Усі уроки української мови 10 клас І семестр Профіль — українська філологія - 2018 рік

МОВА ЯК СУСПІЛЬНЕ ЯВИЩЕ. УКРАЇНСЬКА МОВА В УКРАЇНІ

УРОК 7. КОРОТКІ ВІДОМОСТІ З ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПИСЕМНОСТІ. ПЕРШІ ГРАМАТИКИ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

Мета: поглибити знання школярів про українську писемність, познайомити учнів із граматиками М. Смотрицького та І. Ужевича; розвивати мовленнєво-комунікативні уміння, удосконалювати навички порівняння різних підходів до мовних явищ; за допомогою дидактичного матеріалу виховувати повагу до історичних пам'яток, сприяти усвідомленню зв'язку розвитку мови з історією народу-носія.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Обладнання: ксерокопії текстів, «Граматика» Мелетія Смотрицького, граматика Івана Ужевича, алфавіт кирилиці та глаголиці, зразки кириличного та глаголичного письма (див. урок № 8), портрет М. Смотрицького.

ПЕРЕБІГ УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

ІІ. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ і МЕТИ УРОКУ

IІІ. ЗАСВОЄННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Прочитайте та прокоментуйте висловлювання.

1. Письмо, «як один з найделікатніших розділів історії культури», є відображенням естетичних смаків тієї чи іншої епохи (В. Борисенко). 2. Багато більш давніх, ніж глаголиця, алфавітів, у тому числі латинський і грецький, створювались за образом і подобою своїх «родичів» — алфавітів, що раніше існували (Л. Толстой). 3. Як би там не було,— найбільше пощастило грекам: саме їхня алфавітна система лягла в основу «великого дерева» алфавіту, що розкинув свої віти по всій земній кулі (А. Кондратов).

► Пригадайте, у який період історії людства виникло письмо. Поміркуйте, чому порівняно із звуковою мовою, письмо виступає додатковим засобом спілкування?

2. Бесіда

· Пригадайте, за яких умов виникло письмо у слов’ян?

· Назвіть факти, які доводять існування письма у Київській Русі. З’ясуйте етимологію слів кирилиця і глаголиця.

· Які букви в кирилиці і глаголиці були непотрібні праукраїнцям?

· Розглянувши кириличний та глаголичний алфавіти, а також зразки письма, порівняйте два види писемності.

3. Прочитайте текст. Охарактеризуйте структуру граматики М. Смотрицького. У чому полягає традиційність і новаторство талановитого граматиста?

ГРАМАТИКА М. СМОТРИЦЬКОГО — ПЕРЛИНА ДАВНЬОГО МОВОЗНАВСТВА

«Граматика» — один із найвидатніших творів давнього слов’янського мовознавства. Його написав молодий учений, добре обізнаний із тодішньою європейською та вітчизняною граматичною наукою і з церковнослов’янськими текстами, досвідчений педагог, що викладав церковнослов’янську мову в школах Вільна, Острога, Києва. Автор створив працю в несприятливих умовах переслідувань його після надрукування книги «Плач». Смотрицький змушений був блукати з місця на місце, але найдовше (приблизно чотири роки) він прожив у Києві, де йому надав притулок І. Борецький. Очевидно, під час викладання й ректорування в Київській школі Мелетій написав якщо не ввесь текст, то принаймні більшу частину «Граматики» (1614 р. або 1615-1617 рр.— перша пол. 1618 р.).

«Граматика» Смотрицького призначена була передусім для викладачів. Вона велика обсягом, насичена визначеннями, прикладами, поясненнями винятків із правил. Отже, Смотрицький задумав її як підручник. Звертаючись у передмові до вчителів, Смотрицький пише про велике значення граматики. Тут вперше у вітчизняному мовознавстві Смотрицький торкається питання про добрий стиль й нормативність у мові. Цікаві також вказівки Мелетія про методику викладання мови, тому його передмова — цінний документ педагогічної й методичної думки XVII ст. Рекомендується читати різноманітні тексти, писані «чисты (м) языкомъ Славенскимъ», причому необхідно вивчати й словниковий склад мови. М. Смотрицький вважає, що діти мають у школі розмовляти словенороською мовою. Учений усвідомлює, що «славεнскій языкъ» у його часи був занедбаний.

Смотрицький перший в історії нашого мовознавства дав повний курс граматики в її тодішніх основних частинах: «Орфографія, Етимологія, Синтаксис». Смотрицький у церковнослов’янській мові налічує 40 букв. Фактично тут наведено 47 букв, через те що автор кваліфікує окремі літери як варіанти інших: «г или ґ», «s, ξ или з», «оу или γ».

Частини мови поділяються на «СкланАεмыА, и НεскланАεмыА». Багато місця відведено «Имєни», що об’єднує іменники, прикметники, числівники та займенники прикметникової відміни. Загалом «ИмА» має сім ознак: «Оуравнεнїε: Родъ: Видъ: Число: Начεртанїε: Падεжъ: и Склонεнїε». За Смотрицьким «ИмА» буває двох видів: «Собствε(н)ноε» (Петръ) і «Нарицатεлноε» (отεцъ).

Велике значення мала книга Смотрицького для написання першої граматики російської мови «Grammatica Russica». Твір М. Смо- трицького відіграв визначну роль і в історії культури південних слов’ян, насамперед у Сербії. Митрополит М. Петрович, що заснував на початку XVIII ст. школу в м. Карловац, запросив викладачів із Росії. Викладач М. Суворов привіз із собою 100 примірників «Граматики» Смотрицького. «Граматика» М. Смотрицького була відома в країнах Європи і поза ареалом функціонування церковнослов’янської мови. Щоб зробити її доступною для вивчення особами, які не знали або були мало обізнані з церковнослов’янською мовою, робилися більш-менш повні переклади «Граматики» латинською мовою.

M. Смотрицький дав школам XVII ст. авторитетний і ґрунтовний підручник. Після його «Граматики» ніхто не наважився нападати на церковнослов’янську мову як на мову невпорядковану. Видатний учений здійснив кодифікацію церковнослов’янської мови східнослов’янської редакції. Кількість східнослов’янських і власне українських елементів у ній порівняно невелика, однак вони разом зі східнослов’янською звуковою (точніше — орфографічною) оболонкою книжних елементів надавали нормам М. Смотрицького словенороського характеру. Об’єднання в «Граматиці» М. Смотрицького елементів, спільних для східних і південних слов’ян, з елементами специфічно східнослов’янськими й південнослов’янськими (насамперед старослов’янського походження) зробило її однаково прийнятною і близькою для всіх слов’янських народів, які користувалися церковнослов’янською мовою, тому праця М. Смотрицького стала знаряддям культурного єднання слов’ян. М. Смотрицький уперше виразно відділив церковнослов’янську мову від східнослов’янських, проте словенороський характер «Граматики» благотворно вплинув на закріплення в них багатьох літературних норм, зокрема на усталення орфографії та орфоепії української мови ХУП-ХУШ ст. (За В. Німчуком).

4. Прочитайте фрагменти з граматики. Поясніть, у чому виявляється зв'язок граматики М. Смотрицького з українською літературною і народною мовою.

Опаснω прочує блюдомо бγди: во Грєчєски (х) рєченїи (х) орографїи Грєчєской в Латінски (х) латінстєй хранимий быти: иво єврєйски (х) єврєйстєй, якω, Данїил (у) Михалъ Мартінъ Філоєй: и про (ч).

Прєпинанїа строчна сть десать: чєрта/: запатая,: двоточїє:: точка.: ра (з)атная: єдинитна»: вопросна: оудивна!: вместна []: (т)ло (ж) на () (З кн. «Історія української літературної мови»).

5. Прочитайте текст. Що нового ви дізналися про історичний шлях української наукової думки? Назвіть особливості граматики Івана Ужевича.

Винятковою працею в історії староукраїнської філології є «Граматыка словенская, написана пре (з) Іωанна Ужевича словАнина славнои Академїи пари (з)скои в (ъ) теωлогїи студента в (ъ) Парижу» (далі «Граматыка»). Такий заголовок має рукопис пам’ятки з датою 1643 р., який зберігається в Національній бібліотеці в Парижі. Другий варіант твору озаглавлений «Граматыка словенская. Зложена и написана трудомъ и прилежанїє (м) Іωанна Ужевича словянина», датований 1645 р., розміщений у бібліотеці м. Арраса на півночі Франції. Обидва манускрипти написані латинською мовою. Своєрідність «Граматыки» І. Ужевича полягає не тільки в тому, що вона створена міжнародною мовою Європи старої доби, але й у тім, що заголовок її обіцяє читачеві опис «словенської» — церковнослов’янської мови, однак насправді автор викладає в книзі головним чином систему української мови XVII ст.

Граматист знайомить західноєвропейських філологів і з деякими особливостями міжслов’янської церковнослов’янської мови, яку називає «священною» («святою»). Словенороська (церковнослов’янська) й українська мови в контексті «Граматыки» І. Ужевича розглядаються як два різновиди однієї мови. Церковно-слов’янські елементи автор здебільшого підкреслює, але часом їх не виділяє жодним чином.

У творі І. Ужевича досить помітний порівняльний аспект: іноді вчений показує морфологічні особливості польської, чеської й хорватської мов. Лінгвіст часто підкреслено виділяє подібність слов’янської граматичної системи до латинської або її відмінності від неї. Принагідно І. Ужевич для зіставлення залучає факти грецької й гебрайської (давньоєврейської) мов. Все це свідчить про те, що свою книгу вчений пропонував увазі освічених філологів. Імовірно, І. Ужевич прагнув на основі української мови створити вступ до вивчення граматичних систем інших слов’янських мов.

«Граматыка словенска» І. Ужевича порівняно невелика за обсягом — 142 с. паризький, 170 с.— арраський варіант рукопису у чверть аркуша.

І. Ужевич написав граматику української мови. Він добре знав, що це перша праця такого змісту, тому після розгляду граматичної системи наприкінці її в «Епіграмі на книгу» слушно писав: «Книго, ніколи такою на батьківщині не бачена...».

Адресована іноземцям-неслов’янам — західноєвропейським ученим, «Граматыка» І. Ужевича відзначається рядом специфічних ознак, непритаманних іншим граматичним працям українських лінгвістів старої доби.

Вона починається типовим східнослов’янським букварем XVII ст. Автор наводить алфавіт у «друкарському» й скорописному варіантах в узвичаєному прямому порядку літер, оберненому й змішаному. Тут же даються графічні варіанти букв. Характерно, що серед кириличних букв немає ґ, закріпленої М. Смотрицьким для словенороського правопису і часто вживаної в середині XVIIст.

Другий розділ — «Про частини мови» — присвячено морфології. Граматист у паризькому варіанті своєї праці твердить, що «слов’яни, як і латини, мають вісім частин мови», але не перелічує їх. В арраському рукописі І. Ужевич називає кожну: ім’я, займенник, дієслово, дієприкметник, прислівник, прийменник, сполучник та вигук. У цьому він прийняв класифікацію М. Смотрицького.

Невелика за обсягом «Граматыка» І. Ужевича є непересічним явищем в історії української лінгвістики. Українська мовна система в ній викладена вдало, хоч у автора виникали труднощі при витлумаченні деяких специфічних слов’яноукраїнських граматичних особливостей. В історію філології І. Ужевич увійшов як учений, що перший лінгвістично опрацював українську мову. Неминуще значення має й фактичний матеріал його праці (За В. Німчуком).

6. Охарактеризуйте структуру і наукову базу граматики І. Ужевича, використавши наведені уривки з праці.

Уривок з паризького рукопису

Prima persona Indicativi γ in vel ю

Secunda in ишъ vel єшъ:

Tretia in итъ vel єтъ

Prateriti ma persona in лемъ vel лєхъ secunda in лєсь Tertia in лъ Imperativus in й contractum et й longum vt панй.

Уривок з арраського рукопису

Numero Plurali

Nomi: и, стали, лазни Balnea

Genit: єй, сталєй

Dati: ємъ сталємъ

Accus: и, стали

Voca: и, стали

Abla: Ами, сталАми//Ахъ.

(З кн. «Історія української літературної мови»)

7. Порівняйте граматику М. Смотрицького та І. Ужевича. Які спільні та відмінні ознаки ви помітили?

IV. ПІДСУМКИ УРОКУ

· Які граматики ви знаєте? Чим пояснюється їх поява?

· У чому полягає практичне значення перших граматик української мови?

· Що вам відомо з історії написання, функціонування у слов’янському світі граматики М. Смотрицького?

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

► Складіть діалог на 16-18 реплік про важливість перших граматик української мови.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити