РІДНА МОВА 11 КЛАС
План-конспекти уроків

Урок № 32

Тема. Пряма мова. Діалог. Розділові знаки при прямій мові та діалозі

Мета: повторити вивчене про пряму мову, удосконалювати пунктуаційну грамотність учнів стосовно конструкцій із прямою мовою та діалогів.

Тип уроку: комбінований урок (повторення, закріплення та систематизація вивченого).

Обладнання: підручник, картки.

ХІД УРОКУ

І. Перевірка домашнього завдання.

✵ Робота біля дошки з роздавальним матеріалом (2—3 учні).

КАРТКА 1

Переписати, розставляючи пропущені розділові знаки (подаємо речення без їх вилучення). Пояснити вживання двокрапки і тире.

Є такі ще торбохвати: він забуде рід свій, хату, відцурається од неньки... А як треба, то швиденько знов назад шукає броду... Все згада: якого роду і з якого він села — тільки б вигода була! (І. Немирович). А прийде час — усіх покличе мати і запитає кожного колись: ти не забув, з якої вийшов хати, звідкіль дороги в світ розпочались? (М. Ткач).

КАРТКА 2

Переписати, на місці крапок вставляючи пропущені букви. У кожному is речень підкреслити граматичну основу. Пояснити вживання двокрапки і тире.

Ж...ття як поле: не доглян...ш — усе поглушать бур’яни (3. Тищенко). Щось дивне діється — тр...вога судомить душу: час не спить (І. Гнатюк). Поглян...ш — і привид...ться тобі: над морем Чорним в...сочить Одеса, неначе бе...козирка на горбі (С. Стриженюк).

КАРТКА 3

Переписати, розставляючи пропущені розділові знаки. Зробити синтаксичний розбір одного з речень (усно).

Яблунь спішу насадить серед поля, весною доглянути крони і вірю: впаде мені яблуко в долю, як в долю Адама, як в долю Ньютона (Л. Талалай). У житті є така висота: не пустить за вітрами літа, не розвіять в собі задарма силу крові і силу ума (О. Довгий). Далека спалахне зірниця — і світ росою заіскриться (Л. Талалай).

ІІ. Повідомлення теми та мети уроку.

ІІІ. Повторення ключових питань.

✵ Зі спроектованого на дошку (або заздалегідь записаного на дошці) тексту вибрати й уголос прочитати речення з прямою мовою, правильно їх інтонуючи.

У кожному з речень визначити пряму мову та слова автора. Розповісти, в яких випадках вживається пряма, а в яких — непряма мова.

ГІрометей іде із Дон-Кіхотом під одним плащем, бо дощ і дощ... І стежина вкрилася болотом там, де молочай і нехворощ. Дон-Кіхот одкашлявся, питає, свій шолом піднявши на чоло: «Ти великий бог! Чому ж немає свят твоїх, здається, й не було? Ти вогонь подарував людині — а на небі де твого ім’я зірка? Не світилася і нині славою твоєю не сія». Зупинився Прометей за плотом: «Що мені ті забавки малі! Був я на Олімпі Дон-Кіхотом — і людиною лишився на землі». (П. Воронько)

✵ Робота з підручником.

Усне виконання вправи 140.

✵ Прочитати діалог спочатку мовчки, потім вголос за особами.

Скільки осіб бере участь у розмові? Пояснити, чим діалог принципово відрізняється від прямої мови.

— Матінко, сонце сіло, крається серце моє.

— Сіло. На світі білім ніч настає.

— Матінко, он хмарина, лячно чомусь мені.

— Не бійся, моя дитино! Дощ вдалині.

— Матінко, що робити — серце болить моє?

— Жити, дитино, жити. Серце болить, бо є. (Т. Буркацька)

IV. Виконання вправ на повторення вивченого.

✵ Прочитати речення, визначити пряму мову і слова автора.

Пояснити вживання розділових знаків.

Спитала смерть у мудреця: «Якої хочеш смерті?» А він говорить: «Я б хотів за книгою умерти». Спитала смерть у вояка: «А ти б хотів якої?» А він: «Геройськи у бою накласти головою!» Спитала у закоханих, що стріла серед ночі... «А ми,— говорять їй вони,— ніякої не хочем» (С. Тельнюк).

✵ Поданий діалог прочитати спочатку мовчки, а тоді вголос за особами.

Пояснити вживання розділових знаків.

— Ходімо, кохана, у ліс.

— Ще холодно в лісі, мій друже.

— Не дуже,— кажу я,— не дуже!

Там зелень березових кіс.

Ходімо, кохана, у ліс.

— Ходімо, кохана, на луг.

— Ще мокро у лузі, мій друже.

— Не дуже,— кажу я,— не дуже!

Там повінню криється Буг.

Ходімо, кохана, на луг.

— Ходімо, кохана, в мій дім.

— Ходімо, назавжди ходім. (П. Воронько)

V. Аналіз матеріалу з метою узагальнення вивченого. Робота над висновками.

✵ Опрацювання таблиці.

ПРЯМА МОВА

VI. Виконання вправ на застосування узагальнюючих правил.

✵ Робота біля дошки.

Накреслити схему кожного з поданих речень.

Якось у мене запитав мудрець: «Що більше всього перебріхано, людино?» Я говорив і говорив, і видихнув насамкінець: «Без сумніву, історію Вкраїни...» (О. Завгородній). «Дурні, бо бідні. Бідні, бо дурні»,— віщують нам переродки брудні (М. Шевченко).

✵ Скласти речення, які б відповідали кожній із поданих у рамці схем (усно). (Роботу можна організувати за варіантами.)

А: «П».

«П»,— а.

«П?» — а. «П!» — а.

«П,— а.— П».

«П,— а,— П».

VII. Аналіз матеріалу з метою узагальнення вивченого. Робота над висновками.

✵ Прочитати діалог за особами.

Звернути увагу на вживання розділових знаків.

Без загадок мова пісна, як борщ без солі, то я завжди присолюю свою мову. Моя жінка спершу страх як дратувалась, коли я затівав із нею таку балачку.

— Корова без ніг, без тіла скирту соломи з’їла,— кажу до неї.

— Яка корова? — не тямить.

— Сама товста, рука тепла, а рот червоний.

— Хто такий? — супить жінка брови.

— І не кінь. І не пес, їсть дрова, як овес.

— Білим світом заклинаю, чоловіче, скажи, що в тебе на мислі.

— Про піч кажу тобі, жінко, вже паливо вигоріло, треба трохи полінячок підкласти. (За Є. Гуцалом)

VIII. Виконання вправ на застосування узагальнюючих правил.

✵ Переписати, розставляючи розділові знаки (подаємо уривок без їх вилучення).

Пояснити роль діалогу в художніх творах.

— Розкажіть мені, мамо, про вишні...

Їх було так багато в саду?

— Були, сину, морози невтішні,

А вони кого хочеш зведуть.

— Розкажіть мені, мамо, про роки!

Чи спливають помітно вони?

— Роки, сину, помітні, допоки

Матерів пам’ятають сини. (М. Довнич)

✵ Диктант із коментуванням.

Серед темної ночі біля Рильського хати «Рушничка» нам на трубах почали вигравати; і співали соняхи, й річка запала: «Рідна мати моя, ти ночей не доспала!» (А. Малишко). Глянула з докором мати (найсправедливіший суд!): «Хотіла тебе спитати, чого це ти, сину, тут?» Торкнулись плечей моїх вдячно турботливих рук голуби: «Дивись мені, будь обачним, рідне в душі не губи...» (В. Корж). Я колись в годину заповітну Господу сказав, що вже свобідний, час душі здійнятись наді мною на легкім останнім віражі. І почулось тихе: «Не спіши!» (Ю. Сердюк). «Спаси і схорони!» — звертаюсь я до Бога, коли уже ніхто не вийде на підмогу (В. Родіонов). Обпікаючи нам душі, тихий реквієм лунає: «Козака несуть...» (Н. Поклад).

Дві тисячі років тому Платон сказав, що від красивої думки ми повинні перейти до красивих вчинків, а від красивих вчинків — до красивого життя, від красивого життя — до краси (З газети). Вклоняюсь низько мудрецям, але люблю, неначе тата, я проповідника Сократа, людської мудрості вітця. Старий був мудрим, а проте сказав: «Живу чи помираю, я добре знаю тільки те, що геть нічого я не знаю...» Учив: «Ти сам себе пізнай, знайди велике у малому, жени догматиків із дому, насильство й примус — зневажай!» (Л. Забашта). Нема у Геракліта правоти! Геть заморочив голову народу. «Ах, неможливо двічі увійти,— це він сказав,— в одну й ту саму воду». Хоч я простий, а не учений муж, і не мудрець, а з гордістю зазначу: «Не знаю скільки, а в одну і ту ж я в воду увіходив — у стоячу» (В. Березінський). «Маємо те, що маємо»,— кожен руки вмиває. А на руці — п’ять пальців, і всі вказівні (В. Слапчук).

Словник.

Догматик — прихильник догматизму — методу мислення, що спирається на догми, тобто такі поняття або вчення, які вважаються істинними за будь-яких умов і приймаються без жодних доказів.

✵ Переписати, розставляючи пропущені розділові знаки (подаємо речення без їх вилучення).

Цитати підкреслити.

Шелестять сторінки, наче древні бори, де бростилась історія наша... А над віщими соснами сонцем горить: «Не лепо ли ньі бя- шеть...» Наші предки пили у тяжкій боротьбі із гіркої й солодкої чаші... Вкарбувалось навік у слов’янській судьбі: «Не лепо ли н ы бяшеть...» (С. Реп’ях). «У Цареграді на риночку ой п’є Байда мед-горілочку». І в Плуєштах п’є, і в Варшаві п’є, а в Великому Лузі зозуля кує. І сичить у Стамбулі сам цар турецький: «Ой ти, Байдо, Байдо молодецький!» Ой ти царю, турецький царю! Що ти знаєш про Байдину кару?! Про недопите горілки відро і недолитий у море Дніпро, і про Байдину Україну, на гаку підвішену за ребро? (А. Коваль). «Садок вишневий коло хати»,— шепочеш тихо — й знов ідеш у в бої! (М. Стельмах), «Садок вишневий коло хати» і зацвіте, і дасть плоди, якщо ретельно доглядати в нім кожен пагін молодий (Б. Дегтярьов). ... А як Шота колись прорік: «Все, що зберіг ти, — все пропало, а що роздав,— твоє навік!» (С. Крижанівський).

✵ Прочитати, пояснити вживання розділових знаків.

З яких поезій Шевченка узято наведені в реченнях перефразовані рядки (їх виділено)? З пам’яті відновити цитати (усно). Пояснити, які розділові знаки потрібно було б поставити, якби цитати подавалися у неперефразованому вигляді, дослівно.

У тюрмі, в солдатах, під конвоєм поет не гнув своє чоло. Ніколи в нього за душею зерна неправди не було. Не гріх навчатися чужого і пам’ятать своє, аби не затоптать під власні ноги культури нашої скарби. За це всім миром варто встати, аби здолати сили злі, щоб був і син, і була мати, і справжні люди на землі. Сьогодні з серця України, з просторів сивого Дніпра до молдаванина і фінна: доходить голос Кобзаря. В сім’ї великій, вольній, новій в святім шевченківськім краю перед титаном у поклоні схиляєм голову свою. (Б. Дегтярьов)

✵ Попереджувальний диктант.

Цитати підкреслити.

Шевченко універсальний. Немає такої події в нашій історії, де б він не був на місці. Пригадаєш голодомор тридцять третього, і моторошно війне від Кобзаревого рядка «гробокопателі ходили». Сахнешся тридцять сьомого й почуєш прокляття: «Бодай кати їх постинали, отих царів, катів людських!» Замислишся над екологічними бідами, і спливе у пам’яті синівське, уболівальне: «Світе тихий, краю милий, моя Україно, за що тебе сплюндровано, за що, мамо, гинеш?» Дивлячись на деяких землячків, думаєш Шевченковими словами: «За шмат гнилої ковбаси, у вас хоч матір попроси, то оддасте...» Все і про все сказав Шевченко.

Та він не тільки проклинає, гнівається, ремствує. Він рятує, дає опору надії: «І неситий не виоре на дні моря поле, не скує душі живої і слова живого». (За В. Базилевським)

IX. Підведення підсумків уроку.

X. Домашнє завдання.

Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити