Матеріали для Нової української школи 1 клас - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити

Усі уроки української мови 10 клас ІІ СЕМЕСТР Профіль — українська філологія - 2018 рік

УКРАЇНСЬКА ЛЕКСИКОГРАФІЯ ЯК РОЗДІЛ МОВОЗНАВСТВА ПРО УКЛАДАННЯ СЛОВНИКІВ

УРОК 76. З ІСТОРІЇ ЛЕКСИКОГРАФІЇ. СЛОВНИКИ ЯК ВІДОБРАЖЕННЯ ІСТОРІЇ І КУЛЬТУРИ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ. СЛОВНИК ЛАВРЕНТІЯ ЗИЗАНІЯ, «ЛЕКСИКОН» ПАМВИ БЕРИНДИ. ЕЛЕКТРОННІ СЛОВНИКИ

Мета: ознайомити учнів з історією розвитку української лексикографії; удосконалювати навички роботи зі словником; сприяти усвідомленню важливості словників в історії та культурі, виховувати повагу до надбань рідного народу.

Тип уроку: урок формування практичних умінь та навичок.

Обладнання: копії текстів, виставка словників, «Словарь української мови» Б. Грінченка, «Великий тлумачний словник сучасної української мови», зображення Лаврентія Зизанія, зображення титульної сторінки «Лексикона» Памви Беринди.

ПЕРЕБІГ УРОКУ

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

II. ОЗНАЙОМЛЕННЯ З ТЕМОЮ ТА МЕТОЮ УРОКУ

III. ЗАСВОЄННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Прочитайте. Випишіть основні лексикографічні праці та їх авторів. Перекажіть текст.

КОРОТКА ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЛЕКСИКОГРАФІЇ

Першим етапним словником став «Лексись» Лаврентія Зизанія (Вільно, 1596), 1061 словникова стаття. Лаврентій Зизаній-Тустановський (народився в 60-х роках ХVІ ст.— помер після лютого 1634 р.) був мовознавець, письменник, педагог, перекладач, церковний діяч. Тут церковнослов’янські слова, перекладені тодішньою українською мовою: алчба — голодность; ведро — погода; супруг — пара. Уперше використано екземпліфікацію (приклади в тексті), застосовано паспортизацію. Уперше слова проакцентовано.

Велике значення мав «Лексикон» («Лексиконъ славеноросскій и именъ тлъкованіє») Памви Беринди (1627), підготовлений у друкарні Києво-Печерської лаври. Народився між 1555-1560 — помер 23 липня 1632 р. Близько 7000 статей, серед них близько 1400 онімів. Паспортизований. Низка статей енциклопедичні, іноді подана й етимологія. Уперше вказує на метафоричне й образне вживання слова. Уперше в східнослов’янській практиці вводить граматичні ремарки й відсилання («зри», «зр.»).

У ХІХ ст. з’являються словнички й словники О. Павловського, І. Войцеховича, І. Вагилевича, П. Білецького-Носенка, Ф. Шимановича, Т. Вітвицького та ін.

Перший великий Словник української мови уклав П. П. Білецький-Носенко (1774-1856). Обсяг понад 20000 статей. До реєстру добирались майже завжди слова, властиві тільки українській мові, або ж спільні з російською, але відмінні звуковим складом: він, вона, воно; вúтришок; витряк; гвинтúвка; копúлити; коровáй. Подаються відомості із словотвору, описується словозміна, даються синтаксичні коментарі.

Найвидатнішою лексикографічною працею до початку ХХ ст. був чотиритомний Словарь української мови за ред. Б. Грінченка, єдиний з усіх, який часто називають Словник Грінченка(1907-1909). Матеріал до нього опрацьовувала редакція журналу «Киевская старина». Це перекладний українсько-російський словник, хоча він деякою мірою й енциклопедичний. Так, у Словнику знаходимо рисунок верстáта (варстáта) й не тільки дефініцію, а й 34 деталі (і їх назви) гуцульського верстата. Незважаючи на обумовлене редакцією хронологічне обмеження (від І. Котляревського до 1870 року), автор зумів довести реєстр Словника до 68 тис. слів. Представлена літературна лексика ХІХ ст., фольклор, діалекти. Широко подає українську фразеологію, іноді з поясненням її походження.

Словнику Б. Д. Грінченка була присуджена Російською Академією наук друга премія М. І. Костомарова «за лучший малорусский словарь». Хоча сам Грінченко оцінював його скромно і вважав свій труд «першою сходинкою на шляху створення наукового українського словника».

З 1938 р. була розпочата робота над великим Російсько-українським словником. Війна призупинила роботу, та вона була відновлена в евакуації в Уфі, а потім у Москві. Словник був опублікований у 1948 р. з реєстром в російській частині в 80 000 слів і був доповнений і перевиданий уже як тритомний у 1968 р. з реєстром у 120 000 слів.

Важливим фактом став одинадцятитомний Словник української мови, що спочатку планувався як десятитомний; тлумачний, довідково-нормативний, публікувався в 1970-1980. Хронологічні рамки реєстру з граматичною та стилістичною кваліфікацією досить широкі — від Котляревського до наших днів, тобто до 1980 року. Укладачі зосередилися переважно на відбитті загальновживаної літературної лексики (мати, іти, праця, свій, учора). Проте немало тут і застарілих слів (війт, волость, кріпаччина), чимало відомих діалектизмів (ґазда, арідник, файний, вуйко). Рясна й фразеологія — десь 10-12 тис.: байдики бúти, брáти ноги на плéчі, альфа і омéга.

Словник укладений на основі 5-мільйонної картотеки НАН України, реєстр 134-135 тис. слів.

Важливе досягнення словникарів — Великий тлумачний словник сучасної української мови (укладач і редактор — В. Т. Бусел). Словник створено на основі мільйонної картотеки видавництва «Перун». До реєстру Словника внесено: 1. активну лексику української мови (відомо, відомості, відомство); 2. терміни й номенклатуру (асфальт, ракета університет); 3. назви народів і племен (болгари, китайці, поляни); 4. назви мешканців (львів’янин, луганець, луганчанка) (З посібника).

2. Порівняйте словникові статті зі словами цукерня, отава, прийдешній «Словаря української мови» Б. Грінченка зі статтями «Великого тлумачного словника сучасної української мови». Укажіть спільні та відмінні ознаки.

3. Розгляньте зображення Л. Зизанія і титульної сторінки «Лексикона» П. Беринди. Прочитайте тексти про цих видатних мовознавців та їх праці і дайте відповіді на такі питання.

· Хто створив перші лексикографічні праці? Назвіть ці праці.

· З якою метою готували словники в кінці XVI — першій половині XVII ст.?

· Яке значення мають ці пам’ятки для вивчення історії мови?

· Що нового вніс П. Беринда в лексикографію і що було в нього традиційне?

· Чому реєстр першої частини словника містить церковнослов’янські та давньоруські, російські, грецькі, латинські, польські й українські слова?

· Як на змісті словників позначився рівень тогочасної науки?

Текст № 1

Зизаній (Зизаній-Тустановський) Лаврентій Іванович (справжнє прізвище — Кукіль, у перекладі грецькою мовою — Зизаній) — український мовознавець, письменник, перекладач, педагог і церковний діяч.

«Лексис...» Зизанія — перший український друкований словник для шкільного навчання. Його реєстр організований за диференціювальним принципом (тобто подаються тільки ті церковнослов’янські слова, що відмінні від українських формою чи значенням). Налічує 1061 вокабулу. Зизаній перший в історії українського й східнослов’янського мовознавства розробив та застосував більшість основних лексикографічних методів упорядкування словника. Його «Лексис...» був зразком і основою «Лексикона» Памви Беринди, російських азбуковників.

Текст № 2

Беринда Памво [світське ім’я — Павло] — український мовознавець, письменник, перекладач, гравер, друкар, педагог. Був високоосвіченою людиною: знав церковнослов’янську, грецьку, латинську і польську мови. Активний діяч Львівського братства, працював у братських друкарнях й школі, у Львові (до 1613) постригся у ченці. Близько 1616 його запрошено до Києва. Восени 1619 разом із сином Лукашем та Степаном Бериндою (ймовірно, братом) переїхав до Києва й назавжди оселився в Києво-Печерській лаврі, виконував роботу редактора, перекладача, друкаря, гравера.

Праця «Лексиконъ славеноросскій и именъ тлъковаше» Беринди, що вийшла у світ 1627 з Києво-Печерської друкарні,— най- видатніше досягнення староукраїнського словникарства. Складається з двох частин: «Лексиконъ» — церковнослов’янсько-український словник; «.Имена свойственная» — зібрання тлумачень топонімів й антропонімів, а також загальних назв неслов’янського походження. У пам’ятці майже 7 000 статей.

У «Лексиконі» застосовано всі основні засоби наукового опрацювання матеріалу, зокрема паспортизацію реєстрових слів, ремарки, подання цитат, вказівки на фразеологізми, зауваження про орфографію, етимологію слова.

Абсолютна більшість елементів неслов’янського походження, особливо грецьких і латинських, зібраних окремо у 2-й частині праці, супроводяться ремарками, які вказують на їх запозичення, й українськими відповідниками, що сприяло нормалізації лексики староукраїнської літературної мови на народній основі. Беринда нерідко вказував на метафоричне й образне вживання слова, вперше в українській лексикографії застосувавши ремарки «переносн.», «іронічн.», «метафор.». Праця — багатоплановий науково-лінгвістичний оригінальний твір. Відіграла видатну роль у розвитку вітчизняної й помітну — в розвитку зарубіжної лексикографії 1718 ст., ставши джерелом нових словників. Беринда уперше в українському друкарстві впровадив сюжетні ілюстрації (3 енциклопедії).

► Чи користуєтесь ви електронними словниками?

► Поміркуйте, яке значення мають електронні словники для подальшого розвитку науки.

► Які переваги електронних словників у порівнянні з друкованими? Які недоліки?

IV. ПІДСУМКИ УРОКУ

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

► Укласти короткий словничок назв одягу (рослин, власних імен тощо).









загрузка...

Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посилання на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2008-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.