочитайте текст. Випишіть слова, що вживаються лише в українській мові. Визначте їх семантику й специфічні ознаки. Поділіть українську лексику на групи за значенням (слова, що позначають явища природи, місцевість, людські почуття, суспільні явища, стосунки між людьми, родинні зв'язки).

Мешканці малих і великих поселень на українській землі були насамперед хліборобами — людьми, що «робили» хліб і на золотавій ниві, і на млинному майданчику, і біля печі. Хліб у кожній родині — найперший годувальник, дарунок Божий, батько, всьому голова і розпорядник. Де хліб і вода, там вже нема голоду, коли є хліба край, то і під вербою рай, і стіл — престіл. А як хліба ні куска, то й в палаці тоска, і любов тане, і бесіда суха, і рибка бридка. Без перебільшення можна сказати: без хліба немає життя. Недарма у слів «жито» і «життя» — один корінь («Енциклопедія українознавства»).

5. Робота в парах. До названих груп запишіть спільнослов'янські слова.

Група № 1. Назви тварин.

Група № 2. Назви почуттів, стану людини.

Група № 3. Назви дій.

Група № 4. Назви професій.

Група № 5. Назви рослин.

Група № 6. Назви кольорів.

Група № 7. Назви речей.

6. Прочитайте текст. Яка роль старослов'янської мови в розвитку української мови? Визначте, що таке старослов'янізми. Які функції вони виконують у сучасній українській мові?

Старослов’янізми — це такі слова, які до лексичного складу східнослов’янських мов успадковані від мови старослов’янської, що сформувалась в ІХ столітті на основі живих македонських говорів давньоболгарської мови. Майже всі слов’яни певний час використовували старослов’янську мову в функції літературної, яка мала для них міжнародне значення.

У Х столітті з розвитком Київської Русі старослов’янська мова була запозичена й східними слов’янами. В деяких жанрах, головним чином у церковно-релігійній літературі, вона вживалася протягом ряду століть. Старослов’янською мовою, якій була властива певна літературна організованість, складалися самобутні твори, ще більше нею перекладалися книги різноманітного змісту з грецьких оригіналів. У старослов’янській мові були поширені слова для назв багатьох понять, насамперед абстрактних, для яких ще не існувало відповідників у живих давньоруських говорах. Такі слова й запозичувалися в давньоруську мову з старослов’янської в першу чергу. Проте серед старослов’янізмів, засвоєних східними слов’янами, могли бути й інші назви, зокрема побутові, що поширилися внаслідок занесення до них від південних слов’ян раніше невідомих речей побуту: плащ, палата, область.

Старослов’янізми характеризуються деякими фонетичними і граматичними особливостями. Найголовніші з них такі:

1. Сполучення ра, ла, ре, ле відповідно до східнослов’янських оро, оло, ере, еле (храм — хороми, глава — голова, древко — дерево).

2. Наявність префіксів воз-, пред-, со-, суфіксів -знь, -тель, -ство (воздати, предтеча, соратник, приязнь, учитель, братство). Здебільшого старослов’янізми виконують у сучасній українській літературній мові стилістичну функцію. Іноді їх уживання обумовлене темою твору, як наприклад, у поемі «Марія» Т. Г. Шевченка:

Все упованіє моє

На тебе, мій пресвітлий раю,

На милосердіє твоє,

Все упованіє моє

На тебе, мати, возлагаю.

Вони використовуються й для соціальної характеристики відповідних персонажів художніх творів.

Досить часто за допомогою старослов’янізмів створюється високий або урочистий стиль мови. Напр.: Благословенна ти в віках, як сонце наше благовісне.

Старослов’янізми виступають й у функції стилістичного засобу, який надає висловлюваній думці зниженого, іронічного або сатиричного забарвлення. Це досягається поєднанням старослов’янізмів зі звичайними побутовими словами, а особливо словами зниженими, із значенням згрубілості: Хотілося б зігнать оскому на коронованих главах, на тих помазаниках божих (За М. Жовтобрюхом).

7. Доберіть до поданих слів старослов'янізми та складіть з ними речення.

Володар, ворота, ворог, голос, золото, сторож, город.

8. Прочитайте речення. Знайдіть старослов'янізми та з'ясуйте їх функції.

1. Історія — це святая святих народу (О. Довженко). 2. Гримить! Благодатна пора наступає (І. Франко). 3. Я його трійчаком як блисну! — так воно тільки — іве! — та в ярок, як вихор! І чувала забув. Я, правду казавши, і не помітив, кого я поблагословив (Остап Вишня). 4. Що ти тут, старосто мій,— теє-то, як його — розглагольствуєш з пришельцем? (І. Котляревський).

9. Прочитайте. Визначте старослов'янізми. Укажіть на морфологічні й лексичні ознаки старослов'янізмів.

Щедра нагорода, людська приязнь, насущний хліб, священне братство, премудрий Господь, ваші уста, благородна людина.

V. ПІДСУМКИ УРОКУ

· Чим відрізняються поняття спільнослов’янська лексика та східнослов’янська лексика?

· Наведіть приклади спорідненості лексики української та інших слов’янських мов.

· Назвіть особливості власне українських слів.

· Які функції виконують старослов’янізми?

VІ. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

► Використовуючи етимологічний та тлумачний словник, складіть розповідь про три власне українських слова.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити