РІДНА МОВА 11 КЛАС
План-конспекти уроків

Уроки № 19, 20

ЗВ’ЯЗНЕ МОВЛЕННЯ

Тема. Письмовий переказ із творчим завданням


Мета: удосконалювати тексто-творчі уміння та навички учнів, розвивати логічне та образне мислення, збагачувати й уточнювати словниковий запас, навчати висловлювати власне розуміння порушеної в тексті проблеми.

Обладнання: текст для переказу.

ХІД УРОКУ

I. Повідомлення мети і завдань уроку.

II. Підготовка до роботи над переказом.

• Читання тексту вчителем або учнями.

• З’ясування значення вжитих у тексті переказу слів, які перебувають у пасивному словнику учнів.

• Визначення теми та головної думки тексту.

• Визначення стилю тексту. З’ясування покладеного в його основу типу мовлення та допоміжних типів мовлення.

• Самостійне складання плану тексту.

• Повторне читання вчителем тексту.

III. Самостійна робота учнів над переказом.

IV. Підведення підсумків уроку.

V. Домашнє завдання.

Повторити § 14.


КВІТНИКАРКА

Тихого літнього вечора подружжя Пимоненків поверталося з театру. Йшли Хрещатиком, мовчали, переживаючи щойно побачену драму. Ще звучав у вухах голос незрівнянної Марії Заньковецької...

На розі Хрещатика й Прорізної увагу художника привернула зграйка жінок і дівчат, яких проганяв дебелий городовий. Це були квітникарки. Хрещатик — найлюдяніше місце, товар тут можна збути швидко й вигідно. Та блюститель порядку тут як тут. Не даси відкупного — прожене.

Художникові захотілося зробити дружині приємне. Він рушив до стрункої дівчини з кошиком, яку чомусь обминув городовий.

— Звідки квіти?

— З Росі, милий пане. Вночі в Божій росі купалися, вранці водою з Росі вмивалися. Такі гарні, що продавати жаль, але ж треба...

Напевне, цю «рекламну» фразу дівчина перейняла у досвідчених торговок, та ще не дуже до неї звикла — голос злегка тремтів.

Пимоненко вдивлявся в обличчя дівчини. В очах була надія. Художник зробив вигляд, ніби хоче пройти мимо — у погляді квітникарки промайнуло розчарування. Постать дівчини враз зів’яла, як скошена ромашка. Бідолашне дівча, мабуть, вперше зіткнулося з цим чужим, жорстоким і ворожим їй світом... Купивши букет чорнобривців, художник наздогнав дружину.

Удома Пимоненко щось довго шукав у шафі, нарешті витяг кілька запилених папок з ескізами та етюдами. Уважно переглянув пожовклі аркуші. Покликавши дружину, простягнув їй одну з робіт. Це був зроблений десять років тому ескіз до «Київської квітникарки». Намальована на аркуші красуня безжурно всміхалася. На її обличчі не було тривоги, як в тієї, що побачив сьогодні. Не було розгубленості, страху перед чужим їй містом.

...У будинку давно погасли вікна. Спить родина. Не спиться лише художникові. Букет подарованих дружині чорнобривців пахне гостро, ніби хоче нагадати про себе. На столі — ескіз до «Квітникарки»...

Миколу Пимоненка називали співцем українського села. Він справді багато праці віддав селу, та останнім часом його потягло на міську тему. Київські вулиці, міські дітлахи, а оце недавно написав своїх стареньких сусідів. Колоритні діди, до всього їм діло, жодної новини не пропустять. Як, художник не читав учорашнього «Киевлянина»? Хтось намагався підпалити міст. А якась одеська банда вивозить дівчат у Туреччину і там продає у гареми... Є про що дідам погомоніти.

Картину Пимоненко назвав «Нарада». Хотів заплатити старим за позування — образились: «Малюйте, скільки хочете, аби балакати не заважали!»

Минув тиждень. Квітникарка забулася за повсякденними клопотами. Старі ескізи знову опинилися в шафі.

Якось, повертаючись з родинного свята знайомих, художник опинився на Хрещатику. На розі, де колись стояла квітникарка, нікого не було. Під стіною будинку Пимоненко помітив кілька присохлих стеблин і скручених сухих листочків...

Художник прямував Хрещатиком. Несподівано він здригнувся і внутрішньо напружився: жіноча постать під ліхтарем здалася йому знайомою. Підійшов ближче і полегшено зітхнув: помилився.

— Мені потрібна натурниця,— мовив Пимоненко і, зустрівшись із здивованим поглядом дівчини, пояснив: — Я художник і пропоную вам іншу роботу. Будете позувати, а тоді щось придумаємо. (440 слів)

(За Б. Чіпом та О. Оганесяном)

Пояснити значення слів ескіз (попередній начерк картини), етюд (твір допоміжного характеру, виконаний із натури в процесі роботи над картиною); гру слів у Божій росі — у річці Росі;

• Скласти план.

Орієнтовний план

І. На вечірньому Хрещатику.

1. Городовий проганяє квітникарок,

2. Захотілося зробити дружині приємне.

3. «Звідки квіти?»

4. Бідолашне дівча!

II. Над старими ескізами.

1. Намальована десять років тому красуня.

2. Останнім часом художника вабили міські теми.

3. Колоритні діди на картині «Нарада».

III. Знову вечірній Хрещатик.

1. Квітникарки не було.

2. Жіноча постать видалась знайомою.

3. «Мені потрібна натурниця».

Написати докладний переказ, завершивши його роздумами про вплив мистецтва на суспільне життя.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити