РІДНА МОВА 11 КЛАС
План-конспекти уроків

Урок № 33

Тема. Розділові знаки при прямій мові та діалозі


Мета: удосконалювати пунктуаційну грамотність учнів, вправляти у написанні "конструкцій з прямою мовою та діалогів.

Тип уроку: урок закріплення вивченого.

Обладнання: підручник.

ХІД УРОКУ

I. Повідомлення теми та мети уроку.

II. Відтворення теоретичних відомостей.

• Бесіда.

1) Що називається прямою мовою?

2) Чим супроводжується пряма мова у реченні? Наведіть приклади.

3) Що називається непрямою мовою? Наведіть приклади.

4) Які розділові знаки вживаються у реченнях із прямою мовою, якщо пряма мова стоїть після слів автора? Перед словами автора? Слова автора розривають пряму мову?

5) Які розділові знаки ставляться у діалозі?

III. Виконання вправ на закріплення вивченого.

• Переписати, розставляючи розділові знаки (подаємо текст без їх вилучення).

Вказати речення з прямою і непрямою мовою.

Пополохавши з рушниці дику птицю на ставку, сперечалися мисливці під вербою в холодку. «От у мене був собака,— став хвалитися один.— Ще і стрельнути не встигну, а несе вже качку він!» «То не диво,— каже другий.— Мій лягавий в гущині обскубе її спочатку, а тоді несе мені...» «Юринда,— озвався третій.— Он у мене був Кудлай: лиш торохну я в крякуху й накажу йому: «Шукай!» — він стає на задні лапи, озирається з човна, а тоді мені на вухо: «Ти не бачиш, де вона?» (О. Жолдак). Бродячий пес за мною ув’язався і так дивився, наче вибачався. В очах — сльоза людська, а не собача. Той крикне: «Геть!» Той гримне: «Щоб ти здох!» «Прости нас», — я сказав. І пес бродячий лизнув мене... І ми пішли удвох (О. Аулов).

• Попереджувальний диктант.

Лікувалися у селі голодуванням від усяких болячок. А тому тільки йолоп не зрозумів би отакої розмови двох сільських молодичок, що здибались коло криниці.

— Як ти славно схудла, Галю, ну мара марою, якби трапилась мені вночі — в очах потемніло б із переляку!

— А ти, Оксано, схудла ще більше, ніж я. Така ти ладна, що послухай, як пси на тебе гавкають. Ну така гарна, як свиня в дощ. Не поможе ні мило, ні вода, коли така врода! (За Є. Гуцалом)

• Пояснювальний диктант.

Один Баран, що бився лобом: об паркан, втомившися, сказав: «Щодня турботи... Аж голова гуде після роботи» (П. Ключина). Над Пуголовком Жаба поглумилась: «І в кого ти таке гиденьке уродилось?» (В. Симоненко). Пес вислухав нотацію сувору: «Не гавкатимеш — виженемо з двору». Та Рекс на те і вухом не повів. «Чи ж треба наживати ворогів? — собі подумав.— Е, нема дурного! Гляди, ще гавкнеш не на того...» Полежав Рекс, прикинувши в умі, й пішов із двору — гавкайте самі (М. Негода). Хвалилась, захлинаючись, Свиня: «То ви аж там, ув Африці бували й того не знали, що наша мати — Бегемотова рідня? Якби нам знов у теплі ті краї, то ми б росли ще більші, ніж корови, бо там — умови...» Тут до хліва помиї принесли, корито повне налили — уже від пійла не відірве рила. Сміявся Кінь: «Он в чім свиня зарита! Не родоводу ти шукаєш, а корита!» (І. Сварник).

Сидить ледар біля миски, сидить і клопочеться: «От якби робить хотілось так, як їсти хочеться!» (М. Карпенко). Побачив море й вигукнув Онисько: «Якби мені таку завбільшки миску!» (В. Симоненко). Сяде бджілка на кашкета або хрущ, чи метеликів настирлива родина. Я скажу їм: «Я не камінь і не кущ, придивіться: я усе-таки людина!» (В. Березінський). «Сестрице,— звернулась до Бджілки Оса.— Хіба не однакова наша краса?» «Ой, сестро,— тут Бджілка спинила Осу.— Хіба ж бо нас люблять лише за красу?» (І. Кульська). Із епітафії: «Мінздоров попереджав...» Рекламний трюк: «Як гарно куріння шкодить вашому здоров’ю» (М. Левицький).

Запорошений, пом’ятий, зморений стояв витязь на роздоріжжі, вперши списа у камінь списаний: «Раби в тенетах страху не мають вибору» (М. Горбаль). У сосен державний гімн: «Ненавиджу дрова з древа!» (Л. Костенко).

IV. Підведення підсумків уроку.

V. Домашнє завдання.

Скласти і записати діалог (12—14 реплік), який міг би відбутися між учнем вашої школи та туристом — представником української діаспори за рубежем.

• Навчальні диктанти.

Перебування в Києві протягом двох з половиною років Миколи Івановича Пирогова, видатного анатома, хірурга, педагога й мислителя, залишило помітний слід. Не випадково він став Першим ученим-медиком, якого обрали почесним членом Київського університету.

Пирогов піклувався про студентів, що жили в нестатках. На подарованому університетові фотопортреті лікар написав: «Люблю і поважаю молодість, тому що пам’ятаю свою». І студенти, і професори період, коли попечителем був Микола Іванович, вважали «найсвітлішою сторінкою в житті Київського університету». Пирогову належать слова: «Ми всі знаємо, що треба шанувати старість... Але не всі знають, що й молодість потрібно поважати...»

Поселившись у своєму маєтку в селі Вишня поблизу Вінниці, Пирогов влаштував лікарню, аптеку. Згодом київські газети відзначали, що лікар «двічі на тиждень з восьмої ранку до восьмої вечора приймає бідних безплатно». (122 слова ) (3 календаря)


Хто такий Володимир Сосюра? Хтось скаже: «Український Єсенін» і не матиме рації, бо ні на кого в своїй самобутній творчості поет не рівнявся. Та й не був лише ліриком: Сосюра завжди носив у серці згорьований образ України й не міг не відгукнутися (навіть за тюремно-більшовицького режиму) на її страждання. Хоча поет не міг рішуче відмовитися від пануючої в суспільстві червоної барви, домінують в його палітрі все ж золотисто-голубі кольори. Тож талант його зазнав трагедійного роздвоєння, що зафіксовано у вірші «Два Володьки» (1930);

Рвали душу мою два Володьки в бою;

І обидва, як я, кароокі, і в обох ще незнаний, невиданий хист, —

Рвали душу мою комунар і червоний фашист.

Ці глибоко потаємні рядки, звісно, могли бути оприлюднені лише завдяки копіткій архівній і текстологічній праці літературо-знавців-дослідників. Рукописи справді не горять, коли вони є неабиякою культурною цінністю. (135 слів) (За О. Логвиненко)


Шолудивий песик з розумними, як у царя Соломона, очима, всівся неподалік на спориші і молотив хвостиком, збиваючи догори куряву. І так мені захотілося побалакати з собачкою! І ще не встиг я розтулити рота, як цуцик позіхнув, клацнувши гостренькими перлами зубів, війнув полум’янистим язиком і проказав:

— Гав-гав! Не потурай журбі! Журба нас ножем під серце, а ми їй під ніс перцю!

— Що той чоловік у Бога за звір — не знаю,— кажу я.— Коли вже люди порозуміються між собою!

— Гав-гав! Як бабак свисне! — гомонить зі мною цуцик.

— І щоб справедливі були одне з одним!

— Гав-гав! Як сова світ уздрить!

— І щоб не обманювали одне одного!

— Гав-гав! Тоді, як сорока побіліє!

— І щоб жили по щирості і по честі!

— Гав-гав! Як свиня на небо гляне! Не було в зайця хвоста і не буде...

Дівчата співали у саду, а я собі заспівав під тополею, і шолудивий песик, що мав розумні очі царя Соломона, став наслідувати мене, підтягуючи. І так добре було на душі, що ми одним миром мазані, що від розчулення сльоза бриніла у моєму співі... (175 слів) (За Є. Гуцалом)


- Що таке поезія? Хто її знає! Хтось каже — правда, інший — краса, емоція — твердить третій, мудрість — мудрить четвертий, безкрайність — гадаю я. Поезія? Певно одне; то— жага відкривань, то — буяння сил і повінь чуттів, їзда у незвідане, осягнення сущого... Поезія — звучання слів на клавішах нервів, карбування думок на скрижалях вітру, музика сфер у космічнім оркестрі. Поезія — крилатий кінь мислі і дика кішка інтуїції, прожектор ученого і сум неврастеніка, терзання закоханого і осяяння генія... І я, ухопившись за останню пір’їну надії, з усіх сил поспішаю за цією жар-птицею... (С. Крижанівський)





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити