Усі уроки української мови 10 клас І семестр Профіль — українська філологія - 2018 рік

МОВА ЯК СУСПІЛЬНЕ ЯВИЩЕ. УКРАЇНСЬКА МОВА В УКРАЇНІ

УРОК 6. КИРИЛО І МЕФОДІЙ ТА ЇХНЯ РОЛЬ У СТАНОВЛЕННІ СЛОВ'ЯНСЬКОЇ ПИСЕМНОСТІ. КИРИЛИЦЯ ЯК ОСНОВА ДЛЯ РОЗВИТКУ СЛОВ'ЯНСЬКИХ СИСТЕМ ПИСЬМА. ВИДИ ПИСЬМА В ПЕРІОД КИЇВСЬКОЇ РУСІ

Мета: подати десятикласникам відомості про діяльність Кирила та Мефодія та їхню роль у становленні слов'янської писемності, розширити знання про кириличний алфавіт та види письма в період Київської Русі; на основі мовленнєво-комунікативного дидактичного матеріалу виховувати почуття поваги до історії рідної країни.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Обладнання: ксерокопії текстів, зображення Кирила та Мефодія, алфавіт кирилиці, зразки уставу, півуставу та скоропису, кросворд.

ПЕРЕБІГ УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

ІІ. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ ТА МЕТИ УРОКУ

ІІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ

Заслухати кількох учнів з доповідями про діяльність Кирила та Мефодія.

IV. СПРИЙНЯТТЯ ТА ЗАСВОЄННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Уважно прослухайте текст. У якому стилі він оформлений? Доведіть свою думку. Визначте тему та ідею почутого.

Св. Кирило (світське ім’я Костянтин) народився у 826 чи 827 р., а його старший брат Мефодій — в 814 р. в місті Солунь, сучасна назва Фесалоніки (Греція) у сім’ї Лева — друнгарія, військового середнього чину. За походженням Лев був греком, а мати Кирила і Мефодія, як припускає багато дослідників, була слов’янкою. Оскільки Солунь ІХ ст. був двомовним: місцева людність розмовляла грецькою мовою та болгаро-македонським діалектом, то св. Кирило та Мефодій ще з дитинства добре засвоїли слов’янську мову. Не випадково на початку 60-х рр. ІХ ст., коли в Константинополі визначався склад так званої Моравської місії, то вирішальний вплив на її склад справив той факт, що Кирило та Мефодій походили з Солуня, а «солуняни,— за словами імператора Михайла ІІІ,— всі чисто говорять слов’янською мовою».

Молодший із солунських братів — Костянтин-Кирило освіту здобував у Константинополі у Магнаврській школі, найкращому навчальному закладі Візантії. У 850 або 851 р. Костянтин стає професором цієї уславленої школи, де він прославився не лише як філософ, але і як знавець інших мов. Окрім грецької, він досконало володів слов’янською та латиною, а також староєврейською мовою, адже при складанні слов’янської азбуки він використав ряд елементів гебрейсько-самаритянського письма.

Про молодість Мефодія, старшого брата Костянтина-Кирила, збереглося обмаль свідчень. Є припущення, що замолоду Мефодій був імператорським намісником на слов’янських (болгарських) землях Візантії, та, розчарувавшись у державній кар’єрі, постригся в ченці й оселився в одному з монастирів на горі Олімп, що поблизу сучасного міста Бурса у Туреччині.

Освіченість св. Кирила високо цінували в найвищих колах Константинополя — Костянтин-Кирило навіть дістав прізвисько — Філософ,— тому його часто залучали до різних дипломатичних місій.

Оскільки св. Кирило та Мефодій не були наділені ніякими привілеями чи повноваженнями, то своє перебування у Великій Моравії вони розпочали з каторжної праці: створювали та апробовували норми першої літературної мови слов’ян; активно перекладали основні конфесійні тексти, що дозволило б вести богослужіння слов’янською мовою; навчали слов’янської грамоти та богослов’я близько 50 учнів, які повинні були стати священиками. Ця праця, як свідчать джерела, тривала 40 місяців, після чого св. Кирило та Мефодій разом із учнями вирушили у тривалу подорож до Рима, де, як вони хотіли одержати офіційне визнання створених ними перекладів основних богослужбових текстів слов’янською мовою.

Надзвичайно повчальною з погляду сучасності є поведінка святого Кирила під час дискусій з духовенством Венеції, яка відбулася, коли солунські брати подорожували до Рима. За свідченнями «Житія Кирила», у Венеції єпископи, священики, монахи накинулись, мов ворони, на Кирила, впадаючи у тримовну єресь: вони були переконані, що Бога можна прославляти лише трьома мовами — староєврейською, старогрецькою та латиною, тому слов’янські переклади Святого Письма вони вважали єретичними. Святий Кирило присоромив їх, відповівши: «Хіба Бог не посилає дощ однаково для усіх? Або ж сонце не світить усім і всюди? Або не усі дихаємо однаково повітрям? Тож як не соромно вам визнавати лише три мови, а решту племен народів вважати сліпими і глухими». А на додаток св. Кирило дотепно назвав таких оборонців канонічності трьох мов пилатниками, бо, мовляв, священність староєврейської, старогрецької та латини вони пояснювали тим, що напис на Гробі Господньому був виконаний за наказом Пилата саме цими трьома мовами.

Завдяки солунським братам слов’яни першими серед європейських народів здобули право говорити з Богом рідною мовою. При цьому слід наголосити, що св. Кирило і Мефодій зуміли так вирішити вкрай складну проблему визнання церквою старослов’янської мови. Це помітно сприяло єдності церкви, зміцнювало східну і західну гілки християнства, тоді як адепти запровадження у церковне життя інших європейських мов, зокрема англійської, німецької, нерідко породжували церковні розколи (За Л. Белеєм; з газети).

► Стисло перекажіть прослуханий текст.

2. Прочитайте текст. Визначте його основну думку. Складіть план.

Кирилиця — одна з найдавніших систем слов’янського письма (азбук), як і глаголиця. Названа на честь творця слов’янської писемності просвітителя Кирила (світське ім’я — Костянтин). Кирилиця ґрунтується на грецькому алфавіті унціального (уставного) типу. Автор кирилиці невідомий. Є кілька гіпотез про її творця: сам Кирило, Мефодій, пресвітер Костянтин, болгарський цар Симеон тощо. Найімовірніше, що кирилицю склав у кінці ІХ — на початку Х ст. учень Кирила Климент Охридський, який 893 став архієпископом і розгорнув освітню діяльність у Південно-Західній Македонії.

У давню кирилицю ввійшли 24 літери грецького алфавіту (а, в, г, д, є, z, н, і, к, л, м, n, о, п, р, с, т, ф, х, ω, ψ, θ, ξ, v) та 12 спеціальних знаків на позначення характерних звуків слов’янської фонетичної системи, а саме: б, ж, s (первісно вимовлялась як дз), ч, γ, ш, ъ, ы, ь, , □ (юс малий, носовий е), □ (юс великий, носовий о), а також лігатура щ для передачі сполуки приголосних ш і т (точний склад первісної кирилиці не з’ясований). Букву ш запозичено з глаголиці.

Літери ж, ч, у, б, ъ, ь, безсумнівно, є видозміненими глаголичними знаками. Допускається виникнення знака s із грецької дигамми. Кожна буква кирилиці мала свою назву — в переважній більшості словоформи: азъ «я», боукы «буква» або «бук», вд «знаю» (пізніше — вди «відай», «знай»), добро тощо. Вони сприяли швидшому засвоєнню грамоти. Кириличні букви мали й числове значення, співвідносне із значенням тотожних знаків грецької абетки: а — 1, в — 2, г — 3, д — 4, є — 5 і т. д. Виняток становили специфічні кириличні літери у і ч, які відповідно мали значення 90 і 900.

Найдавнішою з нині відомих датованою кириличною пам’яткою є напис 931 у скельному монастирі біля с. Крепча в Болгарії. Найдавніші пергаменні кириличні рукописи — Савина книга (Савине Євангеліє) кінець Х або початок ХІ ст., Супрасльський збірник ХХ ст. Найдавнішою точно датованою кириличною книгою є давньоруське Остромирове Євангеліє 1056-57. Кирилиця протягом Х-ХІІ ст. вживалася рівнобіжно з глаголицею, яку поступово витісняла. Певною перевагою кирилиці перед глаголицею було відносно простіше накреслення букв. Упродовж історії кирилиці мінявся тип письма. Першим з’явився устав. З ХIV ст. поширився півустав. Поява півуставу була зумовлена прискоренням процесу писання, оскільки потреба в книгах та ін. текстах збільшувалася. Зростання попиту на писемну продукцію, особливо в ділових паперах, вимагало пришвидшення темпу писання, що призвело до виникнення в кінці ХIV ст. скоропису. Із скоропису розвинувся курсив — сучасне ручне письмо з пов’язаними буквами. У ХIV ст. з’явилася і орнаментальна в’язь у заголовках. Півуставне письмо лягло в основу кириличних друкарських шрифтів. У Росії 1708 був створений близький до нинішнього гражданський шрифт, яким мали писатися і друкуватися світські тексти. Накреслення букв стало спрощеним. Кирилицею у давнину користувалися усі православні слов’яни, а також румуни й молдовани. З уведенням додаткових букв і знаків до літер кирилиці на позначення специфічних звуків на слов’яно-кириличній графічній основі ґрунтуються і нинішні системи письма українців, білорусів, росіян, болгар, македонців, сербів, югосл. русинів, а також (через російський) алфавіти багатьох народів колишнього СРСР і монгольська абетка (З енциклопедії).

► Як кирилиця вплинула на розвиток сучасних слов’янських систем письма?

► Про які види письма в період Київської Русі ви довідалися?

► Який вид письма ліг в основу друкарських шрифтів, а який — в основу сучасного ручного письма?

► Які значення мали кириличні букви? З чим це було пов’язане?

V. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

1. Прочитайте текст. Назвіть основні ознаки уставу, на півуставу та скоропису.

Найдавніші східнослов’янські пам’ятки написані кирилицею, яка вже від початку Х ст. поширювалась у Давній Русі, головним чином разом з розповсюдження християнства. В історії кириличного письма розрізняють три періоди: устав, півустав і скоропис. Найдавніший з них устав, що виник під впливом грецького уставного письма. Він вживався в давньоруській мові і в ранній період розвитку мов східнослов’янських народностей (XIV-XVI ст.). Уставному письму властиві великі прямі літері, не з’єднані між собою. З середини XIV ст. починає поширюватися півуставне письмо. Його літери менші за розміром, часто вони пишуться з нахилом вправо, їхня геометрична форма не завжди витримується, окремі літери виносяться над рядок. З кінця XIV ст. виникає й поширюється скоропис, літери в якому з’єднуються, форма їх ще більш порушується. У середині XVI ст. в східних слов’ян виникає друкарство; друкований алфавіт створений з деякими змінами на основі півуставного письма. Перша датована книга під назвою «Апостол» надрукована в Москві в 1564 р., на Україні у Львові — в 1574 р. Іваном Федоровим (3 кн. «Історична граматика української мови»).

2. Розглянувши зразки кириличного письма спробуйте самі визначити його вид: устав, напівустав та скоропис.

3. Розгадайте кросворд.

По вертикалі. 1. Одна з азбук, названа на честь творця слов’янської писемності. (Кирилиця) 2. Нормативно-правовий акт найвищої юридичної сили держави, в якому закріплені основи політичної, економічної, правової та інших систем цієї держави. (Конституція) 3. Елементи кількох мов, об’єднані штучно, без додержання норм літературної мови, нечиста мова. (Суржик) 4. Українська, російська і білоруська мови — ... група мов (слов’янська). 5. Творець слов’янської азбуки. (Кирило) 6. Свідоме, цілеспрямоване нищення певної мови як головної ознаки етносу — народності, нації. (Лінгвоцид) 7. Яка функція мови відображена у виразі: «Мова — засіб інтелектуальної діяльності людей»? (Когнітивна) 8. Міністр внутрішніх справ Російської імперії, автор тези: «Ніякої малоросійської мови не було, немає і бути не може». (Валуєв)

По горизонталі. 1. Яка функція мови відображається у рядках: «Мова — засіб спілкування»? (Комунікативна) 2. Вид письма давніх кириличних рукописів. (Скоропис) 3. Показник людської вихованості. (Культура) 4. Певна тональність тексту, яка задається мовцем з метою викликати певний настрій, емоції. (Колорит) 5. Буква слов’янського алфавіту. (Іжиця) 6. Одна зі слов’янських азбук. (Глаголиця) 7. Найпоширеніша сім’я споріднених мов. (Індоєвропейська)

VI. ПІДСУМКИ УРОКУ

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

► Використовуючи можливості мережі Інтернет або бібліотечний фонд, знайти інформацію та підготувати повідомлення про перші граматики української мови, про Мелетія Смотрицького та Івана Ужевича.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити