Усі уроки української мови в 11 класі

ВСТУП. ПОГЛИБЛЕННЯ І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ НАЙВАЖЛИВІШИХ ВІДОМОСТЕЙ З СИНТАКСИСУ І ПУНКТУАЦІЇ

 

Урок № 14

ОРФОГРА ФІЧНО-ПУНКТУАЦІЙНИЙ ПРАКТИКУМ. КОНТРОЛЬНИЙ ДИКТАНТ (СЕМЕСТРОВА КОНТРОЛЬНА РОБОТА)

 

Мета: перевірити й оцінити знання, вміння та навички учнів; розвивати навички самоконтролю; виховувати відповідальність і культуру спілкування.

Міжпредметні зв’язки: культура спілкування.

Тип уроку: контроль і корекція знань, умінь і навичок.

ПЕРЕБІГ УРОКУ

I. Мотиваційно-організаційний етап

Повідомлення теми, мети та завдань уроку.

Націлювання учнів на якісне виконання контрольної роботи

 

II. Процесуально-діяльнісний етап

Диктант

ЦІ ПРОСТІ СЛОВА ВІТАННЯ

Чи звертаємо ми увагу на те, як вітаємося? Не раз при зустрічі щось буркнемо на зразок «доброго дня» — та й годі. І це в той час, коли привітанню в українській культурі завжди надавалося надзвичайне значення. Цим питанням займалося чимало шанованих дослідників. Бо за словами, жестами та інтонацією привітань вони вбачали загальну орієнтацію на культуру народу, світ його почуттів та сподівань, його психологію, мораль, гідність.

Щоденний ритуал вітання — це автоматична фраза, це частина багатовікового психологічного, культурного і морального досвіду народу. За своїм походженням привітання — сигнал миролюбності, знак відмови від «нападу», тому насичувалось воно великою кількістю так званих символів приязні. Аби виказати свої добрі наміри, наприклад, належало перш за все глянути в очі людині — щоб вона впевнилася, що ваші очі не виражають агресивності. Візуальним свідченням миролюбних намірів ставала і міміка: усмішка чи насуплені брови, радісний чи злий вираз на обличчі «попереджали» — битися чи миритися збирається людина. Словесне привітання, у свою чергу, також супроводжувалося умовними «знаками» приязні, одним із яких, наприклад, був нахил голови.

Підкреслюючи свою повагу, молодший мав вітатися першим, проте прерогатива простягання руки надавалася старшому. Подібним привілеєм володіла і жінка — чоловік вітався першим, натомість руку подавала вона. У середньовічній Європі цілування руки жінки мало означати, що тим самим чоловік віддає себе до її рук.

Окрім виявлення поваги до людини, привітання було і засобом показу зацікавленості нею, її самопочуттям, сімейними обставинами, а отже, і засобом виразу готовності прийти, у разі потреби, на допомогу. Тому привітання супроводжувалися цілим циклом «вступних» діалогів, їх існувала фантастична кількість — різних за розміром та інтонаціями відповідно до пори дня, праці чи відпочинку, сімейних обставин, віку, статі. Ось чому привітання ставало основою основ народної моралі — адже саме від нього залежав подальший характер стосунків поміж людьми (3 журналу; 236 слів).

 

III. Контрольно-рефлексивний етап

Збирання робіт та нагадування про індивідуальне повторення.

 

IV. Домашнє завдання

Індивідуальна робота.


Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити