РІДНА МОВА 11 КЛАС
План-конспекти уроків

Уроки № 35, 36

ЗВ’ЯЗНЕ МОВЛЕННЯ

Тема. Письмовий переказ із творчим завданням


Мета: удосконалювати тексто-творчі уміння та навички учнів, розвивати мислення і мовлення, навчати висловлювати власне розуміння порушеної в тексті проблеми.

Обладнання: текст для переказу.

ХІД УРОКУ

I. Повідомлення мети і завдань уроку.

II. Підготовка до роботи над переказом.

• Читання тексту вчителем або учнями.

• З’ясування значення вжитих у тексті переказу слів, які перебувають у пасивному словнику учнів.

• Визначення теми та головної думки тексту.

• Визначення стилю тексту. З’ясування покладеного в його основу типу мовлення та допоміжних типів мовлення.

• Самостійне складання плану тексту.

• Повторне читання вчителем тексту.

III. Самостійна робота учнів над переказом.

IV. Підведення підсумків уроку.

V. Домашнє завдання.

Повторити все вивчене про пряму мову і діалог.


ЗВОРУШЛИВА ДРУЖБА

Щира дружба між істориком Дмитром Яворницьким та художником Іллею Рєпіним тривала понад сорок років. Видатні діячі культури були земляками — обидва народились і виросли на Харківщині. Проте перше знайомство відбулось у Петербурзі.

На відзначення річниці Тараса Шевченка щороку збиралось українське земляцтво. Святкували річницю й 1887 року. Коли Дмитро Іванович прибув на вечір, Рєпін підійшов до нього й запропонував познайомитися.

Зав’язалася розмова. Говорили про Україну, Запорозьку Січ, розпитували одне одного про роботу. Художник розповів, що працює над картиною про запорожців, які пишуть відповідь султанові на грізний наказ — припинити наскоки на Крим. Рєпіна цікавила думка найавторитетнішого знавця козаччини про цей задум, і він запросив Яворницького до майстерні.

Ескізи сподобалися історикові з першого погляду. «Я глянув і зареготав,— згадував учений.— Стою й заливаюся сміхом...» Потім Яворницький вигукнув:

— Беріться ж, Іллє Юхимовичу, за святе діло — за велику картину!

— Давно б узявся, та мені не вистачає багато чого,— відповів Рєпін.

Історик пригадав свою колекцію, зібрану ще в студентські роки, коли з торбою за плечима він ходив курними дорогами по слідах запорожців і з пристрастю збирав усе, з Січчю пов’язане. Колекція складала понад триста експонатів.

Дмитро Іванович запропонував художникові необхідне для роботи над полотном: книги з історії козацтва, зброю, одяг, взуття, кобзу, люльки, пляшку з горілкою, викопану ним у запорозькій могилі, навіть череп, знайдений на Чортомлицькій Січі. Віддав фотознімки запорозького прапора, дніпровських порогів, козацьких нащадків. Крім того, історик приводив до майстерні художника багатьох своїх земляків і знайомих, котрі позували Рєпіну як прототипи персонажів картини. Мабуть, це була найсуттєвіша допомога митцеві.

Допомогу Яворницького Рєпін цінував високо. В одному з каталогів він зробив пояснення: «З подробицями історії запорозьких козаків можна ознайомитися у книгах Д. І. Яворницького...»

Як тільки побачила світ книга-альбом Яворницького «Дніпрові пороги», він надіслав її своєму приятелеві, який жив тоді на чужині — у Фінляндії. Рєпін відповів: «Який я вдячний Вам! Який чудесний стиль, велична мова! Я з великою насолодою слухаю читання цієї чарівної мови. Ах, чудо, чудо ця мова!»

Зважаючи на тяжкий стан здоров’я, Рєпін просив Яворницького приїхати до нього в гості. У відповідь одержав теплого листа, в якому історик радив «ударити лихом об землю, згадати молоді роки й забути всі свої недуги».

І ось — останній лист Рєпіна, написаний кволою, тремтячою рукою. Кривульки почерку викликали в Яворницького тяжку тугу й тривогу: «Дорогий, милий, ласкавий Дмитре Івановичу! Зима була холодна, і ніякої роботи я не посував уперед. З’явилася кволість, ноги майже розучилися ходити... Ви мені пробачте: чого це я розповідаю Вам про свої прикрості? Душа моя сповнена найкращими побажаннями до Вас...»

Зворушлива дружба побратимів дала рясні плоди. До нас дійшли уболівання Рєпіна за долю України: «Цей співучий народ має особливе право на своє особливе мистецтво». Увічнити волелюбність українців допоміг живописцеві історик Яворницький. (435 слів) (За І. Шаповалом)

v Пояснити значення слів ескіз (попередній начерк картини), прототип (конкретна особа, факти життя чи риси характеру або зовнішності якої покладено в основу художнього образу), каталог.

v Дібрати синоніми до слів кволість, уболівання.

• Скласти план.

Орієнтовний план

І. Знайомство на відзначенні Шевченкових роковин.

II. Художник розповів, що працює над картиною.

III. У майстерні Рєпіна.

1. Історик у захваті від ескізів.

2. «Беріться за святе діло!»

3. Яворницький запропонував необхідне для роботи.

IV. Знайомі історика ставали прототипами героїв полотна.

V. Допомогу Рєпін цінував високо.

VI. Художник захоплений книгою.

VII. Листування між приятелями.

1. Порада «вдарити лихом об землю».

2. Останній лист Рєпіна.

VIII. Рясні плоди зворушливої дружби.

v Написати докладний переказ, завершивши його роздумами про значення в людському житті дружби, взаєморозуміння й взаємопідтримки. У тексті переказу вжити пряму мову та діалог.


НЕВДАЛИЙ СПЕКТАКЛЬ

Полковник Чечель — босий, з непокритою головою — стояв на снігу. Страху в Чечеля вже не було; тонкі й закручені доверху царські вусики підстрибували, коли невтримна злість сіпала судомою верхню губу. Височенного зросту повелитель перехилився через стіл, і здавалося Чечелю, що цар зараз перекине стола і увіп’ється руками в його горло — так могло статися, полковник знав про царське замилування тортурами. Він усвідомлював, що уособлює в цю мить не полковника Чечеля, про якого цар донині не чував, а гетьмана Мазепу. Мазепу цар не впіймав і не впіймає, тож доведеться йому, колишньому коменданту Батурина, витримати муки за свої і Мазепині перед царем провини.

— Я нікого ніколи не зраджував, ваша величносте,— спокійно мовив полковник цареві.

— А як ти назвеш свою зухвалу відмову впустити князя Меншикова в Батурин? — пропекли полковника люттю великі очі царя.

— Я виконував наказ гетьмана Мазепи, а якби вчинив інакше, тоді можна було б назвати мене зрадником. Хоч зрадником передовсім треба назвати тебе, царю, ти ж бо перший потоптав угоду між нашим батьком Хмелем і твоїм вітцем Олексієм, посягнувши на наші одвічні вольності.

— На палю його! — коротко присудив цар.

— Іншого я й не чекав від тебе, кровопивце,— спокійно мовив Чечель.— Я загину з усвідомленням потрібності українському народові моїх мук. Замордований мученик небезпечніший для завойовника, ніж живий лицар, бо він народжує ідею помсти. А ви у своїй жорстокості самі себе зжиратимете, мов павуки!

Цар біснувався: вдаряв кулаками, мов гирями, об стіл, випльовував сповнені ненависті слова. З гурту приведених до кари вихопився отець Данило і, ставши перед царем, проголосив:

— Лукавий царю, зруйнував Батурин, людей перебив, навіть дітей не пошкодував! За зруйнування Батурина вся Україна встане!

До священика кинулись слуги. Цар зупинив їх:

— Облиште його. Треба спершу повісити зрадника.

Хитнулась і охнула юрба: невже спіймали Мазепу? Ба ні, царські слуги винесли опудало, поволокли по майдані й повісили на шибениці.

— Проклинай! — зашипів на отця Данила цар.

Той глянув на царя, підійшов до шибениці, став поруч з опудалом.

— Проклинаю тебе, царю,— вимовив змучено.— І знай: за Батурин уся Україна встане!

Зблід Петро і кволо, немов переможений у бою гладіатор, махонув рукою. Священика потягли з майдану. Цар був розгублений: спектакль не вдався. (345 слів)

(За Р. Іваничуком)

• Пояснити значення слів судома (мимовільне скорочення м’язів від холоду, болю тощо; судорога, корчі), гладіатор.

• Дібрати синоніми до слів тортури, зухвалий, юрба, опудало.

• Скласти план тексту.

Орієнтовний план

І. Допит полковника Чечеля.

1. Страху вже не було...

2. Здавалося, цар вчепиться Чечелю в горло.

3. За провини свої і Мазепині.

4. «Я нікого не зраджував...»

5. Зрадив той, хто посягнув на козацькі вольності.

6. Замордований мученик небезпечніший, ніж живий лицар.

II. Цар біснувався.

III. З натовпу вихопився священик.

IV. Страта опудала.

V. «Проклинаю тебе, царю!»

VI. Спектакль не вдався.

v Написати докладний переказ, використовуючи діалог або речення з прямою мовою. Завершити переказ викладом власних роздумів про те, яким чином пов’язані власна і національна гідність людини, та у чому полягає істинна вірність інтересам свого народу.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити