Усі уроки української мови 10 клас ІІ СЕМЕСТР Профіль — українська філологія - 2018 рік

ФРАЗЕОЛОГІЯ ЯК РОЗДІЛ МОВОЗНАВСТВА

УРОК 70. УРОК РОЗВИТКУ КОМУНІКАТИВНИХ УМІНЬ № 14. МОВЛЕННЄВА СИТУАЦІЯ. МОВЛЕННЄВІ РОЛІ ТА НАМІРИ МОВЦЯ І СЛУХАЧА. МОВЛЕННЄВА ТАКТИКА. ПРИЧИНИ КОМУНІКАТИВНИХ ПОМИЛОК

Мета: поглибити відомості школярів про мовленнєву ситуацію, мовленнєві ролі, наміри мовця і слухача, а також про причини комунікативних помилок; розвивати вміння доцільно обирати мовленнєву тактику й мовні засоби, адекватні характеру мовної ситуації; виховувати пізнавальний інтерес до вивчення лінгвістичних явищ.

Тип уроку: урок розвитку комунікативних умінь.

Обладнання: копії текстів, таблиця «Складові мовленнєвої ситуації».

ПЕРЕБІГ УРОКУ

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

II. ОЗНАЙОМЛЕННЯ З ТЕМОЮ ТА МЕТОЮ УРОКУ

III. ЗАСВОЄННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ В ПРОЦЕСІ ВИКОНАННЯ СИСТЕМИ ПРАКТИЧНИХ ЗАВДАНЬ

1. Опрацювання таблиці.

«Складові мовленнєвої ситуації»

Назва

Визначення

Види

Мовленнєва ситуація

Конкретна ситуація спілкування, у яку входять партнери по комунікації і яка спонукає її учасників до міжособистісної взаємодії, визначає мовленнєву поведінку, способи реалізації комунікативного наміру (стратегію, тактику тощо)

Мовленнєва роль

Відносно постійна, внутрішньо зв’язана і очікувана іншими система комунікативних (мовленнєвих) вчинків індивіда, значною мірою визначена його соціальним статусом, віковими та іншими чинниками

Стандартна комунікативна роль

Це комунікативна поведінка людини, прийнята в суспільстві для відповідної соціальної ролі й ситуації. Наприклад, відповідної комунікативної поведінки очікують від учителя, батька, підлеглого, учня тощо

Ініціальна комунікативна роль

Це той образ, який людина свідомо створює в спілкуванні для досягнення певної мети; те, що вона вирішила вдавати в конкретній ситуації спілкування, переслідуючи певну предметну мету. Ініціативна комунікативна роль може бути короткотривалою (прохач, вимогливий, «крутий») і довготривалою (борець за справедливість, романтик, світська дама, народний захисник).

Довготривалу ініціальну комунікативну роль називають іміджем людини

Мовленнєва тактика

Сукупність прийомів і методів реалізації комунікативної стратегії, визначена лінія мовленнєвої поведінки на певному етапі комунікативної взаємодії, спрямованої на одержання бажаного ефекту чи запобігання ефекту небажаного. Тактики формують складові діалогу, групуючи і чергуючи відтінки розмови — оцінку, радість, горе, сумнів

Раптовість — використання в мовленні невідомої слухачам інформації

Провокація — на короткий час викликається реакція незгоди з інформацією, яка подається для використання цього часу з метою підготовки слухачів до конструктивних висновків

Апеляція до авторитетів (з метою підтримки власної позиції дається посилання на авторитет слухача, відомих учених, діячів культури)

Мовленнєва тактика

тощо. Наприклад, при відмові від виконання прохання, можуть бути такі тактики:

1) видати себе за некомпетентну людину;

2) послатись на неможливість виконання прохання саме в цей час;

3) ухилитись від відповіді, не обіцяти нічого конкретного;

4) дати зрозуміти, що ви не бажаєте виконувати прохання

Залучення елемента неформальность (враховуючи предмет мовлення, розповісти слухачам, партнеру про свої помилки і наслідки; це дає змогу подолати стриманість, формує атмосферу довіри)

Гумор — наводяться смішні, парадоксальні приклади, розповідаються веселі історії тощо; це допомагає створити невимушену атмосферу

Чорне опонування — партнеру по спілкуванню ставлять декілька запитань, щоб на жодне з них він не зміг відповісти

Мовленнєвий

намір

Бажання, устремління адресанта (осмислене чи інтуїтивне), яке визначає внутрішню програму мовлення і спосіб втілення цієї програми

Комунікативна помилка (невдача, девіація)

Недосягнення адресантом комунікативної мети; відсутність взаєморозуміння і згоди між учасниками спілкування

Створення адресантом недоречних і несвоєчасних комунікативних актів

Помилковість адресації комунікативного акту, пов’язана з неврахуванням фізичного стану адресата, розбіжністю світоглядних орієнтацій адресанта і адресата, неврахуванням ерудиції, обізнаності адресата, різною ментальністю тощо

Недотримання елементарних правил ввічливості

Неправильно обрана тональність спілкування

Неправильні вербальні сигнали

2. Робота в міні-групах. Розіграйте запропоновані комунікативні ролі, склавши діалоги. Використайте найбільш підходящу мовленнєву тактику.

· Роль грізного шефа.

· Роль уважного, турботливого чоловіка.

· Роль ділової людини.

· Роль «правильного».

· Роль жертви.

· Роль простака.

· Роль красуні.

· Роль романтика.

► Визначте, чи це стандартна чи ініціальна (довготривала чи короткочасна) роль.

► Назвіть тактику, яку ви використали.

3. Коментар учителя

Слухання — вид мовленнєвої діяльності, активний процес відбору сигналів у комунікації. Це цілеспрямована, організована діяльність людини у комунікації. Елементами слухання є сприйняття слухом, уважність, розуміння, запам’ятовування (Ф. Бацевич).

Істотною для ефективної взаємодії і розуміння у спілкуванні є «роль» слухаючого, тобто та поведінка, яка характерна для слухача в процесі прийняття їм інформації. Вона може сприяти кращому розумінню чи заважати йому. Можна охарактеризувати такі ролі «поганих слухачів».

«Симулянт», чи «псевдослухач». Деякі просто симулюють увагу. Вони роблять вигляд, що слухають, дивляться на того, хто говорить, хитають головою на знак згоди, демонструють начебто увагу, а насправді їхні думки витають десь далеко. Причини такої поведінки можуть бути різними — заглибленість у власні турботи, нудьга, бажання підлестити того, хто говорить.

«Залежний слухач». Деякі легко підпадають під вплив і багато в чому залежать від думок, бажань і почуттів інших людей. Часто їхнє відчуття визначаються тією чи іншою ситуацією міжособистісного спілкування. Такі люди бувають настільки поглинені тим, як вони слухають і як реагують на того, хто говорить, що мимоволі упускають суть сказаного. У своєму прагненні отримати від того, хто говорить, позитивну оцінку, вони приділяють увагу не стільки розумінню й змісту почутого, скільки тому, яке враження вони справляють.

«Самозакоханий слухач» — людина, яка хоче, щоб слухали тільки її, і яка не має ні часу, ні бажання слухати іншого.

«Слухач-автор» — людина, яка ніколи не дослуховує співрозмовника до кінця і, щоб заповнити пропущене чи незрозуміле, домислює події чи реакції відповідно до власної логіки чи за власним досвідом.

«Перебивала» — людина, яка перебиває того, хто говорить, оскільки боїться, що потім забуде про те, що хотіла сказати. Якщо ж вона не може висловитися, то її охоплює така тривога, що вона практично не чує того, хто говорить.

«Слухач, занурений у себе» — людина, яка занадто велику увагу під час розмови приділяє собі, думаючи: «Який я маю вигляд: гарний чи поганий? Цікаво, як він мене сприймає — ученим чи дурним?» Такі люди захоплені собою тоді, коли варто було б більше уваги приділити змісту й значенню розмови.

«Інтелектуал» чи «слухач-логік» — людина, яка сприймає інформацію більше розумом, слухаючи лише те, що вона хоче чути, ніби відкидаючи від себе все інше. Основний її інтерес полягає в раціональній оцінці почутого; цей слухач часто нехтує емоційними та не- вербальними аспектами поведінки того, хто говорить. У результаті він слухає на другому рівні, сприймаючи тільки слова, а не все повідомлення в цілому. Оцінка сказаного зводиться часто до інтерпретації вербальних тверджень, що іноді призводить до втрати менш очевидного змісту висловлення чи намірів того, хто говорить.

«Слухач-бджола» — людина, яка слухає тільки те, що цікаво і важливо для неї самої. Усе інше вона пускає повз вуха, вважаючи неважливим чи неправильним.

«Слухач-жало» — людина, яка тільки й чекає, коли співрозмовник припуститься помилки, щоб сказати йому про це і говорити тільки про це (Н. Бутенко).

4. Робота в міні-групах. Складіть діалоги, де б слухач мав такі ролі.

□ Слухач-жало.

□ Слухач-перебивала.

□ Слухач-симулянт.

□ Уважний слухач.

5. Колективна робота. Прочитайте тексти. Визначте причини комунікативних помилок.

Текст № 1

— У нас сьогодні неприйомний день!

— О? Що ж там скоїлось? У мене дуже пріятний. Усі яблочкі спродала...

— Необразованість! Не розумієте: у нас сьогодні прийому нема.

— Якого прийому? Хіба нам в некрути кого отдавати?

— З вами говорити — гороху наїстись! (М. Старицький).

Текст № 2

— До вашої милості, паночку, — зробіть ласку, пустіть Зіньку...

— То есть, как это — сделайте «ласку»?

— Та отож я і кажу: дівка на порі стала, скоро вже й рушники подавати треба.

— Постой, постой, матушка! Это какие же «ручники»? Допустим — замуж, но к чему ты приплела эти свои «ручники»?

Стара вибачливо усміхнулась, немовби це не пан, а дурне дитя бозна-що лепетало, і повчально промовила:

— Не плетуть їх у нас, а тчуть.

— Хоть убейте, ничего не понимаю!.. Девка какая-то, старосты почему-то. Так, значит, — замуж, матушка? М-да. А кто же он, этот герой романа? Как его?

— Ні, не за Романа, а за Данила за Бондаренка (Б. Антоненко-Давидович).

Текст № 3

Через того самоката

Посварилися ми з братом,

Брат мовчав і я мовчав,

А дідусь обох повчав:

— Що це ви розбили глека?

Так до бійки недалеко!

Братик, плачучи, сказав:

— Глека я не розбивав!

Г. Бойко

Текст № 4

До польського бізнесмена завітав його російський колега з донькою. Поки батьки гомоніли про справи бізнесу, доньок бізнесменів залишили насамоті. Донька хазяїв хотіла зробити гості комплімент, порівнявши її обличчя з «красною ружею», тобто червоною трояндою. Натомість росіянка зрозуміла ці слова як образу — вона мала певність, що її обличчя польська ровесниця назвала «красной рожей», тобто червоною пикою. Вона розплакалася й кинулася скаржитися батькові; хоча помилку було пояснено, все ж атмосферу зустрічі було зіпсовано (З посібника).

Текст № 5

— Здрастуй, Толю!

Я подивився на цю жінку. Їй не сподобалося моє здивування.

— Толю.

— Я не Толя.

— А хто ж ти тоді?

<...>

— Я Сергій (Б. Жолдак).

Текст № 6

Дядя Варфоломій хвилюється:

— Софістика! Софістика!

А Христина, що випадково зайшла сюди, каже:

— А ти б чого хотів?

— Як чого?

— Якого хвістика?

Христина — сива бабуся й мудрих слів не розуміє (М. Хвильовий).

Текст № 7

...шановний пане Криленко. Я, бачите, заздрю цим гомункулам. Крім того, я думаю,— і Сердюк взяв зовсім професорський тон,— оскільки наша сучасність характеризується проблемами вищого порядку. Ви мене, очевидно, розумієте?

— На жаль, ні,— вже трохи різко кинув Криленко, роздратований цим тоном співбесідника. (М. Хвильовий).

6. Прочитайте. Чи можна ситуацію, про яку йдеться в тексті, вважати комунікативною помилкою? Визначте мовленнєві тактики, ролі мовця та слухача.

ОТ ТОБІ Й ДІД

Вихідний день у музеї. А директор, академік Дмитро Іванович Яворницький, завжди приходив, щоб глянути хазяйським оком, чи все там гаразд.

Оглянувши цього разу музей, він чорним ходом вийшов у двір і присів на стільці біля ґанку. Скромно одягнений, з ціпком у руках, сивоусий у шапці, він був схожий на сторожа.

Скрипнула хвіртка. У двір музею ввійшли дві літні жінки.

— От не пощастило! За кільки років приїхали в музей, а він, як на те, вихідний. Може, ви дідусю, якось тишком-нишком провели б нас? Ми вам віддячимо.

Дмитро Іванович усміхнувся в довгі вуса, а потім швидко ввійшов у роль діда-сторожа й сказав:

— Воно трохи й незручно. Як наскочить начальство, так влетить мені, перепаде й вам.

— А ви не бійтесь начальства: у вихідний день воно сидить вдома. Чого б то воно сюди зараз прийшло?

У цей час одна з жінок дістала гаманця, пошукала в ньому й витягла монету:

— Візьміть, дідусю, тридцять копійок вам на чай, візьміть.

Дмитро Іванович, приховуючи усмішку, сказав:

— Та я ж ще нічого для вас не зробив, а ви вже й на чай. Це вже там, пізніше. Ну, ходімо зі мною, проведу вже вас у музей.

Дві години водив їх «дід», давав пояснення, як звичайно, цікаво, дохідливо й з жартами.

— А звідки ви все це знаєте?

— Та давненько тут служу: наслухався, надивився та й запам’ятав собі, що воно й до чого.

— Добре ви пояснюєте, все у вас до ладу. А скажіть, це ж тут працює професор Яворницький?

— Тут.

— А як би це його побачити? Він буває в музеї?

— Щодня буває. От він перед вами й зараз.

Жінки переглянулись, зніяковіли, почервоніли й розгубилися вкрай. Одна з них шепнула другій: «А ми ж на чай наобіцяли! Кому? Яворницькому!» А потім схвильовано до Дмитра Івановича: «Ви нам пробачте нашу необачність. Щиро, від усієї душі, дякуємо вам за те, що поводили нас по музею».

Жінки попрощалися і, виходячи з подвір’я музею, промовили, зачудовано хитаючи головами: «От тобі й дід...» (І. Шаповал).

IV. ПІДСУМКИ УРОКУ

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

► Складіть діалог, використовуючи різні мовленнєві тактики.






Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити

Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.

Всі матеріали на сайті доступні за ліцензією Creative Commons Attribution-Sharealike 3.0 Unported CC BY-SA 3.0 та GNU Free Documentation License (GFDL)

Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми приклали багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.